Унікальна і неповторна роль Діви Марії у справі порятунку людини була провіщена ще в епоху Старого Завіту поруч пророцтв і віщувало більшістю прогнозів і прообразів. Неопалима купина (неопалимий палаючий кущ) в баченні пророка Мойсея, скрижалі богоначертання і ковчег Завіту, небесна манна і золотий глечик, світильник і трапеза, пророслий жезл Аарона, сходи Якова, руно Гедеона, гора непорушна ву баченні пророка Даниїла, піч з вогнем в якому були три отрока, і який був охолоджений, але також і ця Святая Святих скинії свідчення, згідно з вченням Святих отців, всі вони були прообразом Діви Марії. Но також і у багатьох пророків, таких як пророк Ісая (7:14) пророк Захарія (2:14), пророк Єзекіїль (44:1-3), пророк Даниїл (2:31-35), пророк Авакум (3:3), є чіткі вказівки на особу Богородиці. Для Старого Завіту Діва Марія була предметом проповіді пророків і очікуванням праведників, в той час як для Нового Завіту вона стає «чесною за херувимів і більш славною без порівняння Серафимів», «солодкістю ангелів і радістю потребуючих», славою апостолів і похвалою мучеників, розрадою святих і головне спасіння всього людського роду.

Євангельські тексти про народження Діви Марії та її батьків не дають нам ніякої інформації, але те, що ми знаємо про цю подію Різдва Божої Матері, то все це виходить з давньої традиції, висхідній до апостольських часів. В одній з апокрифічних книг того часу, Першоєвангеліє від Якова, збереглися деякі справжні факти давньої традиції, які повідомляють нам про народження Діви Марії, її дитинство і юність. Звичайно, хоча Святі Отці зазвичай відкидали апокрифічні Євангелія і не включали їх в Канон Святого Письма, бо вони містили багато недоладності і помилок, все ж церковна свідомість проявляло повагу до тих фактів та відомостей, які відносяться до народження Богородиці і містили справжній наш церковний переказ, бо вони вважали ці відомості справжніми за своєю суттю. Згідно з вищезазначеним Переданням, батьками Діви Марії були святі Йоаким і Анна, яких наша Церква завжди згадує в своїх священних службах і в відпусту перед поминанням святих дня. Незважаючи на те, що обидва вони були бездоганні, праведні і надзвичайно доброчесні, вони, тим не менш, були бездітними, бо свята Анна була неплідна і, крім того, вони вже досягли похилого віку, коли через їх вік було неможливо мати дітей. Однак, незважаючи на свій похилий вік, вони не переставали гаряче просити Бога про те, щоб Бог дарував їм дитину і зняв їх ганьбу. Вони пообіцяли, що якщо вони отримають в цьому житті дитини, то принесуть його в жертву Йому. За словами святого Григорія Палами, батьки Діви Марії «засмутилися образами, бо вони згадували Авраама, Сару і всіх інших, які пережили печаль через своє безпліддя і бездітність; а тому вони також вирішили звернутися з молитвою до Бога. І пішов мудрий Йоаким в пустелю, і оселився в ній, і постив, і молився Богу про те, щоб стати батьком. І він не переставав молитися і не повертався звідти, поки не отримав посвідчення про прийняття його прохання від Бога. А Анна, згодна з ним, замкнені в сусідньому саду і з болем в серці волає до Господа: «Почуй мене Божої батьків моїх і благослови мене, як ти благословляв черево Сари». Дійсно, Бог почув їхні молитви і, коли прийшов час, то послав ангела, поки вони молилися, щоб повідомити про радісну подію. І він подарував їм дочку «найчудове з усіх чудес, які коли-небудь бачили», за словами святого Григорія Палами, «скарб Всесвіту», за висловом святого Кирила Олександрійського, матір творця всього, «пропащого Адама» і сліз Єви – спокута», Який створив землю небом і Сина Божого людиною, і людей, синів Божих по благодаті.

Якщо Син Божий був «очікуванням народів» і очікуванням всього творіння, ті ж визначення можна аналогічним чином віднести до Діви. Святий Миколай Квасила йде ще далі і вважає Діву Марію не просто дівою, яку чекало все творіння, але «плодом будівель», тобто точкою, на якій простягається все творінь». Як дерево існує для плода, так і творіння існує для Діви, а Діва – для Христа. За свідченням святих отців, коли Бог на початку століть, незважаючи на Свої творіння, говорив, що вони «дуже хороші- (добро зело)», він, по суті, бачив перед собою плід всього творіння, Пресвяту Богородицю. Святий Іоан Дамаскин, корифей і вершина богослов’я святих отців, переповнений невимовною радістю і втіхою, «береться за кіфару Духа», як він каже в одному зі своїх слів на Різдво Божої Матері і «оспівує її народження»: Маленька дівчинка така красива і така мила. Лілія, яка виросла серед шипів з самого благородного і царственого кореня Давида … Роза, яка проростала через шипи юдеїв і наповнювала всесвіт своїм божественним ароматом. Дочка Адама і Матір Бога. Благословенне лоно, з якого ви відбулися. Благословенні обійми, в яких ти зросла, і уста, які насолоджувалися твоїми непорочними цілуваннями, тобто тільки уста твоїх батьків, щоб завжди залишатися незайманими. Сьогодні починається спасіння світу. Прославляй Господа вся земля, співай, слав і грай на трембітах».

Молитви Йоакима і Анни були старанними, теплими молитвами з багатьма сльозами, щоб Бог дарував їм прекрасну дочка. Молитви, супроводжувані великою вірою, терпінням і мужністю, в надії, що Бог в кінцевому підсумку виконає їх прохання. Переказ повідомляє, що після п’ятдесяти років безпліддя Анна зачала Діву. Таке ставлення до своєї печалі Богоотцями є для всіх нас прекрасним прикладом мужності і терпіння. Особливо для тих сімей, які хочуть, але з якихось причин не можуть мати дітей, які замість того, щоб проявити терпіння і звернутися з гарячою молитвою до Бога і Йому надати свою печаль, впадають у відчай, засмучуються і обурюються. Сильне бажання мати дитину часто змушує їх вдаватися до можливостей сучасних медичних технологій і різних методів екстракорпорального запліднення. Однак вчені, які займалися цим питанням, відзначають, що проблеми, створювані цими методами, моральними, медичними, соціальними, психологічними і юридичними, настільки великі і, як правило, нездоланні, а в багатьох випадках прямо суперечать принципам християнської етики і права і суперечать волі Бога . Вони заявляють: «Прямим наслідком екстракорпорального запліднення є створення «надлишкових ембріонів». Церква заперечує цю умову, тому що не може погодитися з наявністю зайвих людей, долю яких навіть визначають треті особи. Кожна людська істота – і, отже, кожен плід – володіє унікальністю особи, святістю унікального задуму Бога і необхідністю спілкування з іншими. Нещасні так звані «надлишкові ембріони» зберігаються в замороженому вигляді, або для майбутнього використання природними батьками, або для передачі іншим «батькам», або для проведення над ними експериментів, або в якості лабораторій органогенезу для задоволення потреб в трансплантації, або можуть остаточно бути знищені».

Тому замість того, щоб вдаватися до методів екстракорпорального запліднення, давайте вдамося до молитви, давайте навчимося бути терплячими та підкорятися волі Бога. Ми також можемо вдаватися до паломництва, молитвам і чудотворних ікон, до святих мощів, таким як мощі Святої Анни, що має особливу милість, щоб зцілювати випадки безпліддя і давати благословення дітонародження. Священний пояс Діви Марії, який зберігається в Святому монастирі Вартопед на горі Афон, також володіє особливою благодаттю для лікування випадків безпліддя. І все це, звичайно, за умови докорінної зміни нашого життя і нашого регулярного участі в таїнствах нашої Церкви, бо чудодійні сили Божественної благодаті не діють магічним чином без активної участі людини з постійним покаянням та духовною боротьбою.

Ми молимося Богородиці і Богоотцям Йоакиму і Анни, щоб нам зцілити наші безплідні серця, підняв для духовних справ, щоб Святий Бог вилив в наші душі Свою божественну благодать і подав нам блага небесні. Амінь.

архімандрит Павло Дімітракопулос (Еладська Православна Церква)

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Всі передбачення, пророкування і пророцтва Старого Завіту говорять про Богоматір. Вона є кульмінацією, завершенням старозавітного вчення і приготування людства до прийняття Спасителя Бога, що втілився. Алюзіями Богоматері стає Неопалима Купина в баченні Мойсея, скрижалі і ковчег Завіту, небесна манна, золота стамна, світильник, трапеза, розквітлий жезл Аарона, сходи Якова, руно Гедеона, гора Данила, піч, де вогонь не обпалив трьох отроків, Святая Святих, скинія заповіту. Богородиця – межа між Старим і Новим Заповітом. У Старому Завіті Вона – проповідь пророків, очікування праведників, у той час як в Новому Завіті Богоматір стає радістю Ангелів, славою Апостолів, хоробрістю мучеників, радістю преподобних, гордістю людського роду і тому «шанується всіма родами».

Все творіння чекало Її Різдва. Богородиця з’явилася «плодом творіння», за словами святого Іоана Кавасіли, тобто точкою, в яку спрямовано все творіння. Як дерево існує заради свого плоду, так і творіння існувало заради появи Богоматері, а Вона, в свою чергу, – заради Христа. Як підкреслюють Святі Отці, не тільки людство, але й небо, і земля, так само як і все видиме  та невидиме творіння було створено заради чистої Діви. Коли Бог, дивлячись на початку віку на Своє творіння, сказав, що воно «вельми добре», Він, по суті, бачив перед Собою плід всього Їм створеного – Пресвяту Богородицю. Його схвалення, в дійсності, є похвалою Богоматері.

Сьогодні наша пренепорочна Володарка благодіє всьому існуючому. «Нове творіння» – це не просто краща жінка землі, всіх часів і народів, але Та єдина, Яка змогла поєднати небо з землею і зробити Бога людиною.

Творця Бог Слово створили таку людську природу, в якій, коли Йому потрібно народитися, Він зможе знайти матір. Незримий і незбагненний Бог через Богородицю приходить на землю і стає видимим, об’єднується і спілкується з творінням значним і унікальним чином. За допомогою Своєї людської природи Він об’єднує в Своїй іпостасі все суще, обожнюючи його. Невимовний, невимовний повсюди існуючий Бог, тепер знаходить «образ раба» (Флп. 2:7), людську плоть, мислячу душу, спілкується з людьми і ходить по землі. Невмістимий, Він вміститься в дівочому лоні Богородиці, яка, відповідно, стане «вмістилищем невмістимого».

