Слава Ісусу Христу!
Улюблені брати і сестри!
Сьогодні ми зібралися тут, щоб помолитися за жертв Чорнобиля. Ми просимо у Господа нашого Ісуса Христа, щоб в невимовній Своїй милості Він подав здоров’я хворим, спокій загиблим і померлим від наслідків катастрофи, заспокоїв родичів загиблих…
Цього року день пам’яті про Чорнобильську катастрофу припадає на час Великого посту. Це дуже символічний для нас знак, так як до великої біди призвело не стихійне лихо, не випадкова поломка устаткування, а, як ми зараз говоримо, «людський фактор».
Цей “людський фактор”, який убив і продовжує повільно вбивати тисячі людей, не виник на порожньому місці. Він став результатом багаторічного панування «ради нечестивих» (Пс. 1:1), яка знищила віру в Бога, знищувала духовність нашого народу. Цей, вихований безбожниками «нова радянська людина», отримавши величезну силу – через свій розум, через проникнення в науку, через розвиток технологій, – була одночасно позбавлена істинної моральної відповідальності за близьких, позбавлена, як ми говоримо, страху Божого. Душу такої особи наповнювали помилкові цінності, вона в ім’я нагород «князя світу цього» готова відкинути думку про долю своїх близьких, відкинути відповідальність за Богом дану землю …
Ми повинні пам’ятати, що Чорнобильської трагедії передував такий собі «духовний Чорнобиль», коли відбувалося духовне, а часом і фізичне, знищення білоруського та українського народу. Трагічні наслідки «духовного Чорнобиля» невимовно більше наслідків «Чорнобиля фізичного».
Саме через ці глибини причини Чорнобильської трагедії – знищення комуністичним режимом віри та духовності народу, слово «Чорнобиль» стало називним для визначення духовної порожнечі частини суспільства, людей які відкинули Євангелія, які забули своїх предків, свої звичаї і мову.
Кожен з нас розуміє, що Чорнобиль – це страшна біда білоруського та українського народів. Тому пам’ять про Чорнобиль – це насамперед заклик до боротьби з усім тим, що сьогодні служить духовному знищенню наших народів. Тільки перемога над злом, над лукавством, національною амнезією буде гарантією того, що Чорнобильська трагедія більше ніколи не повторитися.
Протистояти новому Чорнобилю – це вчинок для сильних і свідомих духом, бо ми будемо неминуче стикатися з силами, які не вірять в Бога, які намагаються зробити гріх нормою, духовно знищити наші народи і побудувати безбожну цивілізацію. Ці сили мають у своєму розпорядженні величезні ресурси, оманливі і спокусливо слова про «лібералізм» і «інтернаціоналізм». Але «Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів» (Пс. 45:1 – 2). Тому ми, православні християни, повинні і будемо нести свідчення світу про Божу правду, про силу Божого закону, про те, що спасительним, успішним і щасливим може бути тільки те життя, в якому Божественне з’єднується з людським; тільки те життя, де зусилля людського розуму і волі підтримуються благодаттю Божою.
Так давайте в цей скорботних день помолимося за всіх жертв Чорнобильської трагедії. Помолимося про те, щоб попіл Чорнобиля «завжди стукав у нашому серці». Щоб благодать Божа була з усіма нами і зберіг Господь нашу землю, нашу мову і наші народи. Амінь.
прот. Сергій Горбик
26 квітня 2013 р.Б.