Коментар до Другого читання Вечірні свята Преображення Господнього: Вих 33:11 – 34:8

Свято Преображення Господнього є одним із дванадцяти великих свят Православної Церкви. Хоча це відноситься до епізоду в житті Ісуса Христа, який стався незадовго до його страстей і воскресіння, його відзначають 6 серпня через свою актуальність, оскільки цю відому подію можна описати як підсумок усієї історії спасіння. Таким чином, старозавітні читання Вечірні свята стосуються Божого об’явлення символічним особам біблійного Ізраїлю, Мойсею та Іллі, які нібито беруть участь у сцені преображення Христа.

Друге читання Вечірні походить із розділів 33:11–34:8 книги Вихід . Своєю назвою твір зобов’язаний своєму змісту, більша частина якого стосується визволення ізраїльтян від рабства в Єгипті під проводом Мойсея та їхнього походу на гору Синай (1:1 – 18:27). На Синаї було укладено Угоду між Богом та Ізраїлем (19:1 – 24:14), і твір завершується описом організації богослужіння (24:15 – 40:38).

Розділ Вихід 33:11 – 34:8 є кульмінацією серії одкровень про особу Бога та Його ім’я в книзі Вихід. Відповідно до тексту:

«І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії. Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх»; отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ. [Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій. [Мойсей] сказав Йому: як­що не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси, бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі. І сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я. [Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою. І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію. І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих. І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі; коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі]». І сказав Господь Мойсеєві: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, [і зійди до Мене на гору,] і Я напишу на цих скрижалях слова, які були на попе­редніх скрижалях, які ти розбив; і будь готовим до ранку, і зійди вранці на гору Синай, і постань переді Мною там на вершині гори; але ніхто не повинен підніматися з тобою, і ніхто не повинен показуватися на всій горі; навіть худоба, дрібна і велика, не повинна пастися біля гори цієї. І витесав Мойсей дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, і, вставши рано-вранці, зійшов на гору Синай, як повелів йому Господь; і взяв у руки свої дві скрижалі кам’яні. І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там поблизу нього, і проголосив ім’я Ієгови. І пройшов Господь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний, що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до треть­ого і четвертого роду. 8 Мойсей одразу ж упав на землю і поклонився [Богу]»»

Об’явлення Бога на Синаї є одним із провідних моментів не лише священної історії Старого Заповіту, а й світової історії, оскільки ця подія та Заповіт, що послідував за нею, мали стати відправною точкою всесвітньо-історичної історії. зміна свого духовного шляху людства. Ця подорож починається в той момент, коли придворний фараона, самовільно вигнаний у Синайську пустелю, стикається з дивним видовищем: крізь кущ, який горить, але не горить, Мойсей чує голос, який кличе його. Коли він наближається, він чує, як Бог представляється йому ім’ям, яке відсилає до минулого його народу: «Я Бог предків твоїх, Бог Авраама, Бог Ісака та Бог Якова».(Вихід 3:6). Під час розмови Бог представляється Мойсею з ім’ям, яке розкриває дещо про його характер: « Я ὤν» (Вихід 3:15). Бог єдиний самосущий, існування якого нічим і ніким не передбачається, а все бере своє існування від нього. На відміну від богів ізраїльського культурного середовища, які фактично не існують, Бог, який відкривається Мойсеєві, має головну характеристику існування. Це існування Бога підтверджується його конкретними діями в самій людській історії, в які він динамічне втручається. І все ж посилання на попередні та майбутні покоління (Вих 3:15) показує, що існування Бога залишається незмінним у часі, як це характерно проголошено в книзі Одкровення, де ім’я Бога аналізується як «Хто є і був і гряде, і Хто має прийти» (Одкровення 1:4,8) і демонстративно проголошується в іконографії Церкви з написом «Єдиний» в німбі Христа. На початку Декалогу Бог представляється так: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипту, з місця рабства» (Вихід 20:2), а трохи далі — причина, чому Бог звільнив свій народ із Єгипту: «Вони пізнають, що Я Господь, їхній Бог, Який вивів їх із Єгипту, щоб вони кликали Мене і були їм Богом» (Вих. 29:46). Ось чому книга Вихід приділяє стільки місця організації богослужіння (24:15 – 40:38) з детальними інструкціями щодо будівництва Скинії, оскільки Скинія призначена бути місцем, де Бог справді буде присутній серед Свого народу.

