«Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту»
Мк. 9:29
Молитва і піст – могутня зброя проти злих сил. Недарма святий Іоан Золотоустий писав, що для диявола немає нічого страшнішого за людину, котра скріплює свою душу ревною молитвою, а тіло приборкує строгим постом.
Люди моляться по-різному: один довго, другий коротко й поквапно, третій перекручує Божі слова; дехто шепоче, а інший промовляє вголос, а буває, що хтось бубонить без розбору і без уваги. Чому люди так моляться? Тому що не розуміють, що таке молитва та яка її користь. Молитва – це розмова з Богом, тож починаючи її, як і кожну важливу розмову чи переговори з впливовою особою, треба роздумати, про що говорити і що просити.
Споконвіків люди молилися в різний спосіб: словами, жестами, співом, криком, жертвами, танцями, обрядами, але це приносило мало втіхи й користі. Тільки за часів Ісуса Христа один із святих апостолів, побачивши, як Він молиться неподалік, звернувся до Учителя: «Господи, навчи нас молитися» (Лк. 11:1). Христос відповів: “А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. Моліться ж так: «Отче наш…» (Мф. 6, 7; 8).
Спаситель промовив цю молитву, яку ми називаємо Господньою, тому що її дав нам Сам Господь. Молитва ця коротка, але обіймає все Євангеліє.
Наше звернення до Бога «Отче наш» вселяє в нас надію, що Господь не відкине від Себе Свою грішну дитину, а пригорне, вислухає, простить та допоможе.
Ми повинні прославляти Ім’я Боже не лише словами, але й ділами, конкретними справами. Усе що роблять християни, повинні робити на славу Божу, а не на свою власну. Це стосується щоденних наших справ. Коли вдається щось, не повинно навіть виникнути думки, що, мовляв, я такий молодець, такий талановитий і розумний, а першими словами при цьому хай буде: «Нехай святиться їм я Твоє!» Коли вдаються нам наші плани і наміри — не приписуймо це собі, а, піднісши очі до неба, прославляймо Господа.
Тому молитовно просімо, щоб Господь запанував у нашому серці, знищив там гріх, відкиньмо негідні думки, діла, надихаймося до чеснот і добрих справ, щоб могли ми разом з апостолом Павлом сказати: «І вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20).
Один багатий князь на полюванні в лісі почув спів і, пішовши на голос, побачив бідного жебрака. «Чи то ти співав?» — здивувався багач. «Так», — підтвердив бідняк. «Як ти можеш у нужді й хворобах бути веселим та співати?» – поцікавився князь. «А чому мені не співати? Пане, при всіх моїх бідах я веселий, бо в серці маю Бога, і чим більше хворію, тим ближче до Нього, і з тієї радості я не можу не співати”. Так відповісти могла лише людина, котра відчуває у серці присутність Самого Бога. Тому святі люди так дорожать Царством Божим, яке вже відчули у цьому гріховному і скорботному земному житті. Святий Іоан Золотоустий висловив ці відчуття так: «Візьмеш у мене все майно, але ласки Божої не віднімеш; нашлеш на мене злидні, але неба не замкнеш переді мною; вб’єш моє тіло, але душі не відлучиш від Бога».
А яка ж воля Божа, в чому вона виражається? Його воля в тому, щоб люди виконували Заповіді, які Господь дав особисто Мойсеєві і які підтвердив Ісус Христос та проповідує Свята Церква. Хто хоче осягнути Небо, той повинен виконувати ці заповіді, смиренно приймати від Бога все, що Він дає: не лише добро, а й недуги, людську кривду, смутки, бо це попущення Боже. І знову прикладом для нас є Сам Господь. Коли Він молився в Гефсиманії, Йому відкрилися всі муки, котрі Він повинен перетерпіти і які Йому треба було змити Своєю Святою Кров’ю. Його людське начало затремтіло, але Він не відхилився від тієї чаші, мовивши: «Нехай буде не Моя, а Твоя воля, Отче» і, добровільно прийнявши випробування, які допустив Бог, помер на Хресті.
Святитель Іоан Золотоустий сказав: «Ніколи не досліджуй Божих намірів. Не запитуй, чому Бог зробив, або нащо зробив. Досить знати, що такою була Його Свята воля. Хай паде дощ чи сніг, буде спека чи мороз, хай гримить грім і б’ють блискавки, хай Бог дає або забирає, ти за все дякуй і кажи: «Нехай буде воля Твоя». Оце буде найкращою твоєю молитвою. Амінь.
ієрей Володимир Солоджук