Пам’ять 15 / 28 лютого

Преподобний Пафнутій, Затворник Києво-Печерський, здійснював свій чернечий подвиг у важки часи ХІІІ століття.

Прийнявши чернецтво, невпинно плакав. Він завжди представляв у своєму розумі той час, коли при розлученні душі з тілом оточать людину Ангели і духи злоби, покажуть людині справи добрі і злі, нагадають йому про всі його справи, думки і бажання, про те, що він забув і чого не вважав за гріх. Страшний час для грішника – час розлучення душі з тілом! Про це преподобний думав, плакав і зітхав усе своє життя. Але «Блаженні ті, що плачуть, бо вони побачать утішені». І преподобний Пафнутій, у часі свого відходу до Господа, побачив хори ангельські, які, прийнявши його душу, піднесли її на небо. Його ім’я згадується в 8-й пісні канону: «плачуча поминаючи блаженство, Пафнутій, завжди плакав ти, нині ж радісна наслідивши місця, молися тамо і нам у оселі, де плачу немає вселитися».

Тропар Преподобного Пафнутія, затворника Києво-Печерського, у Дальніх печерах спочиваючого, глас 2

Великою вірою наповнений, / в печерному затворі, як на воді заспокоєний, / преподобний отче Пафнутій, радів ти, / бо огнем любові Божественної розпалювався, / чуванням та молитвою безпристрасності досяг ти / і з’явився ти рівний ангелам на землі, / його молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.

Кондак Преподобного Пафнутія, затворника Києво-Печерського, у Дальніх печерах спочиваючого, глас 8

Завжди думаючи про виході душі твоєї з тіла / і праведному суді по справах людських, / безперестанними сльозами благав ти Господа / дарувати тобі невимовних радостей спадщину, / яку зараз вже зі святими відчуваючи, Пафнутій преподобний, / поминай і нас перед Богом, що святкують пам’ять твою.