А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня! 

Прип. 4:18

Перед нами 90-ті роковини ГОЛОДОМОРУ в Україні – знаний у світі як Геноцид Голодом, і наші душі невпинно лунають потужним закликом до справедливості та правди.

Кожен день 2022-2023 років повинен бути днем пам’яті та відданості для нашого народу, духовною подорожжю до меморіалів наших мучеників в Україні, Сполучених Штатах Америки (особливо у Вашингтоні та в Духовному осередку Української Православної Церкви США в Саут-Баунд-Бруці, штат Нью-Джерсі) і загалом в усьому світі, перед якими смиренно встаємо на коліна з молитвою за душі наших невинних жертв, мільйони яких лежать у безіменних могилах, зазнавши страшної смерті голодом. Адже справді, «путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!»

У 1932-1933 роках, а також протягом попередніх і наступних років уряд радянської Росії вчинив Геноцид супроти українського народу. У Східній і Центральній Україні близько 10 мільйонів синів і дочок нашого народу були масово вбиті, зазнали голоду та хвороб, були покинуті просто вмирати на вулицях міст і сіл, а інші були депортовані та змушені прямувати на смерть. Спосіб життя, чесні досягнення і творчість, разом з тисячами монастирів і церков були осквернені і швидко знищені. Були зруйновані вщент національні установи та школи. Більше того, були викорінені та стерті з лиця землі наші духовні та культурні скарби.

Дев’яносто років тому – коли часточки української нації, втративши покоління громадян, були розпорошені по всьому світу; а Україна, перебуваючи під радянським гнітом, вела боротьбу за життя і смерть – важко було повірити в майбутнє українського народу. Та все ж настав новий світанок. Милістю Божою повстав із смерті наш народ. Народ, керуючись своєю давньою історією та духовною скарбницею й традиціями, піднявся з попелу, як славнозвісний фенікс, відродивши свою державу з руїн, збудувавши «батьківщину світла й надії», науки, освіти й культури, будучи справжньoю європейською нацією. Українці по всьому світу будували домівки та громадські центри, процвітали в близьких і далеких країнах, плекаючи свої традиції та духовне життя. Де б не жили діти нашого народу, вони досягали успіхів, заслужили повагу і довіру, здобули визнання своєю сумлінною працею та своїм внеском у всі аспекти людського життя. Це історія нашого народу протягом століть – історія лиха і воскресіння.

На превеликий жаль, сьогодні наша батьківщина Україна знову бореться зі злом режиму смерті Російської Федерації, яка розпочала новий Геноцид. Для нас усіх, пам’ять про ГОЛОДОМОР проти українського народу стає ще глибшою, оскільки Росія знову вбиває чоловіків, жінок і дітей, краде зерно, блокує українські порти та руйнує критичну інфраструктуру, що призводить до голоду, страждань і жаху не лише для України, а й для народів по всьому світу. Народів, які залежать виключно від отримання української пшениці, щоб прогодувати своїх громадян, адже ж Україна вирощує та експортує 25% річних світового запасу та поставок пшениці.

«Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!» (Пс 5:12). Покладаючи надію на Тебе, Господи, народ наш просвітився і зміцнився. Твоє світло запалило винахідливість нашого духу. Твоя міць рухала нас до перемог. Ми творили, хоча інші руйнували наші творіння. Ми продовжували жити, хоча інші хотіли нашої смерті. О Господи, Ти бажав, щоб наш народ, будучи засудженим на смерть через геноцид, жив і надалі.

Як було 90 років тому, так і сьогодні – кров наших невинних мучеників і страждання нашого народу закликають до справедливості. Наші зруйновані церкви, громадські центри та будинки, порушення наших національних прав, узурпація та спотворення нашої історії – все це вимагає справедливості. Переживши геноцидний ГОЛОДОМОР, ми продовжуємо вірити, що всі народи світу – починаючи з ООН – нарешті приєднаються до тих праведних народів, які оголосили ГОЛОДОМОР актом Геноциду, а не «національною трагедією», як було проголошено Організацією Об’єднаних Націй у 2003 році. Які додаткові докази потрібні, окрім нинішньої руйнації в Україні?