Сьогодні знищується безпліддя Анни і народжується «скарб Всесвіту», за висловом Кирила Олександрійського. Подібні чудеса не раз відбувалися Богом і в Старому Завіті в особі Сари і її чоловіка Авраама, Ревека і Ісака, Анни, матері пророка Самуїла, Єлизавети, матері Іоана Предтечі. Однак сьогоднішнє чудо відрізняється від інших йому подібних. Хоча діти вищевказаних матерів, чудесним чином звільнилися від безпліддя, були доброчесні і святі, тільки Марія, дитя Анни і Йоакима, з’явилася «благодатною» і незбагненною, як для ангелів, так і для людей, Матір’ю Божою.

Богородиця народилась не в результаті непорочного зачаття, у що помилково вірять римо-католики, але внаслідок природного зв’язку Йоакима і Анни. Безпліддю Анни було покладено край, проте, без безпосереднього втручання Бога, а як відповідь на молитви праведних богоотців. Особи похилого віку Йоаким і Анна вступив в зв’язок не внаслідок фізичного потягу і насолоди, але в знак покори Богу, висловивши тим самим свою цнотливість. Таким чином, Богородиця була цнотливо зачата в лоні Анни Йоакимом. «Цнотливо» означає чисто, невинно. Але щоб Діва Марія виявилася вільною від первородного гріха, тобто була зачата непорочно, Вона повинна була б бути народжена від діви, як і Христос.

Однак праведні Богобатьки, щоб знайти таке дитя, показали непохитну віру, нескінченне терпіння, чисту надію, мали величезну стійкість у молитві, внаслідок чого Бог виконав їх прохання. Вони терпіли своє безпліддя зовсім не малу кількість часу. Переказ свідчить, що Анна народила Богородицю після п’ятдесяти років безпліддя.

Таке терпіння богобатьків має стати прикладом для всіх нас, мої любі брати і батьки. І не тільки для наших ближніх-мирян, які, будучи нездатними мати дітей, не повинні втрачати надію на Бога, бо «неможливе людям, можливо Богові» (Лк. 18:27), але і для нас, ченців, так само як і всіх віруючих, які йдуть на «подвиг добрий» (2 Тм. 4:7).

Часто ми впадаємо в розпач, нарікаємо на свою боротьбу, тривожимося і говоримо, що не знайшли відгуку, не відчули благодаті. І в цьому відчайдушному стані згасає наше завзяття, слабшає наша готовність до боротьби та аскетизму. Але ми, браття, не повинні допускати цього. Хіба Богобатьки, не побачивши швидкої відповіді на свої молитви, припинили закликати Бога, стукати, просити, сподіватися і вірити, що знайдуть те, про що прохають? Яке непохитне терпіння та стійкість вони являли протягом стількох років!

Нехай буде у нас духовний досвід великого терпіння. Святий Ісак Сирин терпів утиски, позбавлення Божественної благодаті, скорботи розумової боротьби протягом тридцяти років. І після довгого періоду важкої боротьби і терпіння він постійно отримував благодать Божу. Це більшою мірою стосується нас, ченців, покликаних бути наповненими Божественної благодаті. Необхідно мати витримку в скорботі, віру в Божі обітниці, твердий послух Божественній волі і надію, щоб ми «не сумували в молитві» (Лк. 18: 1). Бог знає, коли нам буде корисніше отримати Його невимовні, незбагненні і неоціненні дари і Божественну благодать як природний стан. «Духовні дари приходить самі по собі», – говорить отче Ісая. Ми не владні вирішувати, коли і в якому вигляді ми їх отримаємо.

Крім того, часто Бог, перш ніж благословити нас Своїм даром, випробовує нас спокусою, на підставі якої Він і визначає, наскільки ми гідні прийняти той чи інший Божественний дар. Ми бачимо це і на прикладі богобатьків. Вже був близький той день, коли Бог повинен був дарувати їм дитя. Проте, Він посилає їм нове випробування. У день святкування Суккота, коли Йоаким і Анна вирушили до храму, щоб принести дари Богу, місцевий священик Рувим посміявся над ними, сказавши, що вони недостойні принести дари, раз не зуміли народити дітей для Ізраїлю. Ця подія сильно засмутило богобатьків, однак не змусило їх втратити надію. Вони стали серцево молитися – Йоаким на горі, Анна в саду. І, врешті-решт, молитва їх була почута. Ангел Господній сповістив кожному з них окремо про швидке зачаття і народження дитини, яке прославиться по всьому Всесвіту.

Давайте і ми, дорогі брати і батьки, виявимо покірливе терпіння у всякій скорботі та спокусах, які Бог допускає для нашого блага і духовного успіху. Будемо молитися Володарку нашу Богородицю і богопраматерь Анну, що має благодать зцілювати фізичне безпліддя, вилікувати наші безплідні серця духовними працями, щоб Господь послав нашим душам Свою святу і солодку благодать, животворящу, обновлюючу, яка дарує людині безсмертя і нетлінність

архімандрит Єфрем Ватопедський

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Возлюблені дорогі брати і сестри, у цьому земному житті є у нас, ще одна мати, Мати-Україна. Те, що вона єдина для нас усіх, те що вона дарує нам усім – не оцінити, не осягнути. І любов до неньки України закладена в нашому серці ще з народження. Інколи, серед мирської суєти ми нагадуємо собі, що ми українці і у нас є Мати-Україна. Обов’язок любити, шанувати її, все життя пам’ятати про неї.

І ось зараз і ось тут, про найголовніше дорогі брати і сестри. У нас є ще третя Мати. Пресвята Діва Марія, народження Якої сьогодні святкує весь християнський світ. Наша рідна матуся, що народила нас, постаріє, сивиною покриються скроні, відійде від нас до вічності. Звичайно ми ніколи не зможемо забути її. «Де б не був я і щоб не робив я рідна домівка завжди моя рідні Карпати і ти моя нене у серці у мене будеш жива». Наша мати Україна – жива і житиме вічно. Ніхто і ніщо не зможуть здолати її.

Різдво Пресвятої Богородиці – початок нашого спасіння. Преподобний Андрій Критський з’ясовуючи значення свята народження Богоматері пише: «Нинішній празник є для нас початком усіх свят. Він двері благодаті і правди». А Святий Іоан Дамаскин говорить: «День Різдва Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через Богоматір весь людський рід обновився».
Дорогі в Христі! За прикладом святих отців і нашої Святої Православної Церкви і ми прославляємо народження Божої Матері. З глибини душі кличемо сьогодні до Неї:

«Радуйся чоловічеський соборе, радуйся Господній Храме;

Радуйся Горо святая, радуйся Божественна Трапезо;

Радуйся Світильниче світа, радуйся славо православних чеснот;

Радуйся Маріє, Мати Христа Бога, радуйся вірних спасіння;

Радуйся Трапезо Божественного Хліба, радуйся Двері Небесні і Неопалима Купино;

Радуйся всіх Надія»

Пречиста Діва Марія народилася в Назареті. Це містечко за своїм місцем народженням справжня квітка Галілеї. Коли прийшла повнота часу, провіщена пророком, саме в Назареті прийшла на світ ця чудесна дитина, що згодом стала Матір’ю Божою. Народження її принесло стареньким батькам велику радість. Велика радість була не тільки на землі, але і на Небі.

Невимовно раділи ангели, адже приходила на світ. Цариця Небес, Чесніша від Херувимів і незрівнянно славніша від Серафимів. Радів весь світ, бо народився найкращий плід роду людського, найвище творіння Божої милості і сили.

Дорогі брати і сестри! Поспішаймо і ми сьогодні поклонитися Матері Божій, Заступниці перед Божим Престолом.

Одна побожна легенда оповідає, що Преподобний Андрій бачив відкрите Небо і Господа на Престолі, та багато ангелів і святих довкола Престола. Не було видно Пресвятої Богородиці. Здивований праведник запитав Святого Апостола Петра: «Де ж Пресвята Діва». На те почув таку відповідь: «Пречиста ходить по землі і збирає людські сльози, щоб їх принести до Всевишнього».

Отже, з щирою молитвою звертаймося до Пречистої і шукаймо в Неї заступництва в усіх наших потребах душі і тіла. Благаймо Її словами молитви: «Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії крім Тебе, Пречиста Діво, Ти нам допоможи, на Тебе надіємося і Тобою хвалимося. Твої бо ми раби». Амінь.

митр. прот. Михаїл Купчак

Різдво Божої Матері. Столінський майстер. Перша третина XVII ст., З церкви Різдва Божої Матері с. Рухча, Столінського р-ну Брестської обл.

День всесвітньої радості, свято Різдва Божої Матері – 8/21  вересня. З цього свята, що символізує початок оновлення людського роду, зустріч Старого і Нового Завіту, починався святковий річний цикл Православної Церкви. Одна з найбільш ранніх збережених в Білорусі, написана на початку XVI століття, невелика за розміром ікона Різдва Божої Матері відзначається на Пінському Поліссі чудотворною. Її іконографія сходить до Палеологовського зразку, а узагальнена стилістика нагадує аналогічні рішення в українському іконописі свого часу.

У XVII столітті саме в іконах Різдво Божої Матері найбільш яскраво проявилося оновлення стилю білоруської та української іконопису. Іконописці з Слуцька, Бреста, Могильова, Львова трактують іконографію цього сюжету досить вільно, пропонуючи різні композиційні рішення, використовуючи в них запозичення з західноєвропейського живопису і гравюри, насичуючи зміст образу побутовими подробицями, співзвучними сучасної реальності і новому барочному світовідчуттю.

Ікона Різдва Божої Матері, виконана невідомим поліським художником, ймовірно з Пінська, умовно названим «Столінським майстром», – один з найбільш ранніх прикладів такого перетворення, пошуків нового. Разом з тим, ця ікона ще багато в чому компромісна і консервативна. Спроба використання прямої геометричної перспективи в зображенні статі з’єднується з іконній паралельній і зворотній перспективою столу, колиски, ложа, на якому лежить мати новонародженої Марії, Св. Анна. Її фігура масштабно виділена серед інших учасників сцени. Характерне для білоруського іконопису XVII століття, нове трактування в зображенні палат у вигляді якоїсь подібності ренесансних палаців і пишний бароковий червоний балдахін над ложем Св. Анни з’єднані з архаїчними, «іконними» зображеннями ківорію (ротонди на чотирьох тонких колонах) і велюму (звисаючих з ківорію смуг червоної тканини). Ківорій домінує у верхній частині ікони на срібному, прикрашеним різьбленим орнаментом і покритому золотистим лаком тлі, підкреслюючи святість того, що відбувається.

