Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!

Лк. 12:49

Улюблені брати і сестри!

Давайте згадаємо, що відбувалося після подій Великої П’ятниці, коли Син Божий був розп’ятий.

Святі апостоли, налякані стратою свого Учителя, ховалися по домівках. Їм здавалося, що тут або там проти них розпочнеться  гоніння. Вони майже не були присутні в публічному просторі, вони збираються «при дверях зачинених». Страх і розгубленість – це те, що пригнічувало їх душі. І якою великою і радісною подією було для них явлення Воскреслого Спасителя! Але і тоді, не володіючи достатньою силою духовного зору, вони не всякий раз пізнавали в тому, хто прийшов до них, свого Вчителя. Тільки в певні миті, коли Господь бажав відкритися їм, вони бачили в Ньому свого Вчителя, але про цей період Євангельської історії майже нічого не написано. Начебто всього кілька разів Господь зустрічався з учнями, відомо, що саме в цей час Він вчив їх таємницям Царства Небесного, але ми не знаємо подробиць. Ніхто з апостолів не описав – мабуть з волі Самого Господа і Спасителя – то, що відбувалося від Пасхи, від Воскресіння до того дня, який ми сьогодні святкуємо.

І ось відбувається подія, про яку таємниче пророкував Сам Господь – про те, що через Його смерть і Воскресіння вони отримають дар Святого Духа. Навряд чи апостоли взагалі уявляли, що все це означає. Але коли, зібравшись в Сіонській світлиці, вони почули як би шум вітру і побачили, що спадають на них вогненні язики, вони, звичайно, зрозуміли, що відбувається щось дивне. Про цей огонь каже нам і Євангеліє, бо дія Духа Святого подібні дії вогню. З вогняної силою охопив Він учнів Христових, запалив Він у їх серцях вогненну ревнощі про Царство Боже; з вогненною силою лилися мови, якими вони будуть розповідати про великі діла Господні; як вогонь, палила ця проповідь серця слухачів. Ось посилюється вогонь цей, проникає крізь серця слухачів, і вони, по слову Іоана, хрестяться Духом Святим і вогнем. Вогонь поширюється, і марно книжники, первосвященики й старійшини народу пробують покласти цьому край – полум’я розриває узи, ламає темниці і перемагає всі перешкоди. І сталася обітниця Божа. Апостоли, духовно переродившись і отримавши від Святого Духа силу, вже безбоязно виступили з проповіддю….

Ось так, Дух Святий вже в перший день Свого зішестя на землю звершив велике чудо. Як ми знаємо з Діянь апостольських, осяяний Святим Духом апостол Петро промовляє свою першу апостольську проповідь, що звернута до багатолюдної юрби, і юдеї, які недавно в жорстокості своїх сердець вимагали смертної кари Христу Спасителю, тепер просять апостолів хрестити їх і вступають в Церкву Христову. В той день приєдналося до Церкви близько трьох тисяч чоловік.

П’ятидесятниця – це дійсно чудо і свято, бо, давайте згадаємо, як прості рибалки – Апостоли робляться сильними і безстрашними проповідниками Євангельської істини; з любові до Бога і ближніх вони зазнали численні лиха і страждання і сповідали свою проповідь мученицькою кончиною.

З тих пір заснована Господом Спасителем Свята Православна Церква з маленької сім’ї перших християн зросла в величезну святу родину. Збулися слова Спасителя: «І, як буду піднесений від землі, всіх притягну до себе» (Ін. 12:32).

Також, варто знати, що саме Дух Святий апостолами при написанні ними Послань. Він же керував пастирями та вчителями Церкви на Вселенських соборах при вирішенні різних питань християнської віри і доброго життя.

Сьогодні кожен з вас сміливо просить Духа Святого подати благодатну допомогу. Адже для цього Він і посланий у наш світ. Йому доручено піклуватися про нас.  Він духовною їжею насичує кожну людину: і немовля, і старця, вченого і просту людину. Кожному дає по можливості його сприйняття. І від нас самих залежить, від нашої вільної волі, скористатися допомогою Духа Святого або відкинути цю допомогу.

Всі ми тепер знаємо, що наше земне життя – це переддень вічного життя, це благословенне Господом поле, на якому росте пшениця для Царства Небесного – це ми з вами – нива, що дозріває для житниці небесної. Це сад, в якому благодаттю Духа Святого виростають прекрасні духовні квіти і плоди, про які говорить апостол Павло: «любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5: 22-23 ).

І ці знання постають перед нами для нашого вічного спасіння. А помічник нам в цьому Дух Святий, зішестя Якого ми нині з вами святкуємо, та молимо приклонивши  коліна: «Царю Небесний, Утішителю, Душе істини! Прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни і тих нечистих пристрастей, які не дають нам запалити в собі вогонь любові християнської, і спаси, Благий, душі наші». Амінь.

прот. Сергій Горбик