У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу.
Улюблені брати і сестри.
Першу Неділю після П’ятидесятниці Церква, першу неділю після після зіходження Святого Духа на апостолів, присвячує прославлянню Всіх святих, у подвигу віри просіявших патріархів, праотців, пророків, апостолів, мучеників, священомученикив, преподобних, праведних, Христа ради юродивих і всіх тих, які від віку Богові догодили. І очолює цей сонм святих Пресвята Владичиця Богородиця, бо Вона чистотою, вірою і подвигом служіння Всевишньому перевершила не тільки народжених на землі, а й Ангельський чин. Всі святі угодники – брати наші по плоті і вірі. Святкуючи їх пам’ять, ми вступаємо з ними в реальне, хоча це й не піддається земному вимірюванню, спілкування, просимо їх святих молитов і заступництва, разом з ними славимо Спасителя.
Те, що саме перша неділя після П’ятидесятниці присвячується пам’яті всіх святих не є випадковістю. Це пов’язано з тим, що ці люди, яких ми сьогодні прославляємо, з’явилися послідовниками апостолів і на них теж спочив Дух Святий. Тим самим Церква дає нам зрозуміти наш внутрішній шлях, який ми повинні пройти у своєму земному житті.
Святість – це плід Духа Святого. Благодать Святого Духа приносить покаяння і відпущення гріхів, вона ж веде до боротьби з пристрастями і блудом, приводить у результаті до чистоти і безстрастя. Скільки всього святих у християнстві – невідомо. Не всі люди, догодили Богові, відомі світу. Невідомі імена багатьох мучеників перших століть Християнської Церкви, подвижників і ченців-пустельників, які молилися за світ, віруючих, розстріляних у роки безбожництва в таборах. Безліч великих подвижників здійснювали свої подвиги безмовно і відокремлено, так що ніхто і не знав про їх існування. Церква і їх сьогодні молитовне згадує.
Коли ми кажемо про всіх святих, то мусимо пам’ятати, що Христос приймає всіх бути Його послідовниками з єдиною умовою: щоб вони були готові прийняти хрест і страждання. З самого початку, закликаючи апостолів, Він говорив, що вони недостойні Його, якщо не хочуть розлучитися з усім заради Нього. Тепер Він каже, що честь і милість бути Його учнями дається тим, для кого Христос дорожче всього на світі. Якщо віра наша щось значить для нас, вона має бути для нас усім.
Любі мої, ми всі народилися не для того, щоб через кілька десятків років після народження стати їжею для хробаків, але для того, щоб через своє серце увійти в Царство Боже. Але спастися, увійти в благословенне Царство, може тільки той, хто у повноті покірністю волі Божій, в сподіванні на Його благодатну допомогу, сміливо підніме на плечі свої важкий хрест. Бо сказано: «хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене» (Мт. 10:38).
Для того, щоб кожному з нас здійснити найбільшу і найголовнішу свою справу – справу спасіння, щоб удостоїться , чистоти і слави гідної,о святості, для цього кожному православному християнину потрібно напружити всі свої сили для старанної праці над самим собою. З усіх видів праці, ця праця найважча, найболючіша, найскорботніша. Чи легко людині щогодини і навіть щохвилини розпинати себе на хресті безперестанної боротьби з пристрастями? Безмірно важкий хрест праці над винищенням в собі гріха і всякої нечистоти …
Для того, щоб здійснити цю працю спасіння, ми повинні навчитися терпінню, навчитися смирення, навчитися лагідності, тобто навчитися тому, що може зробити нас здатними до сприйняття благодаті Духа Святого, без якої неможливо досягнути свого спасіння. І от для того щоб ми цього досягли Господь на допомогу нашій немочі дає нам у приклад цих святих людей, які жили як і ми, в тому ж світі, що й ми, життя яких ми можемо спостерігати і вчитися у них, досліджуючи і читаючи їх житія. Ці житія святих угодників Божих, що просіяли в лоні Святої Православної Церкви, відкривають перед нами дивне різноманіття подвигів начебто б на одному і тому ж терені духовній праці. У їх бачимо незліченну кількість зразків святого життя відкриється перед нашим поглядом, вражаючих такою особливістю для кожного окремого житія вродою і славою!
Вони пішли за Христом у різний час. Одні – коли творення Церкви Божої тільки починалося, і вони всі перемагали серед найбільших скорбот, тому Господь відплачує їм особливу честь. Другі здійснили свій подвиг у часі важких випробувань, які надходили в різні часи історії Православній Церкви. Господь особливо благоволить до тих, хто з самого початку з Ним. До тих, хто не відступає від Нього під час важких випробувань. І найголовніше випробування і милість, яка дається всім – це не тільки скорботи, а й смерть. Всі залишити – це значить бути здатним прийняти смерть не як жах, як це відбувається з усіма людьми, які не знають Христа і Його благодаті, але як нове життя, як вищий дар, який може бути прийнятий людиною. Для того, щоб досягнуть святості і стати біля Господа в сонмі гідних Його, вимагається лише одне: сміливо підняти хрест кривавій праці над собою, в чому б ця праця не складалася, якою б не була ця працю над очищенням себе, над здійсненням себе, над приготуванням себе в жертву Богові. У цьому полягає життя, в цьому полягає святість. І жодна людина не позбавлений можливості все віддати Господу.
Дай Бог нам підніматися до цього і розуміти, що багато з перших, як каже Господь сьогодні, будуть останніми. І багато останніх – першими. Небесна спадщина не дається так, як земна. Не по старшинству віку, не по благородству народження вона дається, але так, як Бог благоволить. І дар Його визначається за нашої любові до Нього, за нашою готовності все залишити і все прийняти, тому що Господь всього Себе, все, що є у Нього, дає тим, хто святі.
Доги мої, ми з вами живемо в бурхливому світи, що наповнений земними життєвими спокусами, у нас багато справ, турбот. Але, в нашому життєвому розпорядку повинно залишатися час для духовних справ, для молитви, читання, повчання премудрості Божої. Читаючи житія святих, ми повинні розмірковувати про те, а що я можу зробити, щоб хоч малою мірою уподібнитися ім.
Будемо ж старанно просити Бога про те, щоб Він допоміг нам виправити своє життя для того, щоб нам стати хоча б трохи гідними сосудами для благодаті Божої. Ми багато про що просимо Бога: про здоров’я, про добробут та інші життєві мирські речи . Таку молитву один святий прирівняв тому, як якщо хто-небудь прийде в палац до царя і попросить у нього жменю пилу. Тому наші прохання повинні бути про духовне. Нам потрібно шукати Царства Божого і правди його, а «і все це додасться вам» (Мт. 6: 33).
Нехай же зміцнить ж Господь в наших серцях нашу слабку волю, що трепетно відгукуються на заклик до святості. Нехай затвердить у безмежної Своєї Любові до нас наш порив йти шляхом виконання Його заповідей і, головне, заповіді любові, йти по лежачому перед кожним віруючим шляху подвигу та праці у всієї своєї творчої енергії, всіх своїх творчих сил на будь-якому поприщі - і чисто духовного, але також і мирського діяння. Амінь.
прот. Сергій Горбик
17/30 червеня 2013 р.Б.