Історія міжвоєнних україномовних богослужбових та молитовних видань у Польської Автокефальної Православної Церкви (далій – ПАПЦ) бере свій початок 3 вересня 1924 р., коли Священний Синод прийняв постанову про дозвіл використання національних мов у церковному житті. У цієї доленосної постанові відзначалося наступне: «В доповнення до постанов Священного Синоду з дня 16 червня і 14 грудня 1922 р. і в розвиток їх, – 1) допустити вживання української, білоруської, польської й чеської мов у тих богослужбових чинах, текст яких одобрено вищою церковною владою, у тих парафіях, де того захочуть парафіяни і де на це є можливе з місцевих умов…». Наслідком цієї постанови, було з’явлення офіційних українських перекладів богослужбових та молитовних текстів, що видавалися працею різних українських організацій та парафіяльних рад.
Однак, бажання влади міжвоєнної Польщі як найшвидше полонізувати православних українців та білорусів, промосковська партія в середині самої ПАПЦ, не дало організувати та здійснити справу перекладу і видання церковної літератури національними мовами на загально церковним рівні. Тому, більшість україномовних богослужбових і молитовних видань повстало завдяки жертовної праці окремих священиків та вірних, книги видавалися локально та невеликими тиражами. Ці обставини ускладнюють вивчення та бібліографічне описання україномовних церковних видань міжвоєнного часу.
Одним з таких маловідомих видань, є Православний молитовник для дітей українською мовою, що був виданий в м. Ковель далекого 1935 року.
Це невелика, у 16 сторінок, книжка, у якої зібрані звичайні молитви,Символ віри та Десять заповідей Божих. На жаль, у доступному нам примірнику, не вказаний тираж, друкарня та немає згадок про благословення цього видання якимось архієреєм ПАПЦ, хоча 3 перших сторінки, де таке благословення мусить бути відзначено, збереглися.
З особливостей видання потрібно відзначити наступне:
1. Текст 50 Псалма, який не збігається з перекладом митр. Іларіона (проф. Івана Огієнко).
2. У Символі віри присутні невластиві для сучасних видань, у тим числи діаспорних, зворот «Він»: «Розп’ятий же Він був за нас»; «І в третій день воскрес Він»; «І знову прийде Він».
Що до історії з’явлення цього видання, то нам вдалося довідатися в представників діаспори наступне: У міжвоєнному часі, українською мовою у Ковелі правилося тільки у Свято-Благовіщенській церкві отцем Іваном Губою – майбутнім архієпископом УАПЦ Ігорем, який у часі війни емігрував і помер у США на 81-му році життя. Тому, по свідченню кількох осіб, цей молитовник має пряме відношення до цього храму.
Ми з радістю представляємо електрону копію цього історичного видання читачам нашого сайту.
прот. Сергій Горбик