У цій статті ми розповімо про одну з особистостей, яку представляє нам Страсний тиждень. Ця людина не жила за часів Христа і не зіграла жодної ролі – ні позитивної, ні негативної – в Його драмі. Вона жила приблизно за 1800 років до Христа. Але, незважаючи на це, саме його особистості присвячений сьогоднішній вечір. Яке ж відношення може мати до Христа людина, яка жила за багато століть до Його приходу? І яке відношення вона має сьогодні до нас?
Ця особистість пов’язана і з Христом, і з нами, оскільки вона являє собою певний тип. Сьогодні слово «тип» має як позитивний, так і негативний зміст. «Цей тип», – говоримо ми про примхливу, дивну людину. Однак в давнину це слово вживалося виключно в позитивному сенсі. Зокрема, в Старому Завіті воно має спочатку пророче, а згодом і повчальне значення.
Його Пророчий сенс полягає в тому, що Йосип – прототип Христа. Іншими словами, цей старозавітний персонаж є прообразом, провісником і символом Христа. І хоча він жив за багато століть до Христа, багато моментів його життя стали прообразами життя Ісуса. Таким чином, в Старому Завіті ми маємо прототипи Христа, Богородиці, Хреста, Церкви та багато іншого.
Особистість, про яку нам нагадує сьогоднішня вечірня служба, – один з найбільш очевидних і ясних прообразів Христа. Ця людина – Йосип Прекрасний.
Багато старозавітні особистості є прообразами Ісуса Христа, такі як Адам, Авель, Ісак, Давид і ін. Але той, хто більшою мірою відображає і віщує багато етапів життя Христа, – це Йосип, один з дванадцяти синів патріарха Якова.
У першому своєму значенні цей образ пророчий, а в другому – повчальний. Пророчий – щодо Христа, повчальний – для нас. Відносно Христа Йосип – прообраз, а для нас – зразок. Для Нього він – світлий передвісник, для нас – світлий символ. Таким представляє його сьогоднішнє богослужіння. Наша Церква встановила, щоб нинішнім вечором, на початку Страсного Тижня, образ Йосипа був показаний нам у всій його світлості. Оскільки він, з одного боку, віщує Христа і Його Страсті, а з іншого – дає нам прекрасний приклад підготовки до майбутніх святих днів.
Чому Йосип – образ і тип Христа?
1. Йосип був дорогим сином, найулюбленішим дитиною Якова. Його він любив більше інших своїх дітей, і Йосип був цього гідний. Саме йому Яків подарував дивовижне прикраса – різнобарвну ризу: «Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх <…> і справив йому квітчасте вбрання» (Бут. 37:3). Улюбленим Сином був і Христос. Улюблений Син Небесного Отця. Тому і було чути Його голос під час Хрещення і Преображення: «Це Син Мій Улюблений» (Мф.3:17). І Христос як Єдинородний Син Отця мав дивовижну прикрасу – ризу Божественності. Христос є Єдинородний Син і Слово Боже, істинний Бог.
2. Йосипу заздрили його брати. Їм було не під силу винести його перевагу і радіти радощам свого брата. Те ж саме сталося і з Христом. Його ненавиділи і Йому заздрили «люди Божі», первосвященики і фарисеї. Пилат «знав, що первосвященики видали Його через заздрощі». Заздрість – це наша первинна і вроджена пристрасть. За нею йдуть ненависть, злоба, підступні плани, христовбивчі дії. А первосвященики не змогли бачити велич Христа і відчути той вплив, який Він надавав на народ.
3. Брати хочуть вбити невинного Йосипа. Таємно змовившись, вони вирішили: «Підемо тепер, і вб’ємо його» (Бут. 37:20). Так само сталося і в випадку з Ісусом: змови, таємні збори, де первосвященики обмірковували, як їм знищити цього небезпечного для себе Вчителя. «І радилися, щоб підступом взяти Ісуса й убити» (Мт. 26:4). Володарі Ізраїлю, первосвященики, книжники, фарисеї домовляються, як їм схопити і вбити Ісуса – свого обраного брата. «Підемо тепер, і вб’ємо його», ці слова братів Йосипа чуються і в притчі про злих виноградарів, що є очевидним символом рішення юдеїв про вбивство Сина Царя, Ісуса.
4. Брати продали Йосипа за 20 монет: «Продали Йосипа ізраїльтянам за двадцять срібняків» (Бут. 37:28). Той брат, який запропонував вчинити таким чином, звався Юдою. Тут передбачається ситуація зради Христа, де ініціатором самої несправедливої і ганебної угоди став Юда, який продав Христа за тридцять срібняків.
