Нещодавно прочитав в електронному вигляді книгу ієродиякона Макарія (Петанова) «Правда о Фатиме: Православная Церковь о католическом «чуде».

Про «явлення Богородиці» португальським дітям я вперше почув 22 роки тому, прочитавши католицьку книгу  «Фатима. Повесть о Фатиме, величайшем чуде нашого времени», (Брюссель, 1991 г.).  Книга справила на мене враження. Руйнувалася імперія зла – СССР, відроджувалася Церква, безбожний комунізм був посоромлений. А тут виявляється таке чудо в Португалії відбулося, якраз в 1917 році, напередодні жовтневого перевороту (революції) в Петрограді. Ось вам і доказ того, що Бог є, і всі ваші дарвінізми, матеріалізми, ленінізми німіють перед фактом великого чуда. З часом ще більше ознайомився з різноманітним  матеріалом щодо чуда у Фатімі. Проте я не зустрічав літератури, яка би аналізувала «фатімський феномен»  з духовної точки зору, зважуючи усі «за» і «проти» щодо питання джерела «чуда» – чи від Бога воно.

 Хто зробив чудо?

Чому ж важливо дослідити питання походження «чудес» в Фатімі, Люрді, Меджугор’ї тощо. Відповідь проста – якщо вони не від Бога, то можуть завдати шкоди духовному, душевному і навіть фізичному життю людини на землі та у вічності. Якщо ж від Бога, то разом із посланнями, які візіонери хочуть донести людству, ці «чуда» можуть принести користь у життя християнина та Церкви.

Католикам простіше – Папа визнав «чудо», значить воно від Бога. Для тих некатоликів, яким дуже подобається все надприродне особливих застережень чуда також не викликають. Якщо «чудо», значить від Бога, вважає чимало людей. Тим більше, що являвся не сатана, а Божа Матір і ангели. А якщо додати, що на місці об’явлення інколи люди зцілюються, то ставити під сумнів божественне походження «чуда» в уяві його прихильників є великим гріхом.

Три португальські дитини: Люсія Сантос, Жасінта Марто та Франциск Марто стали свідками явлень істот «з неба», 

Передбачаю існування ще однієї категорії визнавців «фатімського чуда». Це люди, які заохочують задля єдності між Церквами не ставити під сумнів вірування, і тим більше «чуда», які визнає та чи інша конфесія. У цьому випадку можу погодитися лише в одному – зневажати чи ображати вірування іншої людини не гарно. Але, якщо людину ображає лише те, що хтось не хоче поділяти усі її переконання, то варто нагадати, що і вона повинна поважати право інших не вірити в те, для чого інші люди не знаходять підстав.  Таким людям не варто злитися лише за те, що свою позицію хтось хоче обґрунтувати.

Прочитавши книгу ієродиякона Макарія (Петанова) я був приємно вражений. Автор за допомогою доступного викладення фактів проаналізував «фатімський феномен». Тому ознайомитися із книгою буде корисно кожному православному християнину, який серйозно ставиться до своєї віри. Якщо практикуючим католикам сприйняти її буде важче, в силу католицької духовності, яка особливо не суперечить містиці «фатімського феномену», то православному християнину, аналіз цієї історії допоможе краще сформувати аналітичне мислення щодо питання «чудес», особливо в християнському світі.  Макарій Петанов дає детальний аналіз побаченого, почутого та пережитого португальськими дітьми в світлі богословської та святоотцівської традиції Православної Церкви.

Таємниці Фатіми

Фатіма – це невеличке поселення в Португалії, яке стало всесвітньо відомим на початку минулого століття.  Протягом 1915-1917 років троє португальських дітей: Люсія Сантос, Жасінта Марто та Франциск Марто стали свідками явлень істот «з неба», які супроводжувалися надприродними діями. Пізніше діти запевняли, що цими істотами були Ангел (Португалії) і Богородиця. Те, що спочатку викликало замішання та сумнів поміж місцевим католицьким духовенством, пізніше стало офіційно визнаним Католицькою Церквою об’явленням.

Особливе поширення фатімський культ отримав за понтифікату Івана Павла II. Саме «фатімській Богоматері» цей Римський Папа завдячив свій порятунок під час замаху на нього, який був здійснений турком Мехметом Алі Агджою 13 травня 1981 року, на площі святого Петра в Римі. Щоправда через 30 років після замаху Агджа вийшов на свободу і заявив, що йому було доручено не вбивати Папу, а лише поранити його, за що він отримав винагороду в 40-50 тисяч доларів. Колишній терорист стверджував, що скоїти замах на Папу Римського йому доручив “глава уряду Ватикану кардинал Аугустіно Казеролі”.  Світ поставився до цих слів прохолодно, оскільки Агджа робив «сенсаційні» заяви і раніше. Підтвердити чи спростувати більшість з них майже неможливо.