Написані з етнографічною точністю сучасна, бачена художником в повсякденному житті, колиска, ткане простирадло в ній, смугастий рушник в руці служниці у купелі, але прикрашені перлами одягу-далматинки дів, що навідали св. Анну – підкреслено архаїчні. В іконі «Різдво Божої Матері» багато незвичайних, нерозшифрованих деталей. Батько Марії, св. Йоаким, зображений у верхньому лівому кутку ікони, ніби на віддалі від того, що відбувається, не він намальований дуже вправно, немов втиснутий на балконі, спирається на тонкі рожеві колони, а під ним в арковому віконному отворі показаний загадковий персонаж з розкритою книгою перед собою. Він зображений в профіль в сучасному для художника костюмі – хутряній шапці і плащі. Деякі дослідники бачать в цій фігурі предка св. Йоакима, царя Давида, або одного з біблійних пророків. Але, можливо, так представлений художником якийсь узагальнений образ письменника, що прославляє народження Марії, або – що записує свої спостереження автор апокрифів про Різдво Божої Матері «Протоевангелія Якова», літературна основа іконографії Різдва Пречистої.

Незвично наділив художник німбами не тільки св. Анну, Йоакима, немовля Марію, а й двох, традиційно зображуваних без німбів, юних дів, що прийшли провідати породіллю, і бабусю. Можливо, тут слід бачити юних племінниць св. Анни – Єлизавету (в майбутньому мати Іоана Предтечі) і її сестру Марію Клеопову (стояла в майбутньому у Розп’яття), з повитухою, що тримає сповитих немовляти Марію, мабуть, так само ототожнена племінниця св. Анни – Соломія, (можливо, та сама Соломія сповила і новонародженого Ісуса Христа, потім була в числі послідовників його проповіді).

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Сьогодні свята Церква вшановує день народження Пречистої Діви Марії, Яка була зразком святої, чистоти і непорочного життя на землі. Перші кроки свого життя Діва Марія провела в домі батьків. Пізніше виховувалася при Єрусалимському храмі де поєднувала фізичну працю з молитвою, і подвигами праведного життя. Тут Вона в молитві і подвигах успівала і досягала такої довершеності, що стала чеснішою від херувимів, що удостоїлася великої ласки у Бога; бути Матір’ю Сина Божого.

І покладу ворожнечу між тобою і Жінкою між потомством твоїм і між потомством Її. Той твою буде поражати голову в ти будеш жалити його в п’яту.

Ота обітниця дана Богом першим людям в раю повторюється пізніше. Патріарх Яків мав у сні видіння. Він бачив високі сходи, котрі сягали від землі до неба і на верху сходів стояв Господь Бог, а по сходах сходили і виходили ангели Божі. Ці сходи, це видіння передрікали Пречисту Богородицю, яка Своєю святістю з’єднала небо з землею, через Котру з неба на землею зійшов Господь Бог.

Та блаженна жінка, посередниця між небом і землею, та ступінь, що звела Сина Божого в світ, народилася від стареньких праведних Якима і Анни.

Андрій Христа ради юродивий мав видіння. Він бачив небо відкрите, Господа на престолі, багато ангелів і святих довкола престолу. Не було видно Богородиці. Здивований праведник запитав святого Петра: де ж Богородиця? На те запитання почув таку відповідь. Пречиста ходить по землі і збирає людські сльози, щоб їх принести до Всевишнього. Отже з щирою молитвою звертаймося до Пречистої Богородиці шукаймо в Неї заступництва в усіх наших потребах душі і тіла, благаймо Її словами Церкви кажучи: не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії крім Тебе Богородице, Ти нам до­поможи. На Тебе надіємося, Тобою пишаємося Твої бо ми є раби хай не засоромимося. Амінь.

+Данило,

митрополит Чернівецький і Буковинський 

Але якщо будь-яке богоугодну свято приносить можливість користуватися і загальними дарами і сяє якимось власним світлом благодаті, то набагато більше в цьому відношенні переваги має справжнє торжество, присвячене Різдву Діви і Богоматері. Бо, як корінь і стовбур дерева ми вважаємо причиною плодів і квітів (хоча заради плода проводиться праця і буває турбота про все дереві), і ніщо не може вирости без кореня, так і без святкування на честь Діви не може бути жодного з інших урочистостей, з’єднаних з Її ім’ям і діяннями, це же свято на честь Діви воістину прикрашається багатьма і великими дарами і справедливо відзначається днем спасіння всього світу. Бо нині Діва Мати народжується від неплідної Матері і стає житлом для перебування Господа. Нині спадають узи неплідності, і затверджуються ключі дівоцтва, бо утроба що не родиш! Несподівано принесла зрілий плід народження. Нині Анна позбавляється від ганьби неплідності, і всесвіт пожинає колосся радості. Батько тієї дівчини іменується Йокимом, і ми набуваємо в заставу гідність усиновлення. Нині Діва виходить з лона, що не народжувало, і неплідність отримує в спадок народження, суспільство юдеїв зменшується, а діти Церкви множаться, по-Божому притікаючи до Нареченого – Христа.

Діва народжується з лона неплідної, тоді як народження було б дивним і в тому випадку, якщо б її батьки мали і раніше дітей. О, диво! Коли минув час посіву, тоді настав час зняття плода; коли згас вогонь бажання, тоді запалився світильник дітонародження. Молодість не принесла квітів, а старість дарувала плід. У розквіті сил не було в лоні, а в утробі відцвілої виявився завжди незайманий плід. Але ти, людина, дивуєшся, яким чином неплідна народила, і з цього приводу падаєш у марнослів’я. Але хто ти? Ти не можеш належати до числа вірних і гідних дива, бо віруючий не буде бентежитися тим, що відноситься до області віри. Ти юдей? Але як же ти забув про Сару? Хіба вона не в старості і не після неплідності мала сина Ісака? Прийми також до уваги, що Адам був створений із землі і з’явився без народження, а Єва була створена від ребра Адамова: тут проявилася божественна благодать, яка завжди панує над єством, так само і в народженні Діви Марії висловилася божественна сила і влада. Тому, залишивши тих, які впали в марнослів’я з приводу народження від неплідної, продовжимо те, що вже почали.

В давнину – людське єство було поневолене силою прабатьківських гріхів, а нині дочко галузі прабатьків дарує могутні засоби для позбавлення від влади і рабства їх підкорювачеві. Тому Адам і Єва, очистившись від древньої цієї скверни гріха і звільнившись від печалі і розпачу, нині раніше за всіх, вільно і з радісним виглядом вітають торжество в честь Діви, тим більше, що вони служать і головними її родоначальниками. Бо від них саме насіння гріха поширилося у всьому людському роді, і вони, коли воно розкорчовано з коренем, справедливо повинні починати радіти і закликати всіх народжених від них для участі в урочистостях; від них, вперше згрішили, язва гріха розлилася у всіх, все потребують однакове добре лікування, а нині народженням Діви покладені основи спасіння всього світу, тому і належить влаштувати загальнолюдське торжество і в співах проголосити подяку всіх людей і всього світу: всесвітнє спасіння викликає і відповідну подяку.

Отже, піднесемо подячні піснеспіві за те, що Адам відтворюється, Єва разом з ним оновлюється, засудження знімається, і наше єство, позбувшись від смерті за гріх і скинувши свій тлінний вигляд, перетворюється відповідно стародавнього гідного Господнього образу. Заспіваймо подячні пісні і складемо всенародні хори, бо Діва, народившись з утроби, що  не народжувала, освятила єство неплідне і прищепила його до родючості чеснот. Стверджується Лесвиця, що піднімається до небес, і земне єство, переступивши свої межі, поселяється в небесних оселях. Престол Господній зміцнюється на землі, все земне освячується і чиноначаліє небес співмешкає нами, а лукавий цей, який обдурив нас на початку і бувший колишній головним винуватцем підступів проти нас, позбавляється сили у всіх підступних справах своїх і хитрощах проти нас. Але хто виявиться в стані розкрити ці чудові явлення? Яке слово в змозі висловити те, що перевершує його силу! Яка думка не зніяковіє, оцінивши свою здатність розуміння з величчю цих справ?

На початку Бог, спонукуваний невимовним багатством людинолюбства, створив людину, подарувавши їй образ і подобу Творця, це значиться – дав йому благородство тіла і душі. Він насадив на сході рай, місце приємне і прекрасне, прикрасив його вічними квітами лугів і наповнив зрілими і різноманітними плодами рослин; в середині раю протікали річки і, зрошуючи чистою своєю водою поверхню рівнини, створювали певну природну красу цього місця. Тут Господь оселив прекрасне Своє творіння, зробив його паном всього і повелів йому рясно користуватися всіма благами. Потім привів до Адама дружину, створивши її з його ребра, щоб вона вважала своїм главою того, від кого вона була взята, і, дивлячись на нього, вважала себе зобов’язаною йому, і щоб союзом єства оселити в них і союз однодумності. Але, подарувавши людині можливість насолоджуватися і користуватися в раю всім, Господу, треба було і виховувати будь-якої заповіддю того, кому була довірена така велика і різноманітна влада, дає йому і закон, за яким і не важко було жити і який не легко було цілком зберегти; за це людина повинна була отримати або нагороду, або покарання. Вказавши на одне з квітучих своєю красою дерев, Бог дав заповідь, що забороняє їсти плоди тільки від одного цього древа. Але лукавий цей звір і головний винуватець зла, якого називають дияволом, який звернув свій погляд на людину з самого його створення, скористався, як знаряддям, іншим тваринам – змієм, вступив з дружиною в улесливу і спокусливу бесіду і, виливши велику хулу на Законодавцю, переконує дружину, а через неї і чоловіка знехтувати заповіддю, скуштувати від того древа, від якого було наказано йому не споживати, і вони, разом з тим як переступили наказ, позбулися всіх своїх святих дарунків: до цього і прагнув наклепник і все його підступні діяння було направлено до цього. Звідси, гріх від прабатьків

Що-ж Творця і Промислитель? Хіба Він знехтував остаточно Своїм творінням, яке впало у нещастя, і що гине в своєму блуканні і постійно полонене пристрастями? Ні! Бо як Той, Хто з любов’ю створив людину, міг знести його омана і викрадення? Тому Божественна Трійця єдиним рішенням ради своєї постановила відтворення засмученого творіння, і Їй (по людському судження) завгодно було знайти людину однаковою з нами природи, яка мала б правильне дотримання законоположення, щоб при посередництві її був переможений той, хто мав задум проти нас, і ми законною боротьбою і перемогою позбулися винуватця гріха. Отже, з Єдиному з Трійці належало прийти до людей, щоб і відтворення належало Тому, Хто був Творцем. І потрібно було з’явитися на землю Сину Божому, Тому, Хто споконвіку був таким і прославлявся. Прийти ж до людських синів неможливо було без втілення, втілення ж є шлях до народження, а народження є наслідок вагітності матері. І потрібно було приготувати на землі матір Творця для відтворення занепалого і притому діву, щоб, як перша людина була створена з незайманої землі, так і відтворення її має відбутися через діву, і щоб народження свого Творця було без насіння: адже бранцем бажання був той, для звільнення якого Господь прийняв народження.

