Роздуми на допомогу чадам духовним. З нагоди Великого посту 2013 року, що наближається

 «Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа, на Апостолів Твоїх зіслав,

Того, Благий, не відійми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі»

 (Слова Євхаристичного Канону)

Вже 34 роки, настирно і старанно, не даю я спокою Богу Духу Святому, стоячи перед Храмовими Престолами, клопотальником стою, попереду всіх людей, клянчу, здійнявши свої руки в бік Неба. Благаю Його, і так не заспокоюючись,  прагну, щоб Він почув мене, зглянувся на мене, та на тих людей, від імені і за дорученням яких, вже давно стою перед земним Престолом Божим!

Я вірю, що Бог, Дух Святий,  Животворчий, чує мене. Принаймні, Йому від Бога Отця доручено вислуховувати, чути нас, земних людей. То ж Він, Святий Дух, за призначенням Небесним придивляється, прислухається, що там чиниться на планеті земля, яка стала колись пристановищем людини, що вперше згрішила в Раю, переступивши заповідь Господню, яку відвідав  Божий Син, Ісус Христос, з волі Отця небесного, за предвічною Радою Пресвятої Тройці. Не лише відвідав,  але здійснив нездійсненне посеред людей. Він сприйняв людське тіло, став Боголюдиною, народившись у Вифлеємських яслах.

Здійснити це заставила Його любов Божественна, доброта і милосердя. Будучи  Богом до Втілення, по народженні Він став людиною, став таким, якими були ми, люди, до гріхопадіння. Христос замешкав поміж нас, щоб явити нам найвищий взірець того, якими маємо стати ми, люди земні,  котрі через гріх втратили Небо, Рай, та святу можливість власним зором бачити Бога, спілкуватись з Ним, отримуючи через це неймовірне блаженство, щастя Небесне. Через Голгофський подвиг Спасителя, завітав на землю Бог  Дух Святий, щоб через Церкву, засновану на землі Сином Божим, наповнити, в ім`я Христових Голгофських  заслуг, Святі Таїнства Церкви Животворчою, Життєдайною Силою Божої благодаті, яка б допомагала нам повертати собі гідність дітей Божих, Його найдорожчих творінь, щоб залишатися вінцем Божого Промислу на землі.

Чи ж може відмовитися вислуховувати нас, наші молитви, Дух Святий, коли ми взиваємо до Нього? Ні!  Не може не вислухати. Він їх вислуховує та сприймає і по Божественному відповідає на них!  Як зазначали святі отці Церкви Христової, коли людина лишень збагне, подумає зробити щось добре, якесь благо, то Благодать Бога Духа Святого, вже знаходиться біля тієї людини, хоча вона ще того не вчинила…Ось такою є Його Свята увага!

Відповідно до цього, Церква Христова на землі є керованою не людьми. Люди, через Свою гріховність, не можуть, не вміють нею гідно керувати!

« Без Мене, не можете нічого робити», сказав колись Господь!  То ж, коли люди намагаються щось чинити без Бога, ніщо в них не виходить і не вийде ніколи!!! Ото ж бо, як взиваємо, кличемо в кожній Євхаристії:  «Благий, Духа Святого не відійми від нас, але обнови нас…!» На кожній відправі благаємо, до Неба, до Бога Отця в ім`я Спасителя Сина. А Господь не віднімає, але надає всю повноту Божественної Благодаті, дбайливо відповідаючи на наші благання, на молитви людські.  То ж люди, що земними шляхами подорожують до Неба, до Царства Христового, обновляються, стають новими, цією повертаючою життя благодаттю Святого Духа, здобувають рідність, родинність з Богом. А коли закінчують свою земну подорож, приступаючи до порогу вічності, до дверей Царства Божого, тоді приступають не чужими, – а рідними, христовими, божественними, свідомими. І їх, спроваджених сюди благодаттю Духа Святого,  зустрічає Сам  Христос, Господь і Спаситель, як і пообіцяв про це.

Ось в чому полягає Таїна земного буття! Блажен той, хто повірив у неї і, маючи щастя жити на землі, не засумнівався у істинності цієї Таїни.

«Тако да погибнут біси от лица люблячих Бога і знаменующихся Хресним знаменем!», сказано у молитві Чесному Христу. Від осіб тих, що люблять Бога, довічні слова:» Відступи, сатано!» Потрібно прокричати так сильно, могутньо, щоб сатана таки почув їх; і не лише  почув, але й щоб відійшов від нас, звільнив усіх нас, божичів спасенних!

Чи забули ми, як спокушені дияволом, виконуючі Божественний вирок,  довгі тисячоліття гріховних поневірянь, прямували покарані люди важкими, старозавітніми дорогами до Різдва Христового, до  Йордану і до Заєрусалимської  пустелі з горою Спокус. І За цей скараний час жодного разу, ніхто не зумів промовити, висловити до спокусника – диявола ці слова:             « Відійди, сатано!».  Люди через гріх втратили таке усвідомлення і потрібну рішучість.