Папа Римський Іван Павло II перед фігурою “Фатімської Богоматері” у Ватикані 

Але повернімося до фатімського феномену, який за останні 30 років переріс у своєрідну «фатімську індустрію».  Неймовірна кількість літератури, фільмів, статей та проповідей були присвячені «явленню Богоматері» у Фатімі. Незліченна кількість фігурок та образів «фатімської Богородиці» опинилися чи в не кожному католицькому храмі  та в домівках багатьох католицьких родин. Не можна оминути увагою  масові паломництва у Фатіму та грандіозні видовищні  богослужіння, які час від часу проводяться там.

 Іван Павло II під час замаху на нього 13 травня 1981 року. Ватикан. 

Окрім цього, десятиліттями Ватикан інтригував світ так званою «третьою таємницею Фатіми», яку за словами католиків відкрила Богоматір дітям. Першою частиною таємниці було бачення пекла. Друга частина повідомляла (нібито заздалегідь) про закінчення Першої та початок Другої світової війни. Текст третьої таємниці був опублікований лише 26 червня 2000 року.  В описі пророчого видіння чітко зазначалося, що після багатьох страждань «Папа був убитий» кулями та стрілами. Більшість католиків погодилися з висновком, що третя таємниця  Фатіми здійснилася в події вже згаданого нами замаху на Івана Павла II. Але деякі католики прив’язали її виконання до таємничої смерті іншого Папи – Івана Павла I (+ 28.09.1978).  Тому що  у «пророцтві» Папу все ж таки не поранили, а вбили. І якщо врахувати, що Іван Павло I помер раптово,  у дусі часів середньовічного папства, та при загадкових обставинах, всього через 33 дні після того, як зійшов на римський престол, то погляд цієї групи інакомислячих дещо можна зрозуміти. Але як і в першому випадку, є одна серйозна відмінність фактичної смерті Папи від описаної у видінні. Івана Павла I не вбили кулями чи стрілами, принаймні така інформація не просочилася навіть у ЗМІ.  А за офіційними повідомленнями він взагалі помер від інфаркту міокарда.  Розтину звісно ж не було, тому про таємницю смерті Івана Павла I говоритимуть ще довго. Якби там не було, але «третя таємниця Фатіми» зробила свою піар – справу та прикувала до «фатімського феномену» увагу багатьох людей, і не тільки католиків.

 

 Іван Павло I – “усміхнений Папа” пробув на римському престолі всього 33 дні 

Початок об’явлень у Фатімі

Що ж відбулося у Фатімі у 1915-1917 роках? Використовуючи інформацію з книги Макарія Петанова проаналізуймо початок тих подій. Отже, у період часу між квітнем та жовтнем 1915 року, згідно спогадів Люсії Сантос, португальські діти, які випасали худобу «побачили в повітрі фігуру, схожу на статую із снігу, яка ставала прозорою, коли її пронизувало сонячне проміння… щось схоже на хмаринку, біліше снігу, прозоре з обрисами людини». Жодна дитина не зрозуміла побаченого. Коли вдома мама запитала Люсію про цю подію, вона описала побачене, як «істоту одягнену в простирадло». Чи мало «воно» очі та руки дівчинка визначитися не змогла. Пізніше це явлення повторилося дітям двічі. Істота не вступала з дітьми в контакт, і весь час мовчала.

Це нагадує дію скеровану на звикання дітей до присутності духу та пошуку дозволу на прийняття себе дітьми.  Вдалу характеристику подібним діям духовних істот дає святитель Ігнатій Брянчанінов: «Варто зауважити, що упалий дух, бажаючи заволодіти Христовим подвижником, не діє владно, але шукає можливості отримати згоду людини на облещення (прелєсть) і коли отримає згоду заволодіває тим, хто погодився…». Не дивно, що своєї мети щось «схоже на хмаринку», без рук та очей, зате в простирадлі, досягло. Діти, як і їхні батьки, для подальших контактів з потойбічним світом були підготовані.  І вони не забарилися.

