Холмська і Підляшська земля, яка прийняла святу віру тисячу років тому, неодноразово переживала драматичні й трагічні періоди історії, проте завжди залишалася вона вірною Христу і Святої Церкви. Завдяки заступництву Богородиці, Яка «чудотворну ікону Свою православним предкам нашим на горі Холмської дарувала», берегла вона спадщину Київського Православ’я, після випробувань і темряви повертаючись до світла Православної віри. Часом особливих випробувань став для Холмщини та Підляшшя ХХ ст., Коли кров мучеників знову зросила цю землю.

Свідок тих подій – Холмський і Підляшський владика Іларіон (Огієнко) – у своєму посланні у Свято Зішестя Святого Духа 1944 р. писав: «Переживаємо страшні й трагічні події, які ріками крові заливають мученицьку Холмсько-Підляшську землю. Останні дні принесли багатьом вінець мучеництва, вищої відданості Богові і ближнім .. Православна Церква Холмщини і Підляшшя, тоді майже повністю знищена, дала світові нових мучеників і сповідників, чия кров є нині фундаментом її оновлення. Глибоко вірю, що багато із закатованих священнослужителів моєї єпархії будуть зараховані нашою Церквою до лику святих».

Новомученики Холмські і Підляшські, зберігши віру, надію і любов, зі смиренням і молитвою віддали Христу найцінніше – своє життя. Ми зберегли пам’ять про їх мучеництво. Рішення про долучення мучеників Холмських і Підляшських XX століття до лику святих Священний Собор Єпископів Польської Православної Церкви прийняв 20 березня 2003 року в Любліні. Урочисте прославлення, очолене Першоєрархом Церкви митрополитом Варшавським і всієї Польщі Савою, відбулося 7-8 червня 2003 року в в Холмському Іоано-Богословському кафедральному соборі. За всю історію автокефальної Православної Церкви в Польщі це стало другою канонізацією святих, які жили і діяли під час автокефального буття цієї Православної Церкви.

Житія святих мучеників Холмських і Підляшських

Священомученик Василь Мартиш, протопресвітер. (+ 1945)

Священомученик Василь Мартиш з’явився на світ на благословенній Богом Холмської землі, в селі Тератин, в кінці третьої чверті ХІХ століття. Його батько Олександр був суддею, пізніше прийняв священний сан. Василь, вихований в атмосфері благочестя, закінчив Холмську духовну семінарію.

На рубежі століть двадцятишестирічний Василь присвятив своє життя служінню Христу, прийнявши священицький сан. Незабаром він був посланий для проведення місіонерської роботи на далеку Аляску. Ввірений йому прихід розкинувся на островах (зокрема на Афогнаке і Кодяке), а душпастирство вимагало великих зусиль і самозречення. У США (штат Пенсільванія) і в Канаді святої служив Православної Церкви майже дванадцять років.

Після повернення до Європи о. Василь став в 1912 р. настоятелем православної парафії в Сосновці (Сілезія). Але незабаром прийшли важкі часи – почалася Перша світова війна. Біженцем разом з родиною о. Василь покинув Сілезію і оселився в Москві у Свято-Андрониківським монастирі. Це були важкі часи. Щоб забезпечити сім’ю, він працював навіть на розвантаженні вагонів.

Після закінчення війни св. Василь повернувся в Сосновец, де виконував свої пастирські обов’язки. Але незабаром він почав іншої подвиг на ниві Христовій – приступив до створення православного душпастирства у Війську Польському, здійснюючи пастирську опіку над православними військовими.

У 1921 р. він став православним військовим душпастирем, пізніше верховним пастирем православного сповідання у Війську Польському. Його звели також у високий сан протопресвітера. Православне військове душпастирство св. Василь очолював наступні півтора десятиліття, і ця робота ставила перед ним проблеми особливої складності. Св. Василь був також близьким співробітником перших митрополитів Варшавських і всієї Польщі – Юрія і Діонісія. Брав участь у підготовці отримання Православною Церквою Польщі автокефалії.

Після виходу на заслужений відпочинок св. Василь повернувся в рідні краї на Грубешівщину і разом з дружиною і дочками оселився в Тератині. Саме там пережив трагічні роки Другої світової війни.

