Хрест. Скільки змісту укладено в цьому слові. Дивно те, що, хоча спасіння, дароване нам Христом, – це не просто теорія, але життєве переживання, життя це відкривається смертю, умертвінням нашого грішного єства. Ми вмираємо для гріха, щоб знову народитися для Бога. Скільки б не тривало наша тимчасове земне життя, ми не можемо повністю викорінити в собі тягу до зла. І це дає нам безліч можливостей для благородної боротьби проти гріха, яка не припиняється протягом усього нашого земного життя. Ця боротьба за умертвіння гріховності триває і невпинно відновлюється: добровільне «розп’яття» супроводжує все християнське життя. Життя, що проводиться в «розп’ятті», не є відмовленням, як це трактують вороги Христа. Навпаки, це сама позитивна дія. Адже, по суті це відмова від тимчасового заради вічного, від «старого» заради нового, від падіння заради відродження, від гріха заради святості. Це «переселення» в Царство Боже.

Таким чином, хрест – це зречення від наших гріховних прагнень, умертвіння пристрастей, злоби, егоїзму, гордості, плотських бажань. Переживання хреста – це і є дотримання «вузьким шляхом», про який говорив Христос: «Входьте вузькими воротами <…> Тому що, тісні ворота і вузька дорога, що веде до життя», в той час як, навпаки, «просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі» (Мт. 7:13-14). Дотримання цього вузького шляху, звичайно, передбачає дух жертовності і самозречення.

Отже, хрест – це боротьба з нашою гріховною сутністю. Але хрест цей солодкий, адже його супроводжує сила Божественної благодаті: «Я все можу в Тім, Хто мене (Ісуса) Христі» (Фил. 4:13). Крім того, це боротьба з грішним світом, який нас оточує. Але хрест солодкий, адже Христос запевняє нас у остаточній перемозі: «У світі будете мати скорботу; але будьте відважні: Я переміг світ» (Ін.16:33). Хрест – це наша боротьба з дияволом, «стародавнім змієм», джерелом зла і гріха. Але хрест солодкий, адже Христос дає нам силу «наступати на змій та скорпіонів і на всю силу ворожу» (Лк. 10:19). Хрест для грішної людини – це дотримання заповідей Божих, любов до ворогів, відплата добром за зло, вміння віддати останню сорочку, сповідування Христа перед людьми, протистояння судженням нечестивих, глузуванням, іронією, опір тим, хто стоїть на заваді для нашого свідомого християнського життя. Але, хрест за благодаттю Божою стає солодким і легким: «Візьміть ярмо Моє на себе <…> Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий» (Мт. 11:29-30), – вчить нас Христос.

Таким чином, християнське життя – це невпинний досвід самозречення, жертовності, боротьби і хреста. Однак, слідом за хрестом завжди виникає Воскресіння. Слід зазначити, що в православ’ї хрест ніколи не розглядається окремо від тріумфу і щастя Воскресіння. Солодка надія, невимовна і таємнича радість, радість у Христі, завжди супроводжує хресний шлях вірного християнина. Саме ця радість змусила апостола Павла виголошувати: «Я не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, і я для світу» (Гал. 6:14).

ієромонах Софроні Г. Міхалідіс.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»