Весною чи влітку 1916 року відбулося перше явлення дітям ангела.  Цього разу дух мав більш чіткі обриси і вони змогли описати його краще. «На віддалі через дерева в напрямку сходу ми побачили світло, біліше снігу, у формі прозорої фігури юнака («14-15 років»), яка сяяла мов кришталь на сонці… чим ближче він підходив, тим краще ми могли розрізнити риси його обличчя. Ми були здивовані та заворожені. Ми не могли вимовити ні слова…».  Прозорий юнак назвав себе Ангелом миру і навчив дітей нової молитви, ставши на коліна та схиливши голову до землі. «Охоплені надприродною силою» (!) діти зробили те ж саме. Ось слова цієї молитви: «Боже, я вірю в Тебе, я молюся Тобі, я надіюся на Тебе, я люблю Тебе. Я прошу в Тебе прощення за тих, хто не вірить в Тебе, не молиться Тобі, не надіється на Тебе, не любить Тебе». Цю молитву діти потім постійно повторювали так , що «інколи падали від втоми».  Варто звернути увагу, що православна традиція зберегла немало описів випадків, коли злі духи починають облещення подвижників та встановлюють свою перевагу над ними саме з поклоніння. Ангел також розпочинає спілкування з дітьми пропонуючи їм молитву поклоніння. Лише в Києво-Печерському Патерику ми знаходимо два таких випадки: в житії Микити затворника  та житії Ісакія затворника.

Не менш цікавим є заклик Ангела під час наступного явлення дітям влітку 1916 року.

«Перетворіть усе, що можете,  в жертву, щоб відкупити гріхи, які ображають Його…», – сказав дух, який цього разу назвав себе Ангелом Португалії.  Цими жертвами повинні були стати прийняті в смиренні страждання, які будуть їм послані. З того часу діти «почали жертвувати Богу все, що їм неприємно».

Фотографія з місця останнього фатімського обявлення – 13 жовтня 1917 року 

Третє видіння Ангела восени того ж року було ще більш вражаючим.

«Він тримав в руці Чашу, над нею парила оплатка , з якої падали краплі Крові в Чашу», – розповідає Люсія Сантос.  Після цього Ангел причастив дітей і знову закликав їх «викупляти гріхи та примирити Вашого (!) Бога».

За словами дівчини, «сила присутності Бога була такою сильною, що повністю скувала та подавила» дітей. «Якийсь час, здавалося, що ми не можемо керувати собою. Усі ці дні… ми виконували нашу повсякденну роботу, ніби нас носило тією ж самою надприродною істотою, яка нами керувала… Знесилення, яке придавлювало нас до землі було величезним», – пригадує Люсія Сантос.

Друга дівчинка Жасинта сказала: «Я не знаю, що зі мною! Я не можу ні говорити, ні співати, ні гратися і ні на що не маю сили»

Люди дивляться на “танець сонця” на небі. Фатіма. 13.10.1917  

Францішко також описав свій стан після об’явлення: «Я дуже радий, коли бачу ангела. Але погано, що після цього я ні до чого не здатний. Я не міг навіть, як слід ходити. Сам не розумію, що зі мною відбувалося».

Люди, які добре обізнані з Євангелієм та вченням Православної Церкви мабуть звернули увагу на дивні слова ангела «принести, що можете в жертву, щоб викупити гріхи, якими ображають Його» та «викупити їхні (людей) гріхи і примирити Вашого Бога».

Святитель Ігнатій Брянчанінов резюмував погляд Церкви на єретичні вчення коротко і просто. «Єресь – це відкинення Відкупителя», – написав він. Освіченим християнам відомо, що відкупити людські гріхи може лише Агнець Божий.  Навіть, коли християнські мученики приносили себе в жертву Богові, залишаючись вірними Христу до смерті, то цим вони ніколи не претендували на місце Відкупителя гріхів людей.

Незрозумілі ще деякі слова нової молитви, якої навчив Ангел дітей: «Жертвую Тобі на (!) цінне Тіло і Кров, Душу і Божество Ісуса Христа, який присутній у всіх Дарохранительницях Землі, заради вилуплення за всю наругу, богозневагу та байдужість, які ображають Його Самого». Що може жертвувати грішна людина на тіло і Кров Христову?  І чи не є стовідсотковим доказом божественного походження видіння причастя, яке уділив дітям дух. Православна традиція зберегла застереження про можливість бісівської фальсифікації видимості причастя. В «Лавсаїку» читаємо: «Одного разу сатана, прийнявши вигляд пресвітера, поспішно приходить до авви Іоана і робить вигляд, ніби хоче причастити його. Але блаженний Іоан, впізнавши його, сказав: Батько всілякого обману і всілякого лукавства, ворог усілякої правди! Ти не тільки постійно облещуєш душі християн, але й насмілився глумитися над самими Святами Таїнствами. Диявол відповідав йому: Ледь не вдалося мені упіймати тебе. Бо цим же способом я обманув одного з твоєї братії, і позбавив його здорового глузду, довів його до божевілля… Сказавши це він відійшов».