Виражена Божа воля бути зі своїм народом чітко показує, наскільки поклоніння золотому тельцю, описане в попередньому розділі (Вихід 32), принесло стосункам між Богом та Ізраїлем, і пояснює суворе рішення – загрозу, яку Бог оголошує трохи далі до Мойсея: «Я поведу тебе до землі, що тече молоком і медом». Але я не піду з вами, щоб не погубити вас у дорозі, бо ви народ некерований» (Вих. 33:3). Бог залишається вірним Угоді зі своїм народом і виконає обіцянки, які приходять з нею, але її порушення з боку людей має небезпечні наслідки для самих людей.

Мойсей усвідомлює небезпеку ситуації, оскільки він виявляє, що Бог віддалився від свого народу. Після епізоду із золотим тельцем щоразу, коли він говорить Мойсею про ізраїльтян, він називає їх «народом твоїм, якого ти вивів із Єгипту» (Вих. 32:7; 33:1), а не «народом моїм». Альтернативне рішення, яке пропонує йому Бог, коли Мойсей намагається переконати його, що він пішле свого ангела, щоб вести їх (Вих. 32:34), не задовольняє його, оскільки він знає, що те, що відрізняє Ізраїль від усіх народів землі, це це його запевнення, що Бог з ними (33:16). Таким чином він докладає нових зусиль, щоб переконати Бога.

Текст починається із запевнення, що «Господь говорив з Мойсеєм лицем до лиця, як хтось говорив би зі своїм другом» (33:11). Це дозволяє Мойсеєві ставати більш настирливим до свого «друга». Але навіть запевнення, яке він отримує від Бога, що «Я піду перед вами, і ви будете спокійні» (33:14), йому недостатньо. Він не хоче, щоб Бог був авангардом, помічником, провідником чи чимось іншим, але він хоче, щоб він був з ними. Тим самим він посилює свій тиск: « Якщо ти сам не підеш з нами, не забирай нас звідси» (33:15).

Дивно, але Бог, здається, поступається тиску Мойсея (33:17), але Мойсей все одно не задоволений. Він знає, що відновлення розірваних стосунків Бога з Ізраїлем базується не на тому, ким є люди і що вони роблять, а на тому, ким є Бог. Тому, щоб переконатися, він не вагаючись формулює вимогу, яка на перший погляд звучить надмірно: «Покажи мені себе» (33:18). І все ж Бог приймає. Він погоджується розкрити іншу більш глибоку сторону свого характеру. Мойсей дізнається, що ім’я «Господь» означає не тільки Бога предків, того, хто був, є і буде, визволителя з єгипетського рабства, того, хто хоче бути зі своїм народом, але й його, який запевняє: «Кого змилуюсь, і над ким змилуюся помилую» (33:19). Боже милосердя і співчуття сильніші за вибір людей. Коли наступного дня Бог виконає свою обітницю, устами самого Бога Мойсею буде сказано, що: «Господь Бог — всемилостивий і любячий, Він непорушний, дуже милосердний і надійний; Він дбає про справедливість і милує тисячі людей» (34:6-7). Відступники, однак, не повинні неправильно розуміти Боже прощення, і тому Він застерігає їх, що прощення не означає, що Бог не бере до уваги гріх: «Він прощає беззаконня, кривди і гріхи, але не відпускає винних; за провини батьків будуть платити діти й онуки до третього і четвертого покоління» (34:7). Це попередження буде скасовано самим Богом, коли вустами пророка Єремії Він сповістить про укладення Нового Завіту (Єр 38 [М:31]:29-34).

Божа любов вимагала від Мойсея побачити на горі Синай свою славу (33:22-23) як вияв божественного милосердя. Та ж сама любов вимагатиме, щоб учні Христа бачили на горі Фавор Його славу, «як вона входить», так що, як вказує описання святкування: «коли вони побачать Тебе розіп’ятим, вони вважатимуть це добровільною покутою, але вона проголошуе світові, що ти справді існуєш, є еманація Отця».

професор Мільтіадіс Константину (Μιλτιάδης Κωνσταντίνου)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Джерело: Orthodoxia Info