Пам’ять 27 лютого / 12 березня

Преподобний Тит, пресвітер Києво-Печерського монастиря, здійснював свій чернечий подвиг у ХІІ ст. Він визначався своєю миролюбністю та добрим відношенням до всіх братів.

Миролюбність преподобного Тита набула надзвичайної відомості при наступних обставинах.

У преп. Тита був друг чорноризець Євагрій, по сану диякон. Всі дивувалися щирій дружбі і любові, що існувала між ними. Але диявол, що ненавидить всяке добро, вирішив посіяти між ними насіння ворожнечі. У своєму задумі він досягнув мети: Тит і Євагрій так зненавиділи один одного, що навіть не бажали дивитися один на одного й всіляко намагалися уникати зустрічі між собою. Коли вони разом служили в церкві, то у них не було згоди навіть тут, при богослужінні: якщо один кадив перед іконою, то інший тікав від кадіння; якщо ж один не відходив від ікони, то інший проходив мимо, не покадивши. Їх ненависть була настільки сильна, що вони мали відвагу навіть причащатися Св. Таїн, не примирившись один з одним, не випросивши прощення один у одного. Братія обителі, бачачи таку їх сильну ненависть і розуміючи, що ця ворожнеча згубна для їх спасіння, багато разів бралася їх мирити, але вони і чути про це не хотіли. І ось, за Божим задумом, пресвітер Тит серйозно захворів. Думаючи, що настав час відійти йому в інший світ, Тит почав гірко плакати про свої гріхи, а  і потім послав сказати дияконові Євагрію наступне: «Пробач мені, брате, заради Господа за те, що я образив тебе гнівом своїм». Євагрій, проте, не тільки не пробачив Тита, але і став жорстоко лаяти його. Браття, побачивши, що пресвітер Тит уже вмирає, вирішила насильно привести Євагрія до вмираючого, щоб примирити його з ним. Коли Євагрія привели до Тита, то останній впав до ніг свого колишнього ворога і сказав зі сльозами:

- Пробач мені, брате!

Але Євагрій відвернувся від нього і перед усіма сказав такі слова:

- Не хочу примирятися з ним ані в цім віці, ані в майбутньому.

Сказавши ці нелюдські слова, Євагрій вирвався з рук братії і відразу ж упав. Його хотіли підняти, але він був вже мертвий. Йому не могли ні скласти рук, ні стулити вуста, ні закрити очей: немов він помер вже давно. У той же час преподобний Тит встав з ліжка абсолютно здоровим. Коли його запитали, що з ним було за час хвороби, він відповідав:

- Під час хвороби я, ще одержимий гнівом, бачив, як ангели відступили від мене. Вони гірко ридали про загибель моєї душі, а біси раділи, що я маю гнів на свого брата. Тому-то я і почав просити вас, щоб ви пішли і випросили для мені у диякона Євагрія прощення. Коли ви привели його до мене і я поклонився йому, а він відвернувся від мене, то я побачив, що якийсь немилостивий ангел полум’яним списом ударив Євагрія і той упав бездиханний. Той же ангел потім подав мені руку, підняв мене, і я встав абсолютно здоровий.

Браття, почувши таку розповідь з вуст преп. Тита, в жаху повторювала слова: «Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній» (Мт. 5:22). Багато плакали ченці про загиблого брата Євагрія. Після такого напоумлення з боку Промислу Божого ченці Печерської обителі стали втікати від гніву прощаючи один одному всяке слово образливе, пам’ятаючи слова Єфрема Сиріна: «Якщо кому трапиться померти у ворожнечі, то того очікує невблаганний суд».

Особливо ж сильно подіяв цей сумний випадок на самого пресвітера Тита. Бачачи, як за примирення з братом своїм він отримав не тільки прощення гріха свого, але і тілесне здоров’я, він більш уже не думав гніватися на кого-небудь, але засвоїв собі постійну любов до братії. Преподобний Тит після цього завжди пам’ятав слова Писання: «Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах! Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів »(1 Петр. 4:7-8). Він здобував собі таке миролюбство, що на ньому істинно виповнилися слова апостола: «Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім» (Рим. 14:17). Тому й на небесах преп. Тит удостоївся отримати заспокоєння, яке обіцяв Бог тим,тщо люблять Його і зберігають Його заповіді. Святі мощі його спочивають в одній з Київських печер. Преподобний Тит мирно відійшов до Господа біля 1190 р. Б.

Тропар преподобного Тита, пресвітера Києво-Печерського, у обліжних печерах спочиваючого, глас 1

Живучим в братерстві бачив тебе ненависник любові, / переміг він тебе в гніві, / але, знаючи твої чернечі подвиги у минулому, джерело любові – Господь, / звернув тебе знову на шлях братолюбства, / в нім же ти потім пожив Богоугодно, / молися за нас, щоб жили в братерстві.

Кондак преподобного Тита, пресвітера Києво-Печерського, у обліжних печерах спочиваючого, глас 7

Смиренністю Господа наслідуючи, / смирився ти, священик правдивий, перед обличчям гордого диякона Євагрія, / миролюбний Тит, / за що прийняв ти від Господа не лише продовження життя тимчасового, / до якого Ангел тебе підняв, / але і вічного життя насолоду, / в ній радіючи, спаси нас від гніву і злопам’ятності.