Для мученика Василя Голгофа прийшла тоді, коли багато хто вже насолоджувалися миром. Велика була ненависть до старенького православного священика: у Страсну П’ятницю 1945 року, в рік закінчення війни, на його будинок напали польські католицькі націоналісті . У цей особливий для кожного християнина день, переживши великі страждання, св. Василь прийняв вінець мучеництва, віддаючи своє життя за святу Православну Віру.

Тіло о. Василя було поховано на тератинському кладовищі. У жовтні 1963 р. його останки перевезли до Варшави і поховали на православному кладовищі на Волі. На початку 2003 р. були знайдені мощі святого, які нині перебувають у храмі св. Іоана Лествичника в Варшаві.

Священомученик Павло Швайка, протоієрей., і його дружина Іоанна (+ 1943)

У 1893 р. в селі Заболотці (повіт Броди) в родині Швайка народився св. священомученик Павло. Після навчання в школі він вступив до Духовної семінарії в Катеринославі (сьогоднішній Дніпропетровськ), яку закінчив у червні 1918 р. Незабаром повернувся в рідні краї.

У 30 років Павло обвінчався з 24-річною Іоанною (з Лотоцьких) у храмі св. Миколая в селі Луги Лев’ятинські (Кременецький повіт) на Волині. Супутниця життя святого була родом саме з цих місць. Вона була випускницею Торгівельної школи. Молоді люди, з’єднані Таїнством шлюбу, створили малу Церкву і разом несли труди і радості сімейного життя.

Незабаром присвятили вони своє життя служінню Православної Церкви: у вересня 1924 р. св. Павло з рук митрополита Діонісія прийняв дияконську і ієрейську хіротонії, останню – в храмі св. Іоанна Богослова в Холмі. Свята Іоанна вірно підтримувала свого чоловіка-священика у важкій праці на ниві Христовій. Першим місцем душпастирства молодого священика, о. Павла став прихід у Потоці-Горним на Білгорайщині.

Через кілька років, в кінці 1927 р., Церква направила священика на Лемківщину. Там він проводив пастирську роботу серед лемків, які поверталися до віри своїх предків – Святому Православ’ю. На Лемківщині служив у селах Святкова-Велика і Дешніца (повіт Ясло).

У драматичний період переслідувань Православ’я на Холмщині в 1938 р., 44-річний священик повернувся сюди разом з праведної Іоанною і почав служіння у православному приході в Седліськах на Замойщині. У тяжкі хвилини, коли православних змушували зрікатися своєї Церкви, о. Павло стійко зміцнював своїх парафіян у Православній Вірі.

У роки війни о. Павло служив на різних парафіях Холмщини (зокрема в Снятичах). Нерідко його оточувала атмосфера ворожнечі і ненависті. Разом з праведної Іоанною він пережив наліт, пограбування, побиття від польсько-католицьких бандитів . У 1943 р. його направили на пастирську роботу в Грабовець (Грубешівський повіт). Саме тут, разом з мученицею Іоанною, священомученик Павло знайшов дорогу до слави небесної. У день свята Успіння Пресвятої Богородиці вони прийняли мученицький вінець, зазнавши жахливі страждання від рук бандитів з польської «Армії Краевой».

Священомученик отець Микола Голець (+ 1944)

священомученик Миколай народився в 1907 р. в Котлячив (Житомирського повіту) на східній Волині в сім’ї Гольців. Після Першої світової війни разом з батьками поселився у древньому місті Володимирі-Волинському. Відчув покликання до служіння Церкві і в 30-ті роки закінчив богословські курси в Болгарії.

Після закінчення навчання одружився. Пізніше, восени 1935 р., прийняв посвяту. Молодого священика направили в село Обща на Білгорайщині, де він став вікарним священиком православної парафії в Бобіцах. Пастирське служіння почав о. Микола у важких умовах, як позаштатний священик, і жив лише на пожертви вірних. В умовах тиску на Православну Церкву з боку державної адміністрації не раз опинявся у вкрай важких ситуаціях.

Потім його призначили вікарним священиком у православному приході в Долгошеїв (Дубенський повіт). Пізніше направили в село Когильному (Володимирський повіт), яке було приписане до кафедрального православному приходу у Володимирі-Волинському, де він став вікарним священиком собору.

