Церква не пояснює Воскресіння, але співає про нього, проповідує і святкує його.
«Христос Воскрес!» – у цей період ці слова на вустах у всіх віруючих. «Христос Воскрес!» – на тисячі тонів співаємо ми в церкві. «Христос Воскрес!» – чується всюди, і всі навколо відповідають: «Воістину воскрес Господь!».
Перше і найбільше юдейське свято Пасхи святкувалося щороку в березні, щоб народ пам’ятав вихід Ізраїлю з Єгипту і чудовий перехід через Червоне море. Це свято переходу. Єврейське слово «пасха» означає «перехід», «прохід» через море і звільнення народу під керівництвом Мойсея.
Перше і найбільше свято нашої Церкви – це нова Пасха. Ця Пасха відтепер не пов’язана з переходом з Єгипту у Палестину, але уособлює перехід від смерті до життя, від землі до неба, як ми чуємо про це в одному з тропарів святкового канону: «Від смерті бо до життя і від землі до небес Христос Бог нас перевів».
Нині не Мойсей ударив жезлом в море, проклавши шлях свого народу, але Ісус Христос Своїм Воскресінням привів нас від смерті до життя. Тому найбільшим святом нашої Церкви є «Воскресіння день». Юдеї після переходу через море оспівали: «Співаємо Господеві, славно бо прославився». Християни покликані нині просвітитися в Церкві: «Воскресіння день, просвітимось люді», щоб освіченими і виконаними радості святкувати день Воскресіння.
Відтепер усе сповнене світлом, тому день Воскресіння, «нова Пасха», називається світлим, тобто святом, що виділяє світло. Зараз, в ці весняні дні, Бог Своїм Воскресінням дарує світло матеріального творіння, і весь світ відроджується і оновлюється. Це світло Воскресіння, дароване Христом, що просвітив небо, землю і пекло. Бо Христос спустився і в пекло, подарувавши життя всім померлим: «І тим, що в гробах, життя дарував».
Одним з найпоетичніших тропарів канону Воскресіння, нашої пісні пасхальних днів, є той, де святий поет Іоан Дамаскин описує реальність матеріального і духовного світу, в якому купається це велике свято: «Нині все наповнилося світлом, небо і земля, і пекло». Зараз, з Воскресінням Христа, все навколо наповнилося світлом: і небо, і земля, і пекло, де до цього царювала лише темрява.
Пасха не є святом одного дня, тижня і сорока днів до Вознесіння. Це свято поширюється на весь церковний рік і на все наше життя. Протягом всього року щонеділі ми святкуємо Воскресіння Господа зі словами: «Воскресіння Христове бачивши». І всякий раз при служінні Божественної літургії ми «робимо Пасху», як каже про це святий Іоан Златоуст. Пасха і святкування Воскресіння кожен день відбувається на Божественній літургії, де на святому престолі приноситься в жертву, ховається і воскресає Агнець Божий.
Але все перераховане вище неможливо висловити і вимовити словами. Тому в це свято ми не повинні нічого говорити, а лише дозволити світлу і радості Божої увійти у нас, відкрити наші уста і оспівати святе Воскресіння. Бо, всі церковні тропарі являють собою не що інше, як церковні пісні нашої віри і нашого Бога, як колись говорив святий чоловік, покійний Олександр Пападьямандіс.
Сумно, що в наші дні діти не вчать і не хочуть співати церковні співи, чиї слова і музика незрівнянно краще, ніж тексти і музичний супровід тих ганебних пісень, які зараз співають і діти, і дорослі і які ми щодня слухаємо в своїх будинках по радіо і телевізору. Вони не просто не святі, але й не грецькі, оскільки не несуть грецького духу і, як каже Іоанн Златоуст (адже і в його часи існувало щось подібне), наповнені усілякою розпустою.
Однак залишимо їх, бо не вони зараз є предметом нашої розмови, а співи Церкви – найкраща мова, за допомогою якої ми можемо висловити нашу віру. Віра – найглибше з людських почуттів. Що б не говорили, невіруючих людей не буває. Все, що людина відчуває і переживає всередині себе, неможливо висловити словами. Чим більше людина починає відчувати і переживати, тим складніше їй зрозуміти все логічно: її розум це не вміщає. Серце має власну мову, відмінну від мови розуму. Ця мова – пісня. Кожна людина через пісню може висловити свої найкращі якості.
Тому і в Церкві є свої власні церковні пісні, здатні перетворювати віру і заповіді Божі в тропарі і псалми. «Статути Твої були піснями моїми» (Пс. 118:54) – сказано в псалмі. Мається на увазі, що Божественні заповіді в серці і на устах віруючого стають вічним псалмоспівом. Таким чином, і Воскресіння Господа Церква не пояснює, бо диво перевершує будь-яке пояснення, але проповідує його і співає про нього.
Найпрекраснішим святим співом періоду святкування «нової Пасхи» є канон святого Іоана Дамаскіна «Воскресіння день, просвітимось люді …» Запозичуючи перші слова канону, так само як і багато інших, з творів Григорія Богослова, святий поет створює один із найвидатніших творів церковної поезії, яке він сам поклав на найчистішу візантійську музику.
Наведу як приклад один з тропарів цього канону, щоб підтвердити все вищесказане, показати, що псалмоспів і спів є найкращою мовою віри, так само як і танець. Безліч раз ми чуємо в церкві: «Тремтіть, радійте і в радості співайте». Віруючих закликають відчути трепет святий радості і висловити її в хороводах (танцях) і піснях. Нехай це не лякає вас. Коли ми говоримо про танці (хороводи) в церкві, ми маємо на увазі всі дії священнослужителів протягом богослужіння: як вони ходять, кадять, благословляють прихожан. Все це священний танець.
Тропар пасхального канону, про який я сказав, розповідає про царя і пророка Давида. Коли після закінчення полону ковчег заповіту був повернутий в Єрусалим, цар-переможець Давид, простуючи попереду зі своїми дітьми, з трубними звуками і вигуками «скакав і танцював». Його дружина, яка спостерігала за ним з вікна, поставилася до такої поведінки з презирством і іронічно сказала Давиду: «Воістину прекрасний сьогодні цар, танцюючий зі своїми дітьми на вулиці». На що Давид з гнівом відповів: «Перед Господом танцювати буду» (2 Цар. 6:21).
Цей старозавітний епізод поет і музикант Іоанн Дамаскин згадує в одному з найкрасивіших і примітних тропарів свого канону. Автор проводить паралель між радістю танцювати на вулиці царя і святою радістю віруючих, народу Божого, перед великим дивом Воскресіння. Наведу текст тропаря, який, можливо, залишається незрозумілим для тих, хто не знає про відповідний епізоді зі Старого Завіту: «Богоотець наш Давид перед ковчегом, як прообразом грав і веселився. Ми ж, народ Божий святий, здійсненне прообразу бачивши, побожно веселимось, бо Воскрес Христос як Всемогутній».
На цьому, сказавши досить, ми зупинимося і «веселимося побожно»: будемо радіти і радуватися, і нехай душа наша наповниться цією Божественною радістю. Воскресіння Христове – найбільше чудо нашої віри і чудова історична подія. На цьому чуді ґрунтується наша Церква і ми – народ Божий. Бачивши, як збулися всі пророцтва Старого Завіту, радіймо, подібно царю Давиду, який, сповнений щастя, співав і танцював зі своїми дітьми на дорозі. Він радів поверненню в Єрусалим ковчега. Ми ж – Воскресінню Христа, всемогутнього Бога. «Христос воскрес!», Брати. Амінь.
+ Діонісій (Псарианос), митрополит Сервий і Козані,
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»