Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.
Ін. 5:24 – 30
Слава Ісусу Христу!
Улюблені брати і сестрі!
Сьогодні наша Свята Православна Церква зібрала нас для того, щоб всі ми здійснили старанну молитву про всіх спочилих батьків, братів, матерів і сестер наших. Цей день є поминальної суботою і не випадково саме в суботу Церква закликає нас на молитву за всіх спочилих православних християн. Саме в суботу Господь і Спаситель наш Ісус Христос бездиханним Своїм тілом знаходився у гробі. Але цей суботній день також іменується батьківським днем, бо молячись за упокій тієї чи іншої людини, перш за все, ми згадуємо наших батьків, які дали нам життя і виховали нас, про яких ми пам’ятаємо і про які ми молимося, підносячи старанні молитви до Господа про те, щоб Він був милостивий до них і дарував їм Своє Небесне Нескінченне Блаженна Царство.
Давайте згадаємо, що людина народжена, щоб жити вічно. У Євангелії сказано, що кожна людина, яка слухає та здійсняє волю Божу «має вічне життя». Бо життя кожного православного християнина не обмежується земним існуванням. Смерть – це не кінець життя, а завершення одного життєвого етапу і початок іншого, вічного. Господь нам каже: У чому застану, у тому і суджу. Життя людини у вічності залежить від того, яким він підійшов до межі свого земного існування і яким він став перед лицем Бога.
Немічне і хитке наше життя, якім ми живемо на землі. Саме хороше, ясне і радісне часто затьмарюється несподіваними для нас життєвими скорботами і нещастями. Ненадійно наше щастя на землі, радості наші суміжні з горем: від багатства недалеко до злиднів, від здоров’я – до хвороби, і саме життя наша може несподівано обірватися смертю… Все це так нестримно і швидкоплинно, що й не помічаєш, як проходять дні, відпущені нам тут. І сумно буває людині, коли бачить неміцність і мінливість земних благ, але ще сумніше стає їй, коли при цьому залишається вона невтішною, бо вважає земну смерть кінцем всього.
І ось Христос прийшов у цей світ для того, щоб осяяти і просвітити всяку людину, що живе на землі. Нам тільки потрібно уважно вдивитися у своє життя, і ми зрозуміємо, що хоча Христос і приніс світло, ми продовжуємо жити у темряві, тому що здійснюємо ті чи інші гріхи і тим самим зрікаємось світла, зрікаємось Бога і продовжуємо служити дияволу і жити у темряві. Бо людина, що не живе в спілкуванні з Богом, духовно мертва. Але вона уважно прислухається до голосу своєї совісті, то почує заклик Божий. Господь кличе нас до Себе, Господь кличе в радісне і щасливе Вічне Життя.
Шлях до радисти Вічного Життя тільки один – через заповіти Євангелія – Слова Божого. У ньому виражене і висловлено все, що потрібно людині для спасіння. Хто щиро, з вірою звернеться до Євангельської вісті, той почує голос Сина Божого. Хто буде слухати голос Божий і виконувати волю Його, той воскресне духовно і вже в земному житті буде мати спілкування з Богом. А для людини, що живе в Богу, після смерті суду не буде.
Але якщо ми йдемо до Бога самі, то не повинні забувати про людей, які закінчили своє земне існування. Потрібно молитися про них, клопотати за них перед Богом і творити за них добрі справи, які вони не встигли зробити на землі самі.
Тому всім нам необхідно безупинна молитися за упокій наших рідних і близьких. Молитися про те, щоб через молитву всієї Церкви, яку Господь заснував тут на землі, було даровано прощення тим, кого вже немає тут, але хто продовжує жити своєю безсмертною душею. Ми знаємо, що це тимчасовий стан. Настане час, коли тіло кожної людини з’єднається зі своєю душею. Але немає людини, яка б жила і не згрішила, і від того смерть застає нас боржниками перед Богом. А людина може творити добрі справи лише в земному житті, за труною ж він для того, щоб поліпшити своє становище, нічого зробити не може. Тому, виконуючи заповідь Христову про любов до ближніх, ми молимося про прощення гріхів всіх, у вірі померли. І численні приклади незаперечно свідчать про користь і необхідність цих молитов. І ось ця молитва буде корисна для тих, про кого ми молимося, але тільки тоді, якщо ми самі будемо прагнути до виправлення свого життя. Коли ми самі почнемо виходити із темряви, для того щоб перебувати у світлі. Для того щоб бути гідними найбільшого християнського покликання.
Сьогоднішній день якраз і присвячений пам’яті всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших! І ми повинні надати їм нашу молитовну допомогу і підтвердити цим нашу до них любов.
Зі святими упокій, Христе, душі рабів Твоїх, де немає хвороб, ні печаль, ні зітхання, але життя вічне!
Амінь.
Прот. Сергій Горбик
22 червеня 2013 р. Б.