ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ З НАГОДИ ЦЕРКОВНОГО НОВОЛІТТЯ 2024 РОКУ

† ВАРТОЛОМІЙ

З БОЖОЇ МИЛОСТІ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ-НОВОГО РИМА

І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ДО ПОВНОТИ ЦЕРКВИ

МИЛІСТЬ, МИР ТА МИЛОСЕРДЯ ВІД ТВОРЦЯ ВСЬОГО ТВОРІННЯ

ГОСПОДЬ НАШ БОГ І СПАС ІСУС ХРИСТОС

* * *

Високопреосвященні брати Архієреї та улюблені в Господі діти!

Минуло цілих тридцять п’ять років відтоді, як Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату встановив 1 вересня, свято Індиктіну і відкриття церковного року, як День молитов за захист природного середовища. Ця благословенна ініціатива мала великий резонанс і принесла добрі плоди. Багатовимірна екологічна діяльність Святої Великої Церкви Христової сьогодні зосереджена навколо явища зміни клімату або, точніше, кліматичної кризи, яка спричинила «надзвичайний стан на планеті».

Ми цінуємо внесок екологічних рухів, міжнародних угод щодо навколишнього середовища, відповідну участь науковців у цій проблемі, внесок екологічної освіти, екологічну чутливість та мобілізацію незліченної кількості людей, особливо представників молодого покоління. Проте ми наполягаємо на тому, що потрібен аксіологічний «коперніканський поворот», радикальна глобальна зміна менталітету, суттєвий перегляд відносин між людиною та природою. Інакше ми продовжуватимемо лікувати катастрофічні наслідки екологічної кризи, залишаючи незмінними та активними коріння проблеми.

Екологічна загроза є виміром розширеної кризи сучасної цивілізації. У цьому сенсі протистояння проблемі не може бути успішним на основі принципів тієї самої цивілізації, логіки, що стоїть за нею, яка її створила. Ми неодноразово висловлювали наше переконання, що церкви та релігії можуть зробити значний внесок у життєве важливе духовне та оціночне навернення заради майбутнього людства та планети. Справжня релігійна віра руйнує зарозумілість і титанізм людства, оскільки становить вал перетворення його на «людино-бога», який скасовує всі стандарти, межі та цінності, водночас оголошуючи себе «мірою всіх речей» та інструменталізуючи як своїх ближніх, так і природу для задоволення своїх невгамовних потреб і свавільних пошуків.

Багатовіковий досвід вчить нас, що без «архімедової» духовно-оцінної опори людство не може уникнути ризику нігілістичного «антропологізму». Це спадщина класичного духу, сформульованого Платоном через принцип, що «Бог є для нас мірою всіх речей» (Закони 716c). Це розуміння людства та його відповідальності через стосунки з Богом виражається через християнське вчення про створення Адама «за образом Божим» і «за Його подобою», а також про прийняття людської природи втіленим. передвічне Слово Боже для нашого спасіння і оновлення всього створіння. Християнська віра визнає найвищу цінність як людства, так і творіння. Отже, у цьому дусі повага до святості людської особи та захист цілісності «дуже доброго» творіння є нероздільними. Віра в Бога мудрості й любові надихає й підтримує творчі сили людства, зміцнюючи його перед лицем викликів і випробувань, навіть якщо подолати їх з людської точки зору неможливо.

Ми боролися і прагнемо до міжправославної та міжхристиянської співпраці для захисту людства та творіння, а також до впровадження цієї теми в міжконфесійний діалог і спільні дії релігій. Крім того, ми особливо наголошуємо на необхідності розуміння того, що сучасна екологічна криза в першу чергу впливає на бідніших мешканців землі. У документі Вселенського Патріархату під назвою «За життя світу: до соціального етосу Православної Церкви» ця тема рішуче підкреслюється разом із суттєвою турботою Церкви у світлі наслідків зміни клімату: «Ми повинні розуміти, що служіння ближньому і збереження природного середовища тісно і нерозривно пов’язані. Існує тісний і нерозривний зв’язок між нашою турботою про створіння та нашим служінням тілу Христовому, так само як між економічними умовами бідних та екологічними умовами планети. Вчені кажуть нам, що найбільше постраждають від нинішньої екологічної кризи й надалі залишаться ті, хто має найменше. Це означає, що питання зміни клімату є також питанням соціального добробуту та соціальної справедливості». (Параграф 76)

На закінчення бажаємо вам, найчесніші брати і найулюбленіші діти, нового церковного року, сповненого божественних благословень і продуктивності, призиваючи до вас усіх через заступництво Панагії Паммакарістої, чию дивовижну і чудотворну ікону ми вшановуємо і святкуємо цього дня. і смиренно почитай животворну благодать і безмежне милосердя Творця всього і Бога чудес.

1 вересня 2024 р

† Варфоломій Константинопольський

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»