Поміж Богородичними святами нашого церковного року на особливу увагу заслуговує свято Покрова Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері, як Покровительки нашого народу, тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земне, людське, але небесне й могутнє заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Тому свято Покрова завжди було і є для нашого українського народу днем великого вияву любові і вдячності для Пресвятої Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрову й заступництва.
Головний мотив, який послужив для появи цього свята, це видіння св. Андрія Юридивого. Царгород (Константинополь) – столиця Візантії, була в облозі арабів. Ціле місто й народ був у великій тривозі. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховувалася її риза, правилося всеночне Богослужіння, і храм був переповнений людьми, які щиро молилися. У натовпі ревно молився за спасіння міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфанієм. Відправа закінчилася. Втім св. Андрій побачив, як від головних вхідних дверей церкви йшла, світлом осяяна, Пресвята Богородиця у супроводі Святого Івана Хрестителя і святого Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавично рознеслася по всьому місті. Вороги відступили. Місто було врятоване. Від тієї хустки-покрова і свято дістало свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.
Хто був св. Андрій Юродивий? Загально історики припускають, що він своїм походженням був скіфом-слов’янином з південних земель Русі-України. Він з іншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут він пізнав і полюбив християнську віру. Роздумуючи над словами св. Апостола Павла: “Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні” (1 Кор. 4, 10), він почав поводитися як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив у молитві й читанні Святих книг.
Православна Церква у своїх богослужіннях залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресвятої Богородиці: її Богоматеринство, її Вседівицтво і її Заступництво за нас перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народу. Наші князі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирали Пречисту Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.
Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення він 1037 р. віддає увесь народ в опіку Божої Матері. І так, Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого українського народу.
До Неї в тяжкі хвилини прибігали наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.
нязь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що свою перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців у 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії, і розбили половців. Князь Ігор Святославович, герой епосу “Слово о полку Ігореві”, після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Деякі наші князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї.
Наші славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: “Ізбавлю і покрию люди моя.. “, а від Запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла”. Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки і ревно співали “Під Твою милість прибігаємо”. Повернувшись щасливо з походу, спішили до Неї зі щирою подякою. В їхній бойовій пісні “Нумо, хлопці, до зброї” є такі слова: “Нам поможе св. Юрій ще й Пречиста Мати турка подолати”.
В часах всенародного лихоліття, Її свята ікона знаходиться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала нам багато чудесних випадків помочі Божої Матері, передусім у часі нападу ворогів на нашу землю.
Кому незнана чудесна захорона почаївського монастиря в липні 1675 р. перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з’явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь Божої Матері “Ой, зійшла зоря вечеровая над Почаевом стала”.. Згадуючи про страшні татарські напади і небесну опіку Пречистої Діви Марії, хроніка каже: “Народ переляканий і збідований втікав до своєї церковці, падав на коліна перед іконою Божої Матінки, молився гаряче й ніколи не був позбавлений її опіки”.
Ми віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що Вона нашого народу ніколи не залишить і заступиться за нас перед своїм Сином та випросить в Нього ту превелику ласку, що на наших рідних землях пануватиме вічно царство її Божого Сина.
о. Євген Кумка (УПЦ в США)