Серед дванадцяти апостолів, що згадуються в Новому Завіті, присутній ім’я Матфей. Сам він так називає себе в списку апостолів, який наводить у своєму Євангелії (Мт. 10:3), так само як і в оповіданні про своє покликання на апостольське служіння. У цьому оповіданні мова йде про якусь людину, що сидить на місці збору податей, внаслідок чого він і називає себе «митар Матфей». Цей митар в Євангелії від Марка іменується «Левієм Алфеєвим» (Мк. 2:14), а в Євангелії від Луки – просто Левієм (Лк. 5:27). Слід зазначити, що в списках учнів згадується і апостол Яків, син Алфеїв, однак він не був братом апостола Матфея. Якби це було так, то про це йшлося б в Євангеліях, як про інших апостолів, які були братами, наприклад Андрій і Петро, Яків та Іоан.

Митар Матфей і Левій – одна і таж людина. Ім’я Матфей, взяте апостолом після призову Христа, означає Теодор або Феодорит, тобто дар Божий. Це скорочення імені Маттанія, як Матфей, в свою чергу, є скороченням імені Матвій. Татіан до віршу 10:3 з Євангелія від Матфея додає «і Тадей». Ми не знаємо, коли і чому Господь дав йому це ім’я, під яким він вже був відомий в Церкві, коли створював своє Євангеліє. Два інших євангеліста, Марко і Лука, з поваги до апостола і євангеліста Матфея нічого не повідомляють про його професію, оскільки митарі були людьми, яких усі зневажали.

Сам він пише, що Господь «побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей» (Мф. 9:9). Святий Іоан Златоуст коментує це так: «Гідно подиву і мудрість євангеліста Матфея, який не тільки не приховує свого колишнього життя, а й називає себе по імені, тоді як інші приховували своє ім’я під іншим найменуванням» (Бесіди на Євангеліє від Матфея, бесіда 30). Апостол не відмовляється від свого минулого життя, визнаючи своє перетворення після призову Христа. Тут ми спостерігаємо його смиренність.

Апостол Матфей жив в Капернаумі, місті, що знаходиться під юрисдикцією Ірода. Сам він як підлеглий перебував на службі у якогось підприємця, який відкуповувався від римлян збором податків з міста або навіть з усієї області. Таким чином, він знав арамейську мову, якою розмовляли юдеї, а також грецьку.

На заклик Господа «слідуй за мною», Матфей негайно відгукнувся і без вагань залишив все. Це означає, що він знав і шанував Господа. Він належав до тих митарів, до яких колись наблизився Господь, через що фарисеї вважали Його «другом митарів» (Лк. 7:35, 15:1). По всій видимості, Матвій був багатий. Такий висновок можна зробити на тій підставі, що у нього був власний будинок. Там він відсвяткував своє покликання і відхід зі служби, давши прощальний обід, на який зібралося безліч людей. З євангельських оповідань стає очевидним, що він не був знайомий з Іоаном Предтечею і не належав до кола його учнів, як інші апостоли.

Після призову він залишається непомітним серед інших учнів, як протягом життя Христа, так і після Його Воскресіння. У Новому Завіті його ім’я ніде не згадується. Ця непомітність в черговий раз підтверджує його покору. Климент Олександрійський повідомляє нам про його жорстке аскетичне життя: «Матфей апостол їв насіння, плоди, овочі, але не вживав м’яса». Таким чином, він вживав у їжу лише фрукти і овочі, утримуючись від м’яса.

Після Воскресіння Господа Матфей, як повідомляють Климент, Євсевій та Іриней, проповідує Христа юдеям протягом восьми років. Тут він в період між 60 і 66 рр. пише своє Євангеліє арамейською мовою, яке згодом їм самим або ж іншим апостолом було перекладено на грецьку. У ньому містяться розповіді про події життя Господа і Його повчання. «Євангеліє від Матфея було написано для юдеїв», – повідомляє першим Іриней, маючи на увазі юдеїв, які стали християнами, або, як пише Оріген, «що повірили з юдаїзму».

Метою створення Євангелія апостолом Матфеєм було розповісти про те, що Христос походив «з роду Давидового». Саме тому розповідь починається з розповіді про Різдво. Іоан Златоуст говорить: “Матфей, який писав для юдеїв, не намагався показати нічого більш, як походження Ісуса від Авраама і Давида, оскільки для юдея не могло бути нічого приємнішого, як сказати йому, що Христос є нащадок Авраама і Давида» (Бесіда 1) . Тому він вибирає найважливіші події життя Господа і Його промови, розташовуючи їх таким чином, щоб вони підтверджували тезу про те, що Ісус Христос є Месія, передбачений юдеям. Роблячи вставки із старозавітних пророцтв, Матвій показує, що всі вони були виконані в особі Христа.

Свідоцтва про подальшу діяльність апостола Матвія не можуть вважатися історично достовірними. Руфін, Григорій Великий і церковний історик Сократ повідомляють, що він відправився в Ефіопію. Паулін Ноланський пише, що апостол привів до Христа язичників парфян, і, як розповідає святий Никодим Святогорець, «згодом був спалений язичниками» в Гієраполі Сирійському. Це підтверджує і дистих з синаксаря: «спасеш, Ісус, і митарів, слава Тобі», – так заволав Матфей посеред вогню.

Молитвами апостола Твого, Боже, помилуй нас. Амінь.

А. Христодулос, богослов

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»