Господь наш Ісус Христос після Свого з Єгипту повернення був у Галілеї, у граді Своєму Назареті, де ж був вихований, втаївши перед людьми Божества Свого силу і премудрість до тридцяти років: замолодим-бо вважався серед юдеїв той, кому було менше тридцяти років, щоб сан учительський чи священичий отримати, через те і Христос до стількох років Своєї проповіді не починав ані не являв Себе Сином Божим і Великим Архієреєм, що Небеса пройшов, аж поки років його число сповнилося. Жив-бо в Назареті з Пречистою Матір’ю Своєю, спершу при названому батькові своєму Йосипу, теслі, поки той живий був, з ним же і трудився у теслярстві. Коли ж той помер, Сам рукоділлям тим займався, їжу з праці рук Своїх Собі і Пречистій Богоматері добуваючи, щоб нас навчити не лінуватися ані задурно хліб не їсти. Коли ж сповнилося Йому тридцять років і час явлення божественного зближався, як же говорить Євангеліє[1], щоб явитися Ізраїлеві, було слово Боже до Івана, сина Захарії, у пустелі, що посилало його хрестити водою, ясне знамення сповіщаючи, — по ньому ж мав пізнати Месію, що у світ прийшов. Як же сам Хреститель у Благовіщені розповідає, кажучи: «Той, Хто послав мене хрестити водою, Той мені сказав: «Над Ним же побачиш Духа, що сходить і перебуває на Ньому. Він є Той, хто хрестить Духом Святим»[2]. Послухав-бо Іван слів Божих, «перейшов увесь край юдейський, проповідуючи хрещення покаяння на відпущення гріхів»[3], той-бо він був, що про нього провістив Ісая: «Голос того, хто кличе в пустині: «Готуйте путь Господню, рівняйте стежки Його»[4]. І вийшов до нього увесь юдейський край, і Єрусалимі, і хрестилися всі в Йордані-ріці від нього[5], сповідуючи гріхи свої. Тоді й Христос Господь прийшов з Галілеї на Йордан до Івана хреститися від нього[6]. У той час прийшов, коли Іван провіщав про Нього народові, говорячи: «Іде міцніший від мене услід за мною, Йому ж не є достойний, схилившись, розв’язати ремінь сандалів Його, я-бо хрещу вас водою, Він же має хрестити Духом Святим»[7]. Після слів тих прийшов Ісус хреститися, хоч і не потребував хрещення, бо Пречистий і нескверний, від Пречистої і Пресвятої народжений Діви Матері, і сам Він джерело всілякої чистоти і святині. Проте тому, що взяв на себе гріхи всього світу, прийшов до ріки омити їх хрещенням. Прийшов до вод, щоб освятити єство водне. Прийшов хреститися, щоб нам влаштувати купіль святого хрещення. До Івана прийшов, аби той Йому був свідком правдивим, Духа Святого, що сходив на хрещеного, бачив і голос Отчий зверху чув. Боронив Йому Іван, кажучи: «Мені треба від Тебе хреститися, а Ти ідеш до мене!»[8] Духом-бо пізнав Того, через Кого ж перед тридцятьма роками радісно стрепенувся в лоні матері своєї. І потребував сам від Нього хрещення, бо він у гріху непослуху, наведеному Адамом на весь рід людський, був Господь же до нього сказав: «Покинь нині, так-бо належить нам сповнити кожну правду». Під правдою тут Золотоустий святий розуміє Заповіді Божі. Наче сказав Ісус: «Тому що Закон такі заповіді звелів, Я все здійснив. Це ж одна залишилася, щоб хреститися, годиться-бо Мені здійснити і цю». Заповіддю Божою було і хрещення Іванове, як же він говорить: «Той, Хто послав мене хрестити, Той мені сказав»[9]. Хто ж посилає? Зрозуміло є, що сам Бог. «Було, — каже, — слово Боже до Івана». І хрестився Ісус, тридцятилітній цей, бо вік чоловіка тридцятилітнього до всілякого гріха легко схиляється. Говорять Золотоустий і Теофілакт: «Перший-бо вік, немовляти, багато має невігластва і безумства. Другий же вік, юності, бажаннями тілесними розпалюється. Тридцятилітній же вік мужа дорослого, він грошолюбству, марнославству, люті, гніву і всіляким гріхам підвладний». І через те Христос Господь до цього віку з хрещенням почекав, щоб кожним віком сповнити Закон й освятити єство наше і подати силу перемагати пристрасті і берегтися гріхів смертних. Після хрещення Свого Господь вийшов зразу з води, тобто не затримувався у воді. Розповідається-бо, що святий Іван Хреститель кожного чоловіка, що хрестився від нього, занурював по шию і тримав його так, поки всі гріхи свої висповідає, і тоді залишав його і виходив з води[10]. І тому говорить Євангеліє, що Ісус зразу вийшов з води. Коли виходив же Господь з ріки, розкрилися йому Небеса, світло блискавицеподібне зверху засіяло. І Дух Божий на Господа, що хрестився, зійшов у виді голубинім. Як же у дні Ноєві вод потопних зменшення сповістила голубка, так і тут перестання потопу гріховного голубина подоба знаменувала. У голубиній подобі Дух Святий явився, тому що чиста є та птаха, чоловіколюбна ж, і покірна, і незлостива, і в смороді не перебуває. Так-бо і Дух Святий чистоти є джерелом, чоловіколюб’я безоднею, покори учителем, будівничим незлостивості. Втікає ж від того, хто валяється у смердючій гріховній багнюці без покаяння. Коли сходив Дух Святий, як голуб, на Христа Ісуса, голос з Небес чувся, говорячи: «Ось є Син Мій Улюблений, що Його вподобав»⁸. Йому Слава і Держава навіки-віків. Амінь.

Мій Улюблений, що Його вподобав». Йому Слава і Держава навіки-віків. Амінь.

Святитель Димитрій (Туптало), Житія святих

Зауваги та загальний переклад Валерій Шевчук