Пам’ять 2/15 грудня

Преподобний Афанасій, затворник Печерський, в Ближніх печерах, сучасник архімандрита Києво-Печерського монастиря преподобного Полікарпа (+ 1182; пам’ять 24 липня). Здійснював свій чернечий подвиг в Києво-Печерській обителі в XII столітті, проводячи у мири богоугодне подвижницьке життя

Преподобний Афанасій довго і важко хворів. Коли він помер, братія приготувала його до поховання. На третій день ігумен з братією прийшли ховати його. Але вони побачили, що померлий ожив, сидить і плаче. На всі питання він відповідав тільки так: «Рятуйтесь, майте у всьому послух до ігумена, кайтеся щогодини, моліться Господу нашому Ісусу Христу, Пречистій Його Матері і преподобним Антонію і Феодосію, аби закінчити добре життя своє тут. Більш не питайте».

Після цього він 12 років жив у затворі в печері і у все це час не сказав ні з ким ні слова, плакав день і ніч, лише через день вкушав трохи хліба і води.

Перед своїм відходом до Господа, зібравши братію, він повторив раніше сказані ним слова. Після повчання братам, Афанасій мирно відійшов до Господа близько 1176 і був похований у Ближніх (Антонієвих) печерах.

Чернець Вавила, багато років страждав болями і слабістю в ногах, зцілився при його мощах. «Одного разу лежав я, – розповів він братії, – і кричав від сильного болю. Раптово увійшов до мене блаженний Афанасій і сказав: прийди до мене, і я вилікую тебе. Я хотів запитати його, як і коли прийшов він. Але він став невидимий . Однак я повірив йому і попросив, щоб принесли мене до його мощам. і ось, я зцілився».

Мощі преподобного Афанасія і сьогодні мирно спочивають в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. У його мощів відбулося і відбувається багато одужань хворих та інші чудеса.

Тропар преподобного Афанасія, затворника Печерського, в Ближніх печерах спочиваючого , глас 3

Блаженство плача отримати бажаючи, / день і ніч невпинно плакав ти, / маючи в розумі годину Суду, / через це після кончини твоєї знайшов ти розраду на Небесах, / преподобний Афанасій. / Подай і нам можливість плакати через гріхи наші гіркі, / бо плач нескінченний маючи, / там приймемо вічну розраду.

Кондак преподобного Афанасія, затворника Печерського, в Ближніх печерах спочиваючого, глас 5

Як безсмертю тезоіменітий, після смерті своєму повстав ти живим;/ показуючи всім, як сильно люта є смерть, плакав ти гірко. / Нині, отримавши нескінченну радість, / молися за нас, щоб плачу вічного нам уникнути.