Але яка жінка гідна бути учасницею цього таїнства? Яка гідна стати матір’ю Бога і дарувати плоть Тому, Хто дійсно володіє всім? Хто ж може бути більш достойним Тієї, Яка нині чудово виросла від безплідного кореня Йоакима і Анни, Різдво якій ми урочисто святкуємо, так як воно є чудовим передумовою найбільшого таїнства, це значиться – Різдва Слова у плоті, і заради якої влаштовано нинішнє всенародне і божественне свято? Бо мало визначити Матерію Творця Ту, Яка від самого народження Свого зберегла тіло чисте, душу непорочну і помисли праведні. І потрібно було, щоб Та, Яка з дитинства була приведена в храм і йшла святими шляхами, стала справжнім живим храмом Того, Хто дарував їй життя. І потрібно було, щоб Народжена чудесним чином від утроби, що не народжувала і зняла наругу батьків, скасувала смерть праотців, бо ця гілка мала позбавити людський рід від прабатьківського гріха, без чоловіка породивши Спасителя світу і подарувавши йому плоть. І потрібно було, щоб Вона, прикрасившись усією красою душі, з’явилася обраною нареченою, достойною небесного Жениха, і щоб, виблискуючи різними видами чеснот, як зірками, і носячи Сонце правди, Вона в такому вигляді була пізнана усіма вірними і послужила шатами Царя всіх. О, диво! Того, Кого все створіння не вміщає, не затісно вміщує в собі дівоче лоно; На Кого не сміють дивитися херувими, Того тлінними руками носить Діва. З утроби неплідної і той, що не народжувала, виходить гора свята, від якої Нестворений відсік наріжний дорогоцінний камінь, Христос Бог наш, Який Своєю владою поламав державу демонів і царство пекла. На землі виготовляється одухотворений і небесний сосуд, в якому Творець попалив божественним вогнем початки нашого змішання і винищив посів бур’янів, приготувавши Собі таким чином чисте борошно

Але навіщо перепливати все море дарів і благих діянь Діви, може сказати будь-хто зі слухачів, який, під впливом страху і любові, боїться і радіє, спокійно слухає і хвилюється, знову мовчить і розмовляє, упокорюється і підноситься? Я ж, керуючись більш любов’ю, ніж страхом, із задоволенням продовжив би перед вами свою промову, тим більше, що ви з усією готовністю слухаєте і вся увага своє зосередили на прославлянні Пресвятої Діви, але я не посвячений в усі таїнства Діви; до того ж час закликає до іншої почесній справі Діви, – до вчинення таємничої і безкровної жертви, бо спогад добровільних страждань Сина є честь Матері, до цього нам і час приступити. Але Ти, Діво і Мати Слова, мій покров і притулок, що дивно народилася від неплідної, що ще більш дивно дала нам Начальника життя, молиться за нас і заступництвом перед Твоїм Сином і нашим Богом, і зробиш, що прославляють Тебе чистими від усякої скверни і гріха і гідними небесного чертога, яви їх у вічному житті сяючими потрійним світлом Вічної Трійці і насолоджуються чудовим і невимовним Її спогляданням, у Христі Ісусі Господі нашому, якому слава і влада, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

Всі передбачення, віщування і пророцтва Старого Завіту говорять про Богоматір. Вона є кульмінацією, завершенням старозавітного вчення і приготування людства до прийняття втілення Спасителя Бога. Алюзіями Богоматері стає Неопалима Купина в баченні Мойсея, скрижалі і ковчег Завіту, небесна манна, золота стамна, світильник, трапеза, розквітлий жезл Аарона, сходи Якова, руно Гедеона, гора Даниїла, піч, де вогонь не обпалив трьох отроків, оселя Святая Святих. Богородиця – межа між Старим і Новим Заповітом. У Старому Завіті Вона – проповідь пророків, очікування праведних, та, водночас, в Новому Завіті Богоматір стає тріумфуванням Ангелів, славою Апостолів, хоробрістю мучеників, радістю преподобних, гордістю людського роду і тому «вшановується всіма родами».

Все творіння очікувало Її Різдва. Богородиця явилася «плодом творіння», за словами святого Іоана Кавасили, тобто точкою, в яку спрямоване все творіння. Як дерево існує заради свого плоду, так і творіння існувало заради появи Богоматері, а Вона, в свою чергу, – заради Христа. Як підкреслюють Святі Отці, не тільки людство, але і небо, і земля, так само як і все зриме і незриме творіння, були створені заради чистої Діви. Коли Бог, дивлячись на початку віків на Своє творіння, сказав, що воно «вельми добре», Він, по суті, бачив перед Собою плід усього Ним створеного – Пресвяту Богородицю. Його схвалення, насправді, є похвалою Богоматері.

Сьогодні наша пренепорочна Владичиця благодіє усьому сущому. «Нове творіння» – це не просто найкраща жінка землі, всіх часів і народів, але Та єдина, Яка змогла з’єднати небо із землею і зробити Бога людиною.

Творець Бог Слово створив таку людську природу, в якій, коли Йому буде потрібно народитися, Він зможе набути матір. Незримий і незбагненний Бог через Богородицю приходить на землю і стає видимим, об’єднується і спілкується з творінням визначним і унікальним чином. За допомогою Своєї людської природи Він об’єднує у Своїй іпостасі все суще, обожнюючи його. Невимовний, Який не піддається опису, всюдисущий Бог тепер знаходить «образ раба» (Флп. 2: 7), людську плоть, мислячу душу, котра спілкується з людьми і ходить по землі. Невмістимий, Він вміститься в невинному лоні Богородиці, яка, відповідно, стане «вмістилищем невмістимого».

Сьогодні руйнується безпліддя Анни і народжується «скарб Всесвіту», за висловом Кирила Олександрійського. Подібні чудеса не раз здійснювалися Богом і в Старому Завіті в особі Сари та її чоловіка Авраама, Ревеки та Ісаака, Анни, матері пророка Самуїла, Єлизавети, матері Івана Предтечі. Однак сьогоднішнє чудо відрізняється від інших йому подібних. Хоча діти вищевказаних матерів, що чудесним чином звільнилися від безпліддя, були доброчесні і святі, лише Марія, дитя Анни і Йоакима, виявилася «благодатною» і незбагненною, як для Ангелів, так і для людей, Матір’ю Божою.

Богородиця народилась не в результаті непорочного зачаття, у що помилково вірять римо-католики, але внаслідок природного зв’язку Йоакима і Анни. Безпліддю Анни було покладено край, однак, без безпосереднього втручання Бога, а як відповідь на молитви праведних Богоотців. Підстаркуваті Йоаким і Анна вступили в зв’язок не внаслідок фізичного потягу і насолоди, але в знак покори Богові, висловивши тим самим свою цнотливість. Таким чином, Богородиця була цнотливо зачата в утробі Анни Йокимом. «Цнотливо» означає чисто, невинно. Але щоб Діва Марія виявилася вільною від первородного гріха, тобто була зачата непорочно, Вона повинна була бути породжена від діви, як і Христос.

Однак праведні Богоотці, щоб отримати таке дитя, показали непохитну віру, нескінченне терпіння, чисту надію, володіли величезною стійкістю в молитві, внаслідок чого Бог виконав їх прохання. Вони терпіли своє безпліддя геть не короткий відрізок часу. Переказ свідчить, що Анна народила Богородицю після п’ятдесяти років безплідності.

Таке терпіння Богоотців має стати прикладом для всіх нас, мої любі брати і батьки. І не тільки для наших ближніх-мирян, які, будучи нездатними мати дітей, не повинні втрачати надію на Бога, бо «Неможливе людям, можливе Богові» (Лк. 18:27), але і для нас, ченців, так само як і всіх віруючих, які йдуть на «подвиг добрий» (2-е Тм. 4:7).

Часто ми впадаємо у відчай, нарікаємо на свою боротьбу, тривожимося і кажемо, що не знайшли відгуку, не відчули благодаті. І в цьому відчайдушному стані згасає наше завзяття, слабшає наша готовність до боротьби і аскези. Але ми, браття, не повинні допускати цього. Хіба Богоотці, не побачивши швидкої відповіді на свої молитви, припинили закликати Бога, стукати, просити, сподіватися і вірити, що знайдуть очікуване? Яке непохитне терпіння і стійкість вони являли протягом стількох років!

Нехай же буде у нас духовний досвід великого терпіння. Святий Ісак Сирін зазнавав утисків, брак Божественної благодаті, скорботи розумової боротьби протягом тридцяти років. І після тривалого періоду важкої боротьби і терпіння він постійно отримував благодать Божу. Це більшою мірою стосується нас, ченців, покликаних бути сповненими Божественної благодаті. Необхідно мати витримку в скорботах, віру в Божі обітниці, твердий послух божественній волі і надію, щоб ми «не сумували в молитві» (Лк. 18:1). Бог знає, коли нам буде корисніше дістати Його невимовні, незбагненні і неоціненні дари і Божественну благодать як природний стан. «Духовні дари приходять самі собою», – каже авва Ісая. Ми не владні вирішувати, коли і в якому вигляді ми їх отримаємо.

