Пам’ять 21 серпня / 3 вересня

Преподобний Авраамій Смоленський, проповідник покаяння і будучого Страшного Суду, народився в середині ХII століття. в Смоленську від багатих батьків, які до нього мали 12 дочок і молили Бога про сина.

З дитинства він ріс в страху Божому, часто відвідував церкву і мав змогу навчатися читанню та писанню по богослужбовим книгам. Батьки сподівалися, що їхній єдиний син одружиться і продовжить знатний рід, але він шукав іншого життя. По смерті батьків, роздавши все майно монастирям, церквам і бідним, преподобний ходив по місту як жебрк, благаючи Бога вказати шлях спасіння. Він прийняв постриг у монастирі Пресвятої Богородиці, який стояв у п’яти верстах від Смоленська, на місці Селище.

Проходячи в рідному монастирі різні послухи, преподобний старанно займався списуванням і збиранням книг, черпаючи з них духовне багатство. Смоленський князь Роман Ростиславич († 1170) завів у місті училище, в якому навчалися не тільки по слов’янським, а й по грецькою та латинською книгам. У самого князя було велике зібрання книг, яким користувався преподобний Авраамій.

Більше 30 років трудився він в обителі, коли ігумен переконав його прийняти 1198 р сан пресвітера. Кожен день він звершував Божественну літургію і виконував послух духівника не лише для братії, а й для мирян. Незабаром преподобний став широко відомий. Це порушило заздрість братії, а потім і ігумена, і через 5 років преподобний змушений був перейти в Хрестовоздвиженський монастир в самому Смоленську. На пожертви прочан він прикрашав соборний храм бідного монастиря іконами, завісами і свічками. Сам він написав дві ікони на теми, які найбільше займали його: на одній зобразив Страшний Суд, а на іншій – катування на митарствах.

Сухий і блідий від важкої праці, подвижник був схожий у священних ризах на святителя Василія Великого. Святий був суворий і до себе, і до духовних дітей. Він невпинно проповідував у церкві і прихожим в його келію, розмовляючи одно з багатими і бідними. Через заздрість до відомості Преподобного, міська знать і духовенство вимагали у єпископа Ігнатія зрадити преподобного суду, звинувачуючи його в спокушенні жінок і переманюванні духовних дітей. Але найбільш жахливі були звинувачення його в єресі  і читанні заборонених книг. За це  пропонували втопити або спалити подвижника. На суді князя і єпископа преподобний відвів всі брехливі звинувачення, але, незважаючи на це, йому заборонили священнодіяти і перевели в монастир на честь Пресвятої Богородиці.

Страшна посуха була Божим покаранням за неправедний суд, і лише коли святитель Ігнатій попросив вибачення у преподобного Авраамія, дозволив йому служити і проповідувати, дощ напоїв Смоленську землю.

Святитель Ігнатій побудував новий монастир на честь Положення ризи Пресвятої Богородиці та доручив в ньому послух настоятеля преподобному Авраамію, а сам, залишивши по старості єпархію, оселився в ньому. Було багато бажаючих поступити під керівництво преподобного Авраамія, але він приймав у монастир вельми розбірливо і після великих випробувань, так що в його монастирі у нього було тільки 17 братів. Преподобний Авраамій після смерті святителя Ігнатія, бувшого його духовним другом, більш всього іншого вселяв братії пам’ятати про смерть і молитися день і ніч про те, щоб не бути засудженими на Суді Божому. Помер преподобний Авраамій блізко 1224 р поживши в чернецтві 50 років. Вже наприкінці ХIII ст. йому була складена служба, спільна з його учнем, преподобним Єфремом. Страшна монголо-татарська навала, що була покаранням Божим за гріхи, не тільки не заглушила пам’яті преподобного Авраамія Смоленського, але нагадало людям його заклик до покаяння і пам’ятання Суду Божого.

Тропар преподобного Авраамія, чудотворця Смоленського, глас 8

Сьогодні засяла нам пам’ять твоя, славно як сонце, / світло променем освітляючи світ / і тьму злих нічних духів від нас відганяючи. / Сьогодні сили святих Ангелів / і души праведних духовно святкують у радості. / Сьогодні і ми, грішні, припадаючи, молимось: / Преподобний отче Авраамій, / моли Христа безупинна, / щоб спас місто і людей, що любовно тебе шанують.

Кондак преподобного Авраамія, чудотворця Смоленського, глас 3

Засяла, Господь, місту Твоєму / пам’ять Твого угодника, / як сонце світле, / радісно всіх, ніби променем, освітляючи, / ще ж і молитви Пречистої Твоєї Матері / від усіх бід позбавляють нас / і відводять навали варварів. / Цім ми, люди Твої і місто наше, міцно хвалимось / і спасаємось молитвами / Твого угодника Авраамія, отця преподобного