Святому Іоану, Предтечі Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, судилося передувати своїм народженням і своєю смертю народженню Господа і Його смерті. Подібно до того, як на землі він проповідував про пришестя Господа, сказавши: «Йде за мною Сильніший за мене» (Мк. 1:7), так і душам святих праотців, які перебували в пеклі, він повинен був проповідувати пришестя Господа, бо Предтеча Іоан мав сказати тут, що вже явився очікуваний у світі Месія. І подібно до того, як Господь наш Ісус Христос постраждав за гріхи людські, так і Предтеча Його отримав мученицьку кончину через беззаконня Ірода. Трапилося ж це так.
Ірод, званий Антипом, син старшого Ірода, який знищив віфлеємських немовлят, – лихий паросток від лихого кореня. Йому підкорялася Галілея. Спершу він одружився з дочкою Арефі, царя аравійського. Він прожив з нею немало часу, але згодом, полонений красою Іродіади, дружини Пилипа, свого брата, зблизився з нею, бо вона прагнула його. На вимогу цієї перелюбниці він прогнав від себе свою першу законну дружину й одружився з дружиною свого брата, проти закону, бо, якби й помер його брат, він не міг би взяти його дружину, оскільки залишалася в живих дочка брата, народжена від тієї дружини. (Тогочасний закон повелівав брати дружину померлого брата (вдову) тільки тоді, коли померлий брат не залишав після себе дітей). Достовірно повідомляють, що Ірод відняв дружину у Пилипа, свого брата, ще тоді, коли той був живий. Таким чином, він учинив велике беззаконня, як хижак, перелюбник і кровозмісник.
Побачивши беззаконня, яке чинив Ірод, ревнитель закону Божого, викривач людських гріхів і проповідник покаяння, святий Іоан Хреститель не змовчував, а перед усіма викривав Ірода як перелюбника і грабіжника, що відняв дружину у брата свого, і казав йому:
- Не годиться тобі мати дружину Пилипа, твого брата.
А Ірод, не терплячи викриття, наказав кинути Іоана до в’язниці та закувати його в кайдани. Особливо гнівалася на святого дружина Ірода – Іродіада, і дуже хотіла його смерті, але не могла його убити, бо сам Ірод оберігав в’язня від лихого наміру своєї дружини: він вважав Іоана праведним і святим мужем. Раніше він з насолодою слухав його і, нат-хнений його повчаннями, творив багато добра. Тому Ірод не насмілювався віддати Іоана на смерть. Проте він боявся не стільки Бога, скільки людей, як говорить євангеліст Матфей: «І хотів убити його, та побоявся народу, бо його вважали пророком» (Мф. 14:5). Ірод побоювався, щоб народ не повстав проти нього і не підняв заколоту. Саме через це він не насмілювався явно віддати на смерть пророка і Хрестителя Господнього, улюбленого і шанованого всіма. Він мучив його у в’язниці, бажаючи закрити невмовкаючі вуста свого викривача.
Святий Іоан досить довго пробув у в’язниці. Його учні збиралися у нього. Іоан часто повчав їх побожного життя, згідно з законом Божим, і сповіщав їм про Месію, Який уже прийшов у світ і до Якого він посилав їх, як про це сказано і в Євангелії: «Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох зі своїх учеників запитати Його: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?» (Мф. 11:2-3). Він посилав запитати не тому, що сам не знав; бо як він міг не знати Того, Кого сам хрестив і над Ким він бачив Дух Святий, що зійшов із небес, про Якого чув і голос Отця, Який свідчив, і на Якого, нарешті, сам указував перстом, кажучи: «Ось Агнець Божий» (Ін. 1:36).
Іоан посилав учеників своїх запитати Господа, щоб вони на власні очі побачили славні чудеса, які творив Господь, і щоб остаточно переконалися в тому, що Він (Ісус Христос) прийшов спасти рід людський.
Настав день, коли мало відбутися святкування дня народження Ірода. Зібравши всіх князів, воєвод і старійшин Галілеї, Ірод влаштував для них великий бенкет (Мк. 6:21). Під час бенкету донька Іродіади танцювала і своїм танцем дуже догодила Іродові, а ще тим, що лежали біля нього. Навчена своєю жорстокою матір’ю, вона попросила в Ірода голову святого Іоана Хрестителя й отримала прошене, бо Ірод присягнувся їй дати все, чого б вона не забажала, навіть половину його царства. Окаянний не побажав порушити свою клятву, не схотів засмутити мерзенну матір танцівниці, але забув про той страх, через який він не наважувався досі вбити Іоана, забув також і про його святе життя і, як сп’янілий, розпалився наміром пролити невинну кров. І він негайно послав ката до в’язниці, наказавши відсікти голову Іоана й принести її на тарелі.
