Євангеліє напрестольне. Вільня, 1575 р.
Цього року виповнюється 440 років друкарні Мамонiчів, яка мала важливе суспільне i культурне значення в житті Білорусі й особливо Київського Православ’я останньої чверті XVI – першої чверті XVII століття. Друкарня, яку організував котрі вчинили на кошти шляхтич Зарецких, перебувала в будинку заможних віленських городян братів Луки і Кузьми Мамоничів, а пізніше – в будинку їх спадкоємця Леона, сина Кузьми. Отримавши монополію на випуск i продаж книг, друкарня, по суті, виконувала функції «державного видавництва». Її продукція розходилася ні тільки по всьому Великому Князівству Литовському, але i серед сусідніх східних i південнослов’янських народів.
У відділі рідкісних книг i рукописів Центральної наукової бібліотеки імені Якуба Коласа НАН Білорусі зберігається 11 примірників семи видань друкарні Мамоничів.
У 1575 р. вийшла в світ перша книга – Євангеліє напрестольне, написана церковнослов’янською мовою. У післямові до неї Петро Мстиславець писав, що сумнівався у своїх силах, «бояхся розпочата» друкувати «сю святу книгу», але «аще і Єдиної талант довірений буде хтось, а не ленітіся подбати, але старанно делати». Дійсно, Євангеліє вийшло оригінальним i красивим, стала зразком для наступних видань. У 1576 вийшов так званий Псалтир з червоними крапками. Обидва ці видання Петра Мстиславця надрукований великим красивим шрифтом на якісному папері з широкими полями. Заставки подібні заставок Івана Федорова, тільки виконані чорним штрихом на білому тлі, що нагадує білоруський народний орнамент. З елементами білоруських мініатюр, хоча i в західноєвропейським стилі, виконані і гравюри-ілюстрації із зображеннями Матвія, Марка, Луки, Іоана. До речі, це перші образи євангелістів в білоруських стародруків.
Цікавим видається примірник Псалтиря 1576, що зберігається у фонді ЦНБ НАН Білорусі. Раніше книга перебувала в бібліотеці Московської духовної академії, а до цього – в Московській синодальної бібліотеці, про що свідчать штамп i ярлик на екземпляр. До речі, примірник не зберігся повністю. До нас він дійшов у такому вигляді: початок i кінець рукописні, а в середині книги – фрагменти оригінального тексту, наклеєні на папір більш пізнього часу. Замість гравюри «Цар Давид», яка не збереглася, приплетена мініатюра на той же сюжет, що зроблена чорною тушшю і акварельними фарбами. Зображення на мініатюрі нагадує образ легендарного автора псалмів з ілюстрації Петра Мстиславця, але виконана вона в спрощеній формі. Цар Давид тут більше схожий на царя з народних казок.
Євангеліє напрестольне 1575 представлена в книгозбірні академічної бібліотеки двома екземплярами. В одному збереглися всі гравюри, у другому втрачена гравюра з зображенням Іоанна. На останньому примірників стоїть штамп: «Власні збори стародруків та рукописних книг Стефані Федорович Севастьянова». Потомствені старообрядець Стефан Севастьянов (1872 – 1944) і його син Михайло (1928 – 2006) жили в Ростові-на-Дону, були знавцями та колекціонерами стародруків та рукописних книг. Деякі видання з них значного книжкового зібрання ЦНБ НАН Білорусі придбала в 1973 – 1992 рр.. у Михайла Севастьянова.
Після видання Євангелія, Месяцеслова i Псалтиря Петро Мстиславець був змушений покинути друкарню. Він залишився в історії національної культури як талановитий майстер, творець самобутньої школи гравюри.
З 1582 по 1601. друкарня Мамонiчів вже не мала таких видатних майстрів, як П. Мстиславець, тому якість видань пішла на спад. Цей період в колекції академічної бібліотеки представлені виданнями Євангелія учительне 1595, Апостола (3 вид.) після 1595 і Євангелія напрестольного 1600 р.
Євангеліє учительне 1595 являє собою передрук Заблудовського Євангелія 1569 р., від якого відрізняється тільки титульним листом i передмовою. Було надруковано два видання Євангелія 1595 (одне з нумерацією аркушів, другий – без), обидва є в книгозбірка бібліотеки. Як відомо, майже у всіх примірниках Євангелія 1595 р. були знищені листи з титулом i передмовою, що робилося для того, щоб видати цю книгу за більш раннє Заблудовське Євангеліє 1569 р. У наших примірниках перші листи також відсутні.
Разом з Євангелієм i Псалтирем великою популярністю у християн користувався Апостол. Його в 1590-і роки Мамонiчи видавали три рази. У книгозборі ЦНБ НАН Білорусі зберігаються два примірники третього видання. Примирники виділяються різноманітними орнаментними прикрасами: заставки йдуть майже одна за одною, на окремих аркушах міститься по дві плетені кінцівка (це крім ініціалів i ін) .. На останньому аркуші книги повинен був поміщатися текст королівського привілей («Апостол з привілеєм»). На жаль, у наших примірників привілей не зберігся.
У 1600 р. (у липні i в серпні) Мамонiчи в черговий раз видали Євангеліє напрестольне, до якого були зроблені копії з гравюр Петра Мстиславця. У колекції бібліотеки знаходиться серпеньське, так зване Євангеліє з сiгнатурамi. Наприкінці існування друкарні, вже при Леону Мамонiчу, були надруковані Тріодь цвітна i Тріодь пісна 1609, які призначалися на продаж до Москви. Два примірники Триодi пісної зберігаються в бібліотеці ЦНБ НАН Білорусі. Це передрук московської Триодi 1589 р., проте в ньому відсутні «Життя Марії Єгипетської» i «Повість про навалу персів на Царгород». В одному з примірників якийсь «Костянтин Кір’яков» (очевидно, старообрядець) Не погодився з таким неповним варіантом i власноруч вписав вагомі для нього розділи, прикрасивши текст своїми простими заставками.
З другої половини 20-х років XVII століття друкарня переходить до уніатів-базиліан.
Про велику духовну цінність книги i великої значимості читання Священного писання свідчить заключний наказ у вкладному записи кінця XVI-початку XVII ст.: « Евангелие сие прочитай со страхом и с трепетом, и с великим брежением, як пред самым Христом и Богом предстоиш»
Олена Титовець
Переклад з білоруської мови з незначними скороченнями.