«Коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!»
Ось так, у Притчі Ісуса про Блудного Сина зустрів Батько свого сина. Він не ждав на те, щоб син добіг до нього,щоб сказати йому, чого він бажає, щоб потім мати над ним перевагу, щоб йому відповісти, або увійти до нього або відійти. Він побіг до нього. Не було жодного сумніву про те, що скаже він своєму синові чинити. Він привітав свого втраченого сина з розпростертими обіймами.
У цій Притчі Ісус показує нам яскравий приклад Божої милості. Він малює надзвичайно привабливий портрет Бога, зовсім не схожий на той,якого малюють інші релігійні провідники. Він об’являє Бога, як Батька – жалісливого і люблячого. Батько! Ця картина дає нам особливу спонуку вірити в Бога і прагнути жити у відповідності до Його заповідей. Ісус учить нас, що код всесвіту – код любові. Це не код виживання сильніших. Такий код дійсно, здається, працює у світі, але Апостол Павло називає його «марнотою», якій створіння було підпорядкування «в надії». (Рим.8:20). Найглибший код, який лежить в основі всіх інших, код любові, яка зображена у Притчі про Блудного Сина. Цей код описаний і в Першому Посланні до Коринтян, у главі 13-ій. Ми повинні читати її багато разів. Любов … не шукає тільки свого», пише Апостол Павло (I Кор. 13: 5). Любов не примушує. Батько в цій Притчі не хотів маніпулювати чи примушувати свого сина. Ось чому він дав йому частину того, що він мав був успадкувати і дав йому дозвіл покинути його дім. Коли син таки повернувся додому, то це не тому, що батько змусив його це зробити. Те що привело його назад було досвід життя у відповідності з кодом марноти та й спогад про те, яке було життя в домі Батька. Він повернувся додому, а коли він це зробив, йому відкрилася сторона Батька, з якою він, здавалося, не був обізнаний. Він знайшов, що це не був лише батьківська зобов’язаність, якою мотивуваався в своїх діях Батько. Це була така його любов до свого сина.
Таємниця Божої любові – радісна й глибока. Не надто легко повірити в це бо ж код марноти – дуже потужний у світі. Закон джунглів: «Сила вирішує все» вимагає, щоб ми йому покорилися. Але християни покликані бути радикальним. Вони покликані вірити таки в код любові і згідно з ним жити, хоч саме це багатьом здається -марнотою. Ми можемо робити це тільки шляхом отримання сили зі свого досвіду глибокої Божественної Любові, яка підкріплює і незримо курсує у всесвіті. Давайте присвятімо себе відкриттю цієї Любові під час Великого Посту. Для цього, давайте осмислюймо світ і Боже відкриття про нього, постімося, молімося і діймо – в любові та в милості.
о. Ігор Куташ (УПЦ в Канаді)