Таким чином, Предтечу Христового за викриття беззаконного співжиття Ірода з Іродіадою було усічено у в’язниці вже пізно вночі, бо той мерзенний бенкет святий євангеліст Марк назвав вечерею. «Вечерю, – говорить євангеліст, – робив вельможам своїм» (Мк. 6:21). Ця вечеря затягнулася далеко за північ, і коли всі вже упилися вином і натішилися танцем безсоромної дівчини, саме тоді й сталося те неправедне вбивство. І принесли голову святого Іоана на тарелі посеред бенкету, причому кров ще капала і (як повідомляє дехто) голова прорікала Іроду ті самі викривальні слова:
- Не годиться тобі мати дружину Пилипа, брата твого.
І сильний страх обійняв тоді всіх, хто лежав і стояв на тій вечері, від побаченого: людську голову принесли, як їжу, на тарелі. Вона стікала кров’ю, ворушила вустами і прорікала слова. І цю голову танцівниця взяла своїми зухвалими руками й віднесла до своєї матері. Іродіада, узявши її, проколола голкою язик, що викривав її беззаконня. Посміявшись чимало часу, Іродіада не дозволила поховати голову разом із тілом, бо боялася, що Іоан воскресне і почне знову викривати її та Ірода. Тіло святого Предтечі його ученики тієї ж ночі забрали з в’язниці й поховали в Севастії. А голову Хрестителя Іродіада закопала в землі, у себе в палаці, в ганебному і потаємному місці.
Після вбивства святого славного Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана, окаянний Ірод вчинив не менше лиходійство, бо він глузував із Господа нашого Ісуса Христа під час Його вільних страждань за нас, як про це розповідає святий євангеліст Лука. Ірод зі своїми воїнами принижував Ісуса і, посміявшись із Нього, одягнув Його в світлий одяг і відіслав назад до Пілата (Лк. 23:11).
Проте помста Божа не забарилася звершитися над пророковбивцею і ганьбителем Христовим: з одного боку, кров Іоана взивала до Бога про помсту Іроду, як колись кров Авеля – про Каїна (Бут. 4:1-16); з другого боку, – інше беззаконня Ірода (особливо знущання над Господом нашим Ісусом Христом) накликало на нього праведну кару Божу. Через деякий час Ірод позбувся царства і життя разом з Іродіадою і танцівницею. Арефа, цар аравійський, помстившись за безчестя і наругу над його донькою, зібрав воїнів і пішов із ними на Ірода. Так само й Ірод, зібравши своїх воїнів, вийшов на боротьбу з Арефею. Відбулася битва, воїни Арефи перемогли воїнів Ірода. Ірод зазнав поразки: майже всіх його воїнів було вбито, а сам він ледь врятувався. Після цього римський кесар позбавив Ірода влади та всіх багатств і заслав на ув’язнення з перелюбницею та її дочкою спочатку до Ліона, галльського міста, а звідти – в Ілерду, іспанське місто, там Ірод і закінчив своє життя в бідності та злигоднях. Перед своєю смертю він побачив смерть танцівниці, своєї доньки, яка загинула за наступних обставин.
Одного разу взимку вона захотіла перейти річку під назвою Сикоріс. Коли вона йшла, крига під нею підломилася, і вона впала у воду, занурившись по шию. З правосуддя Божого, лід здавив її шию так, що вона повисла у воді, тримаючи голову на поверхні. І подібно до того, як вона танцювала колись ногами по землі, так і цього разу вона безладно рухалася, не дістаючи ногами до землі, а швидка течія річки коливала її. Проте ніхто не міг допомогти їй. І доти вона висіла окаянна у воді в такому положенні, поки гострий лід не перерізав її шию. її мерзенний труп, занесений водою під лід, не знайшли, а голову її, відсічену не мечем, а кригою, принесли до Ірода та Іродіади, як колись голову Предтечі. Так покарало правосуддя Боже танцівницю, яка була винна в усіченні чесної голови святого Іоана.
Після цього загинув і беззаконний вбивця Ірод з мерзенною Іродіадою: розповідають, що їх було живцем закопано у землю.
А святий Іоан, як за свого життя, так і після кончини, був Передвісником Христа Господа. Бо, передуючи зішестю Господа в пекло, він благовістив тим, які знаходилися в пеклі, про Бога, Який явився в плоті й порадував святих праотців. Із ними його було взято з пекла, яке руйнувалося після воскресіння Христового, і він удостоївся багатьох вінців у Царстві Небесному як дівственник, як пустельник, як вчитель і проповідник покаяння, як пророк, як Предтеча й Хреститель і як мученик. Нехай за його молитвами наставить і нас на шлях істинного покаяння і сподобить нас Царства Небесного Христос, милосердний Господь і Бог наш, Якому відаємо славу з Отцем і Святим Духом навіки віків. Амінь.
Згідно «Житія Святих» святителя Димитрія, митрополита Ростовського