Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною! А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра. Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету. І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач. Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу! Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти. Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів! Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш! І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Ангелів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.

Ін. 1:43-51

Одного разу, коли я закінчив літургію, до мене підійшов чоловік із досить дивним запитанням: «Чи все це потрібно?» Під «усім цим» він мав на увазі літургію, облачення, ікони в церкві тощо. Він був харизматичним євангелістом і, безперечно, для нього все це було зайвим. Я подивився на нього, задумався і сказав: «Це те, що нам дано, і це для нас святе. У нас немає причин це змінювати».

Я часто замислювався над таким питанням: «Чи все це потрібно?». Насправді, коротка відповідь – так. Життя Православної Церкви не є випадковістю чи примхами її лідерів. Воно базується на шарах богослов’я, значення та історії, які розкриваються під час і через наше богослужіння та поклоніння. Життя у поклонінні має бути прекрасним, і місце, куди ми приходимо молитися, також має бути прекрасним. чому Тому що Бог є Творцем краси та порядку, і Він очікує, що ми будемо поводитися з усім Його творінням і простором упорядковано та красиво. Це стосується не тільки церкви, а й нашого життя. Життя християнина має бути впорядкованим і вільним від хаосу. Коли мова йде про красу Церкви, Бог дав нам відчуття, щоб ми могли милуватися красою і сповнюватися поклонінням і благоговінням перед Ним. Нам дали почуття щоб допомогти нам наблизитися до Бога. Але те, що ми ставимо в церкві, не є просто прикрасою. НІ. Воно має сенс і мету, і ця мета не повинна суперечити вченням Самого Господа. Бог дав Мойсею наказ підготувати скинію, жертовник і священицькі ризи. Він — Бог порядку й краси. Якби Бог не дбав про ці речі, Він би не навчав про це. Проте «все це» — це більше, особливо коли йдеться про сакральну іконографію.

Перша неділя Великого посту відзначається в усіх церквах світу як Неділя Православ’я, або «Торжество Православ’я». Вона присвячений дуже особливій події, а саме поверненню святих ікон у всі православні храми. Перемога ікон була здобута на сьомому Вселенському соборі, що відбувся в Нікеї в 787 році. Його скликали тому, що точилася велика суперечка про роль ікон у православних храмах.

Деякі християни вважали, що в Старому Завіті, особливо в Десяти Заповідях, Бог забороняв створення і поклоніння іконам. Були й інші, на яких вплинув іслам, кажучи, що ікони — це форма богохульства проти Бога. Церква чула, що цей підхід і ці вчення широко поширилися. Проте Святі Отці Сьомого Вселенського Собору зібралися разом під керівництвом Святого Духа, щоб молитися, роздумувати над Святим Письмом і пояснювати апостольську віру, яка була раз і назавжди передана Церкві

Який був їхній вердикт? У всіх православних храмах мають бути відновлені ікони.  Бо Ісус Христос, Син Божий, став людиною. Він дійсно існував. Люди бачили Його, і коли вони бачили Його, вони насправді бачили Бога! Звідки ця революційна ідея? Ми отримуємо це від самого Ісуса, коли Він каже: «Хто бачив Мене, той бачив Отця». Наш Господь також каже: «Я і Отець — одне». вул. Павло також підтверджує вчення Сьомого Собору, коли пише, що Христос «є образ невидимого Бога». Насправді грецькою мовою великий апостол язичників насправді говорить: «Христос є ІКОНА невидимого Бога». Це сміливе твердження! Ми стверджуємо, що Господь Ісус Христос дійсно прийняв тіло, став людиною і жив зі Своїм народом, і оскільки Його бачили, торкалися і чули, ми можемо уявити Його,

Ми хоч і зображуємо на іконах Його, і Пресвяту Матір, і всіх святих, але не шануємо їх. Вони є помічниками в нашій молитві. Наша любов і благоговіння поширюються від зображення до тих, хто на ньому зображено. У багатьох з вас є фотографії ваших близьких і дітей, але ви не поклоняєтеся цим фотографіям. Ви любите людей, які зображені на фотографіях, а фотографії нагадують вам про них і створюють сильне відчуття зв’язку з вашим серцем. Вони допомагають вам любити їх.

Церква говорить нам, що насправді ікони потрібні і хороші. Вони допомагають нам молитися, і все, що допомагає нам молитися глибоко й щиро, добре. Так повинно бути, тому що молитва веде нас до Бога, і це є метою і сенсом нашого життя як християн, щоб пізнати Бога особисто, а не як абстракцію. Бог не може бути для нас абстракцією, бо Він жив серед нас і став одним із нас. Він взяв нашу природу, щоб поділитися своєю божественною природою з кожним із нас. Бог став людиною, щоб зробити кожного з нас своїм справжнім сином і дочкою. Але ви не повинні просто вірити мені на слово чи словам ваших батьків чи інших людей. Ми повинні бути схожими на Натанаїла, який серйозно сприйняв слова Пилипа. І що це були за слова? — Приходь і дивись. Великий піст – це нагадування нам, що ти ніколи не пізнаєш Бога належним чином, якщо ви не приймете ці слова «прийдіть і подивіться» всерйоз. Поклонімося Богові, Якого бачили, чули і торкалися. Давайте жити так, ніби Він існує, і наслідуймо Його.

Як ми можемо це зробити? Як жити так, ніби Він існував? Допомога бідним, нужденним і хворим. Вшановуючи Його тіло (яким є Церква) і беручи участь у молитвах, роблячи це пріоритетом у нашому житті. Зробити таїнства важливою частиною нашого життя. Не тільки Євхаристія, а й сповідь. Вони дані тобі Богом, щоб допомагати тобі, розраджувати та зцілювати. Ми також можемо шукати Бога іншими справами. Ними вас не здивуєш. Це вивчення Святого Письма так, ніби це найважливіша книга в історії світу (бо це так і є). Це означає знайти гарний, спокійний час для Бога, принаймні кожного ранку та кожного вечора. Це виявляти доброту до інших і намагатися жити як святі.

Це наше святе завдання як православних християн – уподібнюватися святим і прагнути до Бога. Усі святі, коли щиро присвятили себе цій справі, зрозуміли, що насправді за ними весь час був Бог. Син Божий став людиною саме з цієї причини. Щоб завоювати наші розуми та серця Його любов’ю. Ікони в церквах допомагають нам все це пам’ятати і кожного дня закликають нас «прийдіть і подивіться». Нехай наша великопісна подорож буде серйозним зусиллям іти слідами учня Нафанаїла і «прийти і побачити». І слава Богу навіки. Амінь.

о. Джеймс Гіргіс (Антиохійський патріархат)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: Out of Egypt…