5. Йосип постраждав як від рук своїх братів, так і від рук чужинців – єгиптян. Брати кинули його в глибоку яму на поживу звірам. Єгиптяни кинули його в темницю, як злочинця, хоча він був невинний. Невинний і чистий Йосип став жертвою наклепу. Подібним чином страждав і терпів Христос. Брати юдеї прирекли його на тортури і муки. Але і чужинці римляни, яким видали Ісуса юдеї, мучили його. Його взяли під варту, повели на суд, як лиходія, засудили, як злочинця, і, врешті-решт, стратили на хресті.
6. Однак Йосиф не назавжди залишився приниженим. Від приниження ями і в’язниці він прийшов до слави. Фараон підняв його з глибин темниці і зробив намісником: «Я поставив тебе над усім краєм єгипетським» (Бут. 41:41). Це прообраз славного Воскресіння Христа. Христос був кинутий в яму смерті і могили. Але Він недовго залишався там, воскреснув на третій день. Після страстей – слава. Після Хреста – Воскресіння.
7. І остання ознака. Йосип, будучи намісником Єгипту за часів голоду, відкрив зерносховища, поділився пшеницею і нагодував своїх голодних братів. Дарувальником зерна став і Христос. Зерносховища його невичерпні. Він завжди готовий дарувати і віддавати Себе: годувати Своїм святим хлібом, поїти Своєю чесною кров’ю. Живити Святим Причастям.
Серед всіх подробиць життя Йосипа сьогоднішнє богослужіння особливо акцентує увагу лише на однієї події: епізоду з грішній жінкою, розпусної дружиною Потифара. Дружина-блудниця встає на шляху чистого і непорочного юнака Йосифа. Всякий раз жінка з’являється в житті чистого і чистого юнака. Жінкою-знаряддям добра є Богородиця. Жінкою-знаряддям зла – Єва, так само як і друга Єва, як іменує один з тропарів дружину Потифара: «Другу Єву в єгиптянці знайшовши, намагався змій її промовами улесливими спокусити Йосифа». Потрібно бути напоготові з лукавими і розпусними людьми, що мають на меті привести нас до гріха.
Однак Йосип не піддався на спокусливі натяки цієї порочної жінки: «не підкорившись тоді похоті єгиптянки». Йосип став рабом лише тілом і тільки тілесно був ув’язнений. Душею він не став рабом, залишившись вільним. Такими нас хоче бачити і Христос – вільними від будь-якої спокуси. Вільна юність нашої молоді. Вільні душі кожного з нас. Вільна людина не піддається хибним спокусам цього світу. Що ж він робить? Він робить так само, як Йосип. Блискавична думка: мене бачить Бог, як я смію вчинити так, як хоче ця розпусна жінка? Блискавичне діючі: він негайно тікає. «Залишивши свою одежу в руках її, побіг і вибіг надвір» (Бут. 39:12). Ця думка і цей вчинок Йосипа – єдине, що може врятувати в момент сильної спокуси – бурі лукавого. Думка про те, що тебе бачить Бог. І дія – героїчна втеча, відхід від сітки гріха, рятівний стрибок.
Йосип сяє. Він прекрасний, блищить непорочністю, світиться чеснотою. Він – приклад для кожного юнака і дівчини, для будь-якого християнина. Найчистіша душа. Несподівана розсудливість в годину спокуси. Велика мета – чистота. Непорочна душа.
Порівняйте цього юнака з більшістю молодих людей нашого часу. Сумно бачити дітей, хлопчиків, які на певному етапі свого життя зустріли таку «єгиптянку», «Потифару», жінку, яка посміхнулася їм і спокусила їх. Задумайтесь про юнаків, на яких нападає стрімка спокуса, ґвалтує, в повному розумінні слова, їхні почуття, охоплює їх і призводить до гріховних і хибних дій. Сумуєте про дівчат, яких спокусили розпусники, погубивши їх і зробивши нещасними жертвами зла. Але пам’ятайте і про тих юнаків і дівчат, які в наші дні з благодаттю Божою слідують по стопах Йосипа Прекрасного, залишаючись чистими ліліями, білими, немов сніг. Боріться, щоб знову запанувала цнотливість. Світ наповнився викликами спокусами. Прийшов час протистояти натиску зла.
архімандрит Данило Аєракіс.
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»