В пам’ять про 10 мільйонів наших мучеників ГОЛОДОМОРУ ми висловлюємо вдячність націям, організаціям та особам, які мали мужність і переконання визнати та засудити ГОЛОДОМОР як Геноцид. Світ мовчки спостерігав за ГОЛОДОМОРОМ 1932-33 років, який спустошував Україну. Сьогодні світ стоїть на захисті України з неймовірною єдністю та переконанням! Ми висловлюємо вдячність тим народам і людям, які прийняли громадян України як братів і сестер під час нинішнього геноциду, забезпечуючи життєві потреби багатьом різними способами. Ці приклади справедливості стануть яскравими сторінками в історії людства. Їх пам’ятатимуть і цінуватимуть вічно.

О, Боголюбивий народе України, благодатний з висоти – народе закатований; народе воскреслий – живи мирно і з непохитним серцем, бережи свою віру та надію живою. Господні слова звернені до вас: «Хоч ти не сильний, ти був вірний моєму слову, і ти не зрадив мого імені… Міцно тримай те, що маєш, щоб ніхто не відібрав твого вінця перемоги» (Одкровення 3:8-11). Отже, залишаймося на шляху перед Богом, праведним і правдивим, на твердих стежках віри, яка, як ранкове світло, розсіює темряву і робить видимими обрії надії. Наша дорога з Богом; і життя віри є наша перемога. Перетворімо пам’ять про наші жертви ГОЛОДОМОРУ на силу нашого духовного та національного життя. Нехай перед Богом і всім людством їхня пам’ять освітлює наш шлях до праведності та направляє нас до здійснення наших священних прагнень і справедливості для світу.

З духовного центру нашої Церкви в Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, споглядаючи на перший у світі споруджений Меморіал (1965) жертвам ГОЛОДОМОРУ – СВ. АНДРІЇВСЬКУ ЦЕРКВУ-ПАМ’ЯТНИК, усердно молімося до Бога за мир, безпеку та добробут нашої любої України та її народу – нашого народу. Нехай любов, справедливість і правда панують над усім людством, а шляхи праведних випромінюють, направляють і поширюють світло, доки світанок нового дня не принесе мир і щастя всьому світу.

+АНТОНІЙ, Митрополит

+ЄРЕМІЯ, Архієпископ

+ДАНИЇЛ, Архієпископ

Джерело: Українська Православна Церква в США

16 березня, 2020 року

ДО: ДУХОВЕНСТВА ТА ВІРНИХ УПЦ США ТА ДІАСПОРИ

ПРО: СТОСОВНО ВСІХ БОГОСЛУЖІНЬ ТА ІНШІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ У ВСІХ ПАРАФІЯХ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЧНОЇ КРИЗИ

Дорогі улюблені брати і сестри у Христі,

ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС! Є І ЗАВЖДИ БУДЕ!

Як ваші ієрархи, ми глибоко стурбовані, насамперед, вашим духовним життям, а також занепокоєні вашим фізичним та емоційним буттям. Ми майже 24 години спостерігаємо за новинами, коментарями та рекомендаціями вчених з Відділу Контролю Захворювань та Національного Інституту Охорони Здоров’я щодо Коронавірусу. Коли ми кажемо цілодобово, повірте – не перебільшуємо, тому що ми проводимо багато безсонних ночей в молитві за вас і переживаємо та намагаємось збагнути постійний потік інформації про вірус та визначити найкращий підхід щодо літургійних богослужінь у парафіяльних громадах. Ми вважаємо, що всім нам абсолютно необхідно бути проінформованими про Коронавірус або COVID-19, оскільки вважається, що він є чи не найбільшою загрозою для людства. Ми повинні діяти у відповідь на загрозу, і цей лист є прямим результатом нашого взаємного обізнання та молитви.

