Пам’ять 8/21 і 14/27 вересня
Ліснянська ікона Божої Матері знаходиться у Вельському повіті Гродненської губернії. Тут, на березі річки Білки, розташоване велике село Лісне, що називається так від безлічі дрімучих густих лісів які його оточували. Недалеко від цього селища є досить значне піднесення із залишками старовинних ровів, від чого місцеві жителі іменують його «окопами». Оповіді говорять, що це місце було укріпленням, створеним хрестоносцями під час їхньої боротьби з Литвою і Польщею. На цьому узвишші розташований православний жіночий монастир, заснований у 1885 році. У церкві цього монастиря і знаходилася стародавня чудотворна ікона Богоматері.
Не тільки усні перекази, але й історичні документи згідно цих подій відносять явлення цієї ікони у період XVII століття, а саме до 1683 року. 14 вересня цього року ліснянські пастухи пригнали свою худобу на «окопи» для звичайної полуденної стоянки. Один з них, на ім’я Олександр Стельмашук, забрався від спеки в гущавину лісу, що оточував «окопи», і на гілках грушевого дерева помітив невелику ікону, від якої йшло яскраве сяйво. Вражений Стельмашук, піддаючись мимовільному почуттю благоговіння, опустився на коліна. Раптом його опанував страх, і він прожогом кинувся звідти до свого товариша Мирона Макарука і розповів йому про побачену ікону. Пастухи не наважилися доторкнутися до святої ікони і негайно повідомили про неї односельчанам та священикові. До ікони, на місце її явища, стеклося багато шанувальників.
Місцевий переказ стверджує, що спочатку ікона була поставлена в будинку Макарука. Звідси взяв і привласнив її собі один сусідній шляхтич, але у нього в будинку явлена ікона залишалася недовго. Під впливом різних нещасть, які спіткали шляхтича за привласнення святині, він вирішив передати її в найближчу православну церкву села Буковичи, в двох верстах від Лісного. Сюди стали стікатися прочани для поклоніння святині. Число їх часом настільки збільшилася, що парафіяни Буковичанської церкви, що була приписана до Ліснянського приходу, випросили собі окремого священика.
Місцеве римсько-католицьке духовенство, з метою залучити до латинства православне населення, зважилося привласнити собі явлену ікону, що користувалася таким побожним шануванням з боку православних віруючих. Коли католицькі ксьондзи зустріли протидію з боку православного населення, то вони вдалися до насильства. Захопивши ікону, вони поставили її у своєму костелі, влаштованому в селі Лісному, на «окопах». Там свята ікона залишалася до 1863 р, але в часі визвольного повстання костел зробився місцем збору і штабом білоруських повстанців. Після придушення визвольного повстання, російський уряд передав будівлю бувшого костелу РПЦ.
У 1885 році тут засновано жіночий монастир, а сам храм був відремонтований. Іконостас цього храму низький – всього в два яруси, щоб не закривати від молільників чудотворної ікони, що стоїть у вівтарі, на гірському місці.
Ікона поміщається в високій ніші, що має вигляд католицького вівтаря, з колонами з боків і різними прикрасами. Зображення її вирізано на овальному камені темно-червонуватого кольору і має 9 вершків в висоту та трохи менше завширшки. Лики Богоматері і Богонемовля зображені ясно та чітко; взагалі всі зображення відрізняються тонкою майстерною обробкою. Ікона прикрашена срібною визолоченою ризою з дорогоцінними каменями та вставлена в подвійну раму. Ніша, в якій поміщається чудотворний образ, прикрашена двома великими золоченими херувимами та безліччю різних золотих і срібних прикрас.
Всіх чудес від цієї ікони налічується близько 500. Крім 14/27 вересня, на поклоніння цій іконі у величезній кількості збираються прочани ще 8/21 вересня і в день Святої Трійці.
На превеликий жаль, російський уряд, у 1915 році вивіз Чудотворну ікону в Петербург і більше вона в Білорусь не повернулася. Російські монахині, втікаючи від більшовиків, перевезли її від початку в Кишинівську єпархію, а через кілька років – в монастир Хопово в Югославії. У 1943 році німці вимусили монахинь покинути Югославію і вони опинилися в Франції. З 1967 р. монастир оселився в мальовничому містечку Провемон, яке знаходиться в ста кілометрах від Парижа, в Нормандії.
Тропар Пресвятої Богородиці перед Її Ліснянською чудотворної іконою, глас 4
До Богородиці сьогодні старанна притечемо, / грішні і смиренні, / і припадемо, у покаянні з глибині душі промовляючи: / Володарка, поможи нам з милосердя, бо гинемо від багатьох гріхів наших. / Не відкинь рабів Твоїх, що тільки на Тебе єдину надію мають
Кондак Пресвятої Богородиці перед Її Ліснянською чудотворної іконою, глас 6
Оборонця християнів гідная, / Молільниця до Творці правдива, / не відкинь гласи моління грішників, / але прийди, як Блага, на допомогу нам, / що вірно Тебе кличуть. / Будь швидкою на молитву і поспішай на благання наше, / бо є Ти вічно молитовниця, Богородиця, / за всіх, хто шанує Тебе.
Величання
Величаємо Тебе, Пресвята Діва, Богообрана Юначка, і шануємо ікону Твою святу, якою подаєш лікування всім, хто з вірою до Тебе притикає