Пам’ять 5 / 18 вересня

Благовірний князь Гліб був сином великого рівноапостольного князя Володимира, від однієї матері з Борисом. За глибокої і щирої любові до нової християнське вірі, по ніжній братської любові вони були кращими і улюбленими синами святого Володимира. Святий Гліб ще за життя батька в уділ отримав місто Муром, де з 1010 по 1015 рр. намагався поширити християнську віру серед наполегливих і грубих язичників.

Благовірний князь Гліб – один з перших мучеників-страстотерпців Київського Православ’я. Він постраждав разом зі своїм братом – благовірним князем Борисом (у святому хрещенні Романом). Після вбивства святого Бориса Святополк послав до його молодшого брата Глібу гінця з помилковим звісткою про хворобу вже помер до того часу їх батька, великого князя Володимира, для того, щоб підступно вбити можливого претендента на Київський престол. Обман вдався, і Гліб з невеликою дружиною поспішив до Києва. Попередження брата Ярослава, зустрівши його у Смоленська, не зупинило святого, який сам був вихований в правилах християнської віри і не міг припустити такого злодійства з боку їх брата Святополка. Недалеко від Смоленська човен вбивць наздогнала човен Гліба, який не опирався, а тільки лагідно молив пощадити його зовсім ще юне життя. Однак за наказом холоднокровних убивць власний кухар Гліба перерізав йому горло. Але смертельні поранений мученик не мав злоби на забойні, бо загинув заради Господа. Це сталося 5 вересня 1015. Тіло князя було поховано в пустельному місці неподалік Смоленська, «між двома колодами», тобто в простому дерев’яної труні.

У 1019-1020 рр. могилу святого Гліба розшукав його брат Ярослав, і тіло, яке виявилося нетлінним, було перенесено у Вишгород Київський і поховано поруч зі святим князем Борисом. У їх гробниці стали відбуватися дива. Мощі братів були перенесені до церкви святителя Василія Великого; митрополит Київський Іоан склав службу князям-страстотерпцям і встановив їм спільне святкування 24 липня, яке і здійснюється з першої половини XI століття. Два найдавніших житія XI століття – «Читання», написане преподобним Нестором, і «Сказання», з ім’ям ченця Якова, – показують, що в Київському Православ’ї здавна шанували братів-страстотерпців, які постійно надавали молитовну допомогу своїй рідній землі, особливо в годину важких випробувань.

Тропар благовірного князя Гліба, глас 4

Мученик Твій, Господи, / що врятувався через віру, / князь Гліба, / нужденним швидкий помічник / і надія для зневірених. / Бо ти хвороби лікуєш всім, / що приходять до тебе з вірою. / Тому і ми вірою молимося / від бід визволи нас, / що шанують з любов’ю пам’ять твою.

Кондак благовірного князя Гліба, глас 2

Сьогодні земля радується, напившись крові твоєї, / і храм освячується, приймаючи тіло твоє, / великомученик князь Гліба. / Бо потерпів страстотерпець покірно / і чудесами запашними нас освячуєш, / подаючи усьому світові велику милість.