Нещодавно ми видали «Подальші Вказівки» нашому духовенству, і через духовенство усім вірним, щодо необхідної чистоти та санітарії у Церквних будівлях та всієї богослужбової утварі, які використовуються під час наших богослужінь. Ми особливо зобов’язали парафіяльних священиків у цьому плані, як на особистому, так і на парафіяльному рівні. Ці вказівки залишаються в силі. Ми також, закликали вірних продовжувати молитися за богослужіннями у своїх парафіях, якщо ви здорові та не проявляєте жодних симптомів хвороби, молитися за тих, хто насправді ХВОРИЙ та хто упокоївся черех наслідки вірусу. ЧЕРЕЗ ШВИДКЕ НАДХОДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПАНДЕМІЮ ТА БІЛЬШЕ ЗАСТЕРЕЖЕНЬ ПРО КОНТАКТИ МІЖ ЛЮДЬМИ, МИ ПОВИННІ ЗАРАЗ ЗМІНИТИ НАШІ ВКАЗІВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВАС. МИ РОБИМО ЦЕ НЕ З ПОЧУТТЯМ ПАНІКИ ЧИ СТРАХУ, А З ЛЮБЛЯЧОЇ ТУРБОТИ ЗА ВАС. ВНАСЛІДОК ЦЬОГО:

1. Ми наголошуємо, що ВСІ літургійні богослужіння в наших парафіяльних громадах, окрім Недільної Божественної Літургії, повинні бути призупинені до подальшого повідомлення. Ми наголошуємо нашому відданому духовенству звершувати Божественну Літургію у неділю вранці, без хору, але за участю принаймні псаломщика чи дяка. Євхаристія ПОВИННА звершуватися “за всіх і за все” під час цієї страшної ​​кризи. Ми не будемо закривати двері наших парафіяльних церков перед нашими вірними, які бажають брати участь у Літургії, але кількість людей та обмеження відстані між ними не менше шести футів повинні дотримуватися відповідно до обмежень встановлених федеральними, державними та місцевими органами влади та Відділом Контролю Захворювань (CDC).

    Однак ми наголошуємо, щоб ВСІ наші вірні віком старші 65 років повністю утримувалися від відвідування своїх парафіяльних церков, оскільки вони є найбільш вразливими та чутливими до пандемії вірусу. Далі стосовно всіх інших вірних, ми більше не можемо рекомендувати «тим, хто не проявляють жодних симптомів, продовжувати збиратися для богослужінь». РИЗИК САМОМУ “ВИЗНАЧАТИ” ХВОРОБУ ТА СИМПТОМИ ВІРУСА, ГРИП ЧИ ПРОСТУДИ – НАВІТЬ І ІЄРАРХАМ – Є НЕ ТОЧНІ У БАГАТЬОХ ВИПАДКАХ. Ми відмінили всі заплановані відвідини парафій у продовж усієї пандемічної кризи, щоб вірні не були зобов’язані своєю присутністю для того, щоб вітати своїх ієрархів.

2. Ми розуміємо, що багато наших вірних стурбовані тим, що не зможуть регулярно приступати до Святої Євхаристії – Тіла і Крові Господа нашого – у Святому Причасті. Ми ніколи не повинні сумніватися у Довготерпеливості Господа, яке перевищує все, що ми можемо збагнути, стосовно таких кризових обставин як зараз. Ми, звичайно, духовно не постраждаємо від вимушеної відсутності у спільному служінні та Євхаристії у час тривалості кризи. Будь ласка, залишайтеся вдома на карантині для власного захисту та захисту інших.

3. Як ми вже заявляли раніше нашому духовенству, вони повинні бути найбільш уважними та вбачати, що потрібно в житті їхніх вірних синів і дочок. Будьте з ними. Будьте готові відвідати їх із Святими Тайнами, коли це буде необхідно, але будьте обережні виконуючи це, щоб захистити і себе і цих духовних дітей. Ми продовжуємо інтенсивно наполягати на тому, щоб ви дійсно ОЗНАЙОМИЛИСЯ З ВКАЗІВКАМИ ВІДДІЛУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (www.cdc.gov) І МОГЛИ ДАВАТИ НАСТАНОВИ ВАШИМ ПАРАФІЯНАМ.

