Свято Різдва Христового спонукає нас пережити таїнство пришестя Бога на землю. І це пришестя є основоположним початком, що надає сенс нашого життя і нашого буття, відроджує нашу віру і надію на живу присутність Бога всередині нас і поруч з нами. Церква урочисто проголошує, що Бог став людиною, щоб і людина зробилася Богом. Ця істина висвітлює навіть найтемніші куточки нашого життя. Ця віра стає джерелом радості, що відкриває двері нашого буття духовного Божественного світу. Євангелія, як ми бачимо в сьогоднішньому їх читанні, стримано описують незбагненне народження Христа, його сподівання і виконання пророцтв. Отці Церкви глибоко пояснювали таїнство Божественного втілення. Гімнографії захоплено оспівували не лише поблажливість Бога, а й піднесення людини. Творець став творінням. Незримий відтепер бачиться, Безначальний відчутний, безтілесний Бог одягається в плоть і починає своє земне життя в образі людини.
Таким чином, «коли ж настала повнота часу» (Гал. 4:4), Бог спустився з висоти небес, щоб з’єднатися з людським єством, що не відвертаючись від своєї Божественної природи. Він входить в нашу дійсність, наше буття і наше життя. Бог обирає найпохмуріший момент історії, щоб виконати свої обітниці, в такому місці і в такий спосіб, які викликають у нас захоплення. Незбагненний і дивовижний шлях, яким Бог прийшов на землю і приходить кожен раз в наше життя, перевертає людські уявлення і підтверджує, що неможливо людині можливо Богу. Різдво Христове освітило світ світлом знання, оскільки явило світу образ Бога і досконалої людини. Таке знання просвіщає душу, адже Втілення Бога як знання абсолютної істини незрівнянно ні з якою іншою істиною цього світу, оскільки підтверджує, що небеса спустилися на землю, а людина знайшла те, до чого так наполегливо прагнула.
Різдво Христа знаменує собою відродження людини. Ми, віруючі, покликані прожити це таїнство історії як чудо нашого власного буття і життя. Тому що поки «сонце правди» не освітить нашу душу, наші пошуки в світі «народженого Царя» з видінь пророків і обіцянок Святого Письма будуть марними. Різдво Христове – це невпинний заклик людей до духовного відродження. Духовне відродження є найважливішою подією, найбільшим дивом, коли людина перетворюється в якусь іншу особу. Один відомий богослов в своїх серйозних теологічних дослідження пов’язує духовне відродження людини з образом Богонемовля. Зокрема, він пише: «Слова» немовля «і» Бог «розкривають таїнство Різдва. В якомусь сенсі це таїнство, звернене до дитини, яке продовжує чудесним чином жити в кожній дорослій людині. До дитини, яка чує те, що дорослому вже недоступно, і відповідає з радістю на те, що дорослий в своєму пересиченому, втомленому і цинічному світі вже не може відчути».
В одному з євангельських читань Христос говорить нам: «Будьте як діти» (Мт. 18: 3). Цими словами Він не тільки нагадує нам про втрачену чистоту і незлобивість, а й закликає усвідомити той факт, що всякий раз уподібнюючись дитині, ми духовно відроджуємось, оскільки знаходимо те, що втратили: здатність віддаватися тому, що любимо і чому довіряємо. Тільки так ми зможемо відчути велич, чудо і таїнство події Різдва Христового.
Улюблені брати! Не будемо ж сумувати про мирське святкування Різдва. Зламану картину світу навколо нас і затьмарений образ Божий всередині нас прийшов відродити і відтворити в печері народжений і в яслах лежить Господь. І якщо це зачепить нас, ми внутрішньо відродимося і зможемо сподіватися на те, що зміниться і світ навколо нас. Амінь.
архімандрит Никанор Караянніс
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»