Жодне інше слово не розуміється нецерковними людьми так невірно, як це. Під смиренністю часто мають на увазі затурканість, приниження, почуття провини, невміння й небажання відстояти, де це необхідно, гідність людини й християнина. А значення слова «смирити» зазвичай розуміють як синонім слова «принизити». Але в духовному житті християнина жодна інша чеснота не значить так багато й, одночасно, не дається так важко, як ця.

Смирення – це тверезе бачення самого себе. Людина, у якої немає смирення, дійсно можна зрівняти з п’яним. Як той перебуває в ейфорії, думаючи, що «море по коліно», не бачить себе з боку й тому буває не в змозі правильно оцінити багато важких ситуацій, так і відсутність смирення приводить до духовної ейфорії – людина абсолютно не бачить себе з боку й не може адекватно оцінити ситуацію, у якій вона перебуває по відношеню до Бога, людей і самого себе. Розділити смирення на ці три категорії можна лише умовно, теоретично, для зручності сприйняття, але по суті – це одна якість.

Смирення по відношеню до Бога – це бачення своїх гріхів, надія тільки на Боже милосердя, але не на власні заслуги, любов до Нього, з’єднана з покірливим перенесенням життєвих негод і труднощів. Смирення – прагнення підкорити свою волю святій Божій волі, волі благій і вседоконалій. Оскільки джерелом будь-якої чесноти є Бог, тому разом зі смиренням Він Сам вселяється в душу християнина. Смирення лише тоді запанує в душі, коли в ній «зобразиться Христос» (Гал. 4,19).

 По відношенню до інших людей – відсутність гніву й роздратування навіть на тих, хто, здавалося б, цілком заслуговує цього. Ця щира незлобивість заснована на тому, що Господь любить людину, з якою відбулося непорозуміння, так само, як і тебе.

Людина, що володіє смиренням по відношеню до самого себе, не дивиться за недоліками інших, проте прекрасно бачить власні. Більше того, у будь-якому конфлікті вона винить тільки себе, і на будь-яке обвинувачення або навіть образу у свою адресу така людина готова вимовити щире: «вибач». Уся святоотцівськая література говорить про те, що без смиренності не може бути зроблена добра справа, а багато святих говорили, що можна не мати ніякої інший чесноти, крім смиренності, і однаково опинитися поруч із Богом.

Безумовно, те, про що сказано – це ідеал, до якого повинен прагнути кожний християнин, а не тільки чернець, інакше життя в церкві, а значить – шлях до Бога – виявиться безплідним. Не випадково коренем слова «Смирення» є слово «мир». Наявність у серці смирення дійсно засвідчується глибоким і міцним щиросердечним миром, любов’ю до Бога й людей, співчуттям до всіх, духовним спокоєм й радістю, умінням чути й розуміти волю Божу, різні точки зору й позицію інших людей.

В «Ліствиці чеснот, що возводять на небо» преподобний Іоан Ліствичник пише про три ступені смирення. Перший ступінь полягає в радіснім перенесенні приниження, коли душа розпростертими обіймами приймає їх, як лікування. На другому ступені знищується всякий гнів. Третя ж ступінь полягає в досконалій недовірі своїм добрим справам і повсякчаснім бажанні навчатися (Ліствиця, 25:8).

***

… Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смирний серцем, і знайдете спокій душам вашим.

(Мф. 11:29)

Тому що всякий, що підносить себе сам, принижений буде, а принижуючий себе піднесеться.

(Лук. 14:11)

Так і ви, коли виконаєте все,що заповідано вам, говоріть: ми раби нічого не варті, тому що зробили те, що повинні були зробити.

(Лук. 17:10)

Якщо приймати себе лише за жалюгідну істоту, то тоді легко дозволити й вибачити собі безліч усякого роду беззаконь; і в дійсності, вважаючи себе нижчими істотами стосовно Христа, люди (так не здасться це якимось перебільшенням) відмовляються іти за Ним на Голгофу. Применшувати в нашій свідомості предвічний задум Творця про людину не є показник смиренності, але омана й більш того – великий гріх… Якщо в плані аскетичному Смирення полягає в тому, щоб вважати себе гірше всіх, то в плані богословському божественна смиренність є любов, що віддає себе без залишку, цілком і до кінця.

Архімандрит Софроній (Сахаров)

Ті, що говорять або роблять що-небудь без смиренності подібні до того, що будує будинок без цементу. Досвідом, розумом здобути й пізнати Смирення є надбання досить небагатьох. Справжнє смирення ні слів смиренних не говорить, ні видів смиренних не приймає, не змушує себе смиренно про себе думати, і не паплюжить себе, упокорюючись. св. Григорій Синаіт

Любов, милість і смирення відрізняються одними тільки найменуваннями, а силу й дію мають однакові. Любов і милість не можуть бути без смиренності, а Смирення не може бути без милості й любові.

преп. Амбросій Оптинський

Смирення є не знищення людської волі, а просвітлення людської волі, вільне підпорядкування її Істині.

Н.А. Бердяєв

Підготував ігумен Іоан (Йоник)