Крім того, часто Бог, перш ніж благословити нас Своїм даром, випробовує нас спокусою, на підставі якої Він і визначає, наскільки ми гідні прийняти той чи інший Божественний дар. Ми бачимо це і на прикладі Богоотців. Вже був близький той день, коли Бог повинен був дарувати їм дитя. Тим не менш, Він посилає їм нове випробування. У день святкування Суккота, коли Йоаким і Анна вирушили до храму, щоб принести дари Богу, місцевий священик Рувим посміявся над ними, сказавши, що вони недостойні принести дари, якщо не зуміли народити дітей для Ізраїля. Ця подія сильно засмутила Богоотців, проте не змусила їх втратити надію. Вони вдалися до сердечної молитви – Йоаким на горі, Анна в саду. І, врешті-решт, їх молитва була почута. Ангел Господній сповістив кожному з них окремо про швидке зачаття і народження дитини, яка прославиться у всьому Всесвіті.

Тож явімо і ми, улюблені брати і отці, покірливе терпіння у всіх скорботах і спокусах, які Бог допускає для нашого блага і духовного успіху. Молімось Владичиці нашій Богородиці і Богопраматері Анні, які мають благодать зцілювати фізичне безпліддя, вилікувати наші безплідні серця духовними зусиллями, щоб Господь послав нашим душам Свою святу і солодку благодать, животворчу, оновлюючу, що подає людині безсмертя і нетлінність.

старець Єфрем Ватопедський

Храмова ікона Святої Софії Премудрості Божої у Києво-Софійському соборі розташована в іконостасній частині, як намісна, і зображає під балдахіном на семи стовпах Матір Божу, Яка стоїть на серповидному місяці, що лежить на хмарі. Під цією хмарою розташовано амвон з шістьма сходинками. Божа Матір зображена з піднятими догори руками, як Нерушима Стіна. На лоні Божої Матері зображено Спасителя, Який тримає Державу в лівій руці, а правою благословляє. По карнізові цього балдахіну зображено стрічковий надпис Соломонових слів: «Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його». Написані вони грецькою мовою. Над балдахіном вверху в променях зображено Бога Отця, від Якого по цих променях написані Давидові слова із 74-го псалма: «Я утвердив стовпи Її». Нище Бога Отця в полум’яному сяйві хмари над балдахіном Дух Святий, промені від Якого сходять на голову Богоматері. По обидві сторони від Бога Отця над балдахіном зображено сім крилатих Ангелів. З правого боку зображено Михаїла в руці з полум’яним мечем, Уриїла з блискавкою направленою донизу і Рафаїла з алавстром мира. З лівого боку зображено Гавриїла з гілкою розквітлої лілії, Селафиїла з вервицею, Ієгудиїла з царським вінцем, і Варахаїла з букетом квітів на білій хустині. Перед Божою Матір’ю на сходинках амвону стоять праотці і пророки. З правого боку на третій сходинці під ногами Богородиці пророк Мойсей зі скрижалями на яких написано: «Радуйся, Скрижалі Божі, в Якій перстом Отчим написалося Слово Боже». На четвертій сходинці Аарон, який в правій руці тримає жезл, що розквітнув, а лівую вказує на сходинки під ногами Богородиці. На шостій сходинці Давид в царському вінці і мантії, який тримає Ковчег Завіту. З лівого боку на третій сходинці навпроти Мойсея зображено пророка Ісайю, який у лівій руці тримає напис: «Ось Діва в утробі прийме і народить Сина і назвуть Його Ім’ям Емануїл». На четвертій сходинці навпроти Аарона зображено пророка Ієремію, який в правій руці тримає сувій, а лівую вказує на сторону. На п’ятій сходинці пророк Ієзекіїл, який тримає в руках закриті ворота. На шостій сходинці пророк Даниїл, який в руках тримає камінь. На сходинках знизу на першій написано «віра», а по обидві сторони від неї напис: «сім сходинок сходження її». На другій сходинці «надія», на третій «любов», на четвертій «чистота», на п’ятій «смирення», на шостій «благодать», на сьомій під ногами Богородиці «слава». На всіх семи стовпах під капітелями балдахіну зображенні емблеми в колах. Від правої руки Богородиці на першій колоні зображена книга з сімома печатками і над нею вверху такий напис: «дар премудрості», а під нею: «бачиш книгу, яка запечатана сімома печатками». На другому стовпі зображено семисвічник і над ним напис «дар розуму», а потім: «бачиш свічник золотий і сім світильників поверх його». На третьому стовпі зображено сім очей і над ними напис: «дар порад» і потім «на камені єдиному сім очей». На четвертому стовпі з лівого боку від Богородиці зображено сім трубних рогів і над ними напис: «дар кріпості» і далі “сім труб на падіння Ієрихона». На п’ятому стовпі права рука в оточені семи зірок і напис: «дар бачення» і далі ще такий напис «в руці правій сім зірок». На сьомому стовпі сім кадильниць вогняних і такий напис: «дар благочестя» , а потім ще «сім кадильниць святих повних ладану – це суть молитви святих». На сьомому стовпі пучок з семи вогняних блискавок з написом «дар страху Божого», і далі «промовляють сім громів голосами своїми».

Ось такий опис зображення ікони Софії Премудрості Божої. Як матимите взавтра час, а може в інший день, сходіть і приглянтесь до цього зображення в іконостасі Софійського собору м. Києва і відчуєте ту таємничість і благодать, яку навіює ця ікона.

Зі Святом вас!

Високопреосвященний Владика Димитрій (Рудюк), митрополит Львівський і Сокальський

Мав же простір той храм такий, що не тіснилося б у ньому й багато людей ізраїльських, і прийшла в нього слава Господня у вогні і в хмарі і, одначе недостатній той храм був до вміщення в себе невмістимого Бога: «Соломон збудував йому дім. Але не в рукотворнім Всевишній живе… Який мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для мого відпочинку?» Благозволив отож у початку своєї благодаті, щоб нерукотворний створився храм — пречиста, преблагословенна Діва Марія. Яким же митцем храм той створився — воістину премудрим, бо самою премудрістю Божою, як каже Писання: «Мудрість свій дім збудувала», і все, що премудрістю Божою твориться, є добре й досконале, а оскільки палата слова Божого одуховленого створила премудрість, що й сама про себе словами Духа Святого мовить: «Господь сотворив мене на початку путей своїх»; отже, неможливо було, щоб при сотворенні вкралася якась недосконалість чи гріховний порок. Через це досконалому Богу — досконалий храм, пресвітлому Царю — пресвітла палата, пречесному і безскверному Жениху — пречесну і безскверну світлицю, непорочному Агнцеві непорочне твориться поселення, чому є свідок вірний на небесах, кажучи про неї: «Уся добра ти, подруго моя, пороку нема в тобі». І святий Дамаскин каже: «Вся — світлиця духу, вся — місто Боже, благодатей море, вся — добро, вся — поблизу Бога». Від яких-бо речей ця створилася палата? Від найкоштовні-ших воістину, бо ніби від каменя чесна з роду царського, від Давида, який каменем, що був прообразом каменя Христа, в пращу вкладеним, переміг Голіята і ніби від дерев добро запахущих кедра й кипариса, з архієрейського роду, що приносить запахущі Богові жертви, народилася Діва Богородиця. Батько її святий праведний Иоаким був сином Варпофира, що вів плем’я своє від Натана, Давидового сина; мати ж її, свята праведна Анна, дочкою була Маттана, ієрея з роду Давидового сина, і була пречиста Діва по батькові царського роду, по матері ж роду архієрейського. Звідси, від найдорожчих речей, від пречесних, кажу, родів поставилася палата одушевлена Царю слави. А що в Соломоновому храмі камінні й дерев’яні будови велику честь мали від чистого золота, бо ним були позолочені, так і в різдві Пречистої Богородиці доброродство царське й архієрейське велике пошанувалося цнотою святих її батьків, що дорожча тисяч золота та срібла і чистіше є багатоцінного каменя; усе чесне непорівняне до неї, від цноти-бо батьків, які вище всякого є доброродства, народилася свята Діва, про що свідчить святий Дамаскин до святих праведних богоотців кажучи так: «О блаженне подружжя Иоакима та Анни, воістину від плода черева непорочні пізнаєтеся, за словами Господніми: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх». Як Богові було добровгідно, і народженій від вас достойно, управили своє життя, цнотливо і праведно живучи, дівства скраб видали, Діву, кажу, ще перед різдвом Діву, в різдві Діву і після різдва Діву, і завжди Діву єдину розумом, і душею, і тілом завжди дівственну. Належить-бо, щоб дівство від цноти народжене, плотськи принеслося самому єдинородному Світлові. Від пари найчесніших словесних горлиць, Йоакиме й Анно, ви цнотливо дотримали закону природи, більше природного божественного сподобитеся, Діву-бо, Божу Матір світу народите. Ви, доброчесно й праведно в людському єстві поживши, вищу ангелів і яка тепер ангелами володіє дочку сотворите. О красні й солодкі душі! О крине посеред терня, який від доброродного царського кореня виріс! Тобою царство священства збагатиться». Цими словами святий Дамаскин явно показує, від яких батьків Мати Божа народжена, із скількох коштовних речей палату Царя небесного збудовано.

