Пам’ять 17/30 серпня

Аліпий Києво-Печерський був одним з перших і кращих українських іконописців, пострижений у ченці преподобним Никоном (+ 1088; пам’ять 23 березня / 5 квітня), з молодих років жив у Києво-Печерському монастирі. Іконопису він учився у грецьких майстрів, які розписували Печерську церкву. Святий Аліпий був очевидцем чудового дива, коли іконописці прикрашали живописом вівтар, то в ньому сама собою зобразилася ікона Пресвятої Богородиці; при цьому ікона блищала яскравіше сонця, потім з вуст Пречистої Богородиці вилетів голуб, що, політавши довгий час по церкві, влетів у вуста Спаса, зображеного на іконі, що перебувала у верхній частині церкви.

Преподобний Аліпий писав ікони безкоштовно і якщо дізнавався, що в якій-небудь церкві ікони постаріли, брав їх до себе й поправляв, не потребуючи за це плати. Святий ніколи не був дозвільним і залишав іконопис тільки заради Божественної служби. Він був посвячений у сан ієромонаха. Святий Аліпий був відомий даром чудотворства ще при житті. Преподобний зцілив киянина, який хворів проказою, помазавши рани хворого фарбами. Багато ікон, написаних преподобним прославилися як чудотворні. Відомі деякі випадки, коли Ангели Божі допомагали йому писати ікони. Один киянин, побудувавши церкву, доручив двом ченцям замовити для неї ікони. Ченці приховали гроші й нічого не сказали преподобному Аліпию. Очікуючи довгий час, киянин звернувся зі скаргою до ігумена на преподобного, і отут тільки виявилося, що святий нічого не чув про замовлення. Коли принесли дошки, надані замовником, виявилося, що на них уже написані прекрасні лики.

Одного разу попущенням Божим вигорів від пожежі в Києві весь Поділ, згоріла там і церква, в якій стояли ті ікони. Але після пожежі всі сім ікон були знайдені цілими і неушкодженими. Почувши про це, князь прийшов сам подивитися на диво.

І, побачивши вцілілі ікони, почув, як раніше вони були написані в одну ніч Божою силою, позбавивши від напасті преподобного Аліпія. Всі ці події свідчили про доброчесне життя преподобного отця нашого Аліпія, заради якого нерукотворними зобразились ті ікони.

Коли преподобний Аліпій сильно захворів, одна людина просила написати його ікону Успіння Пресвятої Богородиці, і дуже засмутилася від того, що за станом свого здоров’я преподобному це буде практично неможливо зробити, оскільки той не вставав зі свого ліжка.

У ту ніч в келію до Аліпія прийшов Ангел, сам написав ікону і разом з нею зник. Наступного ранку та людина, коли увійшла до Церкви, побачила прекрасну ікону Успіння на спеціально уготованном для неї місці і відразу ж поспішила до монастиря. Вони з ігуменом Никоном прийшли до преподобного Аліпія, і той розповів їм, що ікона ця нерукотворна, а написана Ангелом Божим. Той же Ангел прийняв душу преподобного Аліпия, яки помер в 1114 р. і був похований у Ближніх (прп. Антонія) печерах Києво-Печерської лаври.

Тропар преподобного Аліпия, іконописця Києво-Печерського, у Ближніх печерах, глас 8

Лики святих зображуючи на дошках, / їхній подвиг правдиво, / як добрий художник, славний Алипій, / написав на скрижалях серця свого / і через це, як приклад, божественно прекрасний, / благодаттю священства, як золотом, прикрашений був / від Христа Бога й Спаса душ наших.

Кондак преподобного Аліпия, іконописця Печерського, у Ближніх печерах, глас 2

Від юності Божественне в собі маючи призначення, / відданий був ти в науку написання ікон; / і завжди небесний образ Богородиці писав у церквах, / ти цим прославився / і бачив сяйво Духа Святого, / від Нього прийняв подарунок чудотворства, / бо ікони твої чудотворними робилися, / через це почитаємо й прославляємо тебе, чудотворець Алипій