У 1569 році знаний білоруський друкар і перекладач Петро Мстиславець, по запрошенню купців Мамоничив, приїжджає в Вільню та засновує там друкарню. Ця відродила кириличне друкарство опісля півстоліття після припинення видавничої діяльності Ф. Скорини. У ній випускалися монументальні барвисто оформлені видання, що відрізнялися зовнішнім виглядом і високою культурою друку: широкими полями, виразним півуставного шрифтом, рясним вживанням кіноварі, іншими помітними елементами художньо-поліграфічного оформлення. У виданнях П. Мстиславця чудова, хоча і в дещо ускладненою манері, виконані всі фігурні гравюри, великі декоративні заставки стародруків стилю.

Першим виданням нової типографії було Напрестольне Євангеліє, яке було дуже необхідно православним храмам Київської митрополії.

Віддруковане розміром в лист, крупним шрифтом, Євангеліє дивує своїм прекрасним поліграфічним оформленням, широкими полями, хорошим папером. Судячи по гравюрах і стилю книжкового орнаменту, це видання продовжує традиції попередніх друків диякона Івана Федоровича та Петра Мстиславця. Складні елементи орнаменту, наприклад, шишки і квіти, дуже ретельно виконані. Згідно з Київською православною традицією, гравюри Апостолів оздоблені декоративними елементами, що було невластиве московської традиції.

Особливої уваги заслуговує мова видання, яка віддзеркалює всі особливості народної мови через введення в текст т.зв. «юсив». Деякі російські дослідники ХІХ та першої половини ХХ століття навіть вважали, що «багато слів (у Євангелії 1575 р.) взяті з народної мови Західно-Руського краю».

Євангеліє Напрестольне. Вільня, 1575 р.

прот. Сергій Горбик