Слава Ісусу Христу.

Дороги брати і сестри.

Сьогоднішні день є поминальною суботою. І до нашого болю, родинного, тому що кожний із нас сьогодні прийшов до храму для того, щоб пом’янути своїх рідних і близьких, які відійшли від нас у вічність. Так ось до цього болю додався ще один нестерпний і непоправний біль. Це загибель наших юнаків, хлопців, чоловіків, які стояли на барикадах Євромайдану.

Але ці жертви, ми знаємо, є у Львові, і є у інших обласних центрах, де тривали протистояння. Звичайно, що ми сумуємо і не можемо до кінця повірити, що в Україні могло таке трапиться. Нас усі називали дуже миролюбним і спокійним народом. Але те, що сталося в нас в Україні, особливо в Києві останніми днями, – це є жахливо. І думати про це навіть не хочеться, але серце болить…. І кожний з нас, я думаю, не тільки вдень, але і вночі не відходив від екранів телевізорів для того, щоб побачити і вжахнутися від того що, відбувалося в столиці нашої держави, де б’є її серце.

Днями Священний Синод нашої Церкви і особисто сам Патріарх прийняв рішення припинити поминання влади за богослужінням, і та вживана нами формула «за Богом бережену Україну нашу, владу, і військо її» поки що відмінена. Багато хто звертається до мене и задає запитання: «Владу ми уявляємо: це і парламент, в якому зараз вирішується ця нестерпна ситуація, це і влада на місцях, що стала на захист інтересів свого народу і є разом з народом?».

Але я вам кажу, коли ми творимо молитву – не обманюємо себе: ми знаємо за кого ми молимося. За главу цієї держави, звичайно, ту владу, яка сконцентровувалась до останнього дня в руках президента, і військо, яке підпорядковувалось йому ще й як гаранту конституції. І тому ми мусимо молитися за владу, яка вбиває свій власний народ і називає його терористом! Ми розберемося з часом. Народ це і є влада. І ми будемо молитися за Україну і народ. Більше вам скажу, що ми немовби позбуваємося тих гнітючих радянських штампів і тих дуже давніх штампів, які були внесені і в церковні книги, і в богослужбові то за царя-імператора, то за христолюбиві власті і воїнство, то за державу, яка винищила все духовенство майже і храми. Я вважаю, що церква повинна молитись за Україну і народ цієї держави. Бо народ це є і влада, і військо, і все. І цей народ творить цю владу і військо. І тому тут не може бути більше ніяких запитань. У нас в державі встановлено народовладдя і вчора, і сьогодні, і завтра.

Дорогі брати і сестри, ми будемо молитися за тих, хто поклав свої голови фактично за незалежність цієї держави. І ми можемо запитати у неба, скільки ще потрібно крові для того, щоби ми зрозуміли, що той дар, який ми здобули – до нього не можна відноситися так легковажно! Не можна так легковажити народ тоді, коли він обирає владу. Коли обирає президента, парламент і інших депутатів місцевого і обласного рівня. Вони всі є відповідальними за те, що сталося це братовбивче протистояння. Церква не раз закликала: зупиніться і зробіть так, щоб ця кров не лилась. Але очевидно, що деспоти, які не мають ні на йоту ніякої духовності, які приходять до храму, аби лише покрасуватися перед народом, вчинили цей гріх Каїна. Бо скільки буде існувати людство, для нас перші сторінки Біблії будуть тим відрахунком часу, коли це братовбивство сталося. Так як Каїн вбив невинного брата свого Авеля, так і ті, хто вбиває без вини і мирних людей, є суть Каїни. І на них ця кров лежить. І ми це повинні розуміти. До нас, дорогі брати і сестри, звертається міська влада, щоб ми зібрали, пожертвували кошти тим родинам, які втратили батьків і синів. Йде мова про наших земляків, які загально тринадцять. Ми бачили вчора що парламент проголосував про цю допомогу всім постраждалим. Але звертається до нас влада наша місцева з проханням зібрати ці кошти. І ми не можемо сказати «ні». Не можемо це сказати. Тому по всіх православних і греко-католицьких храмах буде цей збір. Можливо, ще й і наступну неділю. І кошти будуть передані адресно. Ми знайдемо цих матерів, цих дружин, вдів, для того, щоб передати ці кошти їм в руки. Поки ми будемо молитися, тут буде встановлена скринька збоку. І ви зможете підійти хто скільки може. Одна гривня – це лепта вдови – і це буде добре. Я думаю, це буде наша також шана, молитовна пожертва тим, хто не дочекався своїх батьків і синів. Тому що ніхто не їхав, дорогі брати і сестри, на майдан вмирати. І ніхто не думав цього робити. Але сум народу, той відчай, який є в наших душах і серцях, веде нас самих на ці барикади, для того щоб відстоювати нашу державу і повалити цей кримінально-олігархічний режим. Не хай Господь упокоїть душі від віку спочилих християн, батьків, сестер, матерів і братів наших, і тих, хто цими днями загинув за волю і незалежність нашої держави.

Амінь!

+ Димитрій

 Митрополит Львівський і Сокальський

Розшифровка з відео п. Тетяна Деркач, “Київське Православ’я”