На якому ж місці звелася ця одушевлена палата? Воістину, на найвищому дається-бо свідчення Церкви таке: справді вище всіх ти є, Діво чиста, одначе висотою не місця, але чеснот та Божих дарів. Місце ж, де пре-благословенна Діва народилася, було містечко в землі Галілейській, назване Назарет, що підлягало великому місту Каперкауму, неслазне й неіігановане, і пожильці його зневажалися, як і про Христа було речено: «Та хіба ж може бути з Назарету що добре?». Господь же, що живе у високому і смиренних доглядає, не в Капер-наумі, що гординею до небес вознісся, але в смиренному Назареті доброзволив народитися пречистій своїй Матері, являючи: «Що-бо високе в людей, те перед Богом гидота», а що від них неважиться і принижується, те в нього високе та чесне. До цього ж, хай від самого імені того Назарет покаже висоту чеснот пречистої Діви, як і в своєму різдві Вифлеємовому, що значить «дім хліба», а тайно утворилося те, що він є хліб, який зійшов на оживлення й укріплення людей: так і в різдві своєї Матері пречистої Назаретом високе з’являє, Назарет-бо значить «квітна і священна, і відлучена від земних, і вінчана, і стережена» — все те в пречистій Діві з’являється ясно: вона-бо є цвіт, що проріс від сухого дерева неплідного перестарілої утроби, який обновив висохле єство наше. Цвіт неув’ядний, дівством завжди цвіт — плід Христа Господа, єдине проросле яблуко запашне. Вона є священна благодаттю, що зійшла на неї, і отіненням Святого Духа, і є всіх святих святіша, бо народила всіх святих найсвятіше Слово. Вона відлучена від земних грішних, бо гріха в усьому житті своєму жодного не пізнала. Всі з Давидом кажуть: «Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій завжди передомною», вона єдина каже: «Без беззаконня я ходив та чинив». Є-бо вона справлення людей, не тільки, що сама гріха не сотворила, але грішників од діл гріховних відводить, як каже до неї Церква: «Радуйся, що лихих позбавляєш діл». Вона є вінчана славою та честю: вінчана славою, бо від царського кореня проросла. Вінчана честю, бо пошанована архангельським Благовіщенням та служінням. Вінчана славою як Матір Божа, що ж бо славніше, як народити Бога. Вінчана честю як завжди Діва — що ж бо чесніше є, як після різдва Дівою бути. Вінчана славою, славніша серафимів, бо посерафимському Бога полюбила. Вінчана честю, чесніша херувимів, бо херувимів мудрістю та пізнанням Божества перевисила, «а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре», — каже апостол. І хто із земних добродіятель ліпший, як пречиста Діва: всі заповіді Господні зберегла, усю волю його учинила, всіх слів його дотримала, всі словеса його і в серці своєму сховала, всі милосердні діла ближнім з’явила, тож достойно вінчана, як усіх благ творителька. Є вона й тою, що остерігалася: скарб цноти своєї так дбало стерегла, що і ангелу не хотіла його ввірити; побачивши-бо ангела, знітилася від слів його і гадала, яке буде привітання. Що все це мало бути у пречистій Діві, Назарет назвою своєю заявляє, і хто не скаже, що висока та палата Христова, чеснотами і Божими дарами вельми вивищена. Високий, бо від неба дарувався, хоч і на землі від земнородних народився. Від небес, бо, як дехто каже з богомисельних, архангел Гавриїл благословив Захарії Іванове, він же благовістив Йоакима та Анні зачаття Пресвятої Богородиці, він і ім’я їй преблагословенне від небес приніс, кажучи до неплідної матері: «Анно, Анно, народиш дочку преблагословенну, назвеш її ім’ям Марія. Безсумнівно, назватися може містом святим Єрусалимом Новим, «що сходив із неба від Бога» і скинією Божою з людьми. Висока Божа скинія, бо більше серафимів вивисилася, народивши Царя Христа. О висото, невисхідна для людських помислів!

Яка ж краса мисельної тої Христової палати? Почуй того ж солодкомовного Івана Дамаскина; що віщав про неї так: «Принесена Богові, усіх цареві, ніби ризою золотою, красою чеснот одягнена і благодаттю Духа Святого оздоблена, їт-бо слава всередині, бо як кожній жінці слава — чоловік, що ззовні приходить, так Богородиці слава всередині, тобто плід черева її». І знову-таки він: «О Діво добро Богоблагодатна, церква Божа свята, яку світоначальний Соломон духовно створив і в ній мешкає, не золотом, не бездушним камінням прикрашена, але замість золота духом сяючи, замість каміння коштовного багатопінний бісер Христа маючи». Таке оздоблення тої палати набагато гарніше від того, що було в Соломоновій церкві, в якій подіб’я херувимів, дерев та квітів видно було зображене. Але і в цій одушевленій церкві, в пречистій Діві, херувимський бачиться образ: херувимським-бо життям своїм не тільки з херувимами зрівнялася, але перевисила. Коли звичайно інших святих Церква зве херувимами, співаючи: «Як вас назвемо: херувими, бо на вас був спочив Христос”, то тим більше Діва Богородиця херувим є, в ній-бо почивав Христос тілесно і на пречистих її руках Бог сів ніби на престолі; престол тож херувимський — Дівиця. Зобразилось у собі і подіб’ям доброплідних дерев, створившись духовно плодовитою» оливкою у Божому домі” і фініком квітучим, через що садом живоносним тепер називається, так співаючи Церкві: “Від неплідного кореня сад живоносний виростив нам Матір свою, як чудо, Бог”.

Усе це говориться про красу її духовну. Але і тілесної не є позбавлена, як звідомлять численні церковні вчителі, що у всьому підсонні не було й не буде такої красної дівиці, якою була Діва Богородиця. Коли побачив її Діонисій Ареопагіт, Богом наректи хотів, коли б не відав Бога, народженого від неї. Божественна-бо благодать, що її повна була всередині, сяяла від пресвітлого обличчя її. Таку палату Цар небесний собі на землі приготував, душею й тілом красну, «як невіста, прикрашена для чоловіка свого». А також простору, нутро її просторіше небес зробив, бо вмістився у ній невмістимий Христос Бог.

Звичайно палати будуються просторі, що можуть не тільки царя, але й безліч підлеглих слуг, а також людей, що з усієї землі приходять до царя, в собі вмістити. Просторе поселення Слова, пречиста Діва, не тільки Богу Слова, як царю, є простора, але і нам, рабам, що приходять до Бога, в неї вселеного. Бога-бо в утробі, нас же в своєму благоутроб’ї вміщує. Вибрана посудина святий апостол Павло, благоутроб’ям надихнутий, каже до своїх улюблених «Серце наше розширене, у нас вам не тісно», але в кого із святих, щоб умістити всіх, таке просторе благоутроб’я може знайтися, як після Бога Маріїне. Вміщається тут цнотливий, та й грішному тут не тісно. Тут знайде своє місце той, хто кається, і зневірений із непокаянним, адже до Ноєвого ковчега не тільки чистим, але й нечистим звірам не було заборонено ввійти для притулку. В її благоутроб’ї усі скорботні, ображені, голодні, странні, збентежені, хворі вміщаються — не може бути немилосердною та, утроба якої нам Бога породила. Царських палат земних стереже численна озброєна сторожа і не кожного у нього, хто хоче ввійти, пропускають, але затримують і спиту-ють чи безпечний, звідки та й по що іде? Палата Христова одушевлена, хоч і обставлена херувимами, і серафимами, і незчисленними ангелів та всіх святих ликами, одначе в двері її благоутробного милосердя ввійти тому, хто хоче, ніхто не забороняє. Не відштовхує сторожа, не проганяють вої і не питають, по що іде, але безперешкодно з молінням заходить і приймає дар до корисного собі прохання. Хай стікаються отож до благоутроб’я ті, що від неплідної утроби народжені, даючи їй таке привітання: «Радуйся, всенепорочна палато Царя всіх, радуйся поселення Бога і Слова!» Йому ж із Отцем, і Святим Духом, і тобі, дочці Отчій, матері Синовій, нареченій Святого Духа, від нас, тлінних, буде честь і слава навіки. Амінь.

КОНДАК 1

Вибрана з усіх родів Божа Мати – Царице Неба і землі, Тобі, що освятила рід людський приходом до нас через народження Своє, ми, раби Твої, благоговійні пісні приносимо Богородице. А Ти, прийшовши потішити і спасти, від усяких бід охорони нас, що співаємо Тобі: Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

ІКОС 1

Архангел Гавриїл посланий був до праведної Анни, що перебувала у смутку через неплідність свою і щиро благала Господа, побачивши у своєму саду гніздечко пташине, в якому маленькі писклята народилися, сповістив їй велику радість, кажучи: «Почута молитва твоя і на сльози твої зглянувся Господь, тож породиш ти Дочку всеблагословенну. Нею ж бо благословляться усі коліна земні, і дай їй ім’я Марія». Тож і ми, дивуючись цьому дивному об’явленню, заспіваймо Всеблагословенній:

Радуйся, що прийшла Ти через Якима від достойного царського кореня.

Радуйся, що праведною Анною, із найсвятішого архієрейського роду, народжена Ти.

Радуйся, що прародичів наших від тління смертного звільнила Ти.

Радуйся, що зневагу родичів своїх, через їхню неплідність, Ти відняла від них .

Радуйся, ворота святі, що на схід дивляться, бо неплідні ворота Різдвом Своїм відкрила Ти.

Радуйся, двері закриті й незаймані, що входу Святителя Великого очікуєш Ти.

Радуйся, що сльози матері своєї на радість перемінила Ти.

Радуйся, бо зневагу її перед людьми відняла Ти.

Радуйся, що великою втіхою для родичів, котрі народили Тебе, стала Ти.

Радуйся, насолодо всього світу.

Радуйся, Адама, що впав, покликання.

Радуйся, сліз Євиних осушення.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 2

Праведна Анна, побачивши явлення Архангела і почувши слова його, вклонилася Богові й промовила: „Живий Господь Бог, якщо народжу дитя, – дам його на службу Йому, хай служить і прославляє Ім’я Його Святе день і ніч протягом усіх років життя свого”. І переповнена невимовною радістю швидко поспішила до Єрусалима, щоб там подячно заспівати Богові: Алилуя.

ІКОС 2

Маючи чисту совість перед Богом, праведний Яким, який був відкинутий людьми через неплідність свою, пішов сумний у пустиню і молився там зі слізьми, промовляючи: „Не вкладу до уст моїх жодної їжі, ані не повернуся до дому свого. Сльози мої хай будуть мені поживою, а пустиня – домівкою, доки не відвідає мене Господь Бог Ізраїлів”. І ось Ангел Господній явився і сповістив йому благу вість: що народиться у нього Дочка, народженню Якої зрадіє увесь світ. Переповнений цією радістю, пішов Яким до Єрусалима, де разом з Анною прославляли Бога, співаючи Обіцяній:

Радуйся, бо з давніх-давен усі чекали Тебе.

Радуйся, бо всі пророки явно пророкували про Тебе.

Радуйся, бо ще від створення світу Бог вибрав Тебе.

Радуйся, бо й прародичам, що у гріх впали, було сповіщено про Тебе.

Радуйся, порадо невимовна, бо Предвічний опікується Тобою.

Радуйся, образ, чудесно намальований Божественним Промислом.

Радуйся, згортку одухотворений, в якому перстом Божим написалося Слово.

Радуйся, джерело завжди життєдайне, з якого щедро витікає благовістя Христове.

Радуйся, одеже Богом виткана, в яку зодягнулося Предвічне Слово.

Радуйся, запашне миро, в яке вселилася благодать Святого Духа.

Радуйся, нерукотворна палато Премудрості Божої, блискучіша від найдорожчого золота.

Радуйся, поселення Христове, світліше від усякого ранку сонячного.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 3.

