«Господь – Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся?

Господь – Захисник життя мого, кого устрашуся?»

(Пс 26)

Що робити зі страхом? Чи маємо ми право на страх? Що робити коли всім страшно?
Людині притаманний страх. Вона здатна боятися всього, навіть своєї тіні. Інша людина, коли сама боїться, починає лякати інших. Диявол любить лякати людину, щоб отримати над нею владу…

Так було, є і буде. За умови одного «але». І це «АЛЕ» – наш Господь.

Людина, котра вірує у Христа – апріорі вільна і страху не має. У Святому Письмі Бог дуже часто звертається до людини зі словами «Не бійтеся».

Благодать Святого Духа перетворила безмовних, боязливих рибалок у ревних сміливих проповідників Христової Істини. Зрештою, потім всіх їх розіп’яли, а наступні три століття за саме слово «християнин» людей піддавали жорстоким тортурам та смерті. Вони не боялися. Бо Бог, Який є найвищою реальністю був із ними.

Тож у чому справа?

Дехто, уподібнюючись дияволу і користаючись нашим маловірством, намагається нас залякати. Немічний, наче комаха він намагається показати силу; демонструє свій цинізм, на підвіконні веранди хонки нашвикоруч підписує якісь писульки, думаючи, що це закони – виглядаючи при цьому смішніше за мавпу.

Уже, коли найстрашніший страх – смерть – подолано, Воскреслий Господь нам каже: «Не бійтеся!»… А ми все одно продовжуємо боятися.

Перед нам вибір, друзі: або ми християни і готові стояти за Правду, або ми недохрещені язичники, котрі бояться вітру, блискавки та грому і різних нікчем.

Чого нам боятися? Адже, якщо ми чогось боїмося – ми тим самим не довіряємо Богу… Богу, Який нас любить!!!

«Господь – Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь – Захисник життя мого, кого устрашуся?» (Пс 26)

Тож не біймось, друзі, Господь із нами!

о. Константин Холодов