Від часів давнього християнства і до наших днів лікарі, медсестрі та цілителі, а також інші прості та сумлінні віруючі християни служили «тим, хто хворіє та страждає», відчутно проявляючи Божу любов до людства, за прикладом та образом Христа.

Деяких з них було відзначено за їхню святість, яку визнала Церква, офіційно канонізувавши їх та включивши до свого Календаря святих. Багато з них були лікарями, а дехто засновував лікарні та благодійні установи, служачи хворим зі скромною самовідданістю та лагідністю. Вони не тільки мали чудові медичні знання та навички, але й були також пройняті жертовною любов’ю Розіп’ятого Спасителя і глибоко закріплені у вірі в реальність Церкви як Тілі Христовому. Таким чином медицина та філантропія йшли в ногу з медичною наукою своєї епохи, але водночас послідовно стали частиною церковної події.

Як носії божественної благодаті та наслідувачі Боголюдини Христа, що освятив та оновив усе творіння через Його втілення, метою їхніх зусиль було привести занепалу природу людства до нового творіння, одночасно зцілюючи тіло та душу, демонструючи тим самим цінність людського існування у психосоматичній єдності, але й також у взаємній єдності між Богом і людством. Як проповідники істини, ці святі лікарі та меценати розуміли: аби кожна людина була зцілена, весь створений світ має бути відновлений та возз’єднаний. Їх благодійність виражала собою божественну гостинність Отця, який збирає Своїх дітей у лоні своєму, Церкві, Пристанище благодаті та радості. Для розради, підтримки та благополуччя своїх батьків вони просять Великого Цілителя і Люблячого Бога про зцілення наших душ і тіл.

У тузі, страху, болі та скорботі, що виникли внаслідок пандемії короновірусу, очі віруючих звернені до цих Святих з їх цілющими дарами. Ці Святі є якорем і прикладом для лікарів, медсестр та всіх, хто працює у сфері медицини, всіх, що протягом усієї пандемії докладали надзвичайних зусиль, щоб врятовувати життя та надавати допомогу, лікувати та полегшувати життя іншим людям, що страждали.

Пандемія виявила вразливий вимір людської природи, переважаючу нерівність у навколишньому середовищі внаслідок жадібності, існуючий поділ та конфлікти у глобальному суспільстві, а також напруженість у самій Церкві. Це змусило нас замислитись над тим, як ми переживаємо свою віру на фоні трагічної загрози смерті, втрати близьких і самотності, спричиненої хворобою та скорботою. Вона скерувала нас шукати благодаті нашого люблячого Бога крізь заступництво святих. Більше того, пандемія вивела на поверхню справжній зміст благодійності, необхідність співпраці та координації всіх суб’єктів суспільного життя, а також необхідність обов’язкової співпраці між Церквою та медичною наукою. Дійсно, пандемія пролила світло на видатних особистостей у галузі медицини та охорони здоров’я, що, як святі, виконували свою роботу та проявляли турботу та підтримку щодо хворих, служачи з самопожертвою та ніжністю, працюючи вище людських стандартів у таких складних обставинах , аби протистояти багатовимірним наслідкам даної кризи в галузі охорони здоров’я.

Враховуючи викладене, наш Святий і Священний Синод вирішив встановити щорічно неділю, найближчу до 17 і 18 жовтня (коли ми згадуємо Собор святих безсрібників і чудотворців та святого апостола і євангеліста Луки Доктора) як день Собору всіх Святих Лікарів – як вдячність за істотний внесок у людство з боку медичної науки та її служителів.

Любі лікарі та цілителі, ми вітаємо вас за ваше безцінне служінням і дякуємо по -батьківськи, молячись, щоб Господь Бог підтримав і зміцнив вас у вашій благословенній праці. Ми закликаємо вас проявляти щиру любов і співчуття, шанувати одне одного та виховувати щиру віру, «служіть Господеві, тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців!» (Рим. 12:9–15), щоб через вас прославлялися Пресвята Трійця і Той, хто дарує усі блага.

Варфоломій, Патріарх Константинопольський, люблячий брат та постійний до Бога молитвеник за всіх.

28 вересня 2021 року