У роки війни св. Микола повернувся на Холмщину. Став настоятелем православної парафії в Новосілках біля Потуржина на Томашівщині. У ці трагічні часи допомагав багатьом людям уникнути загибелі, незважаючи на їхнє походження і віросповідання. У своїх діях виявляв велику рішучість і відвагу.

Мученицька смерть зустріла його разом з групою парафіян у квітні 1944 р. в Новосілках від рук польських бандитів з «Армії Краевої». Польські католики з «АК» насильно вивели священика з храму, де він перед цим здійснив Таїнство Хрещення, відвели за село, перед смертю катували і вбили.

Священомученика Миколая поховали в Новосілках, поруч з тим місцем, де стояв храм, зруйнований в 1938 р. Точне місце поховання мощів святого не встановлено. Зараз на цьому місці оране поле.

Священомученик отець Лев Коробчук (+ 1944)

Священомученик Лев родом з тісно пов’язаної з Холмщиною сім’ї Коробчуків. Народився він далеко від рідної землі – у 1919 р. в Ярославської губернії (Росія), куди його батьки втекли в роки війни.

Незабаром вони повернулися на Холмщину, де його батько, благоговійний пастир о. Гавриїл, став настоятелем православної парафії в Кульні (Белгорайскій повіт). Після закінчення середніх шкіл у Перемишлі та у Львові молодий Лев в 1936 р. вступив до школи читців при Яблочинським монастирі, яку закінчив в 1939 р.

У важкі роки війни Православна Церква доручила йому обов’язки читця у православної парафії в Вербковичах на Холмщині. Незабаром він женився. У 1942 р. прийняв у Холмі дияконську і ієрейську хіротонії від архієпископа Холмського і Підляшського Іларіона (Огієнко), починаючи свій подвиг священика. Спочатку молодий пастир служив у Холмі, де йому довірили різні обов’язки в єпархіальних установах відродженої Холмсько-Підляської єпархії.

Але незабаром його направили на особливо важку і відповідальну пастирську роботу на Грубешівщину, на прихід в Ласків. Молодий священик з відданістю трудився на ниві Христовій, служив Богові і своїй пастві у важкі часи війни. Неодноразово на його будинок здійснювалися напади червоні та польські бандити.

Вінець мучеництва молодий священик прийняв разом з двома сотнями своїх вірних чад, у Ласкові 10 березня 1944 Перед смертю він зазнав великі страждання.

Тіло мученика спочатку поховали на місці його смерті. Через кілька тижнів останки о. Льва поховали на кладовищі в селі Ласків. Точне місце поховання в даний час не відомо.

Священомученик отець Петро Огрізенко (+ 1944)

Священомученик Петро народився 1891 р. в селі Тарнаватка (Томашевський повіт). У 1908 р. закінчив школу. У роки Першої світової війни майбутній пастир і святий працював учителем.

Тридцятирічний Петро Огрізенко відчув покликання до церковного служіння і поступив у Волинську духовну семінарію в Кремінці. Після закінчення в 1923 р. семінарії одружився. У грудні цього ж року в Кремінці прийняв дияконські і священичі свячення від єпископа Люблінського Антонія. Протягом декількох років о. Петро був священиком Волинської єпархії. Служив на багатьох парафіях Володимирського, Дубенського, Луцького, Горохівського повітів.

У 1939 р. Волинь опинилася під владою богоборчого режиму, о. Петро повернувся на рідну Холмську землю – на Томашівщину. Оселився в селі Сумін, а невдовзі став настоятелем приходу в Моратіне. У своєї пастирської роботи, яку проводив у важких воєнних умовах, священик особливу увагу приділяв молоді.

Мученицьку смерть прийняв у селі Чортовець (Замойський повіт), яке входило до його парафії. У квітні 1944 р. на Страсному Седмиці, у Великий понеділок, о. Петро служив Божественну Літургію для молоді разом з великопісною сповіддю. Польські бандити з «Армії Краевої» Священика в церковному одязі вивели з церкви. Потім зірвали з нього облачення, відвели за село і жорстоко закатували. Тіло мученика, ймовірно, поховано на лугах на місці страждань. Поки місце поховання мученика не встановлено.