Вперше їх всемогутньо промовив, від повноти Божественної влади і сили, Божий Син, Господь наш Ісус Христос, Друга Особа Пресвятої Тройці, Який не піддався на звабу, спокусу диявольську і, як Божественний Свій вирок, виголосив ці слова перед цілим світом. Виголосив від імені всього людства, будучи Боголюдиною.  Від людства, яке прийшов спасати. З того часу, відколи прозвучали ці спасительні, могутні Христові слова, все у земному житті Господньому: кожна дія, кожне вимовлене слово з Божественних уст, нестимуть у собі,  наповненість цим змістом:  «Відійди, сатано!»

 Оце – «Відійди…» у кожному слові Його Божественної проповіді, в повчаннях, промовах і притчах.  Оце – «Відійди…» відлунюють тисячі, мільйони Христових чудес, зцілень, Божественних змилувань, звершених над знедоленими гріхами людьми.  Оце – «Відійди…» – у самовідданій Голгофській Жертві: у схопленні та суді над Ним, у Хресній Дорозі, у розп`ятті, смерті та похороненні Сина Божого і Господа нашого.  Ці спасительні слова і у Його пресвітлому Воскресінні та Вознесінні на небо до Свого Отця.   Ці спасительні слова – у Чині Заснування Святої Церкви Христової, основою якої є Його Божественна Кров, що так рясно полила землю нашу. «Відійди, сатано!» – громом звучало у долі земній святих апостолів, мужів апостольських та всіх решту послідовників Христа! Тут могутність жертовних подвигів усіх дивовижних мучеників перших трьох віків християнства, та й усього християнського мучеництва в цілому. Тут переконуюча сила і міць подвижницького життя великих святителів, преподобних і праведних. Оце «Відійди…» промовляють усі аскети, усі самітники, ченці і черниці  двохтисячолітньої історії нашого життя у Новому Завіті з Богом.  Усіляка жива душа на світі, що довіряє Господу Ісусу, проповідує кожним подихом і ударом серця свого,  порухом побожних почуттів – оце : «Відійди, злий духу, сатано!»

Але так було до останніх часів людської історії, нашого життя. Коли ж проминуло 2000 років і наступило третє тисячоліття, все це почало суттєво змінюватися. Від людей земних, Божих створінь, які отримали від Господа Бога, Царя неба і землі велике щастя жити, все тихіше та невпевненіше лунають слова: »Відійди, сатано!»  Натомість, все виразніше та гучніше лунає від середовища людського:» Прийди, злий духу, вселися в нас….!» Власне, цей факт спонукає до розмірковувань над нашим буттям, над його характером, над його станом, що скочується до пропасті, погибелі, до пекла. Про це мовчати, – стає злочином проти життя, проти Бога та вічності з Ним. 

Як зупинити цей пагубний процес? Як відродити ту властивість протистояння злому духу в людях? Де віднайти «Євшан Зілля», відчувши яке,  наше сучасне людське єство? Людей спасенних Жертвою Сина Божого на Голгофі, змогла б відродити  спроможність впевнено і мужньо знову промовити Христові одвічні слова »Відійди, сатано!» та з допомогою Христа звільнитись  від його сатанинських поневірянь і сваволі, впевнено прямувати до вічності, заповіданої Христом. Необхідно усвідомити, що не існує у світі жодної релігії, конфесії, релігійної деномінації, окрім Християнства, Православної Церкви, котра, виконуючи заповіт Христа Господа нашого, всією своєю сутністю, діяльністю, життям заявляє злій силі, дияволу: » Відійди, сатано!» Якщо знищиться Правслав’я у світі, це прирече світ на загибель. То ж ніхто на планеті Земля не рятуватитме світ від диявола і пекла його, і світ пропаде, загине. Ось це і є покликанням Церкви Святої, Православної, Христової. Ось це і належить зберегти в усвідомленні  людей земних, цьому мають служити архіпастирі і пастирі Церкви земної. Там де цього служіння немає – немає і Церкви, як би не рекламували та пропагували її.

«Благий Боже, Духа Святого не відійми від нас, але обнови нас…!» Так просимо  до Неба, до Бога Отця в ім`я Спасителя Сина. Господь не віднімає, але надає всю повноту Божественної Благодаті, дбайливо відповідаючи на наші благання, на молитви людські, то ж люди, що земними шляхами подорожують до Неба, до Царства Христового,  обновляються, стають новими цією даруючою життя,  благодаттю Святого Духа, здобувають рідність,  з Богом.

Нехай буде так завжди! Нехай зло ніколи не звитяжить врятованих, спасенних викупною Жертвою  Ісуса Христа, Сина Божого на Голгофі. Наближаються превеликі Дні Великого Посту, який заповіла нам Мати Церква Христова. Силою Посту дуже багато людей стануть спасенними. Також,  чимало людей, так і не вирвуться від влади злого сатани, гріх  без розкаяння, спокутування не дозволить цього. Бо сатанинський рід, як сказав  Христос, виганяється тільки молитвою і постом, Амінь  Нехай буде так!

 

Милістю Божою:

Іоан, єпископ Львівський і Самбірський.

http://uaoc-ls.com/?p=4985