Пам’ять 19 жовтня / 1 листопада

Пастирь добрий кладе життя власне за вівці

Ів.10:11

На початку листопада в Білорусі прийнята відзначати день поминання предків – «Дзяди». У цей день всі білоруси, незалежно від віросповідання, ідуть до могил своїх предків. Але для православних білорусів – це й день поминання одного з перших священномучеників  Білоруської Автокефальної Православної Церкви – о. Георгія Бортника.

о. Георгій Бортник (1919 – 1951), у підпілля мав псевдонім “Рибалка”. Священик-Патріот, що не шкодував свого життя заради Білорусі й білоруського народу. Йому, засудженому більшовиками до розстрілу, у камери смертників запропонували відмовитися від священства, за що обіцяли зберегти життя. Отець Георгій рішуче відмовився від цієї пропозиції й прийняв мученицьку смерть.

Тільки в останні роки вдалося зібрати біографічні відомості про о. Г. Бортника. Він був синам білоруського православного священика-патріота Венедикта Бортника, що служив і жив у селі Забор’е теперішнього Глиботського району Вітебської області. Можливо, він там і народився.

Георгій Бортник учився у Віленської білоруської гімназії, де одержав “націоналістичне загартування”. Уже юнаків він був переконаним білоруським патріотам. Під час Другої світової війни Георгій Бортник приєднується до білоруського визвольного руху. З 1943-га він був членом Союзу Білоруської молоді. В 1944 вистачить у Німеччині вступив у білоруську підстаршинську школу, став членом Білоруської Незалежної Партії. Навесні 1945-га Бортник служити в якості командира дружини 3-га батальйону дивізії “Білорусь”.

Із травня 1945 р. Бортник перебував в американському полоні. Маючи всі можливості залишитися на Заході, молоді білоруський офіцер вирішили вернутися на Батьківщину заради участі в боротьбі за незалежність Білорусі. І вертається не один, а з організованої їм групою, у яку входили четверо молодих білоруських військових, яких він раніше прийняв у БНП.

Поки нам невідомо, чи мав Г. Бортник переговори з якимись представниками Михайла Витушки, які залишалися в Західній зоні окупації Німеччини або діяв самостійно. Звичайно тільки, що він неодноразово зустрічався з архієпископом Пінським Олександром (Іноземцевим), від якого одержав благословення на вертання в Білорусь і прийняття священства.

Від кінця 1945 р. підпільна група Георгія Бортника діяла в Білорусі. Яни збирали зброя, агітували людей, намагалися встановити зв’язки з іншими підпільними й партизанськими групами Білоруського опору в тодішньому Плиському районі Полоцької області.

В 1947 р. Георгій Бортник поступив у Жировітську православну семінарію. На той час у Жировічах під видом звичайного ієромонаха РПЦ перебував підпільний єпископ Новогрудський Герман (БАПЦ), що від літа 1944 р. був духівником білоруського Опору (конспіративна організація Михайла Витушки) і виконував обов’язки зв’язкового. У Жировичах створюється підпільна білоруська група, у яку входили не тільки священики й семінаристи, а й світські особи. Одним з її членів був і Георгій Бортник. Група діяла в щільному контакті з керівництвом Білоруського антирадянського опору.

Формальна приналежність священиків, членів групи, до РПЦ дозволяла їздити по всій Білорусі, у прикордонні райони України й Росії. Семінаристи, які закінчували навчання, розподілялися для служіння в різні куточки Білорусі й ставали представниками підпільної БАПЦ.

Після закінчення семінарії Георгій Бортник допомагає в служіння своєму батькові-священикові в с. Забор’е й, одночасно, стає представником білоруського Опору в Плиському районі Полоцької області. 7 вересня 1947 р. він одружився з Леанилой Бородіної, дочкою священика Олександра Бородіна, а незабаром приймає дияконську й священичу хіротонію. Як священик, наприкінці 1947 р. або в початки 1948 р., приймає від єпископа Германа обов’язку екзарха підпільної БАПЦ у Полоцької області. Він займався перекладами для підпільного “Вісника БАПЦ”. Завжди читав на білоруської мові Апостол і Євангеліє, рідною мовою казав проповіді та розмовляв з парафіянами.

У тім же 1947 року підпільна група а. Георгія встановила зв’язок із ще однією білоруською підпільною групою – “Союзам Боротьби Проти Комунізму” під керівництвом Петра Шапко. В 1948-м Шапко загинув у перестрілці зі співробітниками МДБ, і а. Георгій очолив цю організацію.