Нам прикро за те, що необхідним кроком мусять бути ці вказівки вам, дорогі брати і сестри. Це настільки неймовірно суперечливо і протилежно до всього, хто ми є, і всього, що ми коли-небудь робили в своєму духовному провідництві нашої Святої Української Православної Церкви США та Діаспори. Протягом  минулих десятиліть, століть і тисячоліть швидкість спілкування та подання інформації про такі жахливі небезпеки, як нинішня Пандемія Коронавірусу/COVID-19, залишалася б невідомою роками і навіть після її закінчення. Можливо, це благословення, дано нам Богом у Святій Тройці, щоб збагнути те, з чим ми сьогодні стикаємось. Нехай кожен робить все можливе, щоб не заразитися вірусом, і так само важливо, щоб не бути особистостями, які його розповсюджують, адже він передається при тісному контакті з іншими. Нам потрібне спілкування один з одним, але ці спілкування повинні бути зроблені в наш час безособово через телефон, відеоконференції та інші засоби спілкування. Ми не можемо сумлінно зарекомендувати чи сильно покладатися на визначні версії соціальних мереж, тому що досить непристойні, неточні та обманливі речі ми зауважуємо. Однак ми знаємо про деякі хороші можливості наших парафій показувати богослужіння в прямому ефірі. Звертайтеся до своєї місцевої парафії чи до сусідніх парафій, щоб знати, як це робити.

У час загрози, хвороби, занепокоєння та тривоги, ми залишаємося вірними свідками Божої ЛЮБОВІ та ДОВГОТЕРПЕЛИВОСТІ до нас. Давайте за будь-яких обставин молитися щоб Він обійняв усе людство. Будемо просити Божу Матірі за Її захист, і щоб вона благала свого Сина, а нашого Бога, про сціління у нашому житті. Розглянемо дві нові та найбільші заповіді з усіх: «Перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! ГОСПОДЬ Бог наш є ГОСПОДЬ єдиний.  І полюби ГОСПОДА Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь!  І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає». (Мк. 12:30-31)

Любити Бога і любити ближнього – це одне і те саме. Нам не сказано що “любити ближнього як себе» з цієї точки зору, що відображає нас чи будь-яку само-концепцію у нас. Ми покликані любити свого ближнього, як створеного «за образом Божим», відображаючи цей образ у світі кожної секунди свого життя. Якщо ми любимо свого ближнього, то ми повинні захищати свого ближнього в час небезпеки, яка є зараз. Це означає, що ми повинні утримуватися від контакту з людьми, через який може передаватися вірус.

Ми щиро молимось за вас кожного дня нашого життя, наше дороге духовенство та вірні – свідки перед Богом. Будь ласка, моліться за наше постійне розуміння того, що ми повинні робити задля вашої безпеки та безпеки у світі. Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа, Любов Бога Отця та Причастя Святого Духа буде з усіма вами. «Уповання моє – Отець, пристановище моє – Син, захист мій Дух Святий». Ми підтримуємо вас із впевненістю у всьому цьому …

+ АНТОНІЙ

Милістю Божою, Митрополит

+ ДАНИЇЛ

Милістю Божою, Архієпископ

+ ЄРЕМІЯ

Мені приємно звернутися до всього духовенства та вірних Української Православної Церкви США через засоби електронного спілкування та запевнити Вас усіх в молитвах та найкращих побажаннях з нагоди Нового 2020 року Господнього!

Святкування Нового року – це радісна можливість для всіх нас у наших громадах зібратися з близькими людьми, котрі відзначають звершення минулого року, молитовно очікуючи благословень та можливостей у Новому Році.

Під час цього святого сезону святкування Різдва нашого Господа, спогляньмо духовними очима на Христа – наше Світло – Бога слави, який постійно освітлює наш шлях. Коли ми святкуємо велике Христове Світло між нами, складімо подяку і за інші життєві вогники, які торкнулися, запалили і просвітили наше власне життя. Ми благословленні у житті можливістю бути освітленими світлом інших людей: тих, хто дарує нам радість, кидає виклик нам, а іноді і закликає нас до навернення. Кожна людина, яка торкається нашого серця, – це відображення Господнього світла, за яке ми повинні бути щиро вдячними.

