Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.
Мт. 4:16
У ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні наша Свята Українська Автокефальна Православна Церква, разом із усією повнотою Вселенського Православ’я святкує Хрещення Господа нашого Ісуса Христа або Богоявлення, коли Він прийшов на Йордан до святого Пророка і Предтечі Іоанна і обдарував нас безмежну благодаттю.
Мусимо сьогодні замислитися: Чому ми називаємо це свято саме Богоявленням?
Варто нам сьогодні повернутися назад і згадати, що в службі передсвята Різдва Христового: Христос йде упавшу земну людину знову звести на небо. Але ми також пам’ятаємо – до свого приходу на Йордан Христос нікому не був відомий. Сам святий Іоанн Предтеча говорить: «Між вами стоїть, що Його ви не знаєте» (Ін. 1:26).
Згідно Святого Євангелія, наш Спаситель, Ісус Христос, до тридцятирічного віку провів у Назареті Галілейському, «зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк. 2:52), розділяючи роботи названого Отця Свого Йосипа, синівської підкоряючись йому і Своєю Пречистої Матері.
І ось настає великий день, коли Христос приходить на Йордан і, відповідаючи на слова Іоанна Предтечі, говорить: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду» (Мт. 3:15). Про що говорить Христос? Що це за всяка правда, яку їм належало виконати?
Ця праведність є правдою Божою. А вона розкривалася тоді в законі Старого Завіту. Саме в Старому Завіті була заповідь, дана ще Мойсеєм: «Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, – Його слухайте» (Втор. 18:15). Ця заповідь ставилася і до Іоанна Хрестителя, який був найбільшим пророком. І коли він вийшов на проповідь зі словами Покайтеся, бо наблизилось Царство Боже, весь народ прийняв ці слова як заклик згори, як пророцтво, як проголошення волі Божої. Всі відгукнулися, – всі, як один. Навіть фарисеї з садукеями – і ті приходили хреститися. Всі приходили сповідували свої гріхи, і Іоанн Хреститель занурював їх у воду Йордану, показуючи образ того очищення, яке їх чекало незабаром, яке вони могли прийняти від Христа. Адже Іванове хрещення було перехідної ступеням від юдейського обмивання до християнського вчення. Воно мало своїм призначенням не тілесне очищення, а заклик до покаяння. Мета пришестя Вона полягала в тому, щоб розташувати людей до пізнання своїх гріхів, до сповідання їх, що повинно було привести до пошуків Спасителя.
Настав визначений Богом час, Спаситель хрестився, починаючи подвиг служіння людям. Вже не сяйвом Різдвяної зірки, а потужним сяйвом Сонця Правди висвітлювалася життя людей. З вод Йордану покірний Боголюдини виходив у розквіті земних років, в повному озброєнні, так як настав час великих чудес і знаків – настав час оголосити Завіт Любові Господньої.
Хрещення Господа Ісуса Христа є образ і нашого хрещення. Хрестився Господь для нас, щоб просвітити нас світлом Богопізнання, світлом істинної віри, щоб показати нам і наблизити до нас Своє Божество. Для православного християнина хрещення є тим же, чим для Христа був хрест і могила. У купелі хрещення вмирає стара людина: «… всі ми, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися … ми і поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті» (Рим. 6:3-4). Христос помер і був похований плоттю, а ми в хрещенні ховаємо не тіло а гріх. У хрещенні починається наше спасіння починається з того моменту, коли ми бачимо свої гріхи, коли ми плачемо і приносимо щире покаяння в них, і намагаємося їх позбутися. Тому що ім’я Христа – «Спаситель». Для того Він прийшов, щоб спасти нас від наших гріхів, вилікувати нашу волю, вилікувати наші душі, зцілити почасти й тіло, пошкоджене гріхом, вилікувати нас від наших пристрастей і від тієї душевної смерті, яка йде за гріхами.
Сьогодні, під час богослужіння, коли ми чуємо слова «Христос Хрещається», кожен з нас починає більш осмислено і відчутно розуміти всю невимовну таємницю свого власного хрещення – дня, коли через ворота Святого Хрещення увійшли ми в співтовариство православних християн. Вже не «сидім у країні смертельної тіні» (Мт. 4: 16) – душам нашим даровано ясне зір вічності, яка чекає нас за порогом цього світу. Світлі зірки на небесах: але незрівнянно світліше і красивіше Царство Небесне, приготовані для нас Небесним Отцем. Яскраво сяє сонце, дарує життя природі, а світло Живоносного Розумного Сонце – Христос Спаситель, вічної весни осяває людські серця. Всесвіт здається безмежним, але дійсно безмежним є тільки Царство Боже. І це Царство чистої радості відкрилася людям в світлим дні Богоявлення, стало доступно кожному, хто омив свою душу водами хрещення, слідував за Господом Ісусом.
Вдумаймося, брати і сестри, у велич і любов Божу: Цар Небесний – Син Божий благоволив зійти на землю і жити серед людей. Так близько, видно, відчутно з’явилося нам Царство Його – Царство добра і світла, милосердя і любові. Христос, «Піднявшись на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари» (Еф. 4:8). Тільки крок потрібно зробити нам, тільки мужнє зусилля, щоб вийти з пітьми гріховної до Світла Його, щоб взяти з рук Спасителя дари благодаті.
Сьогодні Христос з’явився на Йордані, виконуючи, як Людина, всяку правду. Він з’явився серед тих людей, які любили цю правду і шукали її. У купелі хрещення Христос з’єднався з приймаючою Хрещення, який не тільки позбавляється старого людини, але оновлюється в нового. Христос наповнює його благодаттю Духа в миропомазанні, і нова людина починає жити духом у Богу, наслідуючи Його смирення, послуху, виконуючи всяку правду, щоб ні в чому не схибити і нічим не затьмарити своєї совісті: «Всі ви, що в Христа охрестилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27) для нового життя.
Брати і сестри, хрещеними, просвітленими називаємося ми – і в цьому для нас фундамент нескінченної радості в Господі. не глухою ніччю, а при світлі Божого дня рухаємося ми до порятунку. Якщо іноді духовне небо над нами здається похмурим – значить, ми самі затьмарили його своїми гріхами або дозволили затуманив його «духу часу цього», підступним нападом лукавого. Але і за хмарами, і над хмарами сяє християнам вічне Сонце Правди, і крізь тумани дістають до нас промені віри, надії, любові. Тому будемо пам’ятати, що віра в Христа з’явиться у нас в повну силу, коли ми з вами будемо шукати більше всього на світі Царства Божого і правди його. Амінь!
прот. Сергій Горбик
Львів,
Свято Богоявлення 2013 р.Б.
авторський переклад з білоруської мови, оригінал: http://baocinfo.blogspot.com/2013/01/blog-post_19.html
Джерело http://uaoc-ls.com/?p=4818