Пам’ять 31 січня / 13 лютого
Святитель Микита починав свій чернечий та святительський шлях у Києво-Печерському монастирі. Про нього написано в 25 слові Києво-Печерського Патерика наступне:
«Був у дні преподобного ігумена Никона брат один, на ім’я Микита. Цей, бажаючи уславитися серед людей, [і] діло велике не задля Бога замисливши, почав просити ігумена, аби піти в затвор. Ігумен же забороняв йому, говорячи: «О, чадо! Нема тобі користі, [аби] без діла сидіти, оскільки юним є. Краще буде, якщо перебуватимеш серед братії і працюватимеш на неї. [Так] не втратиш відплати своєї. Сам бачив брата нашого, святого Ісакія Печерника, як спокушений [Той] був бісами. [Так і загинув би - ?], коли б не велика Благодать Божа врятувала його задля молитов преподобних отців Антонія та Феодосія, які й донині чудеса численні творять». Микита ж говорить: «Ніколи не спокушуся такими речами. Прошу ж у Господа Бога, аби подав [мені] дар чудо творіння». Відповідаючи, Никон каже: «Вище сили прохання твоє! Стережися, брате, аби, вознісшись, не впав. Велить тобі наше смирення служити святій братії, задля якої увінчаний маєш бути за послух твій». Микита ж не послухався сказаного ігуменом, а як захотів, так і сотворив – замурував за собою двері [печерної келії] і там перебував, не виходячи. Невдовзі ж спокушений був дияволом. Під час молитви чув голос, який молився з ним і пахощі невимовні, і цим спокусився, мовлячи про себе: «Коли б це не був янгол – не молився б зі мною, ні пахощів Святого Духа не було б». І почав старанно молитися Богові, говорячи: “Господи! Явись мені сам чуттєво, аби бачив тебе». Тоді голос був до нього; «Не явлюся тобі, аби, вознісшись, не упав, оскільки юним є». Затвірник же зі сльозами каже: “Ніколи, Господи, не спокушуся! Навчений бо був ігуменом моїм не слухатися спокус диявольських. Все ж повелене тобою – сотворю,” І тоді душогуб-змій отримав владу над ним. І каже: «Неможливо людині во плоті бачити мене, та ось посилаю янгола мого, аби перебував із тобою, і ти будеш волю його творити”. І негайно став перед ним біс в образі янгола. Мних, упавши [на коліна] поклонився йому, як янголу. І каже йому біс: “Ти не молися, а читай книги, і цим набудеш спілкування з Богом, [і] з них подаси слово корисне тим, хто приходитиме до тебе. Я ж постійно буду молити про твоє спасіння Творця свого”. Спокусившись, мних [відтоді] ніколи не молився, але приділяв увагу [лише] читанню й повчанню, біса ж бачив, котрий безперестанку молився за нього, і рядів янголу, що творив молитву за нього. Розмовляв із тими, хто приходив до нього, про корисне для душі, і почав пророкувати, і була про нього слава велика, оскільки всі дивувалися, що збуваються його слова. Посилає ж Микита до князя Ізяслава, говорячи: «Сьогодні убитий був Гліб Святославич у Заволоччі. Швидко шли сина свого Святополка на стіл Новгородський». І як сказав, так і було: невдовзі дізналися про смерть Глібову. Відтоді уславився затвірник, як пророк. Вельми слухалися його князі та бояри. Біс бо майбутнього не знає. Але що сам зробив і навчив поганих людей: чи убити, чи вкрасти, те звіщав [Микиті]. Коли ж приходили до затворника, бажаючи слова підтримки почути від нього, біс же – облудний янгол,- оповідав йому все, що сталося з ними. Той же пророкував – і збувалося. Не міг же ніхто зрівнятися з ним [у знанні] книг Старого Закону, весь бо напам’ять знав: Буття і Вихід, Левіти, Числа, Судії, Царства і всі Пророцтва по порядку. І всі книги жидівські знав добре. Євангелія ж і Апостола, які в Благодаті надані нам, святі книги, на утвердження наше і виправлення,- цих ніколи не хотів бачити, Ні чути, ні читати, ні [про те] нікому не давав розмовляти з собою. І тому зрозуміли всі, що спокушений врагом. І не стерпіли преподобні ті отці: Никон-ігумен, Іоан, який по ньому був ігуменом, Пимен Постник, Ісайя, який був спископом города Ростова, Матфей Прозорливець, Ісакій святий Печерник, Агапіт Лікар, Григорій Чудотворець, Никола, який [по тому?] був єпископом Тмутаракані, Нестор, який написав Літописець, Григорій, творець канонів, Феоктист, який був єпископом Чернігівським, Онисифор прозорливий. Всі ці богоносці прийшли до спокушеного і, помолившись Богові, вигнали біса з нього, і відтоді не бачив його.
