25 липня / 7 серпня
Свята Анна, рідна бабуся Господа нашого Ісуса Христа, походила з племені Левія та була донькою священика Матфана і Марії. Маттан служив священиком в роки царювання Клеопатри і Сапора (Саворія), перського царя, а також в роки правління Ірода Антіпатра. Маттан мав трьох дочок: Марію, Сови та Анну. Перша з них вийшла заміж в Віфлеємі і народила Соломію, повитуху. Друга його дочка також вийшла заміж в Віфлеємі і народила Єлисавету, мати святого Іоана Предтечі.
Анна, третя дочка, вийшла заміж в Галілейській землі і народила Марію Богородицю. Відповідно, Соломія, Єлисавета і свята Богородиця Марія, будучи дочками трьох сестер, доводилися одна однієй двоюрідними сестрами. Анна, народивши і вигодувала спасіння всього світу, Пресвяту Богородицю, віддала її в Храм, як невинний дар Господа Вседержителя, і провела решту життя в пості і благодіяння всім нужденним, поки мирно не відійшла до Господа. Пам’ять її шанується 25 Липня / 7 серпня.
Святкові служби, вечірня й утреня, яскраві і світлі, наповнені чудовими похвалами святої Анни. І на хвалу апостіха вечірні, все творіння призивається до участі «в співі псалмів» прославлянні святої Анни. «З похвалами відбувається славна пам’ять твоя, Анно богоприємна». Але ці похвали звернені не тільки до святої Анни, а й до її чоловіка, праведному Йоакима, який порівнюється із сонцем, що з’єдналися з місяцем, святою Анною, щоб дати початок світу дівоцтва, Пресвятої Богородиці Марії, їх дочки: «Бо як сонце з місяцем Анни сполучається славний Йоаким, Дівоцтва зорю народжує».
«О блаженна пара, ви всіх батьків перевершили». Блаженна пара, що перевершила всіх батьків. Причина всіх цих багатих похвал ясна всім: від Йоакима й Анни була народжена Богоматір, яка принесла в світ, згідно з планом Бога для спасіння людства, самого Бога в плоті, Господа Ісуса Христа. «Бо нею (Богородицею) заради Божества промінь засяяв» – через Богородицю для світу засяяло Божественне світло. І звичайно, тому шануються і по плоті бабуся і дідусь Нашого Господа: «Пам’ять світлу здійснюємо Праотцям Христовим».
Ця думка в світлому святкуванні Успіння святої Анни не є лише поодинокою згадкою, але центром, безперервно повторюється мотивом, так що може створитися враження, ніби вся служба зводиться до прославляння пришестя у світ Христа через Його Пресвяту Матір і поданням цього за допомогою різних епітетів і літературних оборотів, образів і алюзій зі Старого Завіту. Немов це дорогоцінний діамант нашого світу, і ми прагнемо показати його в світлі різних кольорів і відтінків. «Ось з неплідного лона жезл Святу Богородицю народжує, з Нею ж Спасіння світу засяяв Христос Бог», «Матір’ю Владики і Творця була єси Анно всехвальна».
Таким чином, Успіння святої Анни і разом з нею її чоловіка Йоакима є певним вихідним пунктом і відсиланням: через них шанується і вихваляється Господь Ісус Христос. “Пам’ять праведних святкуючи, тебе оспівуємо Христе». І це природно: якщо людина має якусь цінність, це означає, що Сам Господь підніс її і дав їй благодать. Це стосується всіх святих і, звичайно ж, Його кровних праотців, Його бабусі і дідусі.
Але, зрозуміло, слава святих Анни та Йоакима не є безпричинної прихильністю Бога. Настільки великої честі – принести в світ прекрасний квітка людства, Пресвяту Богородицю – вони удостоїлися за допомогою свого святого життя. Цей факт також всіляко підкреслюється в співах святкового богослужіння. «Уявна набожна, непорочно в цнотливості Життя провела» – свята Анна жила в цнотливість і непорочності, по-Божому дотримувалася заповіді Божого Закону, перевершивши всіх Ізраїлевих матерів: «Закони виправдання виконуючи непошкоджена і Богу Вседержителю непорочно служивши».
З такою передумовою – невпинним проходженням Божественної волі – свята Анна досягла цієї висоти і стала матір’ю Матері Божої. Тому далі піснеспіви не припиняють говорити про кінцевий результат: відходу до Божественного палацу і сонму ангелів. Христос «тебе, що відходить до небесних зі славою, Анно преславна». «Бо сьогодні від життя земного до життя на небесах з радістю перейшла». Славний кінець святої Анни, з усіма необхідними застереженнями, чекає і нас, якщо ми будемо намагатися дотримуватися у своєму житті святі заповіді Христові. Не будемо забувати, що Господь наш справедливий та добрий.
Протопресвітер Георгіос Дорбаракіс
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»