Священне Писання є джерелом віровчення яке дає нам духовну істину, існуючи поза часом, поза простором. Своїми силами Священне Писання – Біблію, навіть високоосвічений чоловік не зумів би написати. Вона написана людиною під дією Духу Святого. Автор Священного Писання та Священного Передання – Господь. Це означає, що Священна історія має у собі абсолютну непогрішну істину. Священне Писання показує, що в історії людства не має нічого випадкового, усе йде за Промислом Божим і людина не може ні прискорити, ні уповільнити будь-який процес. Старий Завіт – це уроки історії, повчальна книга, це те, що необхідне для спасіння людства. 

Пророк Ісая за 700 років описав пришестя Христа, Його життя і страждання. Священне Писання показує, що в історії людства немає нічого випадкового, все йде за Промислом Божим.

Чотири Євангелісти написали про Христа, про Його пришестя у світ, про Його страждання, доповнюючи один одного. Тому певної послідовності у євангелістів не простежується. Євангелісти писали в різні часи різним народам, тому звичайної і єдиної послідовності у них не має. Євангелісти не ставили перед собою задачу викласти події у строгій послідовності, для них було важливо передати суть того, що відбувалося. Апостол Іоан – розповідає нам про Істину, яка воплотилася. Апостол Лука – розповідає про те, що сталося. Напевно не один із нас задавав собі запитання, чому Господь прийшов саме у той час та воплотився? Скільки б ми не шукали та відповіді не знайдемо бо дії Промислу Божого нам не підвладні. Господь прийшов і воплотився в той час коли людина прийшла до духовної безвиході і звільнив людство із скрутного становища яке вело його до духовного і морального занепаду. Увесь Старий Завіт говорить про Христа, про Його пришестя через різні прообрази:

- в особі Мойсея, Мелхиседека, Ісуса Навина, Іони

- у діях, хрестоподібне розгинання рук Мойсея, зупинка сонця Ісусом Навином

- Хліб та вино – прообраз Євхаристії (Бут. 14, 18-20; Євр. 7, 1-2)

Перехід євреїв – прообраз Таїнства Хрещення (1 Кор. 10, 1-2; Вих. 14, 16-30)

- у речах, ковчег Ноя, тощо

Пришестя Спасителя було своєчасним, тому християнство не зважаючи на гоніння так швидко розповсюдилось.

Прийняти Христа, стати християнином – означає прийняти правила і відповідальність. Людина багато чого хоче знати, вона заглядає і всюди підглядає, а їй на потребу потрібно знати тільки те, що корисне для її спасіння, для душі. Господь дав мінімум, якого достатньо для спасіння, тож шукаймо і пізнаватиме те, що корисне нам, а те що веде до загибелі, відкидаймо.

Біблія свідчить про Бога: Бог – є,, Бог – створив видимий та невидимий світ, Бог – створив людину, відкрив їй Свою волю про людину. Біблія відкриває Істину про історію, але не висвітлює всю історію людського буття і не ставить собі цього за мету. Вона перекладена більше ніж на тисячу мов.

В Біблії вражає єдність ідеї – ідеї спасіння людського роду.

Старий Завіт містить 50 книг, Новий Завіт – 27 книг, 39 книг Старого Завіту є богонатхненними, канонічними. Ті книги які Ездра зібрав до Різдва Христового були названі канонічними, до них додано також ще 11 книг, тому що вони мають вагомість і достовірність.

Біблія відповідає на питання про створення світу який сьогодні захоплений теорією великого вибуху. Біблійна історія зображена без будь-яких прикрас тому в ній немає нічого зайвого. В ІІІ ст. до Р. Х. канонічні книги були перекладені грецькою мовою 72 вченими євреями, переклад 70 – ти, або Септуагінта. В ІХ ст. Біблія була перекладена слов’янською мовою, св. братами Кирилом та Мефодієм з грецької а в 1876 році вона була перекладена російською мовою. Обидва Завіти спрямовані до єдиної цілі, до людини, тому Священне Писання потрібно розглядати в призмі Священного Передання. Священне Писання вивчається наукою ісагогікою, вперше слово ісагогіка вжив Адріан Антіохійський (V ст) який написав книгу «Вступ до Священного Писання». Тлумачами Священного Писання можуть бути церковні служби, які створювалися святими отцями, вони перевірені і не мають відхилень і протирічь, інакше б Церква їх не прийняла. Священне Писання розповідає нам про створення світу та гріхопадіння перших людей і його загибель у водах потопу. Священне Писання вчить, що для Бога, Який створив світ (макросвіт, всесвіт, космос) і малий світ (людину) немає нічого неможливого, Світ має свій початок і кінець, а Бог безмежний у Тройці: Бог -Отець, Бог – Син, Бог – Дух Святий, і людина, як образ Божий, також нескінченно буде існувати.

Ангельський світ створений раніше творення видимого світу (Іов. 38, 7). Про Ангелів у Біблії дуже мало сказано, знаємо, що це розумні вільні духи які по своїй властивості відрізняються від Всемогутнього Бога. Також знаємо, що Ангельський Світ розділився, Денниця по своїй гордині захотів бути рівним Богу.

На початку Писання говориться:,, небо і землю сотворив” (Бут. 1, 1), земля була безформна, порожня і названа безоднею й водою - вказується на нестійкість, рухливість і розрідженість першоречовини, і відсутність законів над матерією, які з’явилися пізніше і надали їй гармонійність.

- І була пітьма (темрява) – ця речовина і сьогодні є недоступною для дослідження людською свідомістю.

- І Дух Божий носився над водою (Бут. 1, 2) і давав усі необхідні якості цій першоматерії та формував її так, щоб це було гармонійно, а вінцем творіння Господь поставив людину.

Еволюційну теорію, походження одного виду від іншого Церква відкидає і не приймає бо це суперечить Божій правді і обдурює людей.

- Було шість творчих періодів, або шість днів творіння:

- Першого дня було створене світло – необхідна умова створення життя (Бут. 1, 3-4). І назвав Бог світло днем, темряву ніччю.

Людині недоступне розуміння створення світу у всій повноті бо Божественна дія незбагненна для людського розуму.

- Другого Дня сказав Бог, хай буде твердь посеред води .і відокремив воду.(Бут. 1, 6-7).

- Третього Дня сказав Бог, хай збереться вода в одне місце, і хай з’явиться суша, хай вирощує зелень і дерево плідне (Бут. 1, 9-11).

- Четвертого Дня сказав Бог, хай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю (Бут. 1, 14 – 19). Усі планети в просторі підпорядковані закону всесвітнього тяготіння та притягуються одне до одного.

- П’ятого Дня сказав Бог, хай породить вода плазунів, душу живу, і птахи хай літають над землею. І створив Бог риб великих і всяку душу…(Бут. 1, 20 – 23)

- Шостого Дня сказав Бог, створимо людину за образом і подобою Нашою, і хай володіє рибами морськими і птахами небесними, і всякою худобою і усією землею (Бут. 1, 26 – 30).

- Сьомий День – День прославлення та Промислу Божого, бо благословив його Бог і освятив та продовжує піклуватися про Своє творіння (Бут. 2, 2-3).

+ Іоасаф (Василиків),

митрополит Івано-Франківський і Галицький