Сьогодні наша Церква святкує і вшановує пам’ять святого апостола Фоми. Слід підкреслити, що пам’ять апостола Фоми святкується саме сьогодні, а не в першу неділю після святої Пасхи, коли відзначається зовсім не пам’ять апостола, але згадується його дотик до воскреслого Господа, про який ми скажемо трохи нижче. Фома (або Дідімос – Близнюк) був галілейським юдеєм, одним з дванадцяти апостолів, покликаних Ісусом Христом. У списку дванадцяти апостолів він займає сьоме чи восьме місце. Відповідно до церковного переказу, він проповідував Євангеліє і прийняв мученицьку смерть в Індії. В області Малабар в Індії в даний час існують так звані християни апостола Фоми.

Варто згадати і повторити євангельська розповідь про обрання та затвердження дванадцяти апостолів, одним з яких став Фома. Євангеліст Лука пише: «У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами» (Лк. 6:12-13). Ця нічна молитва Ісуса Христа, коли Він мав вибрати зі своїх учнів дванадцять і назвати їх апостолами, показує, наскільки важливою була покладена на них місія і як дбав Він про тих, кого обрав для її виконання.

У своєму оповіданні євангеліст Іоан тричі згадує апостола Фому, і в словах його ми бачимо, наскільки відданий був Фома своєму святому Учителю. Перший раз ми зустрічаємо згадку про Фому, коли Ісус Христос дізнався про хворобу Лазаря і відправився з апостолами до Віфанії. По дорозі Ісус несподівано сказав: «Лазар, друг наш, заснув» (Ін. 11:11). І потім пояснив: «Лазар помер <…> але ми підемо до нього» (Ін. 11:14-15). На що апостол Фома сказав своїм співучням: «Підемо і ми помремо з ним» (Ін. 11:16). Деякі трактують ці слова як вираз відчаю, проте насправді вони говорять про відданість Фоми святому Учителю.

Вдруге євангеліст Іоан згадує апостола Фому після Таємної Вечері. Після своєї довгої промови до апостолів Ісус Христос говорить: «Віруйте в Бога і в Мене віруйте. В домі Отця Мого обителей багато; а якби не так, то сказав би: «Я йду приготувати місце вам». І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я. А куди Я йду, ви знаєте, і шлях знаєте» (Ін. 14:1-4). На що Говорить до Нього Фома: «Господи! не знаємо, куди йдеш; і як же можемо знати дорогу?» (Ін. 14: 5). І Христос відповів Фомі: «Я дорога, і правда, і життя ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14: 6).

На жаль, тут ми лише згадаємо ці слова, не маючи можливості пояснити їх. Перейдемо ж до третього фрагменту, де євангеліст Іоан говорить про апостола Фому. Йдеться про два явлення воскреслого Господа: перше відбулося ввечері першого дня і друге «після восьми днів». Тоді же Фома не по невірі, але по глибокій любові до святого Учителя став першим проповідником Воскресіння. Церква співає, що так звана «невіра» Фоми народила справжню віру. Той факт, що учень удостоївся бачити і відчувати воскреслого Учителя, з’являється першим підтвердженням і доказом Воскресіння.

Апостол Фома першим після Воскресіння став проповідувати про божественність Ісуса Христа, Який як людина помер, але як Бог – воскрес. Фома, побачивши разом з іншими апостолами і почувши Ісуса Христа, не наважився доторкнутися до його пречистого ребра, але одразу вигукнув і сповідував: «Господь мій і Бог мій» (Ін. 20:28).

Ця подія, що відбулася з апостолом Фомою є, мабуть, самою драматичною не тільки в євангельському оповіданні, але й у всій світовій історії. Багато чистих і непорочних людей, «блаженні ті, хто не бачив», як сказав воскреслий Господь, після серйозної внутрішньої боротьби побачили світло істини і сповідали Христа, як апостол Фома, словами: «Господь мій і Бог мій». Амінь.

+ Діонісій (Псарианос), митрополит Сервий і Козані,

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»