Серед усіх вогників, Світло Христове залишається Світлом світу. Саме завдяки Його Світлу всі інші, менші вогники, можуть світитися і дарувати нам надію.

Я молюсь, щоб Бог в цей особливий час, а також протягом усього наступного року, наділив Вас та Ваших рідних Своїми рясними благословеннями.

З сердечним привітанням та запевненням у своїх молитвах, я залишаюся щиро Ваш у Христі,

+ Антоній,

Милістю Божою, митрополит УПЦ США

З Вдячністю Святкуємо День Ветеранів

Субота, 11 листопада 2017 р. – День Ветеранів (цього року святкуємо у п’ятницю, 10 листопада). У цей день ми пам’ятаємо всіх тих, хто служив нашій великій нації – чоловіків і жінок, які посвятили себе, щоб захищати наші життєві цінності, які для нас є дорогими, разом із свободою, яка гарантує нам життя і цінності. Ми складаємо велику подяку тим, хто загинув виконуючи свою службу, тим, хто страждає від наслідків їх служіння під час війни та через інші обставини, і звичайно, всім, хто відслужив свій термін призиву. Ступінь такої вдячності неможливо виміряти. Жертви, зроблені нашими ветеранами та їхніми сім’ями, є основою свободи. Без зусиль всіх солдатів, льотчиків, матросів, морських піхотинців, прибережних охоронців та їх сімей, ми б мало розуміли, що означає ця свобода.

Святкування Дня Ветеранів почалося майже століття тому назад. В 11-й годині, 11-го числа, 11-го місяця 1918 року. Країни Альянсу та Німеччина оголосили про перемир’я – тимчасове припинення воєнних дій – у Першій Світовій Війні. Через рік відбулося вшанування дня перемир’я. 11 листопада стало федеральним святом у Сполучених Штатах аж у 1938 році. Після Другої Світової Війни та Корейської війни Днем Перемир’я став День Ветеранів, свято присвячене ветеранам США у всіх війнах.

Оскільки ми відзначаємо День Ветеранів цього року і готуємося святкувати День Подяки, це найкращий час для того, щоб наші парафіяльні громади взяли участь у допомозі діючим військовим та їх сім’ям. Ось деякі поради:

Допомога солдатам

• Вшанувати військовослужбовців, які несуть свою службу за межами рідної країни, молитися за безпеку та за мир. Вписати відправлених солдатів у тижневий список молитов. Керівництво наших міст та містечок мають список солдатів та ветеранів громади.
• Відправте листівки у день народження та особисті відкритки для підтримки.
• Спонукайте дітей писати подячні замітки та намалювати малюнки для військових, особливо у визначні дні, такі як День Ветеранів. Це хороше завдання під час уроку.
• Збиріть та відправте допомогу або спеціальні подарункові пакети.
• Зробіть щось особливе для військовослужбовців під час свят. Відвідайте сайт Департаменту ветеранів США (www.va.gov/opa/vetsday/) для ідей.

Допомога сім’ям ветеранів та військовослужбовців

• Довідайтесь про сім’ї військових у своїй громаді.
• Чи є поранені ветерани? Запропонуйте їхнім сім’ям допомогу по прибиранню навколишньої території, догляду за дітьми, відпочинок та надайте транспортного засобу, якщо потрібно поїхати до пункту призначення.
• Започаткуйте товариство для “ветеранів”. Резервістам та ветеранам, особливо в районах, віддалених від військових баз, часто важко знайти інших, з ким можна поговорити про свій військовий досвід. Ті, хто були у боях, особливо потребують спілкування з іншими ветеранами, які воювали. Знайдіть ветеранів будь-якої війни, які перебувають у вашій громаді.
• Святкові дні можуть бути особливо важким часом для військових сімей, які часто переїжають і зазвичай живуть далеко від рідних. Запросіть їх приєднатися до вашої сім’ї та поділіться вашими традиціями. Надайте їм хорошу інформацію про громаду, де купити справжню різдвяну/новорічну ялинку або прикраси до неї; про громадські концерти та фестивалі, які проводяться щорічно; і особливо розкажіть про релігійні богослужіння, що проводяться у громаді. Поцікавтесь, яка і ще додаткова підтримка потрібна їм у святкові дні, поки не має біля них найдорощої людини.
• Запрошуйте сім’ї військовослужбовців брати участь у підтримці інших разом з членами парафіяльної родини.