Але об’явленнями Ангела все тільки розпочиналося. 13 травня 1917 року дітям явилася «жінка, одягнена вся в біле та сяюча яскравіше за сонце». Жінка повідомила дітей, що прийшла до них з Неба. І попросила їх приходити сюди протягом шести місяців кожного 13 числа в той самий час.  Протягом розмови із «жінкою з Неба» діти знову почули про страждання, які їм запропонували прийняти від Бога для відкуплення гріхів інших людей і для навернення грішників.

 “Фатімський феномен” приносить не тільки духовний вплив над багатьма віруючими, але й мільйонні прибутки в грошовому вимірі

Пізніше були інші явлення та надприродні речі свідками яких стали тисячі людей. Щоправда ефект від них був більше схожий на вплив виступу індійського факіра на натовп, ніж  на масове покаяння та навернення людей до Бога. Прочитавши книгу Макарія (Петанова) «Правда о Фатиме: Православная Церковь о католическом «чуде» ви зможете більше дізнатися про ті події та поради, як варто їх сприймати православному християнину.

На християнина полюють

Відомо, що християнська віра не будується на чудесах, навіть, якщо вони справжні і походять від Бога. Справжнє духовне життя опирається на покаяння, молитву та пізнання Бога зі Святих Писань та творінь святих Отців. Безцінним скарбом для християнина є книги святителя Ігнатія Брянчанинова, особливо його «Слово о смерть», праці православного американця, отця Серафима Роуза «Душа после смерти», також «Православие и религия будущего». На жаль ця література  досі не перекладена українською мовою. Святитель Ігнатій і отець Серафим (Роуз) адаптували творіння святих отців до нашого сьогодення, і тому читаючи їх можна навчитися, як йти безпечною дорогою духовного життя, особливо у питаннях надприродних явищ. Варто залишатися тверезомислячими оскільки сьогодні, як ніколи людство атаковане спіритизмом, окультизмом, фальшивим екуменізмом, а латинську духовність і різноманітні «чуда» та «об’явлення», переповнені облещеннями, нам пропагують все частіше та нав’язливіше.

Диявол спокушував навіть Божого Сина Ісуса Христа. Невжи ти думаєш, що він не хоче тебе обманути 

«Христос» і «Діва Марія» говорять і сьогодні

Сьогодні людина стала беззахисною легкою здобиччю злих духів, які вводять людину в оману та наражають на всілякі небезпеки. Найлукавіші видають себе за Божих ангелів, померлих, святих чи навіть Богородицю або Господа Ісуса Христа.  Один греко-католицький священик дав мені якось кілька книг та журналів, у яких візіонери з України та за кордону систематично записували послання «з Неба». Він щиро сподівався, що я зацікавлюся ними. З кимось розмовляє «Христос»,  з кимось «Діва Марія», а одна жінка, здається зі Львова, вже написала щонайменше дві книги передаючи зміст своїх діалогів з померлим сином. Подібна література дуже подобається частині християн, особливо тих, які виховані в латинській традиції духовності. Деякі священики зачитують ці послання під час недільних проповідей, а люди аж мліють. Навіщо їм Євангеліє, святоотцівська література, і яка різниця що каже єпископ чи патріарх, вони ж чують вістку безпосередньо з Неба. І щотижня або щомісяця «голоси» приносять свіженькі послання цим християнам через «обраних» контактерів. Історія свідчить, що жертвою обману злих духів ставали навіть багаторічні подвижники. То наскільки ж легко силам темряви обманути нас, які живемо в рабстві цього світу, гріха та власних страстей і пристрастей.

Епілог

Тому перед тим, як їхати в чергове паломництво чи використовувати якісь духовні практики, зачитуватися книжечками «візіонерів» чи слухати їх тексти у виконанні священика в храмі, не поспішайте сліпо приймати все, що має на собі знак надприродного. Не забувайте євангельського застереження сказаного святим апостолом Павлом християнам в Коринфі: «І не дивно, бо сам сатана прикидається ангелом світла!» (2 Кор. 11:14).

священик Андрій Толстой (УПЦ КП)