Вивели його геть [і з печери] і запитали про Старий Закон, бажаючи щось почути від нього. Цей же клявся, що ніколи не читав книг: раніше знав напам’ять жидівські книги, нині ж жодного слова не пам’ятав і, простіше кажучи, жодного слова не знав. Ці ж преблаженні отці ледве навчили його грамоті. І звідтоді піддав себе воздержанню і послуху, й чистому та смиренному життю, так, що добродійництвом перевищив усіх. Його ж пізніше поставили єпископом до Новгорода – за велике його добродійство, де багато чудес сотворив: одного разу, як посуха була, помолившись Богу, дощ з неба звів; і пожежу в городі загасив. І нині зі святими вшановують його, святого і блаженного Микиту»
До нашого часу дійшло чотири редакції новгородського житія св. Микити. Автор першої редакції, написаної в кін. 1557 – на поч. 1558 року – чернец Маркел з Антонієвого Новгородського монастиря. Це житіє було написане ще до відкриття мощів святого. Друга редакція була здійснена Ігуменом Данилова монастиря Іоасафом, пізніше – Вологодським єпископом. Найдокладнішою є третя редакція, також написана в XVI ст., автором якої був відомий російський церковний письменник Зиновій Отенський. На її основі пізніше священик Варлаам створив четверту редакцію житія святителя.
Мощі святителя Микити спочивають у Софійському соборі Новгорода.
Тропар святителя Микити, затворника Києво-Печерського, єпископа Новгородського, глас 4
Насолодився, богомудрий, втриманням / і бажання плоті твоєї приборкав, / на престолі святительським сів єси, / і як зірка багатосвітла, просвіщав серця вірних / променем чудес твоїх, отче наш, святитель Микита, / і нині моли Христа Бога, / щоб спас души наші.
Другі тропар святителя Микити, затворника Києво-Печерського, єпископа Новгородського, глас 2
Небесного простору бажаючи, / від юнацтва в тісному місці зачинився єси. / у їм же спокушений був ворогом, / знов смиренням і послухом / добре переміг єси спокусника, отче Микита, / і нині, перед Христом стоячи, / молися про спасіння наше.
Кондак святителя Микити, затворника Києво-Печерського, єпископа Новгородського, глас 2
Архієрейським саном вшанований / і чистий перед Пречистим стоячі, / ретельно молитви за людей твоїх приносив єси, / навіть дощ молитвою проливав єси, / і пожежу їм у місті загасив ти. / І нині, святитель Микита, / моли Христа Бога / спасти людей твоїх, що молитви возносять, / та всі співаймо тобі: / Радуйся, святитель, отче предивний.
Другі кондак святителя Микити, затворника Києво-Печерського, єпископа Новгородського, глас 1
Переміг ворожи спокуси, / добра і світло чеснотами засяяв, / у ризи святителя облачився єси, преславний Микита, / у їх же світлом життя твого і чудами сяючи більш за сонце, / багатьох просвітив та привів до Христа. / Його ж моли за нас, що оспівують тебе.
Молитва святителю Микиті, затворнику Києво-Печерському, єпископу Новгородському
О, архієреї Божий, святитель Микита, почуй нас, грішних дітей твоїх, що зібралися сьогодні в священний храм цей, молячись до тебе і до священної раки припадаючих, і з замилуванням співаючих: Ти, сидячи на престолі святителя в Великім Новгороді, ти єдиний дощ потрібний вимолив, і знов молитвою пожежу міста згасив, тому нині молимо тебе, о святитель Христовий Микита, молися до Господа, щоб позбавив місце наше і всі міста і країни християнські від землетрусу, потопу, огню, граду, меча і всіх ворогів, бачних і небачних. І як через молитви обрані спасемось, прославимо Пресвяту Трійцю, Отця, і Сина, і Святого Духа, і твоє милостиве заступлення, нині і завжди, і на віки віків. Амин.