Послання
Його все-Святість Вселенський Патріарх Варфоломій
Сила пам’яті
Чорнобиль Тридцять років по тому
Тридцять років тому, рано-вранці 26 квітня 1986 року, тоді, коли Православна Церква збиралася увійти в святі тижні, які ведуть до радості Великодня, в Україні стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції, що стало найбільшою ядерною катастрофою, яку світ коли-небудь бачив.
Наслідки катастрофи відчувалися далеко і широко: у розповсюдженні забруднюючих радіоактивних частинок в Україну, Білорусь, а також країни на північ і захід; в людському біженстві та екологічному руйнуванні великих прилеглих територій; у довготривалій і постійній шкоді здоров’ю і загибелі людей, яка оцінюється в один мільйон випадків передчасної смерті.
На фоні болючого досвіду і знань, що ми можемо зробити, який висновок, як сумлінні громадяни? Що ми можемо вирішити, як громада віруючих? І що ми можемо сповідувати як відповідальні лідери?
“По-перше, ми ніколи не повинні забувати. Ми повинні завжди пам’ятати. Ми повинні згадати імена всіх тих, відомих і невідомих, які втратили життя внаслідок наших дій, так само, як ми повинні зберегти яскравими в нашому серці та розумі трагічні наслідки наших невдач. Пам’ять являє собою потужний атрибут у релігії і, зокрема, в християнстві, де вона стає перетворювальною силою. Так само, як ми пов’язані з минулим, можна змінити своє ставлення і поведінку в сьогоденні і взяти на себе відповідальність за майбутнє.
По-друге, ми досягли точки в технологічному розвитку, де ми повинні навчитися говорити «Ні!» технологіям з деструктивними побічними ефектами. Ми рішуче потребуємо етики технології. У Православній Церкві, ми сповідували і сповідуємо, що Дух Божий «всюди присутній і все наповнює» (З молитви до Святого Духа). Проте, ми повинні також почали приймати світогляд, що декларує і демонструє біблійну переконаність в тому, що «земля належить Богу, і все в ньому» (Пс. 23:1), так що ми можемо утримуватися від заподіяння шкоди землі або руйнувати життя на ній. Ми були обдаровані унікальними ресурсами прекрасної планети. Проте, ці ресурси підземних вуглеводів не є необмеженими, це стосується і нафти в Арктиці, і бітумінозних пісків Канади, і вугілля Австралії та газу в Східній Європі. Щодо ядерної енергетики не можна оцінити успіх або розвиток суто з точки зору фінансового прибутку. Катастрофи на Три-Майл-Айленді (1979), Чорнобилі (1986) та Фукусімі (2011) наочно показали людські, фінансові, екологічні витрати. Також не можна ігнорувати інші проблеми ядерної енергетики, такі як зберігання відходів і вразливість до атак терористів.
В-третіх, ми досягли точки в нашому економічному розвитку , де ми повинні навчитися говорити «Досить!» менталітету споживацтва і конкуренції ринкової економіки. Настав час, щоб бути чесним із самим собою і з Богом, визнаючи, що християнське Євангеліє не завжди насправді легко сумісні з шляхами світу; насправді, послання Ісуса Христа і отців Церкви спрямовані на стримування грубої пристрасті жадібності й скнарості.
Нарешті, ми досягли точки в нашій глобальній цивілізації, де ми повинні навчитися говорити «Так!» іншій реальності поза нас самих, до Творці всього творіння, перед яким ми повинні стати на коліна в покорі і здатися в молитві, визнаючи, що Він і все, що Він створив для всіх, а не тільки визнавати наші власні егоїстичні бажання. Можливо, найбільший урок, і спогад з Чорнобиля те, що ми повинні розділити світ з усіма людьми. Що все, що ми робимо в світі і для світу впливає на життя та здоров’я інших людей (з неоціненним числом жертв раку), їх харчування (з незбагненним зараженням харчових продуктів), а також майбутніх поколінь (будь то з нестерпними вродженими дефектами і невідомий вплив на наших дітей). Це урок, який, в Церкві, ми називаємо причастя. Це перш за все визначення «Бог є любов» (1 Ін 4:8) і вища проява людської любові.
Цей новий вид мислення – нової етики, яка прагне до «нового неба і нової землі» (Одкр. 21:1) – це те, що слід викладати в кожній парафії і кожному куточку світу. Чорнобиль має бути наукою стриманості та причетності. Ми повинні проявляти співчуття, ми повинні продемонструвати повагу і ми повинні укласти мир не тільки з нашими сусідами, але й з усім творінням.
Як Матір Церква для України, ми гаряче молимося про те, щоб пам’ять про Чорнобиль була вічною і не даремною.
У Вселенський Патріархії, 26 квітня 2016
✠ Варфоломій
Архієпископ Константинопольський і Нового Риму і Вселенський Патріарх
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я».