Сила Вишнього осінила зачаттям старшу літами своїми праведну Анну і неплідне лоно її, як ниву родючу, втілившись в неї, щоби зійшла з неї радість усьому світові, який в скорботах мав загинути, Зілля Солодке – Всеблагословенна Діва Марія – для усіх, хто бажає досягти спасіння і щиро співати: Алилуя.

ІКОС 3.

Родичі Твої, Пречиста, проживши благочестиво життя своє, в глибокій старості зачали Тебе, що є свідченням не тілесної пристрасті, а подвигу молитовного, яким вправлялися вони, щоби через народження Твоє сталося незвичайне людське діяння, а сила Божої благодаті, що перемагає звичайний чин, та щоб усі зрозуміли, що молитва із зітханням через неплідність зачали Тебе – Плід Життєдайний для світу. Тож вшановуючи благодатне зачаття Твоє, так співаємо Тобі:

Радуйся, неплідної матері Розрадо.

Радуйся, бездітних родичів Потіхо.

Радуйся, бо Ти виросла з сухого кореня Евсеєвого.

Радуйся, бо Ти породила цвіт його – Христа Бога нашого.

Радуйся, бо закон природний Ти ще в зачатті почала перемагати.

Радуйся, бо народження Своїм Ти збереження чистоти дівства пророкувала.

Радуйся, бо з того часу повіяли вітри – провісники спасіння.

Радуйся, бо з того часу благодать починає народжувати.

Радуйся, бо Тобою неплідність природи нашої перемагається.

Радуйся, бо Тобою клятва праматері нашої знищується.

Радуйся, Провіснице всесвітньої радості.

Радуйся, Початку нашого спасіння.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 4

Бурею смутку і великих скорбот були пройняті родичі Твої, Пречиста, бо до старості безплідними були, думаючи, що недостойні вони насліддя в Царстві Божому. Споконвіків співстраждало з ними, за безпліддя природи нашої, усе створіння, що захопилося марнотами: стогнав Адам, бо проклята через нього земля; ридала Єва, бо помножилися скорботи й болі її; разом з ними зітхав і весь рід людський, відданий на тління. Але коли Різдвом Твоїм, Матінко Божа, було переможене давнє безпліддя і знищене тління, то усі створіння заспівали за Тебе Богові: Алилуя.

ІКОС 4

Господь Бог, почувши зітхання праведних Якима і Анни, подарував їм за обітницею архангельською Дочку – Пречисту і Всеблагословенну Діву Марію, Яка стала Початком нашого спасіння і Посередницею. Народженню її зраділи Небо і земля, ангели і архангели звеселилися, а люди, що прославили Бога, заспівали:

Радуйся, Маріє, велике чудо усього створіння.

Радуйся, Дочко Давидова – Мати Господня.

Радуйся, Одна між жінками благословенна.

Радуйся, ангелами на небесах прославлена.

Радуйся, зоре, що ніколи не заходиш і світло світові посилаєш.

Радуйся, лампадо, що ніколи не гаснеш, а ніч скорботи всякої просвічуєш.

Радуйся, бо видіння образу Твого найсолодше для ангелів.

Радуйся, бо поява Твоя найрадісніша для світу.

Радуйся, новий раю, на землі насаджений.

Радуйся, Святая Святих, для Царя Небесного приготована.

Радуйся, палато Духа Святого.

Радуйся, скінія людей і Бога.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 5

Наче зорю богосяйну, що зійшла в Назареті й весь світ освітила, бачимо Тебе, Всесвята Діво. Маленьким було те місто, яке Ти освятила народженням Своїм, і зневажене людьми, бо про нього всі говорили: хіба з Назарета може щось добре бути? Але немічних й зневажених вибрав Господь, щоб прославити і сильних присоромити, показавши Тебе з Назарета усьому світові як цвіт нев’янучий, що завжди дівством цвіте – від усіх святих Найсвятішу Діву, Котра протягом усього життя жодного гріха не вчинила, за що ми всі подячно співаємо Богові: Алилуя.

ІКОС 5

Родичі, бачачи чудесне народження Твоє, Пречиста, принесли Богові дари великі, прийнявши благословення від священиків і всіх людей. А отримавши благословення Боже, вчинили свято велике в домі своєму і веселилися духом, прославляючи Господа та пам’ятаючи про обітницю ангельську, вшановували Тебе як Господиню свою і, поклонившись, так заспівали:

Радуйся, перед усіма віками призначена Невістою від Духа Святого.

Радуйся, що в останні часи явилася Матір’ю Сина Божого.

Радуйся, бо для Бога-Отця Ти від усіх родів Дочкою вибрана.

Радуйся, зорями Животворчої Тройці дивно осяяна.

Радуйся, бо Ти навіть сили небесні без усякого порівняння перевищуєш.

Радуйся, бо Ти усі полки демонські без найменшого осоромлення відганяєш.

Радуйся, Всемогутня Заступнице усього роду людського.

Радуйся, Всемилостива Посереднице для всіх грішників, що каються.

Радуйся, жінок чесних Похвало.

Радуйся, бо з Назарета малого Ти принесла добро усьому світові.

Радуйся, бо Ти всіх на землі любов’ю своєю покрила.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 6

Проповідницею приходу Твого у світ, Богородице, стала праведна Єлизавета: побачивши Тебе, коли йшла Ти до дому її, вона вийшла Тобі назустріч і величним голосом засвідчила: «Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого. І звідки мені знати, що прийшла Мати Господа мого до мене?».Тож і ми, святкуючи славне Різдво Твоє, як перші відвідини Тобою землі нашої, зустрічаємо Тебе цим привітом: звідки нам це, що прийшла Мати Господа нашого до нас. Благословенна Ти між жінками і благословенний Плід лона Твого. Йому ж всі з подякою заспіваймо: Алилуя.

ІКОС 6

Радість народження Твого, Пречиста, засяяла не лише для родичів Твоїх, але й для усіх, хто близько й далеко проживає, аж до кінця всесвіту, бо Господь, Котрий на розумних престолах спочиває, приготував Собі святий Престіл ще на землі і зоря нова з’явилася, що попереджає про скоре пришестя Сонця Правди – Христа. За це так співаємо Тобі Пречиста:

Радуйся, Зоре Найсвітлішого Сонця – Христа Провіснице.

Радуйся, Променю, що ніколи не заходить.

Радуйся, бо Ти породила Світло невечірнє.

Радуйся, бо Ти вогнем молитов Своїх людей від пристрастей визволяєш.

Радуйся, бо росою благодаті Своєї полум’я пекельне для немічних очищуєш Ти.

Радуйся, Хмаро Світла Божественного, що всяке затуманення розвіюєш.

Радуйся, запашне Кадило, що молитви вірних до Сина Твого возносиш.

Радуйся, небесний Кивоте, від найвищих до земних перенесений.

Радуйся, вогнеподібний Престоле, Небесному Цареві на землі приготований.

Радуйся, що скинію Давидову, яка розпалася, відновила Ти.

Радуйся, що Єрусалим Небесний на землі явила Ти.

Радуйся, що чесну багряницю від крові своєї Ягняткові Божому приготувала Ти.

Радуйся, що боготканий одяг Слову Божому з тіла Свого виткала Ти.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 7

Довготерпеливий Господь, бажаючи проявити безодню Свого людинолюбства до роду людського, що колись впав у раю, дав нашим прародичам обітницю: сім’я жінки зітре голову змія. І в останні часи Він сповнив на Тобі, Пречиста, первообітницю Свою, вибравши Тебе Єдину від усіх родів за Матір Собі, щоби Різдвом Своїм Ти стерла голову давнього змія. За це подячно співаємо Богові: Алилуя.

ІКОС 7

Нова, страшна і чудесна тайна Твоя, Богородице, і нове джерело життя зявилося замість Єви чуттєвої, яка, повіривши змієві, поклала початок відрази Божої до людей і залишила у спадок усім жінкам болі. Син же Твій, Діво, осудив лоно її на болюче народження плодів своїх, а в лоно Твоє без болю вселився, чистоту дівочу не порушивши Народженням Своїм. За це тішиться Тобою усе єство жіноче, що впало, – замість давньої клятви одержали волю Христову. Наслідуючи Тебе жінки стали явно перемагати ворогів, зберігаючи чистоту дівоцтва і співаючи Тобі:

Радуйся, прикрашена Божественною славою.

Радуйся, чистотою дівоцтва знесена.

Радуйся, бо єство людське, що впало, обоготворила Ти.

Радуйся, бо жінок від стародавньої печалі звільнила Ти.

Радуйся, бо красою дівства Свого архангела Гавриїла здивувала Ти.

Радуйся, бо найсвітлішою Своєю чистотою собори ангельські незрівнянно перевищила Ти.

Радуйся, Двері непрохідні, що замкнений Едем відкриваєш.

Радуйся, Книго запечатана, що невідомі тайни Божі вміщуєш.

Радуйся, запашний Кріне дівоцтва.

Радуйся, Цвіте чистоти, що ніколи не в’янеш.

Радуйся, що дівоцтво Небесне на землі насадила Ти.

Радуйся, що двері раю тим, хто впав, відкриваєш Ти.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 8

Дивне народження Твоє від неплідної є очевидним доказом того, що не від насолод людських, а від побожної чистоти і стриманості воно сталося. Тож і ми уникаймо цього суєтного світу та усякої гріховності душевної й тілесної, а перенесімо на Небо свої розум і серце. Бо для цього й прийшла у світ цей Мати стриманості, щоб нижчих піднести до горішніх висот та навчити усіх чистими устами і неоскверненим серцем співати Богові: Алилуя.

ІКОС 8

Ти – найдобріша і найближча для нас, і пороку немає в Тобі. Встань, прийди, Голубко наша, покажи нам образ Свій і дай нам почути голос Твій, бо він солодкий, і образ Твій прекрасний. Ти єдина вибрана у матері Твоєї, що породила Тебе. Так говорив Син Твій і Господь, Пречиста, зустрічаючи від неплідної народження Твоє і прихід Твій у світ. Уважно слухаючи ці слова, ми насмілюємося співати Тобі:

Радуйся, Царице, що стоїш праворуч Царя Слави.

Радуйся, Володарко, в позолочені ризи дівства одягнута і прибрана.

Радуйся, бо доброту Твою захотів всім явити Цар Небесний.

Радуйся, бо через Нього Ти стала ближньою і доброю між жінками.