Завжди моліться за військовослужбовців та їхні родини.

У цей День Ветеранів 2017р. Собор Єпископів, духовенство та миряни Української Православної Церкви США висловлюють глибоку вдячність Українським-Американським ветеранам та всім тим ветеранам, чия служба в збройних силах зберегла основи свободи, справедливості та рівності, на яких ця країна була побудована і твердо стоїть на цій основі.

Накінець, у цей День Ветеранів і на майбутнє, давайте по-справжньому скажемо: “Дякуємо за вашу службу!” усім ветеранам, яких ми знаємо, і скажемо те ж саме до всіх військовослужбовців Збройних Сил, де б ми їх не зустріли – навіть і у аеропорту. Сьогодні діючий персонал буде ветеранами майбутнього, і наші добрі жести можуть залишитися в їх пам’яті, які будуть зігрівати їхні серця у важкі часи.

+Антоній, Митрополит

+Даниїл, Архієпископ

11.11. 2017 р.

http://uocofusa.org

Першими інстинктами цих нових іммігрантів було зібратися разом у місцеві громади для того, щоб забезпечити підтримку один одному, затишок та спілкування, але найголовніше з усього, щоб славити Всевишнього Бога за понад 900 років Українських Православних звичаїв та традицій. Вони прагнули засновувати церкви, спочатку в великих містах Сполучених Штатів Америки (близько 1915 р.) та з часом (у 1918 р.) утворили міцну церковну структуру.

Ми, Ласкою Божою, правлячі ієрархи нашої Святої Церкви проголошуємо 2018 рік СТОЛІТНІМ ЮВІЛЕЙНИМ РОКОМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ США усьому духовенству, чернецтву та вірним, та вшановуємо всіх тих ієрархів, духовенство, чернецтво та вірних, які жили перед нами та жертвували для розбудови Божого Царства тут на землі набагато більше, ніж більшість з нас це робить 100 років пізніше.

На протязі цих перших 100 років нашої історії засновники та благодійники пожертвували усім найкращим, щоб запевнити збереження свого існування, в місці де вони могли це робити, не побоюючись репресій або вимирання, нашої багатої духовної спадщини, успадкованої від наших предків. Ми дякуємо Всевишньому Богові за їх переконання, посвяту, відданість, які продовжують нас надихати наслідуючи їхній приклад.

Готуючись до цього великого святкування та згадуючи наших предків як з України, так і тут, в Сполучених Штатах Америки, ми закликаємо кожного Українського Православного Християнина приєднатися до усіх святкувань, розділити нашу велику радість один з одним, із своїми друзями та близькими. УРОЧИСТЕ СВЯТКУВАННЯ відбудеться 28 липня 2018 року у нашому Духовному Осередку Митрополії у день шанування пам’яті Св. Рівноапостольного Великого кн. Володимира, і ми закликаємо всіх наших вірних брати участь. Також, у різних регіонах США заходи будуть заплановані таким чином, щоб усі священики та вірні нашої Церкви мали можливість приєднатись до святкування.

Коли ми готуємось до цих торжеств, ми повинні завжди пам’ятати про свою місію, про спасіння душ і “… подати зцілення, добробут, цілісність, духовне удосконалення та радість, працюючи разом, щоб розкрити красу Божого творіння, проповідуючи та живучи Євангелієм Ісуса Христа.”

+Антоній, Митрополит

+Даниїл, Арxiєпиcкоп

(Видано в Духовному Осередку Митрополії Української Православної Церкви, Саут Баунд Брук – Сомерсет, Нью-Джерсі у день Святкування Хрещення України, 14 серпня 2017 р. Б.)

«Найголовніша справа в житті – молитва, а всі інші – справи другорядні»

св. Григорій Богослов.

