Пам’ять 7 / 20 вересня
Народився в 1605 р. в місті Овручі, на Волині, в знатній сім’ї Токаревських, відомих оборонців Православ’я. У 1614-1620 рр. святий навчався при Успенському Овруцькому монастирі і після смерті батьків став ченцем цього монастиря, почавши своє служіння з меншого монастирського чину – послушника. У 1625 р. чернець Макарій з благословення архімандрита переходить в Купятичський Пінський монастир. У 1630 р. святий був посвячений у сан ієродиякона, а в 1632 р. – в сан ієромонаха. У 1637 р. настоятель Купятичського монастиря послав його до Київського митрополита Петра Могили, який помітив у ієромонаху Макарії відданого сина Православної Церкви Божої, і в 1638 р. призначив його настоятелем Кам’янецького Воскресенського монастиря (сучасна Білорусь, Гродненська область). З 1642 р. преподобний Макарій керував братією Купятичського монастиря, з 1656-1659 рр.. очолював Пінський монастир, а з 1660 р. керував братією рідного Успенського Овруцького монастиря.
Більше десяти років тривала безперервна боротьба з уніатами та латино-поляками в Овручі. Тільки в 1671 р., після спустошення Овруча татарами, архімандрит Макарій залишив монастир і відправився для духовних подвигів в Києво-Печерську лавру. Але захисники Православ’я потрібні були не тільки в Києві, і преподобний Макарій був призначений настоятелем Канівського монастиря, де він знову був попереду невпинної битви за Православ’я.
Помер преподобний Макарій мученицьки від турків, які 4 вересня 1678 напали на монастир. Св. Макарій зустрів ворогів з хрестом в руках на паперті храму. Турки повісили настоятеля за руки і за ноги між двох стовпів. Через два дні преподобномученику відрубали голову (+ 7 вересня 1678). Свідки мученицької кончини преподобного Макарія внесли його тіло в монастирський храм, в якому для безпеки зачинилися. Але турки повернулися та, обклавши церкву дровами, спалили всіх, хто сховався в храмі. Коли мешканці Канева, що залишилися живими, стали розбирати тіла загиблих, то тільки одне тіло було знайдено в цілості й було як би живе, – це тіло священномученика Макарія, одягнене у волосяницю, з хрестом на грудях і з іншим хрестом у руці. Святе тіло було поховане в тому ж храмі під жертовником 8 вересня 1678.
Священномученик Макарій був чоловіком високо праведного і духовного життя, прославлений ще за життя чудотворінням і даром прозорливості. Життєвий подвиг, здійснений преподобномучеником, був подвигом захисту православної віри в умовах нерівної виснажливої боротьби, коли захищати можна було тільки майбутнє Українського та Білоруського Православ’я, оскільки те, що збереглося від урагану унії, зносилось татарськими набігами.
У 1688 р., при оновленні храму, труна преподобномученика була відкрита, і в ній знайдені нетлінне тіло святого. Чотири рази відбувалося перенесення мощів, заради їх збереження, а з 1965 р. вони знаходяться в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці м. Черкаси.
Тропар преподобномученика Макарія, архімандрита Канівського, глас 4
Христу, Який заради нас з Небес зійшов, / наслідував ти в подвигах твоїх, / Макарію, отче наш. / Його ж моли про нас, святкуючи пам’ять твою, / прощення гріхів дарувати нам, / любов’ю ж і смиренням серця наші освяти / і врятувати души наші.
Кондак преподобномученика Макарія, архімандрита Канівського, глас 4
Нетлінною красою смиренного життя твого / Бога на землі прославив / і Божественної віри чистоту / зберігати людей навчив славно, / страждальницьким подвигом кончину прийняв, / від Бога прославленим з’явився ти, / преподобномученик Макарій, отче наш.