Сьогодні Вербна неділя. Церква наша закликає нас до радості і веселощів: «Радуйся і веселися, радій і веселись, Церква Божа!» Чому? Бо прибуває в Єрусалим Христос, Грядущий Цар Ізраїлів, Глава Церкви, з тим щоб завершити справу спасіння світу.

Вчора ми бачили, як Він воскрешав Лазаря. На очах цілого села закликав Він з гробу померлого чотири дні по тому. Таким чином, дав Він нам ще одне незаперечне свідчення Свого Божественного існування, що перемогло смерть.

Справедливо натовп вітає Його в Єрусалимі з криками і вигуками: «Осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!». «Осанна!» Означає «Спаси нас!», А «Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!» Означає “Слава Тобі, бо Ти прийшов в ім’я Правдивого Бога і Господа нашого!»

Іншими словами, народ говорив: «Так, тепер ми знаємо, що Тебе послав Хтось Інший. Направив Тебе до нас єдиновладним Істинний Бог! Господь Слави! В ім’я Господа Ти проходиш зараз на спасіння наше. Приходиш, з тим щоб звільнити нас. Ми були свідками того, як учора воскресив Ти Лазаря, що помер чотири дні тому. Ти маєш владу звільнити нас від найлютішого ворога – від смерті нашої. Тому вітаємо ми Тебе і славимо, радіємо і радіємо: «Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!»

***

З того часу ця фраза стала найвищою похвалою Церкви. Прекрасним гімном, що прославляє Христа. Тому Церква закликає нас згадувати його щоранку під час ранкового богослужіння: «Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!»

Тобто: «Христос – Бог наш, і Господь наш – прийшов і відкрився нам». Прийшов і став людиною для нас. Він більше не якась недосяжна і невидима сила. Його бачили людські очі і відчували людські руки. Але, вони не впізнали його, і поставилися до Нього як до огудника Бога і шахрая, що порушує їх спокій. І привели Його до суду, засудили до смерті і розіп’яли. Але Він ще раз показав, що Він є істинний Бог і Господь – Він воскрес із мертвих. Пообіцяв нам бути з ним «в усі дні земного життя нашого». Він ніколи нас не залишав. Це, звичайно, не означає, що Він любить «втручатися» в наше життя без нашого на те бажання.

Найважливіша умова для Його перебування в нашому житті – наше бажання цього. Ми повинні запросити Його в своє життя. Ми повинні чекати Його як Спасителя і Визволителя. У будь-який момент ми повинні бути готові вітати Його славослів’ям: «Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!»

Але щоб завжди віддаватися цій цілющої тузі в постійному очікуванні Його, щоб з готовністю вигукнути: «Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!», Необхідно ще щось, те, про що ми тепер, на жаль, повністю забули. Необхідний, як кажуть, другий псалом сьогоднішнього свята, щоб і ми вступили разом з Ним у гробницю. І були поховані разом з Ним. Але не в простій могилі, а в гробниці, яка є не що інше, як Свята Купіль, куди нас занурювали ще немовлятами.

«Будучи поховані з Тобою в Хрещенні, Христе Боже наш, ми через воскресіння Твоє удостоєні безсмертного життя і в гімні викликуємо:« Осанна в вишніх! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!»

Це означає: колись хрестили нас не для того, щоб ми зберігали фотографії та відео милого немовляти, а хрестили, щоб ми поховали в купелі існування поза Христом. Поховали карикатуру життя, яка трохи відрізняється від тваринного існування, а згодом воскресли разом з Христом – разом з Тим, Хто є єдиним джерелом справжнього життя – життя вічного! Тільки так ми зможемо по-справжньому жити вічно, і тільки таким чином сьогодні – і в будь-який момент свого життя – ми можемо закликати Його, вітаючи словами: «Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!»

Митрополит Превеза і Нікополя Мелетій (Каламарас)