В останні роки в періодичній пресі та Інтернеті з’явилася чимала кількість матеріалів, у яких йшлося про різні переклади Святого Письма або про окремих перекладачів, які присвятили свої сили справі перекладів Біблії. Ці теми піднімалися в ході спеціальних семінарів, конференцій, засідань різних конфесійних перекладацьких комісій. Іноді з’являлися й перші спроби упорядкування бібліографії цих перекладів, які майже ніколи не нараховували більше 10-15 основних імен. В ході більш докладного знайомства з різними джерелами з жалем довелося відзначити, що у них вистачає неточностей, а то й навіть помилкової інформації. Так, наприклад, іноді з’являлися посилання на передрук Євангелій у перекладі о. В. Годлевського в Лондоні в 1948 р., що швидше за все було заплутано з перевиданням в тому ж році і місце Нового Завіту в перекладі Луки Декуця-Малея, або в «білоруські перекладачі» був записаний польський автор о. Я. Шустер, який, дійсно, був тільки автором переказу Біблії на польську мову, а на білоруську мову його книгу перевів о. Франтішек Будзька, відомий під криптонімам «Х». Різні неточності в чималому кількості потрапили в відомий збірник Юрія Гарбінскій та Юрія Туронка про білоруський християнський рух ХХ століття і в інші видання, як, наприклад, в книгу Вл. Конона «Священик Адам Станкевич і католицьке відродження в Білорусі», де з’явилося згадка, що Адам Станкевич переклав з латини на білоруську мову книгу о. Ільдефонса Бобича «Недільні Євангелія і науки», що виглядає дуже дивним, оскільки о. Бобич, який відомий також під псевдонімом Петро Простий, був одним з тих, хто сам чесно трудився на ниві білоруського відродження. Всі помилки перераховувати немає сенсу, та й важко було уточнити інформацію раніше, коли ще не було таких можливостей, як сьогодні.
Завдяки мережі Інтернет та електронним каталогом Громадської Бібліотеки Нью-Йорку (New York Public Library – NYPL) та Національної Бібліотеки Білорусі (НББ), які не так давно відкрилися до користування, чудесним чином знайшлося найперше видання перекладів Луки Декуця-Малея – «Євангеліє від Луки», яке не входило в попередні спроби бібліографії перекладів Біблії і вважалося майже міфічним. До останнього часу його обходили увагою майже всі дослідники крім Гая Пікарда, та й у того інформація з’явилася лише одного разу в цитаті з листування Британського Біблійного Товариства. Виявилося, що сьогодні кожен може подивитися його на свої власні очі в Національній бібліотеці в Мінську. Завдяки цим же каталогом, а також доступу до архіву Білоруському бібліотеки імені Франциска Скорини у Лондоні (за що величезне спасибі директору цієї бібліотеки отця Олександра Надсона і його помічнику о. Сергію Стасевич), з’явилася можливість уточнити бібліографічні дані численних видань переказів і перекладів текстів Священного Писання на білоруську мову. Через це вийшли з тіні як багато відомих автори, так і напівзабуті, а то і до цих пір невідомі, переклади, як, наприклад, переклади Вітовта Тумаша, Леоніда Голяк, Янки Золак, архімандрита Модеста (Яцкевич), митрополита Андрія (Криту), єпископа Афанасія (Мартоса), Яна Петровського, Олександра Асиповича-Асіпчика та ін Правда деякі новини можуть трохи засмутити, адже є ще й тексти, які поки не виявлені і вважаються втраченими, як, наприклад, переклади Нового Завіту о. Адама Лісовського, про які згадували різні діячі еміграції, такі як Янка Садовський і єпископ Чеслав Сіповіч, і на які, за деякими даними, спиралися в своїй роботі Адам Станкевич та Ільдефонс Бобич. Також сьогодні стало можливим уточнити авторство деяких перекладів, як це було з виданням дуже популярною «Дитячої Біблії», яка тричі перевидавалася в 1992-93 рр.. і до останніх часів вважалося анонімним перекладом. Листування з Інститутом перекладу Біблії в Стокгольмі допомогло виявити ім’я головного перекладача. Також авторизувалася і анонімне видання «Бог говорить до своїх дітей: Біблійні оповідання», надруковане в Іспанії в 1992 р., перекладачем якого виявився сам глава Білоруському бібліотеки імені Франциска Скорини отець Олександр Надсон.
Без уваги дослідників часто залишалися поетичні переклади псалмів, притч або навіть цілих книг Священного Писання, але й ця справа є дуже важливою і потрібною, особливо якщо пам’ятати, що як Псалтир, так і деякі інші книги, самі є поетичними. Таким чином в бібліографії перекладів Біблії свої місця зайняли такі відомі діячі, як Ригор Бородулін, Казимир Родич, Вінцук Відважний та інші. І, незважаючи на те, що для пошуку цих переказів були повністю перевірені основні релігійні періодичні видання діаспори: «Божим шляхом» і «Зніч», як також ряд інших релігійних православних і католицьких видань та збірників, проте з досадою хочеться відзначити, що всього діапазону видань, які з’являлися за межами Білорусі, як і в її межах, охопити поки не вдалося.
Саме тому дана спроба вкладення бібліографії Священного Писання не є абсолютно повної і завершеною. У неї входять переклади та переклади окремих книг чи цілих зборів, значних уривків із Святого Письма та окремих псалмів. Дуже малі уривки й окремі вірші, як і неавторизовані тексти біблійних читань, що з’являлися в конфесійним періодичної преси в 1990-2000-і роки (типу рубрики «Стіл слова Божого” в журналі «Ave Maria» і «Слово Боже в неділю” в тижневику «Голос душі»), тут не враховувалися
У цій роботі ми не задавалися метою простежити динаміку або описати загальну або конфесійну історію перекладів, а тільки мали бажання зафіксувати факти видань якомога повніше і точніше і допомогти майбутнім дослідникам і перекладачем. А для дослідників є багато нових напрямів роботи і виникає ряд нових запитань, як то: чи збереглися десь переклади о. Адама Лісовського? Що ще перекладів Вітовт Тумаш, від деяких перекладів якого збереглося лише титульна сторінка? Наскільки велику роль в перекладах Луки Декуця-Малея грала його дружина Серафима (з дому Кишко)? Або Антон Луцкевич був тільки стиль-редактором перекладу Декуця-Малея, або фактично новим авторам? які були обставини створення та офіційного сповідання різних конфесійних чи авторських перекладів? хто і чому ініціював видання в Поліської єпархії білоруськомовних богослужбових Євангелія і Апостола в кінці 20-х – початку 30-х років з благословення митрополита. Олександра (Іноземцева)? які ще люди працювали або допомагали в роботі над перекладами Біблії в БАПЦ або в інших конфесійних перекладацьких об’єднаннях? Відповіді на ці та інші питання треба шукати в білоруських і зарубіжних архівах і бібліотеках, а також і у нащадків і послідовників самих перекладачів. Так само своїх дослідників чекають і періодичні видання еміграції, де може знайтися ще багато цікавого.
Сподіваємося, що ці теми дочекаються своїх відповідей, але в першу чергу сподіваємося, що ця спроба бібліографії допоможе роботи майбутніх перекладачів Священного Писання, а ми відчуваємо радість і гордість за нашу Батьківщину, коли дивимося на цю досить велику кількість людей, які прагнули донести своїм співвітчизником Слово Боже на їхній рідній мові.
о. Олександр Авдеюк