Коли відбувається освячення, очевидно, що існують «хто освячує» і «хто освячується». Процес освячення вимагає наявності того, хто діє (освячує), і тих, заради кого освячення звершується. Мова тут йде не тільки про освячення води, але про сенс освячення в цілому, тобто про освячення людей. Саме для нашого особистого освячення і здійснюється освячення води. Апостол Павло пояснює, що є ті, хто освячує, а є ті хто освячується. І сьогодні нам буде корисно поговорити про суть освячення.

«Адже Хто освячує i хто освячується, всі – вiд Єдиного» (Єв. 2:11). Тим, хто освячує звичайно, є Христос, а освячуються, очевидно, віруючі в Нього, тобто християни. Христос є Син Божий, чада Божі по благодаті – це ті, хто через Христа «були усиновлені». Саме тому апостол Павло говорить про те, що всі вони відбуваються «від Єдиного».

На річці Йордан був представлений наш Господь, що освячує. Святий Дух, що з’явився в образі голуба, і голос Отця явили Його людям: «Це є Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мт.3:17). Ми повинні знати, що Христос, який освячує, має три властивості: Пророка, Царя і Первосвященика.

Перш за все, Господь явив людям Свій пророчий дар. Він з’явився їм в образі Вчителя, що відкриває вищі істини і тлумачить такі найвидатніші питання, проникаючи в які, людина немов доторкається, будучи не в силах наблизитися до їх пізнання. Господь, що знає ці істини, являють собою «шлях і істину» (Ін. 14:06). Він спустився з небес, щоб принести нам знання істини, яка являє собою не сухе знання, але має здатність наставляти людей і направляти їх до святого життя, щоб втілилися в життя слова, сказані Христом в молитві до Небесного Отця: «освяти їх у правді Твоїй … ». Освяти їх, відкривши їм Свою істину, щоб вона направляла їх і керувала їх життям.

Але, крім того, Господь був представлений і як Цар: «і царюванню Його не буде кінця». Він є «Цар царюючих i Господь пануючих» (1 Тим. 6:15). Він є Царем і Владикою «Царства Небесного», громадянами якого покликані стати люди. Він – правлячий Владика, а ми як Його піддані повинні прагнути вірно виконувати Його закон і дотримуватися Його заповідей.

Він був явлений нам як Спаситель і Первосвященик. Найважливішим обов’язком усіх священиків Старого Завіту було приношення Богу жертв. Але Господь приніс нам неоціненну жертву – Себе Самого. Тому Він є найбільшим Первосвящеником.

Таким чином, саме Ісус Христос є Той, хто освячує, втілився Пророк (Учитель, Цар і Первосвященик).

Ми, будучи освяченими, повинні відповідати цим трьом властивостям Господа.

І оскільки Він є найбільшим учителем, ми покликані стати Його учнями і приймати Його слова з послухом і бажанням уподібнитися Йому. Так ми дійсно станемо освяченими. Але якщо ми не бажаємо слухати вчення Господа, то ми як ті, що освячуються, втрачаємо з Ним зв’язок. Хто освячує, і ті, хто освячується зустрічаються якраз в цьому: Той. Хто освячує вчить істині, а хто освячується слідують їй.

Як Цар Христос править, а ті. Хто освячується, приймають Його заповіді і втілюють їх у життя. Володіючи царським становищем, Він керує всім навколо, і все це знаходиться в його владі. З цієї точки зору, християнин стає причасником царського положення Господа. Відповідно, віруючі мають здатність приборкувати себе. Християнин, бажаючий жити згідно святій істині і Божественному вченню, мати Христа керівником свого життя, стає здатним панувати над собою. У цьому йому допомагає благодать Того, хто освячує, скеровуючи на добро його людські прагнення.

Не будемо забувати і про те, що Христос, представлений як наш Первосвященик, говорив у своїй молитві: «за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною» – Я жертвую собою, і цей вчинок повинен мати наслідки і продовження. Це означає, що ті, хто освячується укріплюються святою благодаттю і силою, що виникає з цієї жертви, повинні принести в жертву на вівтар благих прагнень всяке зло і гріх, щоб і самі освячені бути як «освячені правдою». Таким чином, віруючий повинен отримати користь з жертви Господа і стати частиною «царственого священства» первосвященицької природи Христа.

Улюблені! У цьому і є сенс освячення, яке ми здійснюємо сьогодні. Ми вважаємо дуже важливим і корисним викласти все це сьогодні, щоб донести таку думку: як би ми не бажали нашого освячення, нам необхідно розглядати три властивості Господа, що з’являється для нас Пророком, Царем і Первосвящеником.

Підемо ж за Ним істинно, щоб нам як освітлюваним опинитися поряд з Тим, хто освітлює в Царстві Небесному, підносити Йому славу з Отцем і Святим Духом.

Митрополит Патрський Нікодімос Валіндра (†).

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»