Радуйся, бо Ти виходиш з пустині, як хмара диму, що пахне Ливаном і смирною.

Радуйся, вилите Миро, що запахами пахне, наче від Небесного Мироварця винесене.

Радуйся, замкнене високогірне Місто, в яке ніхто увійти не може.

Радуйся, запечатана Кринице, з глибини якої ніхто не може напитися.

Радуйся, блискучий Ранку для тих, що сидять у пітьмі.

Радуйся, що сходиш, як місяць, і вибрана, як сонце.

Радуйся, Джерело води цілющої, що завжди тече від Престолу Божого.

Радуйся, Дерево життя, що завжди цвіте посередині раю.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 9

Усяке єство ангельське сповнилося радістю, прославляючи Бога після народження Твого, Пречиста. Святитель великий з священиками і вибраними людьми прийшли в дім Твоїх родичів, подячні молитви промовляючи. Коли ж поблагословив Тебе, то підніс голос свій, виголосивши: «Боже отців наших, благослови дитя це і даруй йому ім’я, щоб було прославлене через всі роди». І дав Тобі ім’я Марія – велике й благодатне, найсолодше для людей, а для демонів переповнене страхом, і весело заспівав: Алилуя.

ІКОС 9

Багатомовні проповідники, наче риби, не розуміють, як оспівати Твою, Пречиста, рівноангельську від дитячих пелен чистоту, яку дарував Тобі Господь, щоб представити Тебе як Матір Свою, що не мала ні скверни, ні пороку чи чогось подібного, а була свята й непорочна. Заради цього мати Твоя оберігала Тебе в чистоті непорочній, щоби ніяка скверна рука не доторкнулася до Одухотвореного Кіоту: вона освятила ложе Твоє і саму себе оберігала від усякої скверни та просила, щоб діви чисті оберігали Твій спокій. А коли грудьми кормила Тебе, то молитву творила, щоб з молоком материнським якнайбільше накормити Тебе Словом Божим. Тож дивуючись такій непорочній чистоті Твоїй, так співаємо:

Радуйся, що від дитинства свого жодного гріха не вчинила Ти.

Радуйся, від народження свого від усіх святих Найсвятіша Ти.

Радуйся, що Ти молитвою більше ніж молоком нагадувана.

Радуйся, що Словом Божим Ти більш ніж хлібом наситилася.

Радуйся, Рослино небесна на землі насаджена.

Радуйся, що ніби в раю Ти родичами вихована.

Радуйся, Голубко чиста, чистоти якої весь світ недостойний.

Радуйся, Овечко неосквернена, непорочність якої зробила Тебе Матір’ю Ісуса Христа.

Радуйся, бо через благання неплідної до Вседержителя Плід засіяв.

Радуйся, бо прийняв Він достойне чистоти народження Твоє.

Радуйся, бо Ім’я Твоє від сходу до заходу хвально прославлене.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 10

Бажаючи спасти світ від спокуси диявольської Людинолюбець Господь вибрав Тебе від роду земного з маленького міста і з неплідного лона за Матір Собі, що від віків була призначена, про Яку пророки з давніх-давен проповідували, щоби стала Ти Посередницею у справі нашого спасіння, щоби засмученим і тим, хто в бідах перебуває, Ти стала скорою потіхою і світове безпліддя розвіяла, а всім, хто в темряві гріха блудить, показала Сонце Правди – Христа, щоб співали Йому: Алилуя.

ІКОС 10

Ти, Богородице Діво, – Пристановище і Стіна для всіх людей, що святкують Різдво Твоє: бо Ти з оселі малої стала Містом Божим і від лона ненародженим вихід звершуєш, щоби приготувати вхід Святителю Великому. Бо Один тільки Бог через Тебе перейшов дивно стежкою неопалимою Тебе зберігаючи. За це насмілюємося так співати Тобі – Єдиній, Чистій і Благословенній:

Радуйся, на небесах благословенна.

Радуйся, на землі прославлена.

Радуйся, ангелів Радосте і Розрадо.

Радуйся, на землі народженим Відрадо і Потіхо.

Радуйся, Горлице богомовна й миролюбна.

Радуйся, Юнко покірна й тиха.

Радуйся, найсвятіший Храм Духа Святого.

Радуйся, найчистіша Палато Небом навідана.

Радуйся, Алабастр цінного мира, що наповнила землю чудним запахом.

Радуйся, Боже Місто, що з маленької палати виросло.

Радуйся, Назарете, місто, що з сухого кореня виросло.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 11

Божественний чудний Яким і божественна Анна духом співали подячні пісні, бо бачили на землі Матір Творця, Яку народили як дочку Марію. Тож і ми з ними Тобі, Володарці, приносимо, численні, більше піску морського, пісніспіви, вихваляючи славне від неплідного лона народження Твоє, подячно співаючи Богові: Алилуя.

ІКОС 11

Наче світлосяйну свічку, що темної ночі Старого Закону народженням Твоїм була славно засвічена, бачимо Тебе, найсвятіша Діво: бо усім, хто сидів в темряві гріха і тіні смертній, Ти засвітила світло, радість, благодать і розрішення від клятви давньої, даної Єві. Бо з Тебе засіяло Сонце Правди – Христос Бог наш, що просвічує тих, хто в темряві і співає похвально Тобі:

Радуйся, Зоре світлого дня, що ворота Царства Христового відкриваєш.

Радуйся, світла Деннице, бо про спасіння всіх сповістила Ти.

Радуйся, Зоре-Провіднице, що Сонце Велике у світ цей вводиш Ти.

Радуйся, Свічко світосяйна, що давню гріховну пітьму розганяєш.

Радуйся, Джерело життєдайне, що усім життя подаєш.

Радуйся, Світильнику, що раніше Сонця засвітив нам світло.

Радуйся, бо ще пітьма не проминула, а Ти зорями благодаті вже просвітила нас.

Радуйся, Мати Світла розумного, бо Ти благодаттю увесь всесвіт освітила.

Радуйся, Невіста Палати світлосяйної, бо світлом ризи Своєї, що під небом, блиском покрила Ти.

Радуйся, Жінко, зодягнена в Сонце, бо Ти прийшла у світ для спасіння тих, що гинуть.

Радуйся, бо ногами своїми стоїш Ти на місяці і дванадцятьма зорями коронована.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 12

Божественна Анна, повна благодаті, радіє і велично співає, бо будучи неплідною, народила Матір Божу, розрідивши болі й печалі, на які була осуджена Єва. Перебуваючи в такій радості вона дала^обітницю, що віддасть Богові Дочку, нею народжену: хай буде Йому дарунком достойним від усіх родів земних, а для людей – постійною радістю й потіхою, щоб вони завжди співали їй: Алилуя.

ІКОС 12

Оспівуючи Пречисте Різдво Твоє, вшановуємо незбагненне зачаття, прославляємо надчудесне від безплідної народження Твоє, вклоняємося пеленам Твоїм, Богомпокликана Невісто й Діво. Чини Ангелів та Архангелів і Собори душ святих прославляють прихід Твій у світ. Тож бачачи спільну на Небесах і на землі радість усіх людей та праведних Якима і Анни від Різдва Твого, Богородице, та прославляючи його так співаємо Тобі:

Радуйся, Непорочна, після Святої Тройці спільна для всіх ангелів і людей Володарко і на землі Утішителько.

Радуйся, Красо і Правице Господня, бо Ти прикрашаєш всіх небесних, хто Тебе величає.

Радуйся, Потіхо Вседержителя, бо Ти звеселяєш усіх земних, що Тебе призивають.

Радуйся, Небо небес, бо усі ангельські сили без порівняння перевищуєш Ти.

Радуйся, Чудо чудес, бо порох людський Ти в Тіло Боже перетворюєш.

Радуйся, Царице цариць, що поклала кінець гріховному розтлінню в усьому всесвіті.

Радуйся, Свята Святих усієї Церкви Христової, що поклала початок нашому спасінню.

Радуйся, Богокрасна Дівице, бо Ти – усіх літ і віків Боже Благословення.

Радуйся, Боговибрана Отроковице, бо Ти – усіх народів і родів благодатне Примирення.

Радуйся, Стовп дівства, бо усім, хто дівства бажає, Ти явно подаєш цю чесноту.

Радуйся, Двері спасіння, бо усім, хто бажає цього, Ти подаєш руку помочі.

Радуйся, Пречиста, що світ весь Різдвом Своїм звеселила Ти.

КОНДАК 13

О Всехвальна Мати, від безплідної народжена для спасіння світу, прийми нинішнє наше в честь Різдва Твого приношення, не покинь нас протягом життя нашого, від усякої напасті й полону ворожого вбережи нас і від безпліддя душевного звільни усіх, що співають Тобі: Алилуя, алилуя, алилуя.

Цей кондак співається тричі. і після цього знову читаються ікос 1 і кондак 1.

МОЛИТВА

О Найсвятіша і Богом вибрана Діво, Володарко наша Богородице, Неба і землі Царице, що на радість і потіху усьому світові від безплідних і бездітних родичів Богом дарована! Народжена Божим Провидінням Ти відкинула безпліддя тієї, що Тебе народила, і нині Своїм заступництвом біля престолу Вседержителя сотвори моє безплідне серце плодоносним і зроби його безплідним на лихі вчинки, нехай стануть гнилими слова і нечисті помисли мої. О Всеблаженна! Зроби мене дитиною Божою, щоби я завжди добрі діла благоплідно приносила. Своїм пречистим Різдвом Ти заспокоїла плач праматері нашої Єви і звільнила праведних родичів Своїх від зневаг та безпліддя, тож і нині втихомир плач та численні хворобливі й гріховні зітхання моєї душі і визволи усіх нас від неприємного запаху наших злих діл, від безчесних пристрастей і усякої рабської неволі. Та найбільше просимо Тебе, Всесвята Богородице Маріє, дай нам у світлий день Різдва Твого, чистим серцем розуміти і пам’ятати, з якою радістю і вдячністю неплідне лоно святої праведної Анни носило Тебе. А ми не лише на словах, але й ділами своїми завжди будемо щиро прославляти Тебе, співаючи: слава пришестю Твоєму, Чистая. Слава Різдву Твоєму. Слава Дівству Твоєму, Мати Неневісная. Удостой нас разом з Тобою безупинно славити і величати Найсвятіший Плід Твій, неопалиме виношений, Котрому належить слава, честь і поклоніння з Безпочатковим Його Отцем і Всесвятим і Благим і Животворчим Його Духом нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь.