мозаїка церкви Успіння Богоматері біля Дафні, близько 1100 р.

Сьогодні ввечері, отці і брати, ми мали благословення пережити щось від слави і величі Пресвятої Богоматері. Велич і слава! Дивується розум людини і дивується він відповідним чином ту славу, якої була удостоєна Пресвята Діва. І чи може хтось уявити собі, що, хоча Вона була всього лише трьох років від роду, Вона була удостоєна честі бути введеної в найсвятіше місце поклоніння Богові Ізраїлю і жити там, у Святеє Святих. Туди, куди міг входити тільки один з усіх людей, первосвященик – і він туди входив один раз на рік під час свята кущів. Він входив туди для того, щоб здійснити Богопоклоніння, службу і негайно виходив. Чи усвідомлюєте ви, якої слави і якого величі була удостоєна Пресвята Богородиця?

Сьогодні ми святкуємо вхід Богоматері в земне Святеє Святих, який є прообразом Її входження в небесну Святеє Святих. Як кажуть золоті та богословські уста святого Григорія Палами, Пресвята Богоматір здійснила сходження і зійшла від земного до небесного, звідки досягла Святої Трійці. Там де перебуває Свята Трійця.

Наша Пресвята Діва була удостоєна такої слави, оскільки в самій собі вона досягла слави за допомогою свого досконалого смирення. Вона настільки змирилася, наскільки не міг змиритися жоден з людей. Завдяки йому Вона була і звеличена. Вона змирилася і зовсім знищила своє его. Вона зробила повне послух. Дійсно, хто ще після Господа нашого Ісуса Христа явив повний послух Богу, як не Пресвята Богородиця? А тому, завдяки Її крайньому смиренню, самознищенню та слухняності Вона була удостоєна такої слави.

І ми ченці, коли замислюємося над тим, що Пресвята Богоматір досягла в граничної ступеня тієї мети, яку ми, ченці шукаємо, то ми радіємо, тому що у нас є зразок для нашого чернечого подвигу.

Чи є метою ченця те, щоб здійснювати служіння Богу день і ніч? Наша Пресвята Діва здійснила це в повній мірі. Перебуваючи у Святеє Святих, Вона постійно служила Богові. І чернець бажає того, щоб в тиші, таємниче в своєму серці, здійснювати служіння Богу день і ніч, як і наша Пресвята Діва. Дійсно, ніхто б не може зійти на висоту чеснот, якщо, перш за все, він не зійде на нижчі щаблі лестивці, яка зводить на вищі щаблі. А першою сходинкою, на яку, як би ми не хотіли, але ми зобов’язані на неї вступити, є відсікання волі, слухняність, самознищення та позбавлення від помислів.

Отже давайте сьогодні закличемо нашу Пресвяту Діву, якої ми сьогодні робимо свято, щоб Вона нам надала допомогу – ми Її діти і Вона нас любить і бажає нас бачити здійснюючими подвиг – нам необхідно сьогодні покласти новий початок, щоб нам оновити в нашій свідомості мету, заради якої ми ченці працюємо, і ті обітниці, які ми дали в день нашого постригу, щоб ми вели лайка, щоб ми упокорювалися – чим ми є – земними хробаками? – невже ми хочемо, щоб нас вони знищили і винищили, нам необхідно досконале послух. Коли наша Пресвята Діва бачить, що ми не подвизаємося, то Вона сумує. Але нашим послухом і нашим смиренням ми доставляємо спокій і радість нашій Пресвятій Діві, нашому Геронде-Старцю, Ангелу-хранителю нашої душі. Оскільки коли хтось бачить – як Геронда – непослух, свавілля, норовливість, то він засмучується, після чого він не має радості і спокою, і терпіння, яке настільки необхідно, або ж розхитується його здоров’я. А тим самим складним стає моє пастирське піклування над вами.

Але як Геронда, я переважно вам дякую. Ви все змагається. Я не дуже хворобливий, але очікую від деяких братів того, щоб вони явили в більшій мірі готовність до послуху, до відсікання своєї волі, до смирення. Особливо це відноситься до тих братів, які за благодаттю Божою через постриг в чернецтво забажали більшої рішучості явити духовний подвиг. Нам необхідно забажати постійно жити в служінні Богу таємниче в нашому серці. Бесіди і зустрічі і розваги нам не допоможуть жити в постійному служінні Богу.

У ці дні я прийшов зі світу. Як страждає і мучиться світ! Яке він несе покарання через незнання! Є й благочестиві і працюючи християни, проте ж, скільки наших братів в світі має стільки ж можливостей, які маємо ми ченці, тут, на Святій Горі? Де бідні і нещасні люди, що знаходяться за межами Гори можуть знайти такі цілонічні моління і свято? Так що ми є привілейованими, мої отці. Тому то, якщо ми ведемо боротьбу, то тоді не опинимося невдячними у відповідь на благодіяння і дари Божі та нашої Пресвятої Діви.

Сьогодні у двох наших братів ювілей постригу. Їм ми молитовно бажаємо того, щоб вони відновили мету чернечої схими та вдосконалювалися в покаянні і освяченні.

архімандрит Георгій Капсаніс (+2014), проігумен священної обителі прп. Григорія, Свята Гора Афон.

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

І. Історія та «історії»

Перші згадки про свято Введення з’явилися у грецьких місяцесловах лише з ІХ ст. Довгий час його не відзначали як велике двонадесяте свято, лише згадували про принесення, згідно з єврейським законом, дівчинки Марії у храм на 80-ий день «після днів очищення». Цю дату відраховували від Різдва Божої Матері.

Введення, по сенсу, те ж саме, що й Стрітення немовля Ісуса в єрусалимському храмі. Стрітення відраховували від Різдва Господа на сороковий день. Хлопчиків, за єврейським законом, приносили у храм “після днів очищення” для посвяти дитини Богу раніше, ніж дівчаток.

Твердження, що Марії було три роки, коли батьки віддали її на виховання до єрусалимського храму, базується лиш на апокрифах пізнішого походження. Батьки Богородиці Яким та Анна не могли порушити Богом встановленого Закону й аж через три роки принести Марію до храму, як то часто роблять християни, які хрестять дітей тоді, коли їм зручно.

ІІ. Ікона та дійсність

Візантійські церковні гімни, що співають та читають сьогодні на богослужіннях, присвячених святу Введення у храм Богородиці, побудовані на апокрифах. Перший з них східного походження «Протоєвангеліє Якова», а другий – західного «Євангеліє псевдо Матвія».

Прийняті Церквою благочестиві апокрифи – то елліністичні за походженням поеми, що писалися здебільшого освіченими християнами-греками. Вони тлумачили християнські чесноти в ідеалістичному дусі еллінської етики і часто були далекими від євангельського реалізму.

Ці твори не врахували, наприклад, того простого факту, що Марія не могла жити у єврейському храмі. Жінкам суворо заборонялось перебувати у святилищі. Для участі жінок у богослужінні на території храму були відведені спеціальні місця.

Згідно з законом Мойсея, сиріт та вдів повинні були забезпечувати та виховувати родичі з їхнього ж коліна. Це ще одна причина, чому Марію не могли взяти на виховання до храму.

В тексті Священного Писання немає свідчень про існування інституту виховання дівчаток при храмі. Там могли постійно перебувати лиш чоловіки з коліна Левита, які навчались звершувати богослужіння.

Поема з таким сюжетом могла бути написана лише в християнській дійсності. Авторів цих творів оточували монастирі, куди батьки віддавали дітей на виховання, а самі постригалися у ченці.

Все описане виглядає піднесено і гарно, але чи ця романтична історія відображає реальні євангельські сенси?

Ні в одному, ні в іншому тексті вищезгаданих апокрифів не говориться про те, що Марія входила у Святая Святих єрусалимського храму. Згідно з цими текстами, її підвели до жертовника, який відділявся від Святая Святих спеціальною завісою. Туди міг заходити лише раз у рік Первосвященик.

Навіть гіпотетично, якби Марію допустили за завісу через особливе божественне втручання, або як виняток, то за нею б уважно слідкували єврейські еліти, як за матір’ю майбутнього царя юдеїв Машіаха. Про неї б обов’язково знало все ізраїльське суспільство, адже ця визначна та неординарна подія відбулась при стількох свідках!

Якщо ж помислити про цю історію не з точки зору історичної ймовірності, а виключно з християнських позицій, чи могла смиренна Марія увійти туди, куди не ступала нога навіть її Сина?

Згідно з Євангелієм, Захарія, який прийняв на руки сорокаденного Богонемовля в єрусалимському храмі, не заніс його у Святая Святих. Більше того, він навіть не підніс Його до жертовника. Христос протягом Свого земного життя часто навідував храм, але перебував і проповідував лиш у зовнішньому дворі, там, де належало бути мирянам. Невже Матір – більша за Сина?

Марія – звичайна людина, жінка, що виховувалась у середньостатистичній єврейській сім’ї. Вона виховувала Ісуса так само, як виховували Її.

Господь, втілившись, не вийшов ані на йоту за межі правил, які Сам встановив для людини, тим паче Матір.

Христос любив Свою Матір, але поставив її на один щабель зі всіма іншими людьми і нічим не виділив: “Хто матір моя… той, хто слухає Слово Боже і виконує його”.

Я не можу собі уявити такого смирення Діви, але це факт, на якому наполягають святі отці, щоб ми його запам’ятали – Марія разом з усіма апостолами вже після смерті Сина отримала в Сіонській Горниці, коли Господь дарував Духа Святого, повноту пізнання того, що Її Син – то Бог втілений.

ІІІ. Чому і коли Введення стало двонадесятим святом?

Введення у храм Богородиці увійшло в церковний календар в XIV ст. Чому саме в цьому історичному періоді?

Точних відповідей наша богословська наука не має. Однак ми достовірно знаємо, що його загальнецерковне шанування у католицькій Церкві розпочав папа римський Сікст V в XVI ст.

В той історичний період під тиском візантійських імператорів відбувалися унійні процеси між Католицькою та Православною церквами задля спільної боротьби з арабами.

Легати папи почули богослужбові тексти Введення в Константинополі, де це свято відзначалося на місцевому рівні. Вони й привезли його на Захід.

Пізніше ця традиція загальноцерковного шанування свята Введення перекочувала й до Східної Церкви. В історії Церкви дуже часто розвиток богослів’я підштовхувався політичними процесами.

Католицька Церква шанує Божу Матір як «співіскупительницю» разом із Христом роду людського. На цьому грунті стало можливим таке надмірне шанування Богородиці, в чомусь навіть більше за Ісуса.

IV. Життя та богослов’я

Серце християнина радіє будь-якому святу на честь Божої Матері. Але розумному створінню властиво тверезо міркувати про тих, до кого воно звертається.

Священне Писання – то жива ікона, що важко піддається нашому розумінню, але легко прочитується віруючим серцем.

Священне Писання відкриває і виявляє первозданну красу духовної вроди Богородиці у достатній мірі й без апокрифів. Благодать Сина церковній людині донесе до серця життєвий досвід Його Матері, Її смирення й кротість.

Богослужбові тексти свята Введення в поетичній формі доносять до християн ту думку, що людина, не більше й не менш, – покликана бути, як Марія, храмом Духа Святого: «Святых святая во Святых обитати достойно введеся, яко Богоприятна жертва» (Мал. веч., на Госп. воззв., стихіра 2). «Двери Небесныя, приимите Деву во Святая святых, нескверную же Скинию Бога Вседержителя» (Мал. веч., на стиховні, стихіра 1).

Кожна людина – то народжена земною матір’ю Божа дитина. Її тіло – то, по слову Апостола «храм Духа Святого»: «Того Самого, Кого народила Марія, ми носимо Духом Святим в своїй плоті», – писав Сімеон Новий Богослов.

Денис Таргонський

«Днесь

Пісня церковна

Деякі батьки посвячували в Старому  Завіті  своїх дітей особливим способом в честь  Божу.  Ці діти  мешкали в окремих будинках біля святині єрусалимської і послуговували священикам і левитам,  при  їхніх  священодійствах. Такий  приклад бачимо на молодому Самуїлі, якого мати Анна, просячи Бога за потомка, сказала в своїй молитві : «Господи Саваоф (сил), якщо даш рабі  твоїй  сім’я чоловіче (сина), то дам його перед тобою в дар до дня смерти його» (1. Цар. 1, 11,). Також побожне подружжя Йоаким і Анна, молячись до Бога, щоби їх зволив поблагословити потомством, обіцяли  Богу, що коли їх молитва буде вислухана, вони дитину, яка їм народиться, пожертвують Богу на службу. Коли Бог вислухав, їх  молитви і  дав  їм  доньку  Марію,  привели її на третьому  році життя  до  Єрусалима  перед  святом посвячення храму. Первосвященик Захарія з Божого натхнення прийняв Марію при вході до святині  і попровадив, її аж до святилища, до святая святих, до тої частини святині, де тільки сам, архієрей раз, в рік міг заходити для принесення жертви кадильної. Пам’ять цієї подій обходить сьогодні Свята Церква святом  Введення або Входом в храм Пресвятої Діви Марії; величаючи Її піснею: «Сьогодні чистіша святиня в святая святих в водиться. — Марія,  ввійшовши, яко трилітня дитина до храму єрусалимського, там  при тій церкві живучі, а за думкою інших  14 літ,  через увесь той час в молитві і тісному з’єднанні з Богом, прикрашалася найбільшими чеснотами, доки  не  стала  бути  гідною Матір’ю Сина Божого, а нашого Спасителя, Ісуса Христа. Гляньмо духовно на ту св. родину, на тих побожних богоотців Йоакима і Анну, що впроваджують  свою  трилітню  донечку  Марію до св. церкви и жертвуючи Її Богу, і на тую малу дівчинку Марію, з найбільшою радістю входячи  до  св. церкви й служачи при ній Богу своїм життям богоугодним, і задумаймося про нинішню науку свята, чого вчать нас праведні Йоаким і Анна всіх батьків  християнських щоби і їх діти подібно,  як Марія  життя  своє  Богу посвятили і Йому вірно служили.

Іоаким і Анна, офіруючи  Богу  свою  маленьку донечку вчать всіх батьків християнських, щоб завчасно провадили своїх дітей до Бога, щоби  завчасно учили їх служити Богу і праведним,  побожним  життям  заслужити собі на вічне спасіння. Так, є що батьки повинні уже від перших літ життя дитини  учити її жити для Бога, учити її боязні. В цьому і є батьки першими  учителями дитини, бо набагато пізніше буде вона могла учитися від священика в церкві, і від учителя  в  школі.  Горе такій дитині якої виховання занедбають родичі в перших роках її життя! В тих бо літах можна з молоденьким серцем дитини зробити все, що хочемо;  воно є подібне  до м’якого воску, — яку фігуру, чи ангела чи диявола, на ньому,  витиснемо, така залишиться і на будучність.  Для цього  нагадує батькам  Св. Письмо: «Є у тебе сини? Навчай їх, і з юности нахиляй голови їх» (Сір. 7, 25).  А  навіть античний мудрець Сенек а говорить: «легко приходиться виховати м’ягке ще серце дитини, але дуже трудно  є викоріняти те, що з нами разом  виросло і набрало сили”.  (Lіb. de morib). Бо ж гляньмо навколо себе, що бачимо? Оце не одні батьки гірко плачуть і нарікають на злу поведінку своїх дітей. За пізній то жаль, за пізні нарікання! До таких батьків говорить  св. Іоан Золотоуст : «Ти нарікаєш на непослух  твого сина? — Треба тобі було його тоді, коли був ще дуже молодий і коли ти міг його легко провадити, старанно  навчити, до сповнення обов’язків призвичаювати, до порядку його  приводити  і хвороби його душу ліквідовувати. Доки рілля його серця  була легшою до виправи, треба тобі було терне виривати, доки легко далося б вирвати в віку молодшому». (Ноm. 60. іn Math).

ігумен Онуфрій (Ляда)

джерело: http://monastyr.rv.ua

ПОЧАТОК МОЛИТОВНОГО ПРАВИЛА

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амин

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю Небесний, Утішителю, Духу істини, що всюди є і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (3 рази).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас, Господи, очисти гріхи наші, Владико, прости беззаконня наші, Святий, завітай і зціли немочі наші імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, хай святиться ім’я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні й прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоя держава і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Господи, помилуй (12 разів).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя і Бога нашого.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені. Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу. Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив. Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй. Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе. Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість! Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу, бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде. Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму, тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

Псалом 69

Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені! Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого! Бодай повернулися з соромом ті, хто говорить на мене: Ага! Ага! Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь! А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

Псалом 142

Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене! І на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде! Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі… Посадив мене в темряву, як мерців цього світу! Омліває мій дух у мені, кам’яніє в нутрі моїм серце моє… Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук. Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села. Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу! Об’яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою! Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся!  Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі! Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі! А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій!

Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвалимо Тебе, благословимо Тебе, поклоняємось Тобі, прославляємо Тебе, дякуємо Тобі, ради великої слави Твоєї. Господи, Царю Небесний, Боже Отче, Вседержителю, Господи, Сину Єдинородний, Ісусе Христе і Святий Душе, Господи Боже, Агнче Божий, Сину Отця, Ти, що взяв гріхи світу, помилуй нас. Ти, що взяв гріхи світу, прийми молитву нашу. Ти, що сидиш праворуч Отця, помилуй нас.

Бо Ти Єдиний Святий, Ти Єдиний Господь, Ісус Христос, задля слави Бога Отця. Амінь.

Повсякчас благословлятиму Тебе і вихвалятиму ім’я Твоє навіки і повік віку.

Господи, пристановищем був нам з роду в рід. Я сказав: Господи, помилуй мене, зціли душу мою, бо нагрішив я перед Тобою.

Господи, до Тебе вдаюся, навчи мене творити волю Твою, бо Ти Бог мій, бо в Тобі джерело життя; у світлі Твоєму побачимо світло. Нехай завжди буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе.

Сподоби, Господи, в вечір цей без гріха зберегтися нам. Благословенний Ти, Господи, Боже отців наших, і хвальне і прославлене ім’я Твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість Твоя на нас, бо ми уповаємо на Тебе.

Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх.  Благословенний Ти, Владико, врозуми мене оправданнями Твоїми. Благословенний Ти, Святий, просвіти мене оправданнями Твоїми. Господи, милість Твоя повік; творіння рук Твоїх не зневаж. Тобі подобає хвала, Тобі подобає оспівування. Тобі слава подобає, Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Символ віри

Вірю в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, Який від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, народженого, нествореного, єдиносущного з Отцем, через Якого все сталося.

Він заради нас, людей, і задля нашого спасіння зійшов з небес, і втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною. І розп’ятий був за нас при Понтійському Пилаті, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця сходить, що Йому з Отцем і Сином належить однакове поклоніння і однакова слава, Який говорив через пророків.

В єдину, святу, соборну і Апостольську Церкву. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих. І життя майбутнього віку. Амінь.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господь Бог, і засяяв Він нам; Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

Вірш 1: Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя

Господь Бог, і засяяв Він нам; Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

Вірш 2: Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім Ім’ям їх понищив

Господь Бог, і засяяв Він нам; Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

Вірш3: Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні.

Господь Бог, і засяяв Він нам; Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я.

Вірш 4: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших

Тропар Введення в храм Пресвятої Богородиці (монастиря), глас 4

Сьогодні благовоління Божого провіщення i спасіння людей проповідання, у храмі Божому ясно Діва являється i Христа Всім провіщає; Їй же ми голосно заспіваймо: «Радуйся, промислу Сотворителя здійснення»

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь

Богородичний: Благословенною назвав Твою Маті, пішов на покуту добровільно, засіяв на Хресті, спасти бажаючи Адама, говорячи Ангелам: «Радуйтеся з Мною, бо нині відшукалася згублена драхма». Все мудро зробивший Боже наш, слава Тобі.

КАНОН ДО ІСУСА НАЙСОЛОДШОГО. ГЛАС 2-Й

Пісня 1

Ірмос: У глибині знищила колись фараонове все воїнство потужна сила, а втілене Слово все злобний гріх загладило, Препрославлений Господь, славно бо прославився.

Приспів: Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Ісусе Найсолодший Христе, Ісусе Довготерпеливий, зціли душевні мої рани і усолоди серце моє, молюся до Тебе, Ісусе Спасе мій Многомилостивий, і спасаємий величаю Тебе.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Ісусе Найсолодший Христе, відкрий для покаяння мені двері, Чоловіколюбний Ісусе, й прийми мене, що до Тебе припадаю в щирому благанні, Ісусе Спасе мій, гріхів прощення подай мені.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Ісусе Найсолодший Христе, Ісусе, визволи мене з руки облесливого ворога й зроби мене достойним стояти праворуч у славі Твоїй, Ісусе Спасе мій, а участи ж стояння ліворуч позбав мене.

Пресвята Богородице спаси нас.

Владичице, що породила Ісуса Бога, молись за негідних рабів, Пречиста, щоб мук молитвами Твоїми нам позбавитись, Неоскверненна, оскверненим нам і славою вічно сущою насолодитись.

ІНШІЙ КАНОН – ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ГЛАС 8

Пресвята Богородице спаси нас.

Багатьма опанований напастями, до Тебе прибігаю, спасіння шукаючи. О, Мати Слова й Діво! Від лиха тяжкого мене спаси.

Пресвята Богородице спаси нас.

Страстей напади гріховні мене турбують, зневірою наповняючи мою душу, заспокой, Отроковице, тишею Сина Твого й Бога, Всенепорочна.

Пресвята Богородице спаси нас.

Тебе, що породила Спаса й Бога, молю, Діво, позбав мене лиха; до Тебе бо нині прибігаючи, простягаю душу і помисли.

Пресвята Богородице спаси нас.

Недужого тілом і душею відвідання Божого і промислу від Тебе сподоби, єдина Богоматір, бо Ти є Благою і Родительницею Благого.

ДОДАЄМО КАНОН ДО АНГЕЛА – ОХОРОНИТЕЛЯ. ГЛАС 8

Пісня 1

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Сподоби, Спасе, раба Твого достойно пісню співати й восхвалити безплотного ангела, наставника і Охоронителя мого.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Один я в нерозумі й у лінощах нині лежу, наставник мій і Охоронителю, не залиш мене на загибель.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Розум мій направ, ангеле, молитвою твоєю, щоб творити мені повеління Божі, щоб одержати від Бога відпущення гріхів, і настанови мене ненавидіти гріх, молюся тобі.

Пресвята Богородице спаси нас.

Молися, Діво, за мене, раба Твого, до Благоподателя разом з моїм Ангелом – Охоронителем, і настав мене на виконання заповідей Сина Твого й Творця мого.

КАНОН ДО ІСУСА НАЙСОЛОДШОГО. ГЛАС 2-Й

Пісня З

Ірмос: Утвердивши мене на камені віри, зміцнив Ти уста мої на ворогів моїх, і дух мій звеселився, коли заспівав: «Нема святішого за Бога нашого, й немає праведнішого за Тебе, Господи».

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Почуй, Чоловіколюбний Ісусе мій, раба Твого, що благає щиро: позбав мене, Ісусе, осудження і муки, єдиний Довготерпеливий, Ісусе Найсолодший, Многомилостивий.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Підніми, Ісусе мій, раба Твого, що в каятті слізно припадає до Тебе, Ісусе мій, і позбав мене вогню вічного, Ісусе Найсолодший, Многомилостивий.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Час, що дав мені Ти, Ісусе мій, у страстях я прожив, і ось тепер, Ісусе мій, не відкидай мене, але воззви, молюся, і спаси, Владико Найсолодший.

Пресвята Богородице спаси нас.

Діво, що породила Ісуса мого, моли позбавити мене вогню вічного, єдина заступнице ображених, Богоблагодатна, й сподоби мене до життя вічного, Всенепорочна.

КАНОН – ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ГЛАС 8

Пресвята Богородице спаси нас.

Вручаю життя моє для захисту й покрову Тобі, Богородительнице Діво, Ти ж мене покермуй до пристані Твоєї, благ винуватице, вірних утвердження, єдина всехвальна.

Пресвята Богородице спаси нас.

Молю Тебе, Діво, душевну бентежність і бурю смутку мого розжени: Ти бо Богоневісна, Начальника спокою Христа породила, єдина пречиста.

Пресвята Богородице спаси нас.

Ти породила Благодійника, добра Винуватця, а тому благодіянь багатства всім нам виточи, все бо можеш, Богоблаженна, як Сильного в могутності Христа породила Ти.

Пресвята Богородице спаси нас.

Поможи мені, Діво, змученому лютими недугами й хворобливими пристрастями, бо знаю Тебе, Пренепорочна, як невичерпну й незубожну скарбницю зцілень.

КАНОН ДО АНГЕЛА – ОХОРОНИТЕЛЯ. ГЛАС 8

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Всі мої помисли і душу мою до тебе поклав, Охоронителя мого. Ти ж від усякої ворожої напасти мене звільни.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Ворог топче мене і пригнічує, повчаючи завжди творити волю свою, але ти, наставниче мій, не залиш мене на загибель.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Дай мені співати пісню з вдячністю й старанням Богові Творцю й тобі, благому Ангелові – Охоронителю: «Визволителю мій, вирви мене від ворогів, що пригнічують мене»

Пресвята Богородице спаси нас.

Зціли, Пречиста, з моєї душі многонедужні гнійні рани, прожени ворогів, що завжди борються зі мною.

Сідальний, глас 1

Спасе мій Ісусе, що блудного спас, Спасе мій Ісусе, що блудницю прийняв, і мене нині помилуй, Ісусе Многомилостивий, спаси, ущедри, о Ісусе Благодійнику, і мене, як Манасію, Благоутробний мій Ісусе, бо Ти єдиний Чоловіколюбний.

Кондак 1

Непереможний Воєводо і Господи, пекла Переможцю, визволившись від вічної смерті, похвальну пісню співаю Тобі, творіння і раб Твій. А Ти, що маєш безмірне милосердя, визволи від усякої біди мене, що взиваю: Ісусе, Сину Божий, помилуй мене.

КАНОН ДО ІСУСА НАЙСОЛОДШОГО. ГЛАС 2-Й

Пісня 4

Ірмос: Прийшов Ти не заступник і не ангел, а сам Господь, від Діви втілений, і спас Ти всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: “Слава силі Твоїй, Господи”.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Зціли мене, Ісусе мій, моєї душі рани, Ісусе мій, молюся: з руки душотлінного ворога вирви мене, Ісусе мій Благоутробний, і спаси мене.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Згрішив я, Ісусе мій Найсолодший, Благоутробний: Ісусе мій, спаси мене, що прибігаю до Твого покрову, Ісусе Довготерпеливий, і сподоби мене Твого Царства.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Ніхто так не згрішив, Ісусе мій, як згрішив я окаянний, але припадаю, молячись: Ісусе мій, спаси мене, й життя в насліддя Ти мені даруй.

Пресвята Богородице спаси нас.

Всехвальна, що породила Ісуса Господа, моли ж Його позбавити муки всіх, хто оспівує й іменує Тебе істинною Богородицею.

КАНОН – ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ГЛАС 8

Пресвята Богородице спаси нас.

Бурю прогрішень і страстей моїх збудження втихомир, Богоневісна, що породила Керманича Господа.

Пресвята Богородице спаси нас.

Милосердя Твого безодню благаю подати мені і для всіх, хто співає Тобі, тому, що Ти Благосердого породила і Спаса всіх.

Пресвята Богородице спаси нас.

Насолоджуючись, Пречиста, Твоїми дарами, прославляємо в піснях Тебе як Богоматір.

Пресвята Богородице спаси нас.

Поможи мені, безпомічному, на одрі хвороби моєї й немочі, як Благолюбива, єдина Приснодіво.

Пресвята Богородице спаси нас.

Маючи Тебе за надію й опору, і за стіну спасіння непорушну, Всехвальна, ми всякої незручносте позбавляємось.

КАНОН ДО АНГЕЛА – ОХОРОНИТЕЛЯ. ГЛАС 8

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Молись до Чоловіколюбного Бога, Ангеле – Охоронителю мій, і не залишай мене, але завжди супроводь життя моє в мирі, подаючи мені спасіння непоборне.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Як заступника й Охоронителя життя мого прийняв я тебе від Бога, ангеле, молю тебе, святий, від усяких бід мене визволити.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

 Мою скверність твоєю святинею очисти, Охоронителю мій, і від долі ліворучної нехай буду я відлучений Твоїми молитвами, і слави причасником явлюся.

Пресвята Богородице спаси нас.

Я в ваганні від лиха, що мене обступило, Пречиста, але позбав мене скоро від нього, до Тебе бо єдиної я прибігаю.

КАНОН ДО ІСУСА НАЙСОЛОДШОГО. ГЛАС 2-Й

Пісня 5

Ірмос: Христе Спасе мій, Ти просвічення для лежачих у темряві, спасіння тим, хто у відчаї, молюся до Тебе, Царю світу: просвіти мене осяянням Твоїм, бо іншого Бога крім Тебе не знаю.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Ти розуму мого просвічення, Ісусе мій, Ти душі моєї зневіреної спасіння, Спасе, позбав мене мук і вогню вічного, благаю, і спаси, Ісусе мій Христе, окаянного мене.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Всеконечно, Ісусе мій, до страстей безчестя звержений нині я. Благаю, Ісусе мій, пошли мені Твою руку спасіння і вирви мене благаючого: спаси, Ісусе мій, Христе, мене окаянного.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Осквернений розум, Ісусе мій, обносячи, взиваю до Тебе: очисти мене від скверни прогрішень і вийми мене з глибин зла, куди з невідання донизу сповз, Спасе Ісусе мій, спаси мене, молюся.

Пресвята Богородице спаси нас.

Отроковице Богородителько, що породила Ісуса, ублагай Його спасти всіх православних, ченців і мирян від вогню вічного, крім Тебе заступництва надійного не знаємо.

КАНОН – ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ГЛАС 8

Пресвята Богородице спаси нас.

Наповни, Чиста, веселістю серце моє, Твою нетлінну радість даючи, через народження Винуватця веселості.

Пресвята Богородице спаси нас.

Визволи нас від бід, Богородице Чиста, породивши вічне спасіння і мир, що перевершує всякий розум.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Ти, що породила Світло Божественне й Предвічне, розвій морок гріхопадінь моїх, Богоневісто, просвіченням Твоєї світлості.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Зціли, Чиста, душі моєї неміч, відвіданням Твоїм сподобивши, і здоров’я подай мені молитвами Твоїми.

КАНОН ДО АНГЕЛА – ОХОРОНИТЕЛЯ. ГЛАС 8

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Перед Богом маючи дерзновення, ублагай Його, Охоронителю мій святий, позбавити мене бід, що приносять скорботу.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Світло світле, наставнику мій і Охоронителю, даний мені від Бога, просвіти яскраво душу мою.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

 Мене, сплячого в тяжких гріхах, збережи як не сплячого, ангеле Божий, піднявши на славослів’я молінням Твоїм.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Маріє, Діво Богородице Безневісна, вірних надіє, ворожі приношення відкинь, а тих, що Тобі співають, – звесели.

КАНОН ДО ІСУСА НАЙСОЛОДШОГО. ГЛАС 2-Й

Пісня 6

Ірмос: У безодні гріховній потопаючи, благаю і незбагненну безодню милосердя Твого: від тління, Боже, мене відведи.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Ісусе мій, Христе Многомилостивий, у сповіді мене прийми, Владико, о Ісусе, і спаси мене, і від тління, Ісусе, мене вирви.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Ісусе мій, немає іншого такого блудника, як я пристрасний, о Ісусе Чоловіколюбний, але Ти, Ісусе, мене спаси.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

 Перевершив я, Ісусе мій, блудницю й блудного, Манасію й митаря пристрастями, о Ісусе мій, і розбійника, і ніневитян.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Ісуса Христа мого породивши, Пречиста Діво, єдина Неоскверненна, оскверненого мене ісопом молитов Твоїх нині очисти.

КАНОН – ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ГЛАС 8

Пресвята Богородице спаси нас.

Від тління й смерті спас Той, хто Сам Себе віддав смерті, моє єство, що було забране тлінням і смертю, тому, Діво, моли Господа й Сина Твого ворожих підступів мене позбавити.

Пресвята Богородице спаси нас.

Як заступницю життя Тебе знаю й охоронительку тверду, Діво, таку, що від напастей і наговору визволяє і спокусу бісів відганяє, і молюся завжди, щоб від тлінних пристрастей моїх позбавитися мені.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Немов стіну захисну придбали, і душ все-досконале спасіння, і простір серед скорбот, Тебе, Отроковице, і просвіченням Твоїм завжди радіємо, о Владичице! І нині нас від пристрастей і бід спаси.

Пресвята Богородице спаси нас.

 На одрі нині немічний лежу, і немає зцілення плоті моїй, але до Тебе Благої, що породила Позбавителя недугів Бога і Спаса світу, молюся: від тління недугів підніми мене.

КАНОН ДО АНГЕЛА – ОХОРОНИТЕЛЯ. ГЛАС 8

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Від усяких напастей мене вивільни й спаси від печалей, молюся тобі, святий ангеле, даний мені від Бога, Охоронителю мій добрий.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Освіти розум мій, блаже, й просвіти мене, молюся тобі, святий ангеле, завжди настановляй і мене думати про корисне.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

 Утримай серце моє від бунту, дбанням укріплюючи його до благости, Охоронителю мій, і настав мене чудно до життєвого спокою.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Слово Боже в Тебе вселилося, Богородице, показавши Тебе людям, як небесну ліствицю, якою Вишній зійшов до нас.

Акафіст Введенню в храм Пресвятої Богородиці

Кондак 1

У храмі Бога живого чудо: посеред святині стоїть жива святиня Марія; храм — грішними людськими руками збудований, а вона — Святим Духом без гріховної плями збережена; той — скроплений кров’ю жертв, а вона — Божою ласкою. Входячи до храму, сповіщає прихід благодаті, тому й співаємо їй:

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Ікос 1

Всередині храму – небо; Марія – престол Всевишнього, чистими ж дівицями, мов чистими ангелами, оточена. Ми, грішні, стоячи перед тобою, Святая Святих, приносимо, недостойні, тобі, Всеблагая, молитву:

Радуйся, наше до раю введення; радуйся, лілеє, розквітла у святині.

Радуйся, в одежу благодаті зодягнена; радуйся, що приходиш нас у Христа зодягнути.

Радуйся, лозо покірна у Божому саді; радуйся, що осолодила древню гіркість дерева.

Радуйся, входячи до храму земного; радуйся, бо за тобою ввійдемо до храму небесного.

Радуйся, престол, оточений ангелами; радуйся, вогненного божества престол палаючий.

Радуйся, Христове горне сідали ще; Радуйся, царство Христове.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 2

Едем наповнювався колись животворною рікою. Але після гріха Адамового стала земля пустелею безплідною, несучи Боже прокляття. Але преблагий Владика, не бажаючи покинути нас в пустелі гріха, сам зволив прийти і знову нас до раю ввести, тому кличемо йому: Алилуя.

Ікос 2

Довго зоставалася Анна безплідною — пустелею неродючою. Коли ж сповнився час для Божого благословення, побігла з неї живоносна ріка – Пресвята Богородиця, якій сьогодні співаємо:

Радуйся, Боже нове творіння; радуйся, людського роду відродження.

Радуйся, річко в безводній пустелі; радуйся, в смутку наша надіє.

Радуйся, нова незнана радосте; радуйся, радосте Божого приходу.

Радуйся, Адамове з Богом примирення; радуйся, Божого прощення свідчення.

Радуйся, дерево життя в раю; радуйся, неба і землі поєднання.

Радуйся, матір живих; радуйся, нове світло з Едему.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 3

Елім серед пустелі став порятунком для Ізраїля. Водні бо джерела його напоїли спраглих, а пальми дали поживу голодним, тому, бачачи в тому неустанну Божу турботу, співають: Алилуя.

Ікос 3

Неначе життєдайна оаза, являється Діва Марія, з утроби її потече джерело життя, на руках носитиме вона Хліб небесний, поживу для вірних, які їй співають:

Радуйся, зрощене Богом спасіння; радуйся, сад посеред пустелі.

Радуйся, кринице, що нас напуваєш; радуйся, кринице патріархів.

Радуйся, водо для спрагнених душ; радуйся, вода Богом дарована.

Радуйся, сад, відново Едему; радуйся, дерево, що має плід життя.

Радуйся, нам відпочинку в дорозі до неба; радуйся, сховку безпечний.

Радуйся, втомленим Божа підмого; радуйся, дар безцінний від Бога.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 4

Не гори Дан і Бетел стали місцем Божого храму, але Єрусалим, що лежить між горами, удостоївся бути названим оселею Бога живого, містом царя великого, який покірних підносить, тож славимо його: Алилуя.

Ікос 4

Як покірне дитя являється в Божому храмі небесна оселя та вишній Єрусалим – Марія. Як гори навколо Єрусалиму, так дівиці оточують її навколо, з трепетом зачудовані, пісню співаючи:

Радуйся, Божа горо піднесена; радуйся, місце для зустрічі з Господом.

Радуйся, горо нашої радості; Радуйся, горо палаюча.

Радуйся, благословенна долино; радуйся, долино, вища за гори.

Радуйся, сходження неба на землю; радуйся, земле, до неба піднесена.

Радуйся, новий святий Едем; радуйся, Боже житло поміж нами.

Радуйся, нам благодаті провіснице; радуйся, нас благодаттю оточуючи.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 5

В Червоному морі стежка спасіння відкрилася перед прибитим Ізраїлем. Мов стіни, стали води, а стежка всередині вивела їх, даруючи життя; для ворогів же пасткою стала. Задля цього визволений народ прославляє тебе, Бога Спасителя: Алилуя.

Ікос 5

Стіни храму оточують дану Владикою стежку спасіння – Богородицю. Нею вийдемо із глибин смерті, нею ввійдемо до неба, вона – пастка для диявола. Тому ми – врятований Ізраїль – кличемо:

Радуйся, стежко об’явлена; радуйся, стежко до неба відкрита.

Радуйся, Діво, звістуюча спасіння; радуйся, надіє невгасима.

Радуйся, досі незнана дорого; радуйся, шляху прямий благодаті.

Радуйся, наше безпечне проходження; радуйся, в морі неждане спасіння.

Радуйся, море, що зродило дорогу суху; радуйся, хвиле, що знищила загрозу.

Радуйся, ласки бездонне море; радуйся, стежко морська на спасіння.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 6

Руно овече стало знаком для виступу Гедеона та його перемоги над ворогами, коли воно залишилося сухим серед зрошеної трави, а потім стало зрошеним уся ж трава зосталася сухою. Оце бо сам Бог навідався, щоб спасти свій народ, який співає натхненно: Алилуя.

Ікос 6

Агнець, непорочна Богородиця Марія, в Храмі Єрусалимськім являється, мов руно, знаком для людей. Єдина без краплі гріховної плями і від первородного гріха збережена, мов руно серед загальної роси. І як руно другої ночі — повна роси благодаті серед повсюдної сухості. Сповіщає нині, що через неї Бог навідається спасти людей своїх, тому співаємо їй:

Радуйся, явлена нам на спасіння; радуйся, Божою ласкою зрошена.

Радуйся, Агниця – мати Ісусова; радуйся, мати святого Агнця.

Радуйся, перший знаку благодаті; радуйся, Божої сили знамення.

Радуйся, знаку перемоги святої; радуйся, зрошення неба росою.

Радуйся, Боже предивне творіння; радуйся і нас ороси, Пресвята.

Радуйся, знищення страху неволі; радуйся, світочу, світла провіснице.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 7

Мов би брами, розійшлися води, наче ворота, відкрився Йордан перед кивотом Господнім, що його несли священики. Дивне чудо: Божий люд через нього переходить по сухому дну ріки, слава тобі Боже, Спасителю наш: Алилуя.

Ікос 7

Перед Божим кивотом — Марією, відкривається, немов Йорданські глибини, Святая Святих і завіса храму відсувається перед нею, мов води Йордану. Її, священний кивот, руки священичі впроваджують до Святая Святих, а за нею і ми, Божі люди, перейдемо, співаючи:

Радуйся, кивоте Небесного хліба; радуйся, кивоте Нового Завіту.

Радуйся, що показуєш Дорогу Життя; радуйся, чудесно до Всесвятого введена.

Радуйся, таблице завіту для Слова; радуйся, достойне вмістилище Бога.

Радуйся, Йорданова радосте; радуйся, Святої Землі лікування.

Радуйся, славний Любові входе; радуйся, мати Любові, ввійди з нею і до мого запеклого серця.

Радуйся, райська брамо у Храмі; радуйся, брамо свята і мені відчини брами плачу за гріхи.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 8

Раділо місто Єрусалим, небо, земля і люди, коли внесено до Всесвятого кивот завіту. Слава Божа спочила на храмі, оповивши його, наче хмара. Отак Бог наш поселився в Єрусалимі, побажав його на оселю собі, щоб звідти прийшло спасіння людям, які співають: Алилуя.

Ікос 8

Богородиця Діва вводиться нині у Святая Святих. Земля славить, небеса веселяться: Божий кивот у храм приходить, щоб там зостатися. Слава Господня сповиває храм: оце з Невісти хоче Бог оселитися між людьми, що співають Владичиці:

Радуйся, Мати, що Божою Славою зодягаєш; радуйся, радосте всього люду.

Радуйся, Мати, що нас потішаєш у горі; радуйся, Мати, що нині сіяєш у святині.

Радуйся, кивоте вічної радості; радуйся, торжество Божої величі.

Радуйся, Царице у своїй палаті; радуйся, Пресвятая у святині.

Радуйся, покоро чудесно звеличена; радуйся, скарбе, укритий в скарбниці.

Радуйся, достойна оправо небесного каменя; радуйся, нашого скарбу, Ісуса, скарбнице.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 9

Опустіла святиня після ворожого спустошення, Святая Святих без кивоту. Опустив нас Господь за наші беззаконня, передано нас ворогам і немає ні заступництва, ні помочі, але ти, о Боже і Владико, відверни гнів і кару та прихили вухо до народу. Приверни до нас лице своє і змилуйся над нами, щоб, вставши, заспівали тобі, нашому Спасителю: Алилуя.

Ікос 9

Голос пісень чути у Храмі. Звеселилося серце народу. Одушевлений кивот, Невісту Марію являє нам Бог. Не годилося бо, щоб Всесвяте без кивоту зосталося. Тим то й руки священичі спішать упровадити її до Святая Святих. Тому й ми, вірні, бачачи славний вхід Пречистої, мовимо їй:

Радуйся, радосте в часі недолі; радуйся, промінь світла у горі.

Радуйся, радості кивоте; радуйся, кивоте щирозлотий.

Радуйся, радості вічної промінь; радуйся, прибрана світлице.

Радуйся, скарбнице усякої чесноти; радуйся, золота маківко Церкви.

Радуйся, святине прикрашена; радуйся, святине за образом неба.

Радуйся, обожествленя храму; радуйся, святилище приготоване.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 10

Оточений Божою славою, спочивав колись кивот під крилами херувимів. Народ же приносив жертви та святкував, співаючи: Алилуя.

Ікос 10

Руки Божі руками священичими ввели тебе, Діво чиста, на місце старого кивоту. Зодягнена в Божу славу, зосталася ти під крилами ангелів і архангелів, що здивувалися, дивилися на ту, що їх перевищує. Бачачи ж тебе вогненним раєм, разом з нами співають тобі в радості:

Радуйся, ангелів здивування; радуйся, людського роду звеличення.

Радуйся, раю предивне вмістилище; радуйся, раю священний.

Радуйся, Діво, звеличена понад ангелів; радуйся, долино милосердя безкрая.

Радуйся, святилище небесної слави; радуйся, світильнику таємничий.

Радуйся, Аарону золота кадильнице; радуйся, молитвенице найбільша.

Радуйся, в молитві наставниця; радуйся, прещедра руко благодатей.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 11

Обступите люди Сіон і обійміть його. Ось, бо вибрав Господь Сіона, побажав його на оселю собі, — так звіщає Давид-богоотець духом пророчим, прославляючи Владику: Алилуя.

Ікос 11

Давид-богоотець сьогодні веселиться, бачачи сповнення пророцтва. Оце гора Сіонська у Храмі, верхом сягає неба, сповита в хмару, блискавицями осяювана. Оце житло Бога між людьми, Богородиця Марія — обступимо її люди — гору спасення, та співаймо:

Радуйся, радості кринице бездонна; радуйся, пророків лікування.

Радуйся, народу несхитна надія; радуйся, сповнення віри.

Радуйся, короно Давидова; радуйся, людського роду звеличення.

Радуйся, Божого милосердя двері; радуйся, місце єднання.

Радуйся, горо духовна; радуйся, горо смирення.

Радуйся, горо блаженств; радуйся, горо осяяна.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 12

Ісак, народжений чудесно з неплідної Сари — оце то дитя обітниці, оце дар Божий. Сара, завжди Авраамові покірна, сподобилася його прийняти і стала матір’ю многоти народів, що співає з праведним патріархом: Алилуя.

Ікос 12

Це ж сьогодні країни співають, оце нині народи радіють, бо покірна волі Божій стоїть Богоневіста у Храмі. Купина чудесна готується запалати вогнем Божества, святинею, Божим житлом освяченим готується стати. Через неї народи спасуться, вона породить визволителя полонених, тому її благословляємо:

Радуйся, ниво приготована; радуйся, ниво Небесного Зерна.

Радуйся, Мати, приготуй і моє серце; радуйся, благодатна, зрости і в мені плід спасіння.

Радуйся, невід, що виловлюєш з глибини гріховної; радуйся, сітка, улови й мене для Христа.

Радуйся, сітка, витягни мене з моря розбурханого; радуйся, сітка любові.

Радуйся, повень, що беззаконня потопила; радуйся, повень, що винесла ковчег спасіння.

Радуйся, водо очищення; радуйся, повень благодаті.

Радуйся, Благодатна, промислу Сотворителя сповнення.

Кондак 13

Ісусова Мати — золотий посуд з манною, чудесно розквітлий жезл Аарона, таблиця написання Божого Слова, Храм освячений, прийшла до Єрусалимського храму. А ми вірні, уповаючи на неї — ворота небесні, співаємо Богу Всевишньому пісню хвалення: Алилуя.

(Цей кондак повторюється тричі; тоді ікос 1 і кондак 1).

 Молитва до Пресвятої Богородиці

О всеблаженнішая, Богом дана дочко святих і праведних Богоотців Якима і Анни, яка згідно з їхньою обітницею і за велінням Божим приведена була у храм і в домі Божому насаджена та Духом просвічена. Як плодоносна маслина, була ти домам усяких чеснот, відвівши свій розум від усіх житейських і тілесних похотей, зберігши непорочними свої тіло і душу, як і належало тій, котра мала в лоно своє Бога прийняти і світові, що перебував у темряві, засвітити світло велике. Сама нині, Всенепорочна Діво, світильниче золотий, що семичисленним світлом Святого Духа світиш у храмі Господнім, Кивоте Божий, що його херувими отінюють, споглянь з неба на моління рабів твоїх. Нехай твої милосердні очі будуть вдень і вночі звернені на нас, щоб ми освячувалися тими чеснотами, якими і ти освячувалася у храмі. Нехай наші серця запалають чистою любов’ю Божою, щоб ми віддали самі себе, як жертву святу — приємну Богові, як богослужбу від нас розумну. Дай нам мудрість Святого Письма, щоб ми всім серцем прагнули спасіння наших душ, вправлялися в неперестанній молитві, працелюбності і прикрашалися любов’ю до ближніх. Нехай під твоїм покровом ми будемо завжди бережені благодаттю Сина твого, Христа Бога нашого, якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

КАНОН ДО ІСУСА НАЙСОЛОДШОГО. ГЛАС 2-Й

Пісня 7

Ірмос: Троє Твоїх отроків відкинули безбожні повеління образу золотому на полі Деіри служити; посеред вогню ж ввергнуті, окроплені росою співали: благословенний Ти, Боже отців наших.

Ісусе Найсолодший, спаси нас, грішних.

Христе Ісусе, ніхто не нагрішив од віку на землі, як нагрішив я, окаянний і блудний, о Ісусе мій. Тому, Ісусе мій, оспівуючи Тебе, взиваю: змилосердься до мене, благословенний Боже отців наших.

Ісусе Найсолодший, спаси нас, грішних.

Христе Ісусе, до страху Твого пришпили мене, взиваю, о Ісусе мій, і скеруй мене нині до пристані благозатишної, Ісусе мій щедрий, тому, що співаю Тобі, спасаємий: благословенний Ти, Боже отців наших.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

 Христе Ісусе, безліч разів обіцяв я Тобі, пристрасний, покаятися, о Ісусе мій, але обманув, окаянний. Тому, Ісусе мій, взиваю до Тебе: нечутливу душу мою просвіти, Христе, отців Боже, благословенний Ти.

Пресвята Богородице спаси нас.

Всенепорочна, що породила Христа Ісуса дивно, надприродно, моли ж Його через єство простити мені всі прогрішення мої, Отроковице, щоб я, спасенний, взивав: благословенна Ти, що породила Бога у плоті.

 КАНОН – ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ГЛАС 8

Пресвята Богородице спаси нас.

Бажаючи наше спасіння вчинити, Спасе, Ти до утроби Дівочої вселився, і заступницею світові показав ЇЇ: отців наших Боже, благословенний Ти.

Пресвята Богородице спаси нас.

Благоволителя милості. Якого Ти родила, Мати Чиста, ублагай позбавити від прогрішень і душевних скверн всіх, що з вірою взивають: отців наших Боже, благословенний Ти.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Як скарб спасіння, і джерело нетління, і стовп утвердження, і двері покаяння показав Ти Ту, що Тебе породила, всім, хто кличе: отців наших Боже, благословенний Ти.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Тілесні слабкості і душевні недуги, Богородительнице, любов’ю приступаючих до покрову Твого сподоби зцілити, Діво, що Спаса Христа нам породила.

КАНОН ДО АНГЕЛА – ОХОРОНИТЕЛЯ. ГЛАС 8

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Бути милостивим до мене Бога ублагай, Господній ангеле: тебе бо маю за заступника по всі дні життя мого, наставника й Охоронителя, від Бога дарованого мені навіки.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Не залиш подорожньої душі моєї окаянної бути вбитою розбійниками, святий ангеле, бо вона від Бога передана тобі непорочною, а настав її на путь покаяння.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

 Всю мою душу осоромлену приводжу від лукавих моїх помислів і діл, попередь мене, наставниче мій, зцілення подаючи мені благими помислами, щоб ухилятися мені завжди на праві стезі.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Премудрістю і кріпостю Божественною наповни, Іпостасна Премудросте Вишнього, ради Богородиці, всіх співаючих з вірою: отців наших Боже, благословенний Ти.

КАНОН ДО ІСУСА НАЙСОЛОДШОГО. ГЛАС 2-Й

Пісня 8

Ірмос: Бога, що ввійшов у піч вогненну до отроків юдейських і перетворив полум’я на росу, оспівуйте діла Господні, і підносьте по всі віки.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Тебе, Ісусе мій, благаю: як і блудницю, Ісусе мій, позбавив Ти від багатьох згрішень, так і мене, Ісусе Христе мій, визволи, і очисти осквернену душу мою, Ісусе мій.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Схилився я, Ісусе, до тваринних насолод, худобою безсловесною став і скотові насправді, о Ісусе мій, страсно, окаянний, уподібнився, Спасе, тому, Ісусе, безсловесності мене позбав.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

 Впав я, о Ісусе, до душотлінних розбійників, втратив свій одяг боготканий і лежу нині, Ісусе мій, ранами уражений: возлий, Христе мій, на мене єлей і вино.

Пресвята Богородице спаси нас.

 Ти, що носила Ісуса мого й Бога Христа несказанно, Богородице Маріє, моли Його завжди, щоб від бід спастися рабам Твоїм і співцям Твоїм, Неспокушеномужня Діво.

КАНОН – ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ГЛАС 8

Пресвята Богородице спаси нас.

Не погордуй, Діво, тими, хто погребує від Тебе помочі, оспівуючи й превозносячи Тебе повіки.

Пресвята Богородице спаси нас.

Немочі душі моєї й тілесні хвороби зціляєш Ти, Діво: тому-то прославлю Тебе, Чиста, повіки.

Пресвята Богородице спаси нас.

Слава: Зцілень багатство виточуєш Ти тим, хто з вірою співає Тобі, Діво, і превозносить невимовне Твоє різдво.

І нині: Напастей Ти прилоги відганяєш і пристрастей нашестя, Діво; тому-то оспівуємо Тебе по всі віки.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Від Бога посланий, преблагий ангеле, утверди життя моє, раба твого, і не залиш мене повіки.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Тебе, ангеле, суще благо душі моєї, наставника й Охоронителя, преблаженний, оспівую повіки.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Будь мені покровом і заборолом у день іспиту всіх людей, коли вогнем випробовуватимуться діла добрі й злі.

Пресвята Богородице спаси нас.

Будь мені помічницею й спокоєм, Богородице Приснодіво, рабу Твоєму, і не залиш мене бути позбавленим Твого владарювання.

КАНОН ДО ІСУСА НАЙСОЛОДШОГО. ГЛАС 2-Й

Пісня 9

Ірмос: Від Бога Бога Слово, Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама, що через споживання плоду в тління гріховне впав, від Святої Діви невимовно втіленого нас ради, вірні єдиномудрено піснями величаймо.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Перевершив я, Ісусе мій, Манасію, блудницю, блудника й розбійника, Щедрий Ісусе, в ділах безсоромних і бездумних, але Ти, Ісусе мій, попередивши мене, спаси.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Від Адама всі згрішили, Ісусе мій, і перед законом, і в законі, Ісусе, і по законі, я окаянний, Ісусе мій, і в благодаті переможений пристрастями, але Ти, Ісусе мій, провидінням Твоїм спаси мене.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Нехай не буду я відлучений, Ісусе мій, від невимовної Твоєї слави, нехай не отримаю я участи ліво-ручного стояння, Ісусе Найсолодший, але Ти мене до десних овець Твоїх причисли, Христе Ісусе мій, і упокой, як Благоутробний.

Пресвята Богородице спаси нас.

Богородице, єдина Неспокушеномужня Діво Маріє, що Ісуса носила в собі, Його, Чиста, умилостив, як Сина Твого й Зиждителя, позбавити тих, що прибігають до Тебе, спокус, бід і вогню майбутнього.

КАНОН – ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ. ГЛАС 8

Пресвята Богородице спаси нас.

Від потоку сліз моїх не відвернися Ти, що від усякого лиця всяку сльозу втираєш, Діво, що Христа породила.

Пресвята Богородице спаси нас.

Радістю моє серце наповни, Діво, Ти, що радості прийняла переповнення, гріховну печаль знищуючи.

Пресвята Богородице спаси нас.

Пристановищем і заступництвом будь тим, хто до Тебе прибігає, Діво, стіною непорушною, прибіжищем, покровою і радістю.

Пресвята Богородице спаси нас.

Світла Твого промінням просвіти, Діво, морок незнання відганяючи, благовірно сповідуючих Тебе, Богородицю.

Пресвята Богородице спаси нас.

На місці озлоблення від немочі, упокореного мене, Діво, зціли, нездоров’я у здоров’я перетворюючи.

КАНОН ДО АНГЕЛА – ОХОРОНИТЕЛЯ. ГЛАС 8

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Помилуй мене, єдиний Спасе мій, як Милостивий і Милосердний, і праведних ликів сотвори мене причасником.

Ісусе Найсолодщий, спаси нас, грішних.

Даруй мені мислити і завжди чинити, Господній ангеле, добре і корисне, і як сильного яви мене в немочі й непорочного.

Святі ангели Божі, Охоронителі наші, молите Бога за нас грішних.

Маючи дерзновення до Царя Небесного, Його ж моли з іншими безплотними помилувати мене окаянного.

Пресвята Богородице спаси нас.

Багато сміливості маючи до Втіленого із Тебе, Діво, розв’яжи мене від уз і подай мені визволення і спасіння молитвами Твоїми.

Пресвята Богородице спаси нас.

Володарка, прими молитву рабів Своїх визволи нас від всякої нужди та смутку, бо Ти, Богородице є зброя наша і стіна непорушна. Ти є заступниця наша і до Тебе прибігаємо, Тебе і нині молитовно кличемо, та визволиш нас від ворогів наших. Величаємо всенепорочну Матір Христа Бога, Яку осенів Дух Пресвятий.

Молитва

Владико Господи Ісусе Христе, Боже мій, що ради невимовного Свого чоловіколюбства на кінець віків у плоть зодягнувся від Приснодіви Марії, славлю Твій спасенний промисел за мене, раба Твого, Владико; піснесловлю Тебе, бо через Тебе я Отця пізнав; благословляю Тебе, бо через Нього й Дух Святий у світ прийшов; поклоняюся Твоїй по плоті Пречистій Матері, що послужила такій страшній тайні; величаю Твої ангельські ликостояння, як оспівувачів і служителів Твоєї величності; ублажаю Предтечу Іоанна, що Тебе хрестив. Господи; шаную й пророків, що провозвістили про Тебе, прославляю апостолів Твоїх святих, вшановую і мучеників, священиків же Твоїх славлю; поклоняюся преподобним Твоїм і всіх Твоїх праведників вшановую. Таку велику невимовну безліч лику Божественного приводжу Тобі, Всещедрому Богові, раб Твій, і прошу моїх згрішень прощення дарувати мені ради всіх Твоїх святих, а особливо заради святих Твоїх щедрот, бо Ти благословенний повіки. Амінь.

Трисвяте. Пресвята Тройце. Отче наш.

Священик (виголос): Бо Твоє є Царство…

Читець: Амінь.

Боже отців наших, Ти завжди до нас милосердний, не віддаляй милості Твоєї від нас, але, молитвами їх, у мирі направ життя наше.

Слава: Наче багряницею і висоном, кров’ю мучеників Твоїх у всьому світі прикрасившись, Церква Твоя, Христе Боже, через них благає Тебе: «Пошли людям Твоїм милість Твою, даруй людям Твоїм мир і душам нашим велику милість».

І нині: Молитвами всіх святих і Богородиці даруй нам, Господи, мир Твій і помилуй нас, як Єдиний Милосердний.

Господи, помилуй (40 разів).

МОЛИТВА

Ти, що кожного часу й кожної години на небі й на землі поклоняємий і славимий, Христе Боже, Довготерпеливий, Многомилостивий і Пре-милосердний, що праведників любиш і грішників милуєш, що всіх кличеш до спасіння обітницею прийдешніх благ. Прийми, Господи, в цю годину й наші молитви, і направ життя наше до заповідей Твоїх. Душі наші освяти, тіла очисти, помисли направ, думки очисти, і визволи нас від усякої скорботи, біди й страждання. Оточи нас святими Твоїми ангелами, щоб ми, бережені і проваджені ними, прийшли до єдності віри й до пізнання неприступної Твоєї слави, бо Ти благословенний на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй (тричі)

Слава: і нині.

Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що нетлінно Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Іменем Господнім благослови, отче.

Священик (виголос):  Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.

МОЛИТВИ

Непорочна, чиста, нетлінна, Пречиста, Свята Діво, Богоневісто Владичице! Ти славним народженням Бога Слова з’єднала Його з людьми і природу нашу, що відпала, поєднала з небесною. Ти – зневірених єдина надія і поміч для тих, на кого нападають; Ти – вірне заступництво для тих, хто до Тебе вдається, і для всіх християн пристановище. Не зневажай мене, грішного, скверного, мене, що злими помислами, словами та вчинками усього себе зробив негідним і через лінощі розуму став рабом насолод життєвих. Але, як Мати Чоловіколюбного Бога, змилосердься чоловіколюбно наді мною, грішним і блудним, і прийми моє благання, що його приношу Тобі скверними устами; і з материнською сміливістю моли Твого Сина, а нашого Владику і Господа, щоб Він і мені відкрив чоловіколюбне милосердя благости Своєї і, не зваживши на мої незліченні провини, навернув мене до покаяння і щирим виконавцем заповідей Своїх явив мене. І, як милостива, і милосердна, і благолюбна, будь мені завжди в цьому житті щирою заступницею і помічницею, захищаючи від нападів ворогів і на спасіння мене наставляючи. А в час смерті моєї охороняй мою окаянну душу й далеко відганяй від неї темні привиди злих духів; у страшний же день суду визволи мене з вічної муки і вчини мене спадкоємцем невимовної слави Сина Твого й Бога нашого. О, коли б я досягнув цього, Владичице моя, Пресвята Богородице, за Твоїм заступництвом і поміччю, благодаттю і чоловіколюбством Єдинородного Твого Сина, Господа й Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Йому ж бо належить усяка слава, честь і поклоніння з Безпочатковим Його Отцем і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Його Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй (тричі).

Благослови.

Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших, святого благовірного гетьмана Петра і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і Чоловіколюбець.

Промислом Божим в Святій Православній Церкві збереглося Святе Передання, яке розповідає, що Пресвята Діва в трьохрічному віці, для виконання обітниці, даної праведними батьками при Її зачатті, з великою урочистістю, в супроводі дівчат, котрі тримали запалені свічі, була приведена в Єрусалимський храм.

Коли Свята Діва Марія наблизилася до храму, назустріч Їй вийшов первосвященик Захарій. Він побачив на юній дівчинці особливу Божу благодать, увівши Її у Святеє Святих храму, куди лише один раз в рік, у день очищення, мав право входити тільки первосвященик.

Введення юної Отроковиці у Святеє Святих храму було таке незвичайне, що «Ангели входження Пречистої бачачи, здивувалися, як Діва входить у Святеє Святих» (канон свята 9 пісня). Безплотні сили здивувалися великій тайні Божественного Домобудівництва.

Святеє Святих, вже тоді не мало Ковчегу Завіту, і було зовсім порожнє, і цим якби свідчило про закінчення підзаконних часів.

Приведена в храм Богоотроковиця залишалася в ньому до того часу, поки не була заручена з праведним Йосифом. Пречиста Діва перебувала в храмі, де Промисел Божий підготовляв Її до Богоматеринства. Вона готувалася вмістити Невмістимого, стати Одушевленним Кивотом Нового Завіту, котрому належало вміщати в Собі не камінні скрижалі з писаним Законом, а Самого Законодавця.

Сьогодні духоносний храм великого Царя до храму Божого приводиться, щоб приготувати Себе, як оселю Йому (стихира на утрені після 50 псалма). Входженням у храм Богоотроковиця відійшла від гріховності світу, наблизилася до світу Ангельського, щоб стати «Чеснійшою від Херувимів і незрівнянно Славнійшою від Серафимів», Одушевленним Кивотом Закону Божого.

Введення Приснодіви у храм є найбільшою подією не тільки в житті Пресвятої Діви, але і всього людства, бо знаходиться на межі Старого і Нового Завітів «Сьогодні всі краї осяяла радісна весна, освітлюючи благодаттю і розумом душі наші, щоб у велике свято Богородиці втіху ми одержали» (Тропар 7 пісні канону). «В храмі Божому Діва ясно з’являється і про Христа всім сповіщає…» (Тропар свята).

Вона передвіщає Того, Хто простягнув руки Свої на хресті за гріхи людей. Того, Хто прийде примирити людину з Богом, Того, Хто спасе обтяжених гріхами (Лк.1.77). Заповіді Старого і Нового Завітів дані одним і тим же Законодавцем.

Старий Завіт підготовляючи шлях Сонцю Правди, піддав людей, що не примирилися з Богом, покаранню. А з приходом у світ Христа котрий примирив людей з Богом, людині дається не тільки відпущення гріхів, але і виправдання і освячення благодаттю Святого Духа, котра виводить людину із рабського стану і приводить до великої гідності синів Божих які стають у Христі «новим творінням» (Ін.1.12; Гал.3.4-6; 6.15).

 «Словом Єви вказано дерево, через котре Адам вигнаний із раю, а слово, що родилося від Діви, явило Хрест через котрий розбійник замість Адама введений в рай» (Твори І. Золотоустого т.6. с.699).

Перебуваючи в храмі в постійній молитві, в повному відреченні від гріховного світу, Пресвята Діва стала Одушевленим Храмом втіленого Бога Слова. Вона показала Собою досконалий зразок святого подвижницького життя, котре нагадувало всім нам про велику гідність людини, покликаної бути храмом Святого Духа (1Кор.3.16).

Своїм життям Пресвята Діва вчить нас, що вірою, смиренням, працею і постійним пам’ятанням про Бога кожен християнин може стати оселею Господа, храмом Святого Духа.

Стараймося уподібнитися до Пресвятої Діви Марії в Її ревному прагненні до благочестя. Стараймося вправлятися добрим подвигом віри, триматися вічного життя для котрого ми покликані (1Тим.6.12). Наслідуймо і ми Її приклад, випрошуючи допомоги Божої в безперестанній молитві, будемо досягати успіхів «у правді, благочесті, вірі, любові, терпінні, лагідності» (1Тим.6.11) і нехай в цьому нам допомагає сама Богоотроковиця, Яка сьогодні вводиться в храм Божий «виховуватися для Господа».

Перебуваючи завжди в молитві і храмі Божому, вона збирала неоціненний вінець у вічності. Будемо ж і ми старатися якнайчастіше відвідувати святий храм, щоб молитвою і покаянням очистити храм своєї душі, і зробити її гідною оселею Святого Духа і нехай цього сподобить нас Господь, молитвами Своєї Пречистої Матері.

свящ. Іван Голуб. викладач ЛПБА УПЦ КП

Від праведної Анни мовив святий Герман, патріярх Царгородський: «Обіти мої воздаю Господеві, що «їх вимовили мої губи і сказали були мої уста в печалі моїй». І через це Йоаким лик дівиць зі свічками зібрав і священиків закликав, родичів з’єднав, всім кажучи: «Співрадійте зі мною всі, бо і мати, і Родителька сьогодні з’явилася, не земному цареві мою дочку приводячи, але Богові, Царю небесному її віддаючи». А про царське прикрашення Богоотроковиці святий Теофілакт, архієпископ Болгарський, каже: «Належить, щоб Божественній отроковиці було введення її достойне, бо до такої пресвітлої і многоцінної перлини не пристало жебраче рубище; треба було царською одежею одягти її на славу та більшу красу». Так усе, що належало до славного і чесного введення, влаштувавши, рушили в дорогу, що трьома днями вела з Назарету до Єрусалима.

Досягши міста Єрусалима, пішли чинно до церкви Святая Святих, уводячи в неї одушевлену Божу церкву — трилітню дівчинку, Пречисту Діву Марію. Дівочий же лик із запаленими свічками ішов перед нею, за свідченням святого Тарасія, архиєпископа Константинопольського. Він каже, що свята Анна таке мовила: «Почніте, діви свічконосні, і йдіте переді мною і перед Богоотроковицею». Святі ж батьки, один з одного боку, а друга — з іншого, взявши за руки Богом даровану дочку свою, покірливо й чесно вели її поміж себе. Вся ж множність родичів, і сусідів, і знайомих весело йшли вслід, тримаючи в руках свічки й оточуючи Пресвяту Діву, як зірки світлого місяця, на дивування усьому Ізраїлю, що описав святий Теофілакт отак: «Забуває дочка дім батьківський, до Царя приводиться, що забажав того добра, приводиться ж ані нечесно, ані неславно, а із світлим супроводом. Виводиться-бо із отчого дому із доброслав’ям — всі оплескували той вихід, кожен родич, і сусід, і хто був у союзі любові, ішли за її батьками. Батьки із батьками, матері із матерями співраділи, дівчатка й діви свічки несли, йдучи перед тією Богоотроковицею, ніби якесь зіркове коло із місяцем, сяючи. І зійшовся весь Єрусалим, дивлячись на це нове приведення, трилітню дівчинку, котра такою славою обкладається і таким світлоношенням пошановується. Не тільки долішнього, але й горнього Єрусалиму громадяни, святі ангели, зібралися побачити преславне введення пречистої Діви Марії і, бачачи, дивувалися, як оспівує Церква: «Ангели, бачачи вхід Пречистої, дивувалися, як Діва ввійшла у Святая Святих», — і разом із земним видимим ликом чистих дів приєднався до них невидимий лик безплотних умів, що невидимо йшли, Пречисту Діву Марію співводячи у Святая й оточуючи, ніби вибрану Богові повелінням Божим посудину». Так про це говорить  святий Георгій, єпископ Никомидійський: «Ввели вже батьки Діву до церковних дверей, оточили її ангели, і небесні сили усі вкупі співвеселилися, бо ангели, коли й не знали про силу таїни, одначе, як слуги повелінням Господнім, служили входженню її, і спершу-бо дивувалися, бачачи, що вона — пречесна посудина чеснот, що носить знамення вічної чистоти і має таку плоть, до якої ніяка гріховна скверна ніколи не наблизиться, — отож творили волю Господню, здійснюючи повелену службу». Так чесно і славно, не тільки від людей, але й від ангелів, Пренепорочна дівчинка уводилася в Господню Церкву і за достойністю: коли ж бо старозавітний кивот, що носив у собі манну і тільки прообразом був Пречистої Діви, — вельми чесно в храм Господній внесений був перед усім Ізраїлем, що зібрався, — тим більше самому отому одушевленному Кивотові, що мав носити в собі манну — Христа, — преблагословенній Діві, вибраній за Матір Божу, належало достойне введення, щоб ангели та люди були зібрані.

Як вносили старозавітного кивота у храм Господній, попереду йшов земний цар, а царював тоді над Ізраїлем Богоотець Давид; цьому ж одушевленому Кивотові, Пречистій Діві, що вводилася в Божу церкву, не земний передував цар, але Небесний, до Нього-бо на всяк день молимося: «Царю небесний, Утішителю, Душе істини!» Той-бо Цар провідником був цій царській дочці — свідчить про це свята Церква в теперішніх гимнах так: «У Святих Святеє, святая й непорочна Святим Духом вводиться».

При внесенні кивота були музичні співи; повелів-бо Давид начальникам левитським поставити співців із органами для музичних пісень, із псалтирями, із гуслями та кимвалами, щоб зголосити голоса веселощів. А при Введенні Пресвятої Діви не земних музик пісні, а співи ангелів, котрі Введенню Дівиці невидимо служили, чинили веселощі. Вони ж бо Дівиці, що входила на службу Господеві у Святеє, небесними приспівували голосами, як згадує тепер Церква, співаючи у кондаці:

Благодать співводячи,

Що в Дусі божественнім,

Що оспівують ангели Божії, —

Це є поселення небеснеє.

Отож не без людських співів Введення Пречистої має бути, бо праведна Анна (у «Слові» святого Тарасія) сказала до дів, що йшли попереду: «Оспівайте її хвалою, співайте їй із гуслями, закликайте її піснею духовною, возвеличте її із псалтирею десятиструнною». Та й Церква, те згадуючи, вістить:

Радуються Йоаким та Анна духом,

І дівочі лики Господу співають,

Псальмами оспівуючи і шануючи Матір Його.

Звідси явно є, що лик дівиць, котрі йшли тоді перед Пречистою Дівою, співав з Давидових псалмів якісь пісні, з чим і творець теперішнього канону погоджується і до тих дів говорить: «Почніте, діви, і заспівайте пісень, у руках тримаючи свічі». Самі ж святі праведні батьки Йоаким та Анна (за свідченням святого Тарасія) цю пісню свого праотця Давида в устах своїх мали:

Слухай, дочко, й побач і нахили своє ухо, —

І забудь свій народ і дім батька свого,

А цар буде жадати твоєї краси.

І вийшли (за Теофілактовим повіствуванням) назустріч тому Введеню Богоотроковиці священики, які служили в церкві, і зі співами зустріли Пресвяту Діву, матір Архиєрея великого, що мав пройти небеса, яку свята Анна привела до церковного входу, таке (як святий Тарасій пише) сказавши: «Іди, дочко, до Того, Котрий тебе мені дарував, іди, кивоте освячення, до доброутробного Владики! Іди, двері життя, до милосердного Дателя, іди, ковчеже Слова, до храму Господнього! Ввійди до церкви Господньої, світу радосте та веселощі!» І до Захарії як до пророка й святителя, і до родича свого сказала з Йоакимом: «Прийми, Захаріє, тінь неосквернену, прийми, священиче, непорочного ковчега, прийми, пророче, кадильницю надприродного вугілля, прийми, праведниче, духовне кадило!» І далі праведна Анна до архиєрея (як святий Герман повіствує) сказала: «Прийми, о пророче, мою Богом даровану дочку, прийми і, ввівши, посади її на горі святині, в готовому житлі Божому, нічого не спитуючи, доки Богові, Який сюди її закликав, доброзволиться щось вирішити щодо неї до решти».

Було ж там (пише святий Єронім) п’ятнадцять сходинок на церковному вході за числом п’ятнадцяти ступенних псалмів, бо на кожній із тих сходинок один співався псалом священиками та левитами, котрі входили на служіння. Поставили-бо праведні батьки Пренепорочну дівчинку на першій сходинці — вона-бо відтак сама від себе на інші сходинки подалася вельми швидко, ніхто її не виводив і не підтримував, а, вибравшись на горішню приступку, стала — кріпила її невидима Божа сила. Отож у малих ще її літах уже велику силу Свою задіяв Господь, являючи, яка велика має бути в благодаті, коли в дорослий вік прийде. Здивувались усі, бачачи дитину, котра мала три рочки, що так швидко на ті сходинки сама зійшла, ніби хтось дорослого віку. А найбільше великий святитель Захарія тому почудувався і, як пророк, збагнув, що то вчинилося від Божого одкровення, бо (як каже про нього Теофілакт) Духом охоплений був. Також і святий Тарасій про те саме говорить: «Духа Господнього наповнився і закричав: «О Дитино неоскверненна! О Діво чистая! О Дівице прекрасна! О жінкам прикрасо! О дочкам оздобо! Ти благословенна в жонах, ти препрославлена чистотою, ти позначена дівством, ти руйнівниця Адамового прокляття!» До святої ж Анни (за свідченням святого Германа) мовив: «Благословенний плід твій, о жоно, більше за інших чесніша, прославлена утроба твоя, о любомужня, і преславне приведення твоє, боголюб’язна!» Відтак дівчинку руками тримаючи (той-таки святий Герман каже), радісною душею ввів її Захарія у Святеє, таке до неї віщаючи: «Іди, сповнення мого пророцтва, іди, звершення обітниць Господніх, іди, печате Його заповіту, іди, з’явлення тієї поради, іди, сповнення того таїнства, іди, пророків усіх дзеркало, іди, обновлення зветшілих, іди, світло тих, що лежать уві тьмі, іди, дарування найновіше й найбожественніше, іди на радість до церкви Господа свого, тепер же в долішню людську входиш, невдовзі ж у горню й неприступну ввійдеш». Дівчинка ж, граючись і вельми радіючи, як у палаці, в Господньому домі ходила, адже мала була віком, три роки тільки мала, одначе досконала була благодаттю Божою, як передбачена і передвибрана від Бога ще перед початком світу.