Одночасно о. Георгій збирає білоруських православних священиків  Полоцької області, що зберегли вірність БАПЦ. Деякі з них перебували в підпіллі, деякі – заради прикриття, рахувалися священиками РПЦ. Він проводити кілька підпільних зборів священників Полоцького екзархату БАПЦ, на яких обговорювали тактику діяльності підпільної БАПЦ та допомогу білоруському збройному Опору. Під професійним керівництвом о. Георгія обидві галузі білоруського Опору ( підпільно-партизанська мережа організації Михайла Витушки й підпільна БАПЦ) у Полоцької області зуміли діяти узгоджено. Саме через мережу священиків “Союз Боротьби Проти Комунізму” проводив найбільшу частину своєї діяльності в справі поширення нелегальної літератури й листівок.

Підтримував о. Георгій і безпосередній зв’язок з невеликим білоруським партизанським загонам, що діяв у Плиському районі. Відповідно до деяких відомостей, він не тільки був духівником загону, але передавав у ліс зброю, що була зібрана членами “Союзу Боротьби Проти Комунізму”, продукти й медикаменти.

У травні 1950 року о. Бортника й деяких інших членів його підпільної мережі заарештували. Більше року їх катували у мінської в’язниці МДБ. Відповідно до вироку Військового трибуналу від 10 серпня 1951-га о. Георгія Бортника засудили “за зраду батьківщині” до розстрілу. Уже після вироку московські кати ще один раз спробували схилити його до зради: Йому запропонували змінити смертні вирок на висилку у концтаборі під умовою покаяння та відмови від священства. Але отець Георгій відмовився. Він був розстріляний 1 листопада 1951 року.

У кінці 1951-га заарештували й дружину о. Георгія – Леанилу, білоруську патріотку, випускницю Віленської білоруської гімназії, члена СБМ у 1943 – 1945 р.р.. Незважаючи на те, що дома залишилися два маленьких сини (Лавр (1948 р. р.), Олег (1950 р. р.), її засудили на 25 років концтабору.

На початку 90-х Леанила Бортник намагалася домогтися реабілітації чоловіка. У квітні 1991 року з Вітебської прокуратури прийшла відповідь:

«Провина Бортника підтверджується матеріалами справи. По вироку Військового трибуналу від 10 серпня 1951 року був засуджений за зраду батьківщині до вищої мері покарання – розстрілу. У справі є дані, що вирок приведений у виконання 1 листопада 1951 року. Підстав для постановки питання про перегляд справи й реабілітації Бортника Г. В. не є. Ваша заява залишена без задоволення».

У середині 90-х о. Георгія, разом з іншими репресованими православними священиками, подали на канонізацію від Білоруського Екзархату РПЦ. Він значився у виданих РПЦ МП книгах про новомучениках, але незабаром ФСБ РФ передала комісії по канонізації РПЦ МП справу о. Георгія й ім’я білоруського патріота та священика БАПЦ зі списків канонізації  пропало. Однак уже в 2005 році православні білоруси різних юрисдикцій організували ініціативні групи по канонізації о. Георгія як священномученика. Було зібрано багато документів про його подвиг стояння у Православної вірі, чудесній допомозі по молитовному звертанню до нього. У вересні 2007 р. Константинопольський патріархат дозволив згадувати о. Георгія як священномученика в білоруських парафіях США і Канади і вже в жовтні 2007 р. була складена окрема служба новому святому, а 1 листопада пам’ять священномученика Георгія Бортника була врочисто відсвяткована в багатьох білоруських православних громадах. Потрібно відзначити, що практично всі православні юрисдикції, крім РПЦ МП, РПЦЗ і «істинно православних» росіян, визнали мученицький подвиг о. Георгія й дозволили святкувати його пам’ять.

 прот. Сергій Горбик

Тропар священомученику Георгію Бортнику, глас 4

У любові до Христа і Батьківщини благочестивими батьками вихований, / священомученик Георгій, / родичу своєму, святому Меркурія Смоленського, наслідуючи, / зброя земну в руки взяти довелося, / щоб від ворогів народ свій захищати гідно. / А потім, Христа люблячи і святим Його наслідуючи, / під час випробування кривавого, священицький хрест взяв і принісши себе, / як святу жертву чисту, за святе православ’я і щастя народу білоруського, / у святе святих увійшов, / де зараз радуєшся разом з ангелами. / Тому тепер, перед престолом Христа стоячи, / моли Його, святий отче, щоб визволив народ білоруський / і подав йому мир і велику милість. 

 Кондак священомученику Георгію Бортнику, глас 4

Батьками, що Іоакиму і Ганні наслідували, народжений був ти. / Від дитинства просвітлений сяйвом Христовим. / В годину пробну хрест священства прийнявши, / прикладом чесноти і благочестя був ти, / отче преподобний Георгій, / борючись з червоною напастю, проповідував Христа безстрашна. / Мученицькою твоєю кров’ю ти посилив змучених і шлях вказав до спасіння. / За цей вінцем переможним, Христос тебе коронує, а ми славу тобі співаємо невпинно: «Радуйся, Церкви Білоруському стовпі вічний!»