Молитва – це бесіда чи розмова наша з Богом. Вона необхідна для нас так само, як повітря чи їжа. У нас усе від Бога і нема нічого свого: життя, здібності, здоров`я, їжа і все інше дається нам Богом; “без Бога – ні до порога”, – каже українське прислів`я.

«Ніщо не зрівняється з молитвою, вона робить неможливе можливим, тяжке легким. Неможливе завдяки їй стає явним», – пише Іоан Золотоустий. «Молитва – це все: віра, побожність, спасіння» (Феофан Затворник). Молитва – це частина життя людини, барометр духовного життя, прояв життя Святого Духа у людині, її вроджена властивість.

Тому і в радості, і в печалі, і коли щось нам потрібно, ми повинні звертатися до Бога з молитвою. А Господь дуже добрий і милостивий до нас; і якщо від щирого серця, з вірою і ревністю проситимемо Його про вдоволення своїх потреб, Він неодмінно виконає наші бажання і дасть усе, в чому ми маємо потребу. При цьому потрібно цілковито покластися на Його святу волю і терпляче чекати, тому що тільки один Господь знає, що і коли нам дати – що нам корисно і що шкідливо.

Отже, наша молитва – це звернення до Бога – Отця через Сина у Святому Дусі. Це і є наш злет, назустріч якому до нас надходить благодать від Отця через Сина у Святому Дусі.

Св. Апостол Павло сказав: Постійно моліться, і все на славу Божу робіть, це бо подобається і приємно Спасителеві нашому Богу. Безперестанно молитися, – не означає стати перед св. іконами і молитися цілий день, хоча звісно треба молитися у визначений час. Можна і треба молитися за всяким ділом, як говорить св. Іоанн Златоуст: “можна молитися і сидячи за прядкою і розум зводити до Бога розумів, що дивиться на розум і серце наше”. Отже, займаючись справами життєвими (без чого не можна обійтися нікому), можна і треба молитися, і від видимого, відчутного нам предметного світу переносити свою думку на невидиме ім’я Боже

Погано робить той, хто ліниво молиться Богу ,чи взагалі не молиться : він віддаляється від Бога і Бог від нього.

А без молитви людина перестає любити Бога, забуває про Нього і не виконує свого призначення на землі, тобто чинить гріх

Єпископ Памфільський Даниїл (Зелінський)

Українська Православна Церква в США

]]> http://kyiv-pravosl.info/2016/02/23/scho-take-molytva/feed/ 0 http://kyiv-pravosl.info/2014/01/28/zayava-jepyskopatu-ukrajinskoji-pravoslavnoji-tserkvy-v-ssha-vykorystannya-syly-borotby-ta-nasylstva-ne-dopomozhut-u-vyrishenni-politychnyh-problem/ http://kyiv-pravosl.info/2014/01/28/zayava-jepyskopatu-ukrajinskoji-pravoslavnoji-tserkvy-v-ssha-vykorystannya-syly-borotby-ta-nasylstva-ne-dopomozhut-u-vyrishenni-politychnyh-problem/#comments Tue, 28 Jan 2014 16:09:44 +0000 admin http://kyiv-pravosl.info/?p=2540 Continue reading →]]> Улюблені брати і сестри у Христі!

Події останніх декількох днів, особливо, останніх кількox мiсяців у житті незалежної України спонукали Собор Єпископів Української Православної Церкви США закликати братів і сестер в Україні залишатися вірними своїм прагненням продовжити розвиток справжнього демократичного суспільства, яке є під серйозною загрозою. Як ви знаєте з різних ЗМІ, тисячі громадян України взяли на себе сміливість відстоювати свої переконання, беручи участь в акціях протесту на Майданах по всій Україні, а особливо в столиці — Києві.

За всю історію України, були мільйони людей, які віддали своє життя за свободу, гідність, людські права та для того, щоб домогтися права на мирну демонстрацію, політичні та громадські дії. Голоси тих, хто на вулиці, повинні бути почуті та взяті до уваги. Використання сили, боротьби та насильства не допоможуть у вирішенні політичних проблем! Майбутнє демократії України залежатиме від діалогу. Необхідним є те, щоб панував свідомий розум та спокій. Ніяка фізична сила ніколи не знищить свободи вибору та голосу громадян! Усі лідери та громадяни України мусять, як Апостол Павло нагадує нам, зодягнути себе в “милосердя, доброту, покору, лагідність та терпіння.” (Кол. 3:12).

