Нову заповідь даю вам: любіть один одного. Як Я полюбив вас, так і ви повинні любити один одного. По тому всі пізнають, що ви мої учні…
Ін 13:34-35.
Ваша Високоповажність, Верховний комісар ООН у справах біженців,
Шановні учасники «Глобального форуму біженців»,
Як християнин, любити ближнього – це не перевага, рекомендація чи навіть вибір, але це наказ. Ми звертаємось із цим скромним зверненням сьогодні, щоб привернути увагу до безперервної непотрібної втрати наших братів і сестер, наших співвітчизників, інших, біженців.
Ми повинні звернути увагу не на симптом, тобто на переміщення народів, а на першопричини, а їх багато. Війни, хвороби, брак чистої води та їжі, зміна клімату та економічна нерівність — усе це продовжує перетворювати нації та цілі континенти на пустку смерті та вимушених міграцій.
Біженець – це людина, яка прийшла до наших дверей у пошуках притулку, але чи запитуємо ми: «Чому мої брати і сестри ви покинули свої домівки? Місця, де ви народилися, виросли, грали та навчалися? Чому ти покидаєш усе, що спочатку любив, і все, що перше полюбило тебе?» І якщо біженцю вдасться вибратися зі свого особистого пекла, яка наша відповідь? Які наші обіцянки та гарантії?
Бо ми всі знаємо, що, у великій чи меншій мірі, все одно ми спричинили ці кризи, ми отримали вигоду за рахунок страждань інших. Ми побачили відображення суспільства, яке лише поглинає і залишає по собі не лише фізичні руїни, а й руїни людської душі. На жаль, ми продовжуємо принижувати життя, закривати очі від правди. Якщо ми кардинально не змінимося, якщо не припинимо незаконну передачу зброї, торгівлю людьми, сприяння біологічній війні, злочини проти людяності та всі форми зловживань втіленим образом Бога, людиною.
Ми були на Лесбосі у 2016 році разом із нашими братами, Його Святістю Папою Франциском та Блаженнійшим Архієпископом Афінським Ієронімом, торкнулися рук і розділили спільну трапезу з тими, хто втік від війни та ризикував життям у морі. Ми були на кордоні України та Польщі, у 2022 році, і дивилися в очі тим, хто бачив війну та розруху. Ми бачили, як наші сім’ї та друзі, наші співвітчизники з нашого рідного острова Імврос, розкидані у 1964 році по всіх куточках землі після вимушеного переміщення. І все ж ми приїжджаємо в це прекрасне місто Женеву, оточене білими сніговими шапками, тихими лісами та мальовничим озером Леман, що змушує кожного з нас замислитися про спокій, який пропонує природа. Ми вирушили з Вселенського Патріархату, Мученицької Церкви Константинополя, щоб закликати всіх вас: нехай голос нашого брата не залишиться непочутим, нехай наша відповідь Богу перед обличчям несправедливості не буде такою, що ми не були нашими “ сторож брата».
Тому давайте поглянемо далі термінології: біженці-мігранти-шукачі притулку-внутрішньо переміщені особи; давайте подивимось не тільки на колір їхньої шкіри, віровчення чи віру, яких вони дотримуються; і давайте подивимося очима Божого людського творіння, перетворюючи ці кризи на можливість будувати мости, практикувати солідарність, змінювати серця.
Дякую за вашу увагу!
15 грудня 2023 р.
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»
Джерело: OrthodoxTimes