Так Пречиста й Преблагословенна Діва Марія введена була в Господню церкву. Й учинив архиєрей Захарія річ дивну й усім на чудування: увів-бо дівчинку в саму внутрішню скинію, що зветься Святеє Святих, що була після другої завіси, в якій стояв кивот Завіту, окутий звідусіль золотом і херувимами слави, що отінювали олтар, куди не тільки жіночій статі, але й священикам не можна було входити, — тільки одному архиєрею раз на рік — там Пречистій Дівиці архиєрей Захарія дав місце для молитви. Іншим-бо дівам, яких також на службу Господню приводили в церкву, доки мають вони вирости, було для молитви місце (за свідченням святого Кирила Олександрійського та Григорія Ниського) поміж церквою та олтарем, де потім Захарія і вбитий був, і ніхто не міг із котроїсь із дів тих дерзнути приступити до олтаря, бо велика їм щодо цього була від архиєреїв заборона. Пречистій же Діві, від часу введення її, завжди у внутрішній олтар, за другу завісу, входити й молитися не було заборонено — це ж бо вчинив архиєрей за таємним Божим наученням, про що Теофілакт святий говорить так: «Архиєрей тоді в захопленні був, Богом охоплений, збагнув, що дівчинка є поселенням Божественної благодаті й більше за нього достойна завжди поставати перед лицем Божим. Пом’янув сказане в законі щодо кивота, що в ньому повелівалося про Святеє Святих, відтак збагнув, шо то був прообраз цієї дівчинки, і не засумнівався, ані не позадкував, а дерзнув над закон увести її у Святеє Святих. І прийняло дівчинку місце, жодним з інших чоловіків не бачене, та й для єреїв невхідне, але яке тільки архиєреї раз на рік відвідували, — належало, щоб освячувалася перед зачаттям більше всякого єства чистотою і, з утроби оправдана, не слідувала закону тяжкому, накладеному людям, котрі грішать, бувши вище від ангелів, — у ній-бо не закон, а благодать досконала діяла».

Принесли ж (як святий Єронім каже) праведні батьки із преблагословенною Дочкою й дари Богові — жертви і всеспалення — і благословенні були від святителя і від усього священичого собору, та й повернулись у дім з усіма родичами своїми, і учту велику вчинили, веселячись і дякуючи Богові. Преблагословенна ж Діва з початку життя свого віддана була в обитель дівиць, бо церква Єрусалимська, збудована Соломоном, а Зоровавелем після запустіння і зветшіння обновлена, мала численні обителі до перебування, як пише давній жидівський історик Йосиф; зовні-бо були при церковній стіні навколо храмини кам’яні числом тридцять, які відстояли одна від одної, просторі й вельми красні, а на них були храмини інші, а на других — треті. Тож було їх усього числом дев’яносто храмин з усіма до перебування догідностями. Висота ж їхня рівнялась із церковною стіною, і були ніби стовпи, що підтримували зовні церковну стіну — у тих-ото хороминах й були обителі різним особам. Осібно жили діви, до часу на службу Богу віддані, осібно жили вдовиці, які пообіцяли Богові берегти чистоту свою до власної кончини, як Анна-пророчиця, дочка Фануїлова. Осібно пробували чоловіки, що звалися назореї, які жили на подобу ченців безподружньо. Всі вони служили Господу в церкві і живилися від церковних маєтків. Інші ж хоромини були на упокоєння чужинцям і тим, що приходили на поклоніння звіддалік. У дівочу ж обитель, як сказано, віддано було трилітню дівчинку, Пречисту Діву Марію, — було до неї приставлено дівиць, старших літами, в Писанні та в рукоділлях вправних, щоб у дитинстві своєму Богоотроковиця навчилась і Писання, а заразом і рукоділля. Відвідували її святі батьки Йоаким та Анна, а найбільше Анна, як мати, часто приходила побачити преблагословенну дочку свою і повчати її. І навчилася дівиця невдовзі жидівського письма досконало, за свідченням святого Амвросія та Георгія-історика. І не тільки Писання, але й рукоділля навчилася добре. Казав про неї святий Єпифаній: «Була Діва гостра на розум і любила навчання, не тільки в Писанні Святім навчилася, але й прядіння вовни і льону вправлялася, й у вишитті шовком. Добророзум’ям же своїм була всім на здивування, роблячи найбільше ті справи, які могли бути потрібні священикам до служення церковного, і здобула навички в такому рукоділлі, тим пізніше при Сині своєму могла годуватися чесно, та й хитона не шитого, а з висоти витканого, Господеві Ісусу своїми руками зробила».

Подавалася Пречистій Діві (каже той-таки Єпифаній), як і іншим дівицям, від церкви звичайна їжа, але її з’їдали жебраки і чужинці — Вона ж бо небесним, як оспівує Церква, живилася хлібом. І святий Герман про неї рече: “Бувала й далі у Святая Святих, солодку їжу від Ангела приймаючи”. І святий Андрій Критський каже: «У Святая Святих, як у світлиці, дивну й нетлінну приймала їжу». Сказано було Пречистій Діві жити у внутрішній скинії, яка зветься Святая Святих, що була за другою завісою, а не в дівочій обителі, через те, хоча й мала осібне місце в обителі, дане їй для пробуття, а на молитву тільки в Святеє Святих не заборонено було їй заходити. Одначе вона, у старший вік прийшовши, Писання й рукоділля навчившись, більше вправлялась у молитві, аніж у рукоділлі, цілі-бо ночі й більшу частину дня в молитвах мала звичай проводити. На молитву ж заходила до Святая Святих, на рукоділля ж у хоромину свою поверталася: не можна було у Святая Святих щось робити ані чогось туди занести. І більше часу свого в церкві проводила за другою завісою у внутрішній скинії на молитві, аніж у хоромині, яку їй надано для рукоділля. Через те згідно від усіх учителів говориться, що пречиста Діва в Святая Святих мала прожиття своє до дванадцятого року, оскільки звідтіля мало виходила до хоромини своєї. Яке ж вела життя в юному віці, описав Єронім так: «Блаженна Діва, ще в дитинстві та зовсім малою будучи, коли була в церкві з іншими дівицями, ровесницями своїми, життя своє вельми чинно проводила, бо від ранку навіть до третьої години дня стояла на молитві, від третьої до дев’ятої — в рукоділлі (або ж читанні книг) вправлялася. Від дев’ятої години знову починала свою молитву, від якої не відходила, доки не являвся до неї ангел, із рук якого звикла приймати їжу, і так завше більше вростала у Божу любов».

Таке було життя її в дитинстві, коли ще мешкала із ровесницями-дівицями. День у день росла вона й кріпилася духом, подвижніше в ній і життя росло, а з трудолюбством і молитва множилася, ідучи із сили в силу, доки сила Вишнього отінила її. А як являвся до неї ангел, приносячи їжу, бачив те святитель Захарія своїми очима, про що святий Георгій Никомидійський повідає, говорячи: «День у день росла в літах, росли в ній і дари Духа Святого, і пробувала з ангелами, про що й Захарія довідався. Був-бо він в олтарі, за звичаєм святого священства, і побачив когось, що бесідує із дівицею, і їжу їй подає на вигляд дивну — ангел то був явлений. І здивувався Захарія, гадаючи подумки, що це таке нове і незвичайне: ангельське подіб’я бачиться, до дівиці говорить і безплотний за виглядом приносить їжу, котра живить плоть, єством надприродний подає Діві природного кошичка. Ангельське ж явлення єдино священикам тут буває, і то нечасто, до жіночої ж статі, а ще до такої юної дівиці, аж цілком незвичайне є бачене тепер пришестя. Коли б була у подружжі й, одержима недугою безпліддя, молилася, щоб дано їй було плода, як колись молилася Анна, не дивувався б від баченого з’явлення. “А дівиця про таку річ не просить і завжди, як бачу, являється до неї ангел, через що в більше приходжу здивування, і жах, і сумнів, до чого це воно, що ангел благовістити приходить? І яка та принесена їжа, і з якого хоронилища береться, і хто приготував її, і яка рука хліб той учинила? Ангели не звикли турбуватися про плотські потреби, і хоча багатьох вони живлять, одначе людська рука їжу ту готує. Служив-бо Даниїлові ангел: хоча й міг силою Вишнього не інакше, але сам здійснити повелене, однак узяв Авакума з мискою, щоб не було дивним ангельське видіння і не злякала незвична їжа того, кого хотів наситити. Тут-бо до дівчинки приходить сам ангел — річ, наповнена таїнства, його ж бо я не розумію. В дитинстві таких сподобитися дарів, щоб безплотні служили їй? Що воно? Може, на ній збудуться пророчі слова, може, здійснення наших сподівань у ній буде: може, від неї єство прийме Той, Котрий схоче прийти спасти рід наш? Ця-бо таємниця раніше була проречена, і Слово шукає того, що має послужити таїні. І може, не інша є передвибрана, щоб тому таїнству послужити, тільки ця, котру бачу, дівиця? І наскільки блаженний ти, доме Ізраїлевий, від якого таке проросте насіння! Наскільки блаженний ти, кореню Єсеєвий, з якого вийде гілка, котра має виростити світові цвіт спасіння! Наскільки славна є пам’ять тих, що народили цю [дівчинку], настільки і я блаженний, насичуючись цим видінням і таку дівицю прикрашаючи як наречену Слова!»

До цього місця про те повіствування Георгія Никомидійського. Але і блаженний Єронім подібно говорить: «Всяк день ангели її відвідували, і коли б мене хто запитав, як там час юного віку Пречиста Діва проводила, то відповів би: «Самому Богу те звісно і Гавриїлові-архангелу, невідступному хранителю її, з іншими ангелами, що часто до неї приходили і з нею люб’язно бесідували».

Так Пречиста Діва, із ангелами пробуваючи у Святая Святих, забажала в ангельській чистоті і неушкодженім своїм дівстві вічно жити. І, за свідченням святих учителів — Григорія Ниського, Єроніма та інших, — та перша Діва дівство своє заручила Богові, бо в Старому Завіті не було звичаю дівам не одружуватися, чеснішим вважалося подружжя, а не дівство. Пречиста ж Діва перша у світі дала перевагу дівству над подружжям і уневістилася Богові, служачи Йому день і ніч у чистому своєму дівстві. Дух же пресвятий із доброзволення Бога Отця готував у ній поселення Богу Слову. Хай же буде Пресвятій єдиносушній і нероздільній Тройці слава й подяка. Пречистій же нашій Богородиці, Приснодіві Марії честь і похвала від усіх родів навіки віків. Амінь.

Переклад Валерій Шевчук