Священомученик отець Сергій Захарчук (+ 1943)

Священомученик Сергій народився 1915 р. в селі Шиховичі біля Грубешова в благочестивій родині Захарчуків. Його батько, о. Микола, був дияконом і відомим регентом церковних хорів на Грубешівщині. Мати святого, Марія, після смерті чоловіка вступила до Корецького монастир на Волині. Підготовку до священицького служіння Сергій пройшов у Волинській духовній семінарії та в школі читців при Яблочинському Свято-Онуфріївському монастирі. Після одруження, напередодні Другої світової війни, прийняв священицький сан.

Після хіротонії о. Сергій був направлений на пастирське служіння на прихід в Наброже на Томашівщині, де в 1938 р. був зруйнований храм. Як православний священик, постійно піддавався незліченним небезпекам.

У травні 1943 р. на будинок священика в Наброже було скоєно напад з боку полько-католицьких фанатиків з «Армії Краевої». Двадцятивосьмирічного пастиря піддали жорстоким тортурам, і він прийняв мученицьку смерть. Злочинці осквернили також домашню храм.

Мученика поховали на православному цвинтарі в його рідному селі – Шиховичах. Навесні 2003 року відкрили могилу святого і знайшли його мощі. Вони поміщені в кафедральному храмі в Холмі.

Преподобномученик Ігнаті, чернець (+ 1942)

Преподобномученик Ігнатій народився в шістдесятих роках ХІХ ст. Місцем його духовних подвигів став Яблочинського Свято-Онуфріївський монастир – твердиня святого Православ’я на лівому березі Бугу. Чернечий постриг прийняв з ім’ям Ігнатій.

Він користувався великим авторитетом серед місцевого православного народу. Година великих випробувань прийшов для нього, як і для всієї братії Яблочинської обителі, в роки Другої світової війни. Монастир тоді перебував у особливо важких умовах.

Самою драматичною хвилиною у військовій історії монастиря стала ніч з 9 на 10 серпня 1942 р., коли військовий загін поляків-католиків зробив напад на обитель. Злочинці підпалили монастирські будинки і не дозволяли монахам гасити пожежу, погрожуючи розстрілом. Частина ченців, в тому числі св. Ігнатій, ховалася в монастирському саду. Преподобномученик Ігнатій вирішив повернутися, піднявся на дзвіницю і почав дзвонити на сполох «тривогу». Ставши на захист монастиря, він прийняв мученицьку смерть.

Преподобномученика Ігнатія поховали на монастирському кладовищі. Навесні 2003 р. могила святого була відкрита. Мощі св. преподобнемученика Ігнатія поміщені в соборі прп. Онуфрія в Яблочині.

 

Тропар, кондак та Величання святим Мученикам Холмським і Підляським
	Тропар Благословен єси Христе Боже наш, мученики землі Холмськія і Подляшскія прославивий, гоненія жестокая і муки Тебе ради претерпівшия, і сими в страні нашей святоє Православіє утвердившия, іхже молитвами Господи, єдиномисліє і братолюбіє в сердцах наших утверди, міру умиреніє, Церкви утвержденіє, і всім гріхов оставленіє даруя. Благословен єси Христе Боже наш, котрий мучеників землі Холмської і Підляської прославив, що переслідування жорстокі і муки задля Тебе перетерпіли, і ними в краї нашому святе Православ’я утвердивши, їхніми молитвами, Господи, однодумство і братолюб’я в серцях наших утверди, світові замирення, Церкві утвердження, і всім гріхів оставлення даруючи. Кондак Любве Божія союзом связавшеся, і кровію мученія украсившеся, Холмськія землі і Подляшскія мучениці святії злобу человіческія ненависті страданьми честними разрушили єсте, тімже і вічную славу наслідовасте. О нас молітеся ко Господу, даровати всім велію і богатую милость. Любові Божої союзом зв’язалися, і кров’ю мук прикрасилися, Холмської землі і Підляської мученики святії злобу людської ненависті стражданнями чесними ви знищили, тим і вічную славу наслідували. Про нас моліться до Господа, щоб дарував всім велику і багату ласку. Величання Величаєм вас, святії мучениці землі Холмськія і Подляшскія, і чтем честния страданія ваша, яже за Христа претерпіли єсте.