Сьогодні наша Церква святкує день Усікновення чесної голови святого Іоана Предтечі. Церква вводить цю трагічну подію в святковий цикл і здійснює в цей день Євхаристію, щоб показати свою радість. Це особлива подія для кожного віруючого будь-якої епохи, який хоче істинно жити у Христі. Багато чого було написано і сказано як про Предтечу, так і про сьогоднішнє свято. Ми висловимо тут своє міркування.

Святий Іоан був пророком. Пророком в тому сенсі, що відкривав людям Христа і Його волю тут і зараз, а не в прийдешньому майбутньому. У дні життя пророка його особиста присутність мала величезне значення. Свідчення про нього досить бідно представлені в Новому Завіті, проте вони виявляються достатніми, щоб дати уявлення про його особистість і діяння.

Пустельник, аскет, свідок Істини, Христа, революційна особистість, але не революціонер. Він проголосив революцію духовну, внутрішню, яка, наступаючи, виявляється і в зовнішніх ознаках. Це очевидні зміни, які зачіпають багатьох, пропонуючи інший погляд на людське життя. І кульмінацією земних діянь Іоана Предтечі стає Усікновення його голови.

Церква особливим чином показує нам шлях, який чекає кожну людину, серйозно відноситься до Євангелія і охочого справді і щиро слідувати за Христом. Цей шлях – мучеництво. Однак така доля не є примусовим нещастям, яке увіходить як доля в людське життя, але дією, яка якнайкраще показує любов і свідчення Христа, жертвою для іншої людини. Це Мучеництво, яке пускає коріння і приносить плоди.

Але звернемося до нашого часу. Свідоцтво та мучеництво, так само як і належне шанування особистості та подвигу Іоана Предтечі, повинні надати сенс життя кожного з нас. Зостанемось ж в благих помислах, нехай спосіб життя Іоана Предтечі стане надбанням для кожного з нас.

Однак хтось може задатися питанням: чи існує пророча проповідь в наші дні? Під проповіддю я розумію живі стосунки з живим і істинним Богом і, як наслідок, приношення життя, що природним чином здійснюється в нашому житті.

Ми, сучасні віруючі, йдемо по шляху, далекому від дороги, показаної Іоаном Предтечею. Ми залишаємося поверхневими і не бажаємо вникнути в суть істинної віри і пережити її. Ми віддаємо перевагу спокою і умиротворенню, що дає нам протоптана дорога, замість живих особистих відносин з Ісусом. Вперто відмовляючись пізнати і піти за Божественною істиною, ми з легкістю дотримуємося «заповітів людських».

Наше християнське покоління може бути охарактеризоване словами пророка Ісаї: «Наближаються люди ці устами своїми і шанують мене, серце ж їхнє далеко від Мене. Але марно шанують Мене, бо навчають науці людських заповідей».

Нехай це свято стане для нас закликом переглянути наші відносини з Христом, Його Церквою, Його істиною. Це скорботний шлях, що веде, однак, до Слова Божого, Який «є дух і життя» (Ін. 6:63).

Елефтеріос Балакос, теолог

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»