Ми закликаємо духовенство та парафії Української Православної Церкви США відслужити спеціальний молебень після Божественної літургії в неділю 26 сiчня 2014 року, благаючи Господа, щоб пролив світло на тих, що в темряві, щоб сьогодні зрозуміли на скільки це серйозно на даний час. Майбутнє України може бути дуже добре визначене діями та словами і тих, що на урядових посадах і тих, хто протестує мирно на вулицях з любов’ю до своєї нації. Діалог повинен бути встановлений між усіма зацікавленими сторонами з метою, щоб уникнути погіршення ситуації в бік хаосу та економічної розрухи.

Розділяючи дар свободи разом з Вами та тими, що на Україні, наші духовні діти тут, у Сполучених Штатах Америки, з вірою в прогрес, а не роблячи кроку назад в історії, – ми в пошуках благоговіння та подяки Отця світла, Сина праведності та Духа правди, щоб зійшов на усіх нас, огорнув нас, направляючи та удосконалюючи усі наші діла.

+Антоній, Митрополит

+Даниїл, Єпископ

http://www.uocofusa.org

ЧИ ВИЖИВЕ ДЕМОКРАТІЯ В УКРАЇНІ В ОБЛИЧЧІ АГРЕСИВНОГО УРЯДУ?

Щорічно, на протязі останніх двадцяти-двох років, ми приєднюємося до наших братів і сестер в Україні в радості святкуючи та бачачи здійснення наших молитов та прагнень – визволення України та її незалежнiсть. Для тих, хто правильно зверне свою увагу з духовної точки зору нa події що сталося 22 роки назад у місяці серпні 1991, були дійсно даром Божим. Це була відповідь на щиро-виголошені молитви та благородно здобуті вчинки на протязі століть – молитви та діла, часто запечатані пролитою кров’ю з любові за нашу Батьківщину та її людей.

Через події кількох останніх днів в житті незалежної України, її прагнення продовжувати розвиток правдивого демократичного розвитку суспільства, знаходяться під серйозною загрозою. Тисячі громадян України з власної волі вирішили відстоювати свої переконання беручи участь у протестах-майданах по всій Україні та особливо в столиці, місті Києві.

Протягом усієї історії України, мільйони людей віддали своє життя за свободу, гідність, людські права та для того, щоб домогтися права на мирну демонстрацію, політичні та громадські дії. Голос тих, хто на вулиці – мусить бути почутим та взятий до уваги, він не може бути придушений шумом та непевністю тих чиновників, які заплутують та знущаються над народом вживаючи насильство супроти тих хто протестує! Вживання сили, боротьби та насильство не допоможуть у вирішенні політичних проблем.

Ми закликаємо лідерів України негайно припинити насилля проти тих хто бере участь у протестах. Майбутнє демократії України залежатиме від діалогу та здатності влади вислухання голосу громадян. Необхідним є те, щоб панував свідомий розум та спокій. Ніяка фізична сила ніколи не знищить свободи вибору та голосу громадян! Влада повинна поважати тих хто бере участь у протестах, які всього навсього вживають свої політичні та конституційні – а найважливіше – Богом дані права – мирно збиратися на протести та демонстрації. Усі лідери та громадяни України мусять, як Апостол Павло нагадує нам, зодягнути себе в «милосердя, доброту, покору, лагідність та терпіння» (Кол. 3:12).

Обираючи дар свободи разом з Вами, наші духовні діти тут у Сполучених Штатах Америки та ті, що на Україні з вірою в просування вперед, а не роблячи крок назад в історії, ми закликаємо благословення та подяку Отця світла, Сина праведності та Духа правди зійти на усіх нас, огорнути нас, направляючи та удосконалюючи усі наші діла.

+Антоній, Митрополит

+Даниїл, Єпископ